Десятинний провулок (Київ)
| Десятинний провулок Київ | |
|---|---|
 Десятинний провулок | |
| Місцевість | Старий Київ |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | Десятинної церкви |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 145 м |
| Координати початку | 50°27′25″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.457083° пн. ш. 30.517694° сх. д.Координати: 50°27′25″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.457083° пн. ш. 30.517694° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′26″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.457306° пн. ш. 30.515667° сх. д. |
| поштові індекси | 01025 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Поштова площа» |
| Рух | пішохідний |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10428 |
| У проєкті OpenStreetMap | w4357009 |
| Мапа | |
 | |
 Десятинний провулок у Вікісховищі | |
Десяти́нний прову́лок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Володимирської вулиці до кінця забудови.
Історія[ред. | ред. код]
Десятинний провулок — один з давніх провулків Києва. Його назва, так само як і однойменної вулиці, походить від Десятинної церкви, що була розташована поряд.
З 19 серпня 2020-го провулок став пішохідним[1].
Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]
Одноповерховий будинок № 5 зведений у 1850-х роках, спершу належав протоієрею Івану Шабатовичу. 1864 року його успадкувала його донька, Сусанна Іванівна Підвисоцька, дружина протоієрея Андріївської церкви Павла Федоровича Підвисоцького. Будівлю знесено 2012 року, на її місці споруджено багатоповерховий житловий будинок[2].
Будинок № 7 зведений 1899 року на замовлення домовласника О. Тихомирова архітектором Миколою Казанським у стилі історизм.
Видатні особи, пов'язані з Десятинним провулком[ред. | ред. код]
У будинку № 7 мешкали історик Анциферов (1901—1904), у квартирі № 9 — фізик, академік АН УРСР О. Давидов (1940-ві — 1953), у квартирі № 5 — фізик, академік АН УРСР Митрофан Пасічник (1940-ві — 1960-ті роки), у квартирі № 3 — фізик, академік АН УРСР С. Пекар (1940-ві роки — 1985). Наприкінці XIX — на початку XX століття у цьому будинку перебував письменник Григорій Мачтет, автор вірша «В неволі скатований люто…» (рос. «Замучен тяжелой неволей»).
Зображення[ред. | ред. код]
-
Будинок № 7 -
Адресна табличка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ще одна вулиця в центрі Києва стала пішохідною. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
- ↑ Втрачений Київ: 12 знищених архітектурних пам’яток у 2010-их. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Десятинний провулок // Веб-енциклопедія Києва.
- Десятинний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 53.
- Десятинний провулок // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 64. — ISBN 5-88500-070-0.
- Десятинний провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 63. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Провулок Десятинний // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Звід пам'яток історії та культури України Енциклопедичне видання у 28-ти томах. Кн. 1, ч. 1. А-Л. — К., 1999. — 608 с: іл. — ISBN 966-95478-1-4.
- Десятинный переулок // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 157. (рос.)
- Пров. Десятинний // Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 72, 131. — ISBN 978-966-8999-05-5.
- Десятинний провулок // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
| |||||||||||||||||||||||||||||
