Ед О'Браєн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ед О'Браєн
англ. Ed O'Brien
Зображення
Ед О'Браєн, 2017 рік
Ед О'Браєн, 2017 рік
Основна інформація
Повне ім'я англ. Edward John O'Brien
Дата народження 15 квітня 1968(1968-04-15) (55 років)
Місце народження Оксфорд, Англія
Роки активності 1985 — дотепер
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Професія Музикант, автор-виконавець
Освіта Школа Абінгдонаd
Інструменти Гітара, вокал
Жанр Альтернативний рок, експериментальний рок, електроніка
Псевдоніми EOB
Колективи Radiohead, 7 Worlds Collide
Лейбл XL, TBD, Capitol
Офіційний сайт
CMNS: Файли у Вікісховищі

Едвард Джон О'Браєн (англ. Edward John O'Brien; нар. 15 квітня 1968(19680415), Оксфорд, Англія) — англійський гітарист, автор пісень та учасник рок-гурту Radiohead. Випускає сольну музику під псевдонімом EOB.

О'Браєн відвідував Абінгдонську школу в Оксфордширі, де він познайомився з іншими учасниками Radiohead. За словами О'Браєна, його роль у гурті полягала в «обслуговуванні треків» і підтримці автора пісень Тома Йорка. У гурті він часто створює ембієнтні звуки і текстури, використовуючи процесор ефектів, сустейн і електронний смичок (EBow), також виконує бек-вокал. 2010 року журнал Rolling Stone поставив О'Браєна на 59 місце найвидатніших гітаристів усіх часів. Разом з іншими учасниками Radiohead він був включений до Зали слави рок-н-ролу у 2019 році.

Перший сольний альбом О'Браєна Earth, вийшов у 2020 році. О'Браєн писав пісні роками, але йому бракувало впевненості, і він відчував, що вони мають характер, який буде втрачено з Radiohead. У лютому 2020 року він розпочав північноамериканський тур; більший тур був скасований через пандемію COVID-19.

Ранні роки[ред. | ред. код]

О'Браєн народився 15 квітня 1968 року. Його сім'я походить з міста Балліпорін, що в Ірландії[1]. У дитинстві О'Браєн захоплювався крикетом і театром. Його батьки розлучилися, коли йому було 10 років; за його словами, саме тоді музика стала його «притулком»[2]. Він виріс, слухаючи такі постпанк гурти, як Siouxsie and the Banshees, Adam and the Ants, Depeche Mode, The Police та Девіда Бові. Він розповідав: "Це був дуже ембріональний час для музики, тому що люди, які ходили до коледжу мистецтв, або художники, або музиканти, раптом думали: «О, я можу бути таким»[3].

Учасники Radiohead познайомилися під час навчання в Абінгдонській приватній школі для хлопчиків[4]. Коли О'Браєн грав Лісандра у шкільній постановці «Сну літньої ночі», він познайомився з Томом Йорком, який писав музику до постановки[2]. Йорк запросив його на джем-сесію. За словами О'Браєна, "до цього життя було трохи заплутаним, трохи лайном. А потім раптом… я відчув щось дуже сильне, майже як якесь прозріння, майже як: «Ось воно»[5].

О'Браєн, разом з барабанщиком Філіпом Селвеєм, був на рік старший за Йорка та басиста Коліна Грінвуда, і на три роки старший за брата Коліна, мультиінструменталіста Джонні Ґрінвуда[6]. 1985 року вони утворили гурт On a Friday, назва якого відсилає до звичайного дня репетицій гурту в шкільному музичному кабінеті[7]. О'Браєн вивчав економіку в Манчестерському університеті.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Radiohead[ред. | ред. код]

Докладніше: Radiohead

У 1991 році On a Friday підписали контракт із лейблом EMI і змінили назву на Radiohead[7]. Гурт швидко здобув успіх, випустивши дебютний сингл 1992 року «Creep»[8]. Їхній третій альбом, OK Computer (1997), приніс їм міжнародну славу і часто визнається одним із найкращих альбомів усіх часів[9][10]. OK Computer показав, що О'Браєн використовує менше дисторшну і більше дилею та інших ефектів, створюючи звук, який «більше стосується текстур»[11]. О'Браєн впав у депресію під час тривалого туру OK Computer, але зосередився на підтримці Йорка[12]. Після туру він повернувся до Оксфорда, вживав велику кількість наркотиків і ще більше впадав у депресію. Він сказав: «Я був самотній, сам по собі… Я був найнижче, ніж будь-коли. У цьому також була іронія — ти на вершині, це старе кліше»[12].

Наступні альбоми Radiohead, Kid A (2000) і Amnesiac (2001), ознаменували драматичні зміни у звучанні, включивши в себе вплив електронної музики, класичної музики, джазу та краутроку[13]. Спочатку О'Браєн не сприймав зміну напрямку, кажучи: «Це страшно — усі почуваються невпевнено. Я гітарист, і раптом мені здається, що в цьому треку немає ні гітар, ні барабанів»[14]. За порадою Майкла Брука, творця «нескінченної гітари» («Infinite Guitar»), Ед О'Браєн почав використовувати одиниці сустейну, які дозволяють гітарним нотам бути витриманими нескінченно довго. Він поєднав їх із зацикленням і ефектами дилею, щоб створити звуки, схожі на синтезатор[15]. О'Браєн вів онлайн-щоденник про прогрес Radiohead під час запису[16].

До 2011 року Radiohead продали понад 30 мільйонів альбомів в усьому світі[17]. У березні 2019 року вони були включені до Зали слави рок-н-ролу; О'Браєн і барабанщик Radiohead Філіп Селвей були присутні на церемонії включення і виступили з промовами. О'Браєн подякував своїм колегам по гурту за їхню музику і дружбу, сказавши, що «деякі ночі, які ми проводимо в репетиційній студії, схожі на трансцендентні моменти»[18].

Сольна робота[ред. | ред. код]

О'Браєн випускає сольну музику під псевдонімом EOB. Після створення демо-записів з продюсером Яном Девенпортом у 2014 році[19], він записувався з Марком Еллісом з кінця 2017 до початку 2019 року[12]. 4 жовтня 2019 року вийшов його перший сольний трек, ембієнт-композиція «Santa Teresa»[20]. Він писав пісні роками, але йому не вистачило впевненості, щоб донести їх до Radiohead[12], він відчував, що вони мають «особливу енергію», яка буде втрачена, якщо вони стануть «гібридним продуктом»[19].

Дебютний сольний альбом О'Браєна, Earth, вийшов 17 квітня 2020 року на Capitol Records[21] і отримав позитивні відгуки[22]. У ньому беруть участь барабанщик Омар Хакім, учасники The Invisible Натан Іст і Дейв Окуму, фолк-співачка Лора Марлінг, гітарист Portishead Адріан Атлі, барабанщик Wilco Гленн Котче та басист Radiohead Колін Ґрінвуд[23]. Музика була натхненна перебуванням О'Браєна в Бразилії та відвідуванням карнавалу, який він описав як «момент музичної еврики»[23]. Перший трек, «Brasil», вийшов 5 грудня 2019 року[24], а 6 лютого — «Shangri-La»[21]. У лютому 2020 року О'Браєн розпочав північноамериканське турне[25]; більшу частину туру було скасовано через пандемію COVID-19[26]. Ед О'Браєн зробив ремікс на пісню Пола Маккартні «Slidin'» для альбому реміксів «McCartney III Imagined» (2021)[27].

Інша діяльність[ред. | ред. код]

У 1999 році О'Браєн взяв участь у створенні саундтреку до драматичного серіалу BBC «Eureka Street»[28]. 2003 року він зіграв на гітарі на альбомі Asian Dub Foundation «Enemy of the Enemy»[29]. О'Браєн і Селвей гастролювали і записувалися з Нілом Фінном у рамках проєкту 7 Worlds Collide; Ед виконав гітарні партії і бек-вокал на їхньому концертному альбомі 2001 року і студійному альбомі 2009 року «The Sun Came Out»[30].

О'Браєн є директором-засновником Featured Artists Coalition, некомерційної організації, створеної для захисту прав популярних музичних виконавців, особливо в цифрову епоху[31]. 16 квітня 2011 року він виступив у прямому ефірі спортивної програми Fighting Talk на BBC Radio 5 Live на підтримку Дня Музичних Магазинів[32].

О'Браєн працював з Fender над створенням фірмової моделі гітари EOB Stratocaster, яка надійшла в продаж у листопаді 2017 року. Вона оснащена тремоло-бриджем і звукознімачем сустейнового типу[33].

У 2013 році О'Браєн став співзасновником The Laundry — робочого простору, ресторану та нічного клубу, переобладнаного з пральні на Лондонських полях[34]. 2019 року рада лондонського Гекні оголосила, що будівля буде знесена, щоб звільнити місце для елітних квартир[35].

У 2014 році О'Браєн та Селвей підписали відкритого листа, протестуючи проти заборони гітар у британських в'язницях[36]. 2019 року О'Браєн приєднався до проєкту «Нехай співає природа» Королівського товариства охорони птахів, метою якого було включення співу птахів до британських хіт-парадів, щоб підвищити обізнаність про занепад пташиного світу Британії[37]. 2020 року О'Браєн взяв участь у створенні відео-курсу Ear Opener, спрямованого на допомогу молодим людям у написанні музики[38]. У листопаді того року він дав свідчення під час розслідування Комітету з цифрових технологій, культури, медіа та спорту Великобританії про вплив потокового передавання на музичну індустрію. Він сказав, що хотів виступити від імені менш успішних артистів, якими, на його думку, «скористалися»[39].

Музичний стиль[ред. | ред. код]

За словами О'Браєна, його роль у Radiohead полягає у підтримці автора пісень Тома Йорка, і «обслуговуванні пісень»[12]. Він сказав про свою гру: «Я буквально навчився грати на своєму інструменті в групі, тому я починав дуже обмежено — і я все ще дуже обмежений. Але мені пощастило, тому що я грав у гурті, який не вимагав від тебе бути віртуозом»[40]. 2010 О'Браєн посів 59 місце у списку найвидатніших гітаристів усіх часів року за версією журналіста Rolling Stone Девіда Фріке[41]. Ед також виконує бек-вокал, який Pitchfork описав у 2006 році як «найпостійнішу таємну зброю Radiohead»[42].

У той час як Джонні Ґрінвуд грає більшість партій соло-гітари Radiohead, О'Браєн часто створює ембієнт-ефекти, широко використовуючи процесори ефектів[41]. Він розповів про це: «Це схоже на те, як ви створюєте полотно. Це відбувається під акомпанемент того, як Том грає акорди на фортепіано — ти створюєш хмару ефектів позаду»[11]. О'Браєн зазвичай грає на Fender Stratocaster, включаючи версію Еріка Клептона[40]. Також Ед використовує гітари Gretsch і Rickenbacker, включаючи дванадцятиструнний Rickenbacker[40]. 2017 року О'Браєн сказав, що його найбільш використовувані ефекти — це дисторшн, дилей Electro-Harmonix Memory Man і пітч-шифтер DigiTech Whammy[11].

Вплив[ред. | ред. код]

Першим гітаристом, який вплинув на О'Браєна, був Енді Саммерс з The Police, особливо його використання ефектів дилея і хорусу в пісні «Walking on the Moon»[11]. На нього також вплинули Пітер Бак з R.E.M., Пол Веллер з The Jam, Джонні Марр з The Smiths, Джон МакГіч з Magazine і Siouxsie and the Banshees, а також Едж з U2[11]. О'Браєн захоплювався тим, як ці гітаристи створювали «простір», замість того, щоб грати звичайні соло[3], він розповідав: «Вони були чудовими гітаристами, але вони не були соло-гітаристами… Мої улюблені гітаристи знають, коли не варто грати»[11]. О'Браєн посилався на американський гурт Phish як на джерело свого впливу, кажучи: «Це як джазовий гурт; вони готові ризикувати заради миті музичної трансцендентності. Це те, чого я прагну — я хочу долучитися до цього»[43].

Особисте життя[ред. | ред. код]

О'Браєн живе в Лондоні та Уельсі з дружиною Сьюзен Кобрін, яка працювала в Amnesty International[44][45]. У подружжя є син, який народився в січні 2004 року, і дочка, яка народилася в 2006 році[46]. О'Брайен — фанат крикету[47] і вболіває за футбольний клуб «Брентфорд»[48]. Близько 2000 року він відмовився від алкоголю і зайнявся медитацією; за його словами: «Алкоголь виводив мене з себе. Я думав — я можу продовжувати, або я можу стати кращою людиною»[47]. 2011 року О'Браєн з родиною на рік переїхав до Бразилії, де жив на фермі поблизу Убатуби[12]. У березні 2020 року О'Браєн повідомив, що заразився COVID-19 і одужує в ізоляції[49].

Сольна дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Paul Nolan. Radiohead's Ed O'Brien on his brilliant solo album, COVID-19, climate change, Trump and his Irish roots (англ.). Hotpress. Процитовано 29 квітня 2023. 
  2. а б Jazz Monroe. Radiohead's Ed O'Brien: 'Humanity has only really learned from disaster' (англ.). Ґардіан. Процитовано 29 квітня 2023. 
  3. а б Casandra Scaroni, Samuel Dietz. Uno tiene que encontrar su voz (англ.). Alltuntun. Процитовано 29 квітня 2023. 
  4. Craig McLean. Don't worry, be happy (англ.). Сідней морнінг геральд. Процитовано 29 квітня 2023. 
  5. BBC 6 Music. Ed O'Brien from Radiohead talks about the first time he jammed with Thom. (англ.). BBC 6 Music. Процитовано 29 квітня 2023. 
  6. Mac Randall. Radiohead interview: The Golden Age of Radiohead (англ.). Guitar World. Процитовано 29 квітня 2023. 
  7. а б Alex Ross. The Searchers (англ.). Нью-Йоркер. Процитовано 28 квітня 2023. 
  8. Rolling Stone. 100 Greatest Guitarists (англ.). Rolling Stone. Процитовано 29 квітня 2023. 
  9. Q Magazine. Q Magazine: The 100 Greatest British Albums of All Time (англ.). Q Magazine. Процитовано 29 квітня 2023. 
  10. Telegraph. Radiohead's OK Computer named best album of the past 25 years (англ.). Дейлі телеграф. Процитовано 29 квітня 2023. 
  11. а б в г д е Michael Astley-Brown, Rob Laing. Radiohead’s Ed O’Brien: “I was always drawn to sounds that didn’t sound like the guitar” (англ.). MusicRadar. Процитовано 29 квітня 2023. 
  12. а б в г д е Craig McLean. Radiohead guitarist Ed O’Brien steps up (англ.). The Face. Процитовано 29 квітня 2023. 
  13. Austin Saalman. Radiohead – Looking Back on “Amnesiac” 20 Years Later (англ.). Under the Radar. Процитовано 28 квітня 2023. 
  14. David Cavanagh. "I Can See The Monsters" (англ.). Q Magazine. Процитовано 28 квітня 2023. 
  15. Matt Miller. Radiohead's Guitarist Had to Invent His Own Instrument to Find the Perfect Sound (англ.). Есквайр. Процитовано 28 квітня 2023. 
  16. PopMatters. The Best You Can Is Good Enough: Radiohead vs. The Corporate Machine (англ.). PopMatters. Процитовано 28 квітня 2023. 
  17. BBC. BBC Worldwide takes exclusive Radiohead performance to the world (англ.). BBC. Процитовано 28 квітня 2023. 
  18. Variety. Radiohead’s Ed O’Brien and Phil Selway Accept Rock and Roll Hall of Fame Honor (англ.). Вараєті. Процитовано 29 квітня 2023. 
  19. а б Mark Daniell. Radiohead's Ed O'Brien finds own voice on 'Earth': 'Something was missing' (англ.). Toronto Sun. Процитовано 29 квітня 2023. 
  20. Evan Minsker, Jazz Monroe. Radiohead’s Ed O’Brien Debuts First Solo Music: Listen (англ.). Pitchfork. Процитовано 29 квітня 2023. 
  21. а б Matthew Ismael Ruiz, Jazz Monroe. Radiohead’s Ed O’Brien Announces Debut Album, Shares New Song: Listen (англ.). Pitchfork. Процитовано 29 квітня 2023. 
  22. Earth by EOB (англ.). Metacritic. Процитовано 29 квітня 2023. 
  23. а б Lake Schatz. Radiohead’s Ed O’Brien to release debut solo album in 2020, new single “Brasil” coming this week (англ.). Consequence of Sound. Процитовано 29 квітня 2023. 
  24. Madison Bloom. Radiohead’s Ed O’Brien Shares Video for New Song “Brasil”: Listen (англ.). Pitchfork. Процитовано 29 квітня 2023. 
  25. Richard Trapunski. Review: Radiohead’s Ed O’Brien played his first ever solo show in Toronto (англ.). NowToronto. Процитовано 29 квітня 2023. 
  26. Will Richards. Radiohead were planning to tour in 2021 before coronavirus outbreak (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 
  27. Evan Minsker. Paul McCartney Enlists Phoebe Bridgers, St. Vincent, Blood Orange, and More for McCartney III Imagined (англ.). Pitchfork. Процитовано 29 квітня 2023. 
  28. NME. New Head Of BBC Drama (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 
  29. NME. Ed Music? (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 
  30. Brandon Stosuy. New 7 Worlds Collide (Ed O’Brien/Neil Finn/Jeff Tweedy/Johnny Marr) – “Bodhisattva Blues” (Stereogum Premiere) (англ.). Stereogum. Процитовано 29 квітня 2023. 
  31. Ian Youngs. Music stars call for more power (англ.). BBC. Процитовано 29 квітня 2023. 
  32. BBC Radio 5 Live. Fighting Talk (англ.). BBC Radio 5 Live. Процитовано 29 квітня 2023. 
  33. Michael Astley-Brown. Fender releases Ed O’Brien EOB Sustainer Stratocaster guitar (англ.). MusicRadar. Процитовано 29 квітня 2023. 
  34. Rob Wilkes. Radiohead Ed puts a load on at his London Fields creative space The Laundry... (англ.). We Heart. Процитовано 29 квітня 2023. 
  35. Molly Bergen. London Fields building to be demolished, Council decides (англ.). Hackney Post. Процитовано 29 квітня 2023. 
  36. Kory Grow. Radiohead and Pink Floyd Members Petition to Keep Guitars in Prisons (англ.). Rolling Stone. Процитовано 29 квітня 2023. 
  37. Patrick Clarke. Radiohead’s Ed O’Brien really, really likes birds (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 
  38. Patrick Clarke. Brian Eno, Radiohead’s Ed O’Brien, Lowkey and more teach online music masterclasses (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 
  39. Mark Savage. Streaming payments 'threaten the future of music,' says Elbow's Guy Garvey (англ.). BBC. Процитовано 29 квітня 2023. 
  40. а б в Shawn Hammond. Radiohead’s Ed O’Brien: Hail to the Texturalist (англ.). Premier Guitar. Процитовано 29 квітня 2023. 
  41. а б David Fricke. 100 Greatest Guitarists: David Fricke’s Picks (англ.). Rolling Stone. Процитовано 29 квітня 2023. 
  42. Ryan Dombal. Track reviews (англ.). Pitchfork. Архів оригіналу за 16 березня 2008. Процитовано 29 квітня 2023. 
  43. Andrew O'Brien. Ed O’Brien Of Radiohead Talks Phish Love In New Interviews: “They Are Just So F—ing Brilliant” (англ.). Live For Live Music. Процитовано 29 квітня 2023. 
  44. Mark Binelli. The Future According to Radiohead (англ.). Rolling Stone. Процитовано 29 квітня 2023. 
  45. Craig McLean. Caught in the flash (англ.). Обзервер. Процитовано 29 квітня 2023. 
  46. (2016/09/23) Virgin Radio, Edith Bowman, Ed
  47. а б Felix White. Radiohead’s Ed O’Brien: ‘Cricket was my refuge as a kid’ (англ.). Wisden. Процитовано 29 квітня 2023. 
  48. Ted Lasso Fandom. Brentford F.C. (англ.). Ted Lasso Fandom. Процитовано 29 квітня 2023. 
  49. Will Richards. Radiohead’s Ed O’Brien says he “most probably” has coronavirus (англ.). NME. Процитовано 29 квітня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]