Еел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еел
Тепловоз Еел9
Основні дані
Рік будування19321941
Країна будуванняСРСР
ЗаводКоломенський завод
Разом побудовано46
Країни експлуатаціїСРСР
Ширина колії1524 мм
Технічні дані
Конструкційна швидкість55 км/год
Осьова формула2—50—1
Довжина локомотива15710 мм
Ширина3150мм
Висота5056мм
Робоча маса132 т
Зчіпна маса98 т
Навантаження від
рушійних осей на рейки
19,6 т
Тип дизеляMAN, 42БМК-6
Потужність дизеля1150 к.с. при 450 об/хв
Тип передачіелектрична
Потужність ТЕД5 x 140 кВт

Тепловоз Еел (еквівалентний паровозу Е, з електричною передачею) — радянський серійній вантажний тепловоз з електропередачею постійного струму та регулюванням каскадною схемою Варда Леонардо в модифікації швейцарського інженера-електротехніка Бовері.

Історія

[ред. | ред. код]

Для зміни тяги на радянських залізницях з паровозної на тепловозну, за результатами експлуатації перших тепловозів було вирішено покласти в основу серії локомотивів зразок тепловозу ЕЕЛ2 побудованого в кінці 1924 на замовлення Російської залізничної місії в Німеччині, який був рівний потужністю паровозу Е і мав електричну передачу постійного струму.

Після виготовлення та випробування двох прототипів (ЕЕЛ 5 в Німеччині і ЕЕЛ9 в СРСР), 1932 був зібраний перший вдосконалений тепловоз, серійне виробництво якого почалося з 1934 на Коломенському заводі.

До зняття з виробництва було побудовано, разом з дослідними зразками, 46 тепловозів серії Еел, які, після попередніх випробувань і експериментальних поїздок Московсько-Казанською залізницею, направлялися в Ашхабад. Рішення використовувати тепловози в Середній Азії було викликано відсутністю там придатної для заправки паровозних котлів води і доступністю рідкого дизельного палива. У процесі експлуатації було виявлено низку технічних недоліків, в зв'язку з чим конструкція елементів тепловоза постійно допрацьовувалася.

Оскільки народний комісаріат шляхів сполучення за особистим розпорядженням Кагановича з 1937 відмовився від прийому тепловозів в експлуатацію, 18 машин, випущених в 1937—1941, були обладнані для застосування як пересувні дизель-електростанції.

1948 Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту розробив проект модернізації окремих вузлів Еел, що дозволило продовжити термін їхньої служби.

Локомотиви, при правильній організації технічного обслуговування, показали надійність і відповідність технічним вимогам свого часу. Останні тепловози серії Еел, що використовувалися для потягової роботи, були виведені з парку Ашхабадської залізниці в середині 1960-их.

Посилання

[ред. | ред. код]