Дунайська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 59°50′23″ пн. ш. 30°24′38″ сх. д. / 59.839889° пн. ш. 30.410667° сх. д. / 59.839889; 30.410667

Дунайська
Фрунзенсько-Приморська лінія
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна станція мілкого закладення
Глибина закладення 17 м
Проектна назва Дунайський проспект[1][2]
Кількість 2
Тип берегові
Форма прямі
Дата відкриття планується у 2019 році
Архітектор(и) Ромашкін-Тіманов М. В.,
Сергєєва У. С.
Архітектор(и) вестибюлів Ромашкін-Тіманов М. В.,
Сергєєва У. С.
Пересадка на Bus icon SPB.svg 53, 56, 57, 197, 326
Tram icon SPB.svg 45, 49, 62
Виходи до Бухарестської вулиці, Дунайського проспекту, вулиці Ярослава Гашека
Фрунзенсько-Приморська лінія
Оборотний тупик
Комендантський проспект
Оборотний тупик, ПТО
Старе Село
Велика Невка
Середня Невка
Хрестовський острів
Мала Невка
Чкалівська
Спортивна
Мала Нева
Нева
Адміралтейська
Мойка
СЗГ до МПЛ
Садова
СЗГ до ПбЛ
Фонтанка
Звенигородська
Обвідний канал
Обвідний канал
Волковка
Волковська
Оборотні тупики
Бухарестська
Міжнародна
Оборотні тупики
Проспект Слави
Дунайська
Шушари
Оборотні тупики
ТЧ-7 «Південне»

Дунáйська (рос. Дунайская)  — пускова станція Spb metro line5.svg Фрунзенсько-Приморської лінії Петербурзького метрополітену між станціями «Проспект Слави» та «Шушари». Відкриття планується в складі третьої пускової дільниці Фрунзенського радіусу «Міжнародна» — «Шушари».

Наземні споруди[ред. | ред. код]

Північний вестибюль станції розташований на розі Бухарестської вулиці і Дунайського проспекту. Він підвуличний, з виходом на Дунайський проспект і можливістю прибудови до підземного переходу.

Південний вихід — на вулицю Ярослава Гашека, через підземний вестибюль, який розташований на розі вулиць Бухарестської і Ярослава Гашека. Конструкція цього вестибюля аналогічна північному.

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Колонна трипрогінна триярусна станція мілкого закладення (глибина закладення — 17 м) з двома береговими платформами і рядом колон по осі кожної платформи (таким чином, є 3 прольоти). Колії зустрічного напрямку розділені стіною по осі станції. Нижній ярус — колії і платформи, середній — службові приміщення станції, верхній — підвуличні вестибюлі.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Платформи розділять стіною, яка прикрашена масштабними вітражами з кольорового скла з видами на міста Європи, які розташовані на річці Дунай: Відень, Будапешт, Белград, Видин, Регенсбург, Пассау, Інгольштадт, Ізмаїл. Крім того, на одному з панно — місто Бухарест, який, втім, знаходиться у видаленні від Дунаю.

У вестибюлі станції — декоративна підвісна стеля синього кольору, хвилеподібна, з вмонтованими стельовими світильниками. За задумом авторів, таке оформлення стелі повинна нагадувати річкову піну, що пливе по хвилях річки. Ще одна група світильників розташована по обидва боки вестибюлю за карнизами. Сходові спуски в підземні пішохідні переходи обладнані траволаторами і захищені вхідними павільйонами. У касових залах вестибюлів каси розташовані таким чином, щоб забезпечити відкритий простір перед ними, з урахуванням накопичення людей і можливості безперешкодного руху пасажирів. За касами містяться турнікети на вхід і вихід пасажирів. В оздобленні пасажирських приміщень станції проектом передбачено застосування довговічних оздоблювальних матеріалів. Підлога вестибюлів виконана з полірованого граніту вітчизняного родовища. Стіни вестибюлів облицьовані світло-жовтим мармуром з цоколями з полірованого граніту. На торцевій й бічний стінах у ескалаторних спусків розташовується композиція з чотирьох мозаїчних панно, на яких художники зобразили картини з життя дунайських регіонів. Стіни та підлога станції облицьовані мармуром і полірованим гранітом, а колони — керамічними панелями. Декор станції включає в себе круглі колони, облицьовані синіми керамічними панелями. Стіни станції, включаючи ескалаторні ходи і торцеві стіни бічних тунелів, облицьовані світло-жовтим мармуром з цоколями з полірованого граніту. У простінках встановлені лави, що виготовлені з білого мармуру, по 10 штук уздовж кожної зі стін. Сидіння лав виконані з дуба. Підлога платформ з полірованого граніту. По краях платформи, відповідно до технічних вимог метрополітену, для забезпечення орієнтації людей з вадами зору пасажирів, передбачена смуга з бучардированого граніту.[джерело?]

Будівництво[ред. | ред. код]

У 2014 році розпочато спорудження монолітної плити верхнього перекриття вестибюля.

Основні етапи будівництва станції:

  • Перший етап:
    • зведення єдиної захисної конструкції станційного котловану — «стіни в грунті» загальною протяжністю 480 м;
    • буріння;
    • установка і бетонування 76 несучих паль-колон;
    • виконання грунтозаміщуючої струменевої цементації в зонах входу і виходу ТПМК S-782;
    • розробка грунту на першому рівні заглиблення котловану з позначки +17,3 м від рівня розробки грунту до позначки (УРГ) + 11 м від УРГ.
  • Другий і третій етапи:
    • монтаж і бетонування плити підготовки;
    • монтаж підтримуючої опалубки і будівництво верхньої плити покриття;
    • подальша розробка грунту вниз — вже до щелигі зводу пропущеного на той час через станцію двоколійного тунелю.

У 2015 році гірничопрохідницький щит «Надія» завершив проходку двоколійного тунелю діаметром 10,3 м і довжиною 3,7 км від електродепо «Південне» до станції «Проспект Слави»[3][4]. Вперше, в практиці Санкт-Петербурга, будівництво станції велося за технологією англ. «Top Down» («Зверху вниз»). На початку 2016 року було розімкнуто оброблення двоколійного перегінного тунелю всередині станції — спеціально для демонтажу великовагових елементів колективом БМУ-11 була розроблена і побудована унікальна машина, що поєднує в собі пересувний арочний укладальник і гідравлічний маніпулятор в єдиний збір.

У лютому 2019 року губернатором міста було заявлено що дільниця з трьох станцій точно відкриється до кінця 2019 року.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]