Дадзай Осаму

Дадзай Осаму
太宰 治
Осаму Дадзай, 1946 р. Фото: Хаяші Тадахіко
Ім'я при народженні	Цусіма Сюдзі (яп. 津島修治)
Псевдонім	Дадзай Осаму
Народився	19 червня 1909(1909-06-19) Канагі, Аоморі, Японія
Помер	13 червня 1948(1948-06-13) (38 років) Токіо, Японія ·утоплення
Поховання	Zenrin Templed
Громадянство	Японія
Діяльність	прозаїк
Alma mater	Токійський університет, Хіросацький університет і Aomori Prefectural Aomori High Schoold
Мова творів	японська
Напрямок	Я-роман, Buraiha
Жанр	оповідання
Magnum opus	The Setting Sund, No Longer Humand, Run, Melos!d і Otogi-zôshid
Батько	Tsushima Gen'emond
Брати, сестри	Bunji Tsushimad
У шлюбі з	Ояма Хацуйо Ісіхаро Мітіко
Діти (3)	Yūko Tsushimad і Haruko Ōtad
Дадзай Осаму у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Дадзай Осаму (яп. 太宰治, також Дазай Осаму; нар.19 червня 1909(19090619), Аоморі — пом. 13 червня 1948, Токіо) — японський письменник, один із провідних авторів Японії XX ст. Найвідоміші його твори: «Біжи, Мелос!» (1940), «Сонце на заході» (1946) та «Пропаща людина» (1948). Справжнє ім'я — Цусіма Сюдзі.

Біографія

Цусіма Сюдзі, 1924 р.

Цусіма Сюдзі народився у родині багатого землевласника у Канагі, префектура Аоморі. Його батько, Цусіма Генемон, завдяки шанованості сім'ї здобув політичний вплив і дістав запрошення до верхньої палати імперського парламенту Японії. Матір Сюдзі мала хронічні захворювання, тому вихованням хлопчика займалися в основному слуги.

У 1923 Цусіма відвідував Старшу середню школу Аоморі. У 1927 вступив на філологічне відділення Хіросацького університету. Цусіма редагував серію студентських публікацій і презентував деякі зі своїх перших творів. Разом із друзями видавав власний журнал, а згодом став членом команди університетської газети. Його письменницькому успіху прийшов кінець, коли у 1927 році його кумир, письменник Акутаґава Рюноске, вчинив самогубство. Цусіма став нехтувати навчанням, а більшість своїх коштів став витрачати на одяг, алкоголь і повій, а також почав цікавитись марксизмом, що був на той час заборонений урядом. 10 грудня 1929 року здійснив свою першу невдалу спробу самогубства.

У 1930 Цусіма поступає на факультет французької літератури Токійського університету, але досить швидко перестав учитись знову. У жовтні 1930 року він заводить роман із гейшею Беніко (справжнє ім'я — Ояма Хацуйо), через що виникає скандал, який призводить до офіційного розриву Сюдзі з родиною. На дев'ятий день по вигнанню письменник разом із 19-річною офіціанткою бару Ґіндзи, Танабе Шімеко, намагається втопитися на пляжі у Камакурі. Дівчина гине, а Цусіму рятує риболовецький човен. Цусіму звинуватили у причетності до смерті дівчини, але, аби попередити розслідування, втрутилася, шокована цими подіями, родина письменника. У грудні Цусіма одружився з Хацуйо.

Незабаром після цього Цусіму заарештували за участь у забороненій Комуністичній партії. Втрутився його старший брат і звинувачення були зняті.

Рання творчість

Цусіма Сюдзі у 1928 р.

Допомога та зв'язки відомого письменника Ібусе Масудзі дозволили Цусімі публікувати свої твори.

У лютому 1933 року в одній із токійських газет опубліковано оповідання «Поїзд», де він уперше використав псевдонім Осаму Дадзай. Невдовзі журнал «Тюлень» починає публікувати його оповідання та першу повість «Спогади». Через незавершене навчання його не беруть на роботу у газету. Після завершення збірки «Останні роки», 19 березня 1935 року Дадзай намагається повіситись.

Менше ніж через три тижні його госпіталізують із гострим апендицитом. Через перитоніт Дадзай починає вживати знеболювальні на основі морфіну, які викликають у нього залежність. Наступний рік став досить плідним для письменника, проте завзята робота завжди була підкріплена наркотиками. У жовтні 1936 року він лягає у психіатричний заклад, де протягом місяця лікується від залежності. Вийшов з лікарні Дадзай у стані глибокої депресії. Дізнавшись про зраду дружини, він знову робить спробу самогубства. Зрештою вони розлучаються. Вже у 1938 році Дадзай переживає новий творчий підйом, а також одружується з вчителькою Ісіхара Мітіко. У червні 1941 року народилась їхня перша донька, Соноко. Починається один із найстабільніших періодів творчості Дадзая. У 30-х і 40-х роках Дадзай пише ряд автобіографічних оповідань і романів.

Воєнні роки

Дадзай у 40-і роки

Японія вступає у війну, але Дадзая звільняють від служби у зв'язку зі хронічною хворобою легень. Цензори стають прихильніші до дивних робіт письменника і, опублікувавши кілька робіт, він залишається одним із небагатьох доступних у ті роки авторів.

Ряд історій, опублікованих під час Другої світової, є перекази творів Іхара Сайкаку. До його робіт воєнного часу належать «Правий міністр Санетомо» (1943), «Цуґару» (1944), «Скринька Пандори» (1945–46), «Казки» (1945) та інші.

Його будинок був двічі спалений під час американських нальотів. З Мітаки він разом із сім'єю (у 1944 у Дадзая народився син Масакі) перебирається у рідне для Мітіко місто Кофу. Але під час бомбардування 6–7 липня їх будинок згоряє і вони змушені переїздити у Канагі, де зустрічають новину про капітуляцію Японії. 30 травня 1947 році у сім'ї народжується третя дитина, донька Сатоко, яка пізніше стане відомою письменницею під псевдонімом Юко Цусіма.

Післявоєнний період

У післявоєнні роки його творчість набула найбільшої популярності. У цей час після повернення у Токіо письменник бореться з апатією і зрештою повертається до повноцінної літературної діяльності. Аморальне життя післявоєнного Токіо Дадзай зобразив у «Дружині Війона» (1947).

У липні 1947 року публікується найвідоміша робота Дадзая, символ занепаду аристократичних сімей, повість «Сонце на заході». Твір став надзвичайно популярним серед читачів і приніс автору справжню славу. Повість базується на щоденниках його фанатки Шизуко Ота (у 1947 році вона народила від Осаму Дадзая доньку, Окада Харуко, яка у майбутньому також стала письменницею).

Дадзай багато п'є, веде недбалий спосіб життя, здоров'я письменника швидко погіршується: загострюється безсоння та хвороба легень. Він зустрічає вдову Ямадзакі Томіе, через яку покидає дружину та дітей. Тоді ж в Атамі Дадзай починає працювати над останнім своїм великим твором, повістю «Пропаща людина» (1948). «Пропаща людина» згодом стала класикою японської літератури та перекладається багатьма мовами. Повноцінної публікації «Пропащої людини» Дадзай так і не дочекався. Навесні 1948 року також з'являється оповідання «Вишні». В останні дні працює над оповіданням «Бувай», рукопис якого залишає на робочому столі перед тим як вчинити самогубство.

• Жінки Дадзая Осаму
• 
  Ояма Хацуйо, 1944 р.
• 
  Танабе Шімеко, 1930 р.
• 
  Ісіхара Мітіко
• 
  Шизуко Ота
• 
  Ямадзакі Томіе

Смерть

Знайдене тіло Дадзая, 1948 р.

Могила Осаму Дадзая, Мітака, 2015 р.

13 червня 1948 року Дадзай Осаму та Ямадзакі Томіе втопились у водозбірнику Тамагава. Їхні тіла були знайдені 19 червня (на 39-й день народження Осаму). Похорон відбувся 21 червня. Поховано письменника у храмі Дзенрін-дзі міста Мітака.

Вибрані твори

Рік	Японська назва	Англійська назва	Українська назва
1933	思い出 Omoide	Memories	«Спогади»
1935	道化の華 Dōke no Hana	Flowers of Buffoonery	«Квіти блазнювання»
1936	虚構の春 Kyokō no Haru	False Spring	«Фальшива весна»
1936	晩年 Bannen	The Late Years	«Останні роки»
1937	二十世紀旗手 Nijusseiki Kishu	A standard-bearer of the twentieth century	«Прапороносець двадцятого століття»
1939	富嶽百景 Fugaku Hyakkei	One hundred views of Mount Fuji	«Сто видів гори Фудзі»
	女生徒 Joseito	Schoolgirl	«Школярка»
1940	女の決闘 Onna no Kettō	Women's Duel	«Жіноча дуель»
	駈込み訴へ Kakekomi Uttae	An urgent appeal
	走れメロス Hashire Merosu	Run, Melos!	Біжи, Мелос!
1941	新ハムレット Shin-Hamuretto	New Hamlet	«Новий Гамлет»
1942	正義と微笑 Seigi to Bisho	Right and Smile	«Право і посмішка»
1943	右大臣実朝 Udaijin Sanetomo	Minister of the Right Sanetomo	«Правий міністр Санетомо»
1944	津軽 Tsugaru	Tsugaru	«Цуґару»
1945	パンドラの匣 Pandora no Hako	Pandora's Box	«Скринька Пандори»
	新釈諸国噺 Shinshaku Shokoku Banashi	A new version of countries' tales
	惜別 Sekibetsu	A farewell with regret
	お伽草紙 Otogizōshi	Fairy Tales	«Казки»
1946	冬の花火 Fuyu no Hanabi	Winter's firework	«Зимові феєрверки»
1947	ヴィヨンの妻 Viyon No Tsuma	Villon's Wife	«Дружина Війона»
	斜陽 Shayō	The Setting Sun	«Сонце на заході»
1948	如是我聞 Nyozegamon	I heard it in this way
	桜桃 Ōtō	A Cherry	«Вишня»
	人間失格 Ningen Shikkaku	No Longer Human	«Пропаща людина»
	グッド・バイ Guddo-bai	Good-Bye	«Бувай»

Пам'ять

Меморіальний будинок Осаму Дадзая «Сяйокан», Канагі

Щороку 19 червня у Японії відзначають день вшанування письменника, так званий день «Поминання вишень».

У будинку, побудованому батьком письменника у 1907 році, де він провів своє дитинство, розміщено Меморіальний музей Дадзая Осаму. Музей знаходиться у районі Канагі, місто Ґосьоґавара, префектура Аоморі.

У 1965 році заснована Премія ім. Дадзая Осаму. Вона вручається щорічно за видатне, раніше не публіковане оповідання невизнаному авторові, який отримує пам'ятний подарунок і грошову винагороду в розмірі 1 млн єн.

У популярній культурі

• Один із персонажів манґи і аніме «Bungō Stray Dogs» названий ім'ям письменника.
• «Aoi Bungaku» — аніме-адаптація шести класичних творів японської літератури, серед яких «Пропаща людина» (епізод 1–4) і «Біжи, Мелос!» (епізод 9–10).
• Повість «Сонце на заході» була екранізована у 2009 році.

Українські переклади та аналізи творчості

1. Осадча Ю. В. Деякі наративні особливості сповідальної прози (на матеріалі повісті Дадзая Осаму «Пропаща людина») // Слово і час. — 2003. — № 11. — С. 24–32.
2. Осадча Ю. В. Типи дискурсу у повісті Дадзая Осаму «Пропаща людина» // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 5. — К., 2004. — С. 54–57.
3. Дадзай Осаму // Японська література: Хрестоматія. Том III (XIX-XX ст.) / Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — Т. III. — С. 307–351. — ISBN 978-966-489-116-2.
4. Біжи, Мелосе! / пер. Доріченко О. А. // Міжнародний науково-художній журнал COLLEGIUM 29-30. — Л. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. — С. 293–303. — ISSN 2522-4913.
5. I can speak / пер. Доріченко О. А. // Міжнародний науково-художній журнал COLLEGIUM 29-30. — Л. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. — С. 293–303. — ISSN 2522-4913.
6. Крах людини. / пер. з японської Скотар А. // видавництво Морфеус. — 2023. — С. 103 с.
7. Бракована людина / пер. з японської Йожикова А. // видавництво BIMBA. — 2023. — С. 128 с. — ISBN 978-617-95344-2-3.

Джерела

• Eugene Thacker. Black Illumination: the disqualified life of Osamu Dazai // Japan Times. — 2016. — 21 березня. Архівовано з джерела 6 листопада 2021. Процитовано 13 вересня 2017.
• Дадзай Осаму // Японська література: Хрестоматія. Том III (XIX-XX ст.) / Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — Т. III. — С. 307–351. — ISBN 978-966-489-116-2.
• Lyons, Phyllis. The Saga of Dazai Osamu: A Critical Study With Translations. — Stanford University Press, 1985. — ISBN 0-8047-1197-6.
• O'Brien, James A. Dazai Osamu. — New York : Twayne Publishers, 1975.
• O'Brien, James A. Akutagawa and Dazai: Instances of Literary Adaptation. — Cornell University Press, 1983.
• Ueda, Makoto. Modern Japanese Writers and the Nature of Literature. — Stanford University Press, 1976.
• Wolf, Allan Stephen. Suicidal Narrative in Modern Japan: The Case of Dazai Osamu. — Princeton University Press, 1990. — ISBN 0-691-06774-0.
• Roy Starrs. Nation and Region in the Work of Dazai Osamu // Japanese Cultural Nationalism: At Home and in the Asia Pacific. — London : Global Oriental, 2004. — ISBN 1-901903-11-7.

Посилання

• Дадзай Осаму. Очікування = Waiting / Пер. з японської Ангус Тервілл. — Японія : Japanese Literature Publishing and Promotion Center, 2007. — 3 с.
• Osamu Dazai на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)

• Твори та інформація про Дадзай Осаму у Інтернет-архіві
• Роботи Дадзая Осаму [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.] на LibriVox