Еме Кларіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еме Кларіон
фр. Aimé Clariond
Sociétaire of the Comédie-Françaised
Ім'я при народженні Еме Маріус Кларіон (фр. Aimé Marius Clariond)
Дата народження 10 травня 1894(1894-05-10)
Місце народження Періге, Дордонь, Франція
Дата смерті 1 січня 1960(1960-01-01) (65 років)
Місце смерті
Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія актор
Роки активності 1931 — 1956 (в кіно)
Діти Danielle Clariondd
IMDb ID 0163588
Воєнний хрест 1914–1918 Кавалер ордена Почесного легіону

Еме́ Кларіо́н (фр. Aimé Clariond, повне ім'я — Еме́ Ма́ріус Кларіо́н (фр. Aimé Marius Clariond); 10 травня 1894, Періге, Дордонь, Франція — 1 січня 1960, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор театру та кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Еме Кларіон народився в акторській сім'ї. Під час Першої світової війни у 1914—1917 роках був солдатом на фронті. Він брав участь у перших боях біля Марни та закінчив службу в фр. Chemin des Dames, де був двічі поранений. Нагороджений Військом хрестом, був демобілізований у березні 1917 року.

У 1921 році, після трьох невдалих спроб поступити до Консерваторії, Еме Кларіон вступив до Театру Одеон, на сцені якого виступав до 1926-го, граючи класичні ролі. З 1926 року грав у Театрі Антуан, потім входив до трупи Люньє-По[fr] в театрі л'Евре. Тоді ж, на початку 1930-х років, Каріон почав кар'єру в кіно, що на той час було винятковим явищем для театрального актора.

У 1936 році Еме Кларіон був прийнятий до театру Комеді Франсез[1], а вже наступного року він став сосьєтером театру, та залишався там до своєї смерті в 1959 році. Грав ролі в класичному репертуарі: Альцеста в «Мізантропі» Мольєра, головну роль в «Отелло» Шекспіра, Антонія в «Антонії та Клеопатрі», дона Камілле в «Сатинових черевичках» Поля Клоделя та багато ін.

У 1946—1950 роках Кларіон як режисер поставив кільках вистав на сценах театрів у Парижі та Ліоні за творами Мольєра, Меріме, Поля Демазі та ін.

Дебютувавши в кіно у 1931 році роллю Івана Карамазова в «Братах Карамазових» за Ф. М. Достоєвським (реж. Федір Оцеп), знявся за час своєї кінокар'єри у понад 80-ти кінострічках, продовжуючи грати в театрі. Знімався у фільмах Марка Аллегре, Марселя Л'Ерб'є, П'єра Шеналя, Абеля Ґанса, Жана Ренуара, Крістіана-Жака, Макса Офюльса, Саші Гітрі, Моріса Клоша, Жульєна Дювів'є та ін.

Еме Кларіон помер у ніч з 31 грудня 1959 на 1 січня 1960 року. Був похований 4 січня 1960-го у Фукені (Уаза). Той день Комеді Франсез зробив, як виняток, вихідним.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У середині 1930-х Еме Карміон познайомився з акторкою Театру Одеон Рене Сімоно, з якою у 1936 році мав дочку. Пара розлучилася незабаром після цього. Рене Сімоно одружилася вдруге в 1940 році з актором Морісом Дорлеаком з яким у неї є три дочки: Катрін Денев, Сільвія та Франсуаза Дорлеак. Саме в цей період, Карміон мав стосунки з колегою по театру Жанною Сюллі, донькою актора-трагіка Жана Мюне-Суллі, з якою нього було двоє дітей: Марі-Тереза, відома як «Кларіон»[2] (нар. 1938) і Франсуа Еме (нар. 1942).

Потім Еме Карміон одружився з громадянкою Росії Іриною Морозовою і всиновив доньку П'єра О'Коннелла. У шлюбі з І. Морозовою Кларіон мав двох дітей: Бернара Кларіона, 1938 року народження, та Франса Кларіона (нар. 1944).

Протягом останніх п'яти років свого життя Коаріон був у відносинах з театральною і кіноакторкою Полетт Сімонін[3].

Ролі в театрі (вибірково)[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1931 ф Брати Карамазови Les frères Karamazoff Іван Карамазов
1931 ф Любовна пригода L'amoureuse aventure
1933 ф Голос без обличчя La voix sans visage метр Клеман
1933 ф Весільне обмеження Mariage à responsabilité limitée
1934 ф Без сім'ї Sans famille Джеймс Мілліган
1934 ф Князь Жан Le prince Jean барон д'Арнгейм
1935 ф Імперська дорога La route impériale полковник Старк
1935 ф Злочин і кара Crime et châtiment Лужин
1935 ф Лукреція Борджіа Lucrèce Borgia Нікколо Мак'явеллі
1937 ф Острів вдів L'île des veuves Річард Трент
1937 ф Брехня Ніни Петрівни Le mensonge de Nina Petrovna барон Унгерн
1937 ф Марсельєза La Marseillaise мосьє де Сен-Лоран
1938 ф Утікачі з Сент-Ажиля Les disparus de St. Agil мосьє Буасс, директор
1938 ф Дрібниця Le petit chose мосьє Ейссетт
1938 ф Катя Katia грав Шувалов
1938 ф Бунтар Le révolté командир Дерів
1939 ф За фасадом Derrière la façade президент Берньє
1939 ф Постріли Coups de feu капітан Ганс фон Марінгер
1939 ф Сердечний союз Entente cordiale посол Росії
1940 ф Париж-Нью-Йорк Paris New-York мосьє де Сатунж
1940 ф Від Майєрлінга до Сараєва De Mayerling à Sarajevo Князь Монтеньову
1941 ф Мадам Сен-Жен Madame Sans-Gêne шеф поліції Фош
1942 ф Мадемуазель Бонапарт Mam'zelle Bonaparte герцог Морні
1942 ф Герцогиня Ланже La duchesse de Langeais Ронкероллі
1942 ф Людина, яка грала з вогнем L'homme qui joue avec le feu мосьє Десерт
1942 ф Дивовижна доля Дезіре Кларі Le destin fabuleux de Désirée Clary Жозеф Бонапарт
1942 ф Влада грошей Les affaires sont les affaires маркіз де Порцейї
1942 ф Мосьє Миша Monsieur La Souris Симон Негретті
1942 ф Патриція Patricia Жак Прессак
1942 ф Синя вуаль Le voile bleu екзаменаційний суддя
1943 ф Граф Монте-Крісто: Едмон Дантес Le comte de Monte Cristo, 1ère époque: Edmond Dantès мосьє Вільфор
1943 ф Граф Монте-Крісто: Відплата Le comte de Monte Cristo, 2ème époque: Le châtiment мосьє Вільфор
1943 ф Пісня вигнанця Le chant de l'exilé Рідґу
1943 ф Барон-примара Le baron fantôme єпископ
1943 ф Північне сонце Le soleil de minuit Грегор
1943 ф Доміно Domino Еллер
1943 ф Роквілари Les Roquevillard метр Бастард
1943 ф Ці з узбережжя Ceux du rivage Рошту
1943 ф Подаруй мені твої очі Donne-moi tes yeux Жан Лоран
1943 ф Полковник Шабер Le colonel Chabert метр Дервілль
1943 ф Білий вальс La valse blanche професор д'Естерель
1944 ф Від Жанни д'Арк до Філіппа Петена De Jeanne d'Arc à Philippe Pétain озвучування
1944 ф Життя для задоволення La vie de plaisir мосьє Лормель, бідний аристократ, батько Елен
1944 ф Дитя любові L'enfant de l'amour Ранц
1945 ф Мадемуазель X Mademoiselle X Мішель Курбе
1945 ф Велика зграя La grande meute маркіз дю Бокаж
1945 ф Моє перше кохання J'ai dix-sept ans Моріс Флервілль
1946 ф Капітан Le capitan Кончіні
1946 ф Пан Грегуар рятується Monsieur Grégoire s'évade мосьє Берні
1946 ф Дивна доля Étrange destin професор Галлуа
1946 ф Людина в котелку L'homme au chapeau rond Мішель Велчанінов
1946 ф Пригоди Казанови Les aventures de Casanova Дон Луїс
1947 ф Кафе Кадран Le café du cadran Луджі
1947 ф Мосьє Вінсент Monsieur Vincent кардинал Рішельє
1948 ф Сьомі двері La septième porte чиновник
1949 ф Фантомас проти Фантомаса Fantômas contre Fantômas Бреваль
1949 ф Танцівниця з Маракеша La danseuse de Marrakech Баржак
1949 ф Вулиця Пігаль, 56 56, rue Pigalle Рікардо де Монтаблан
1949 ф Ферма семи гріхів La ferme des sept péchés маркіз Сіблас
1949 ф Крах L'épave Макркаді
1950 ф Хоровод з годин La ronde des heures Мері-Міркур
1952 ф Загублене вогнище Foyer perdu Жорж
1953 ф Якби мені розповіли про Версаль Si Versailles m'était conté Рівароль
1955 ф Я — сентиментальний Je suis un sentimental мосьє де Вільтер
1955 ф Якби нам розповіли про Париж Si Paris nous était conté Бомарше
1955 ф Наполеон Napoleon Корвізар, особистий лікар Наполеона (нема в титрах)
1956 ф Таємниця черниці Анжели Le secret de soeur Angèle головний лікар
1956 ф Час убивць Voici le temps des assassins мосьє Прево
1956 ф Марія-Антуанета — королева Франції Marie-Antoinette reine de France Людовик XV
1956 ф Вечірнє світло Les lumières du soir Франц Гасслер
1956 ф Свята Жанна Sainte Jeanne
1957 ф Залишилося жити три дні Trois jours à vivre Шарлі Бйонкі
1957 ф Пішки, верхи та на машині À pied, à cheval et en voiture мосьє де Гроньє
1957 ф Наталі Nathalie граф Огюст Клод Суперб де Лансі
1958 тф Уріель Uriel Давид
1958 ф Сильні світу цього Les grandes familles Жерар де Ла Моннері
1959 ф Витік Délit de fuite Еткен
1960 ф Дівчина на літо Une fille pour l'été Розенкранц

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Comédie-Française, revue mensuelle № 114, 10 décembre-janvier 1982 — Photos d'hier, comédiens de toujours.
  2. ↑ Noir et Blanc, № 1018, 2 septembre 1964, p.566, Une débutante au nom célèbre: Clarionde Sully.
  3. ↑ Paulette Simonin на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еме_Кларіон&oldid=40867829