Готичне письмо
| Готичне письмо | |
| Дата створення / заснування |
11 століття[1] |
|---|---|
| Ґрунтується на |
Gothic minusculed |
| Класифікація Vox-ATypI |
готське письмо |
| | |
Готи́чні шрифти́ (італ. gotico — готський) — рукописні шрифти, що виникли у Франції та Німеччині в середині ХІ століття. Сімейство почерків латинського письма епохи середньовіччя. З появою друку — набірні.

Готичне письмо виникло у XI столітті, прийшовши на зміну каролінзькому унціальному листу. З початку друкарства з'явилися набірні готичні шрифти — знаменита Біблія Гутенберга була набрана варіантом текстури. В Італії перші друковані книги з готичним шрифтом з'явилися у 1473 році (це були твори Х. де Торквемади і Р. Караччіоло)[2].
Саму назву (від «варварського» народу готський, насправді не має жодного стосунку до цього шрифту) запропонували у XV столітті діячами італійського Відродження, що вважали такі шрифти «варварськими» і протиставляли їх давньоримській писемності. У романських і східноєвропейських країнах антиква прийнялась відразу, однак у німецьких народів (а також у народів, що перебували під культурним домінуванням останніх — фінів, естонців, латишів і т. д.) як «варварський шрифт» з тих же причин стала застосовуватися фрактура (різновид готичного письма), при цьому вона чітко протиставлялася антикві як відмінна система писемності і ніколи не вживалася для письма мовами, де вона не використовувалася (наприклад, німецько-латинські, німецько-французькі чи німецько-чеські тексти (словники, білінгви або глоси) писалися фрактурою для німецької та антиквою для латинської, французької або чеської). Надалі відмову від фрактури було пов'язано (частково) з революціями — голландці відмовилися від фрактури під час нідерландської революції, англійці і шотландці під час англійської революції, шведи під час «ери свобод» у середині XVIII століття, в Норвегії та Данії фрактура до кінця XIX століття, в Німеччині до середини XX століття, хоча антиква активно використовувалася з кінця XIX століття.
З XVI століття готичне письмо поступово заступалося шрифтами на основі антикви, близькими до сучасних; найдовше (до 1918 року і почасти до 1945 року) готичний шрифт зберігався в Німеччині і в Латвії (латиська мова офіційно була переведена з готичного шрифту на антикву в 1926 році, а німецькі видання в Латвії та Естонії продовжували друкуватися готичним шрифтом і після цього). Широко вживався в Німеччині перед XX століттям. У Німеччині вживалися майже до середини XX століття. Зараз готичні шрифти використовуються в декоративних цілях, а також для деяких математичних позначень.
Загальний вигляд готичних символів визначається використанням приборів для писання гусячими перами, обрізаними по діагоналі. Друкарська кромка в більшості випадків розташовується під кутом 45 ° до базової лінії рядка.
Букви розташовані дуже щільно і ширина штрихів близька до ширини міжштрихових проміжків — це пояснюється необхідністю економії дорогого пергаменту (звідси англійська назва готичного письма — Blackletter). Широко використовуються лігатури і скорочення.
Вирізняються особливим способом написання латинських літер. Існує багато варіантів, проте основні характерні особливості — це незграбна й подовжена форма, широкі штамби, сильна контрастність. Такі якості (видовженість та «ламаність») в часи виникнення забезпечували економію місця при письмі на пергаменті, що тоді був доволі дорогим.
Не слід плутати готичне письмо з готським письмом, а також із шрифтами без зарубок (такими як Century Gothic), які також інколи називають готичними.
Стиль готичного письма походить від стилю Beneventan Script (Беневентанського письма) через контакти між норманами в Нормандії і Пульї. Графічна характеристика «ламаного» письма (то-є з різкими переходами й кутами) є такою, що вказує на спільні риси між Beneventan і раннім готичним письмом. Вказано, що цей стиль не з’явився одночасно в усіх регіонах, а формувався в контексті рукописної традиції, яка охоплювала і Північну Францію, і Південь Італії (через Пулью).[3]
Основні різновиди готичного письма:
- Текстура (нім. Textur, лат. Textualis) — гостре письмо;
- Фрактура (нім. Fraktur) — гостре письмо з ламаними обрисами;
- Швабахер (нім. Schwabacher), або бастарда — ламане письмо із заокругленими контурами деяких букв;
- Ротунда або круглоготичне (італ. Rotunda, нім. Rundgotisch) — перехідний вид письма від готичного до антикви.
- Куррент (готичний курсив). З початку XX століття як стандартний готичний курсив прийнятий «шрифт Зюттерліна».
- ↑ Крістал Д. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 186. — ISBN 978-0-521-42443-1
- ↑ The Printed Book of the Renaissance. [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — P. 11
- ↑ 16.1 Birth and characteristics of the gothic writing.
- Готичний шрифт // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 237.
- Одна з найбільших збірок готичних шрифтів [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Архів з великою кількістю готичних шрифтів [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Готичне письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 129. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Ґотичне письмо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.