Емх3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емх3
Емх3 на тепловозній базі депо Любліно (кінець 1920-их)
Основні дані
Головні конструкториЮ. В. Ломоносов
Країна будуванняНімеччина Німеччина
Разом побудовано1
Країни експлуатаціїСРСР
Ширина колії1524 мм
Рід службиВантажний
Технічні дані
Конструкційна швидкість55 км/год
Осьова формула2—5о—1
Довжина локомотива16 696 мм (по буферам)
Робоча маса131 т
Порожня маса125,5 т
Зчіпна маса88 т
Тип дизеляMAN6 45/42
Потужність дизеля1200 к.с. (пізніше 1050 к.с.)
Тип передачімеханічна
Діаметр коліс1320 мм
Сила тяги тривалого режиму15 000 кгс
Швидкість тривалого режиму16—17 км/год

Емх3 або просто Емх (еквівалентний паровозу Е, з механічною передачею, № 3— один з перших радянських магістральних тепловозів. Був розроблений під керівництвом професора Ломоносова за особистою вказівкою Леніна.

Побудований 1926 на німецькому заводі Гогенцоллерн. Найпотужніший в історії тепловоз з механічною передачею. Через муфти зчеплення виконаної на електромагнітах, Емх іноді іменували тепловозом з магнітною передачею.

Мав ненадійну коробку передач, через що незабаром був відсторонений від роботи.