Дадзай Осаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дадзай Осаму
яп. 太宰 治
Осаму Дадзай, 1946 р.Фото: Хаяші Тадахіко[en]

Осаму Дадзай, 1946 р.
Фото: Хаяші Тадахіко[en]
При народженні Цусіма Сюдзі (яп. 津島修治)
Псевдоніми, криптоніми Дадзай Осаму
Народження 19 червня 1909(1909-06-19)
  Канагі[ja], Аоморі, Японія
Смерть 13 червня 1948(1948-06-13) (38 років)
  Токіо, Японія
Утоплення
Громадянство Японія Японія
Alma mater Токійський університет
Мова творів японська
Рід діяльності прозаїк
Напрямок Я-роман[en], Buraiha[en]
Дружина Ояма Хацуйо
Ісіхаро Мітіко
Діти Yūko Tsushima[d][1]
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Дадзай Осаму на Вікісховищі

Дадзай Осаму (яп. 太宰治, також Дазай Осаму; нар.19 червня 1909(19090619), Аоморі — пом. 13 червня 1948, Токіо) — японський письменник, один із провідних авторів Японії XX ст. Найвідоміші його роботи: «Біжи, Мелос!» (1940), «Сонце на заході» (1946) та «Пропаща людина» (1948). Справжнє ім'я — Цусіма Сюдзі.

Біографія[ред.ред. код]

Цусіма Сюдзі, 1924 р.

Цусіма Сюдзі народився у родині багатого землевласника у Канагі, префектура Аоморі. Його батько, Цусіма Генемон, завдяки шанованості сім'ї здобув політичний вплив і дістав запрошення до верхньої палати імперського парламенту Японії. Матір Сюдзі мала хронічні захворювання, тому вихованням хлопчика займалися в основному слуги.

У 1923 Цусіма відвідував Старшу середню школу Аоморі[en]. У 1927 вступив на філологічне відділення Хіросацького університету. Цусіма редагував серію студентських публікацій і презентував деякі зі своїх перших творів. Разом із друзями видавав власний журнал, а згодом став членом команди університетської газети. Його письменницькому успіху прийшов кінець, коли у 1927 році його кумир, письменник Акутаґава Рюноске, вчинив самогубство. Цусіма став нехтувати навчанням, а більшість своїх коштів став витрачати на одяг, алкоголь і повій, а також почав цікавитись марксизмом, що був на той час заборонений урядом. 10 грудня 1929 року здійснив свою першу невдалу спробу самогубства.

У 1930 Цусіма поступає на факультет французької літератури Токійського університету, але досить швидко перестав учитись знову. У жовтні 1930 року він заводить роман із гейшею Беніко (справжнє ім'я — Ояма Хацуйо), через що виникає скандал, який призводить до офіційного розриву Сюдзі з родиною. На дев'ятий день по вигнанню письменник разом із 19-річною офіціанткою бару Ґіндзи, Танабе Шімеко, намагається втопитися на пляжі у Камакурі. Дівчина гине, а Цусіму рятує риболовецький човен. Цусіму звинуватили у причетності до смерті дівчини, але, аби попередити розслідування, втрутилася, шокована цими подіями, родина письменника. У грудні Цусіма одружився з Хацуйо.

Незабаром після цього Цусіму заарештували за участь у забороненій Комуністичній партії. Втрутився його старший брат і звинувачення були зняті.

Рання творчість[ред.ред. код]

Цусіма Сюдзі у 1928 р.

Допомога та зв'язки відомого письменника Ібусе Масудзі[en] дозволили Цусімі публікувати свої твори.

У лютому 1933 року в одній із токійських газет опубліковано оповідання «Поїзд», де він уперше використав псевдонім Осаму Дадзай. Невдовзі журнал «Тюлень» починає публікувати його оповідання та першу повість «Спогади». Через незавершене навчання його не беруть на роботу у газету. Після завершення збірки «Останні роки», 19 березня 1935 року Дадзай намагається повіситись.

Менше ніж через три тижні його госпіталізують із гострим апендицитом. Через перитоніт Дадзай починає вживати знеболювальні на основі морфіну, які викликають у нього залежність. Наступний рік став досить плідним для письменника, проте завзята робота завжди була підкріплена наркотиками. У жовтні 1936 року він лягає у психіатричний заклад, де протягом місяця лікується від залежності. Вийшов з лікарні Дадзай у стані глибокої депресії. Дізнавшись про зраду дружини, він знову робить спробу самогубства. Зрештою вони розлучаються. Вже у 1938 році Дадзай переживає новий творчий підйом, а також одружується з вчителькою Ісіхара Мітіко. У червні 1941 року народилась їхня перша донька, Соноко. Починається один із найстабільніших періодів творчості Дадзая. У 30-х і 40-х роках Дадзай пише ряд автобіографічних оповідань і романів.

Воєнні роки[ред.ред. код]

Дадзай у 40-і роки

Японія вступає у війну, але Дадзая звільняють від служби у зв'язку зі хронічною хворобою легень. Цензори стають прихильніші до дивних робіт письменника і, опублікувавши небагато робіт, він залишається одним із небагатьох доступних у ті роки авторів.

Ряд історій, опублікованих під час Другої світової, є перекази творів Іхара Сайкаку. До його робіт воєнного часу належать «Правий міністр Санетомо» (1943), «Цуґару»[ja] (1944), «Скринька Пандори» (1945–46), «Казки» (1945) та інші.

Його будинок був двічі спалений під час американських нальотів. З Мітаки він разом із сім'єю (у 1944 у Дадзая народився син Масакі) перебирається у рідне для Мітіко місто Кофу. Але під час бомбардування 6–7 липня[en] їх будинок згоряє і вони змушені переїздити у Канагі, де зустрічають новину про капітуляцію Японії. 30 травня 1947 році у сім'ї народжується третя дитина, донька Сатоко, яка пізніше стане відомою письменницею під псевдонімом Юко Цусіма[en].

Післявоєнний період[ред.ред. код]

У післявоєнні роки його творчість набула найбільшої популярності. У цей час після повернення у Токіо письменник бореться з апатією і зрештою повертається до повноцінної літературної діяльності. Аморальне життя післявоєнного Токіо Дадзай зобразив у «Дружині Війона» (1947).

У липні 1947 року публікується найвідоміша робота Дадзая, символ занепаду аристократичних сімей, повість «Сонце на заході»[en]. Твір став надзвичайно популярним серед читачів і приніс автору справжню славу. Повість базується на щоденниках його фанатки Шизуко Ота (у 1947 році вона народила від Осаму Дадзая доньку, Окада Харуко, яка у майбутньому також стала письменницею).

Дадзай багато п'є, веде недбалий спосіб життя, здоров'я письменника швидко погіршується: загострюється безсоння та хвороба легень. Він зустрічає вдову Ямадзакі Томіе, через яку покидає дружину та дітей. Тоді ж в Атамі Дадзай починає працювати над останнім своїм великим твором, повістю «Пропаща людина»[en] (1948). «Пропаща людина» згодом стала класикою японської літератури та перекладається багатьма мовами. Повноцінної публікації «Пропащої людини» Дадзай так і не дочекався. Навесні 1948 року також з'являється оповідання «Вишні». В останні дні працює над оповіданням «Бувай», рукопис якого залишає на робочому столі перед тим як вчинити самогубство.

Смерть[ред.ред. код]

Знайдене тіло Дадзая, 1948 р.
Могила Осаму Дадзая, Мітака, 2015 р.

13 червня 1948 року Дадзай Осаму та Ямадзакі Томіе втопились у водозбірнику Тамагава[en]. Їхні тіла були знайдені 19 червня (на 39-й день народження Осаму). Похорон відбувся 21 червня. Поховано письменника у храмі Дзенрін-дзі міста Мітака.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Рік Японська назва Англійська назва Українська назва
1933 思い出 Omoide Memories «Спогади»
1935 道化の華 Dōke no Hana Flowers of Buffoonery «Квіти блазнювання»
1936 虚構の春 Kyokō no Haru False Spring «Фальшива весна»
1936 晩年 Bannen The Late Years «Останні роки»
1937 二十世紀旗手 Nijusseiki Kishu A standard-bearer of the twentieth century «Прапороносець двадцятого століття»
1939 富嶽百景 Fugaku Hyakkei One hundred views of Mount Fuji «Сто видів гори Фудзі»
女生徒 Joseito Schoolgirl «Школярка»
1940 女の決闘 Onna no Kettō Women's Duel «Жіноча дуель»
駈込み訴へ Kakekomi Uttae An urgent appeal
走れメロス Hashire Merosu Run, Melos! Біжи, Мелос![en]
1941 新ハムレット Shin-Hamuretto New Hamlet «Новий Гамлет»
1942 正義と微笑 Seigi to Bisho Right and Smile «Право і посмішка»
1943 右大臣実朝 Udaijin Sanetomo Minister of the Right Sanetomo «Правий міністр Санетомо»
1944 津軽 Tsugaru Tsugaru «Цуґару»[ja]
1945 パンドラの匣 Pandora no Hako Pandora's Box «Скринька Пандори»
新釈諸国噺 Shinshaku Shokoku Banashi A new version of countries' tales
惜別 Sekibetsu A farewell with regret
お伽草紙 Otogizōshi Fairy Tales «Казки»
1946 冬の花火 Fuyu no Hanabi Winter's firework «Зимові феєрверки»
1947 ヴィヨンの妻 Viyon No Tsuma Villon's Wife «Дружина Війона»
斜陽 Shayō The Setting Sun «Сонце на заході»[en]
1948 如是我聞 Nyozegamon I heard it in this way
桜桃 Ōtō A Cherry «Вишня»
人間失格 Ningen Shikkaku No Longer Human «Пропаща людина»[en]
グッド・バイ Guddo-bai Good-Bye «Бувай»

Пам'ять[ред.ред. код]

Меморіальний будинок Осаму Дадзая, Канагі

Щороку 19 червня у Японії відзначають день вшанування письменника, так званий день «Поминання вишень».

У будинку, побудованому батьком письменника у 1907 році, де він провів своє дитинство, розміщено Меморіальний музей Дадзая Осаму. Музей знаходиться у районі Канагі, місто Ґосьоґавара, префектура Аоморі.[2][3]

У 1965 році заснована Премія ім. Дадзая Осаму. Вона вручається щорічно за видатне, раніше не публіковане оповідання невизнаному авторові, який отримує пам'ятний подарунок і грошову винагороду в розмірі 1 млн єн.[4]

У популярній культурі[ред.ред. код]

  • Один із персонажів манги «Bungou Stray Dogs»[en] названий ім'ям письменника.
  • «Aoi Bungaku»[en] — аніме-адаптація шести класичних творів японської літератури, серед яких «Біжи, Мелос!» (епізод 1–4) і «Пропаща людина» (епізод 9–10).
  • Повість «Сонце на заході» була екранізована у 2009 році.[5]

Українські переклади та аналізи творчості[ред.ред. код]

  1. Осадча Ю.В. Деякі наративні особливості сповідальної прози (на матеріалі повісті Дадзая Осаму «Пропаща людина») // Слово і час. — 2003. — № 11. — С. 24–32.
  2. Осадча Ю.В. Типи дискурсу у повісті Дадзая Осаму «Пропаща людина» // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 5. — К., 2004. — С. 54–57.
  3. Дадзай Осаму // Японська література: Хрестоматія. Том III (XIX-XX ст.) / Бондаренко І. П., Осадча Ю. В.. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — Т. III. — С. 307–351. — ISBN 978-966-489-116-2.

Джерела[ред.ред. код]

  • Eugene Thacker. Black Illumination: the disqualified life of Osamu Dazai // Japan Times. — 2016. — 21 березня. Процитовано 13 вересня 2017.
  • Дадзай Осаму // Японська література: Хрестоматія. Том III (XIX-XX ст.) / Бондаренко І. П., Осадча Ю. В.. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — Т. III. — С. 307–351. — ISBN 978-966-489-116-2.
  • Lyons, Phyllis The Saga of Dazai Osamu: A Critical Study With Translations. — Stanford University Press, 1985. — ISBN 0-8047-1197-6.
  • O'Brien, James A. Dazai Osamu. — New York : Twayne Publishers, 1975.
  • O'Brien, James A Akutagawa and Dazai: Instances of Literary Adaptation. — Cornell University Press, 1983.
  • Ueda, Makoto Modern Japanese Writers and the Nature of Literature. — Stanford University Press, 1976.
  • Wolf, Allan Stephen Suicidal Narrative in Modern Japan: The Case of Dazai Osamu. — Princeton University Press, 1990. — ISBN 0-691-06774-0.
  • Roy Starrs Nation and Region in the Work of Dazai Osamu // Japanese Cultural Nationalism: At Home and in the Asia Pacific. — London : Global Oriental, 2004. — ISBN 1-901903-11-7.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]