Георгіївський провулок (Київ)
| Георгіївський провулок Київ | |
|---|---|
 Георгіївський провулок | |
| Місцевість | Старий Київ |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | Георгіївської церкви |
| Колишні назви | |
| Георгіївська вул., Стрілецький пров. | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 240 м |
| Координати початку | 50°27′04″ пн. ш. 30°30′49″ сх. д. / 50.451194° пн. ш. 30.513750° сх. д.Координати: 50°27′04″ пн. ш. 30°30′49″ сх. д. / 50.451194° пн. ш. 30.513750° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′09″ пн. ш. 30°30′41″ сх. д. / 50.452528° пн. ш. 30.511528° сх. д. |
| поштові індекси | 01030 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Золоті ворота» |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10312 |
| У проєкті OpenStreetMap | r414586 |
| Мапа | |
 | |
 Георгіївський провулок у Вікісховищі | |
Гео́ргіївський провулок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Рейтарської до Стрілецької вулиці.
Історія[ред. | ред. код]
Один з давніх київських провулків. Його назва походить від Георгіївської церкви. Церква, названа на честь святого Георгія, стояла поблизу перетину сучасних вулиць Володимирської та Рейтарської, була зруйнована 1935 року. У давнину частина вулиці Рейтарської входила до складу Георгіївського провулка[1]. На плані міста 1803 року, складеному архітектором Андрієм Меленським, зазначений під назвою Георгіївська вулиця[2]. У 1861 році провулок віднесений до 2-го розряду вулиць, на ньому дозволялося споруджувати кам'яні будинки по лінії вулиці та дерев'яні — у подвір'ях[3]. З 1939 року мав назву Стрілецький провулок[4]. Сучасну історичну назву відновлено 1990 року[5].
Особистості[ред. | ред. код]
У будинку, що раніше стояв на Георгіївському провулку, 11, влітку 1859 року мешкав Тарас Шевченко. У грудні 1917 року в лівій частині цього будинку оселився український художник, графік Георгій Нарбут, де і прожив до смерті. У будинку мешкав також історик, генеалог, архівіст і музейний діяч Вадим Модзалевський[1].
Забудова[ред. | ред. код]
Лівий бік провулка був щільно забудований з сер. XIX ст. Із забудови XIX — поч. XX ст. збереглися лише два будинки — № 7 і № 9 — колишня лікарня Товариства лікарів-спеціалістів «Георгіївська лічниця» (№ 7). На правому боці провулка зберігся парадний в'їзд до Софії Київської — брама Заборовського, названа так від імені митрополита Рафаїла[1].
-
Брама Заборовського -
Будинок № 2 -
Будинок № 7
.jpg)
Пам'ятники[ред. | ред. код]
На перетині з Рейтарською і Золотоворітською вулицями встановлено пам'ятник «Захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь», а також фігура героя мультфільму «Їжачок у тумані». Цей твір Костянтина Скретуцького носить назву «Конячка».
-
Пам'ятник «Захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь» -
Фігура «Конячка».
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- В Киеве возле памятника Ежику в тумане строится площадка для посетителей [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 159.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 49. — ISBN 5-88500-070-0.
- Георгіївський провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 47. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 533. (рос.)
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б в Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
- ↑ План Києва: друга та третя частини (1803 р.) // Наук. архів Ін-ту археології НАН України. — ф. 14. — спр. 116.
- ↑ Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 липня 1939 року № 1143/29 «Про перейменування вулиць м. Києва по Сталінському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11844. Арк. 47, 47зв. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13 лютого 1990 року № 149 «Про повернення вулицям історичних назв, найменування і перейменування площі і вулиць у м. Києві, а також впорядкування нумерації окремих будинків» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3740. Арк. 76–79. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 2. — С. 27–29.) [Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.]