Еріх Гонекер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Гонекер
Erich Honecker
нім. Erich Honecker
Еріх Гонекер Erich Honecker
Erich Honecker Signature.svg

Генеральний Секретар ЦК СЄПН
3 травня 1971 — 18 жовтня 1989
ПопередникВальтер Ульбріхт
НаступникЕґон Кренц

Голова Державної Ради НДР
29 жовтня 1976 — 24 жовтня 1989
ПопередникВіллі Штоф
НаступникЕґон Кренц

Народився25 серпня 1912(1912-08-25)[1][2][…]
Нойнкірхен, Нойнкірхен, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[1]
Помер29 травня 1994(1994-05-29)[1][2][…] (81 рік)
La Reinad, Сантьяго (провінція), Столичний Регіон Сантьяго, Чилі
ПохованийSantiago General Cemeteryd і Сантьяго
Нагороди
Герой НДР
Герой НДР
Герой Праці НДР
Почесна пряжка до ордена «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Прапор Праці I ступеня (НДР)

СРСР

Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Хосе Марті
Кавалер ордена Георгія Димитрова
Орден Клемента Готвальда

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еріх Гонекер (нім. Erich Honecker; 25 серпня 1912, Нойнкірхен — 29 травня 1994, Сантьяго де Чилі) — німецький політичний діяч, багаторічний керівник Німецької Демократичної Республіки, Генеральний секретар СЄПН.

Еріх Гонекер. 1950 рік.
Еріх Гонекер і Леонід Брежнєв
Еріх Гонекер (ліворуч) вітає Еріха Мільке з 30-річчям Міністерства держбезпеки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Еріх Гонекер народився 25 серпня 1912 року в місті Нойнкірхені (Саар, Німецька імперія) в родині шахтаря. Після закінчення середньої школи став сільськогосподарським робітником. У 1926 році вступив у Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМН). У 1930—1931 роках навчався в Москві (СРСР) в Міжнародній ленінській школі при Комінтерні.

У складі інтернаціональних робітничих бригад брав участь у будівництві Магнітогорського металургійного комбінату.

Після повернення до Німеччини працював секретарем з політичних питань Саарського окружного комітету КСМН, був членом секретаріату Саарського окружного комітету Комуністичної партії Німеччини (КПН).

У 1934 році його обрано на члена ЦК КСМН. У роки нацистського режиму вів у нелегальних умовах організаційно-політичну роботу серед молоді в Рурській області, в Бадені, Гессені, Вюртемберзі, Пфальці, керував організацією КСМН у Берлінськім окрузі. За комуністичну діяльність його арештували нацисти в 1935 році й засудили до 10 років ув'язнення в концтаборі, звідки його звільнили у квітні 1945 року частини антигітлерівської коаліції.

Після об'єднання в 1946 році КПН і соціал-демократів у російській зоні окупації і створення Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), його обрано до Центрального Комітету нової партії.

Один із засновників Спілки вільної німецької молоді (СВНМ), голова Центральної ради СВНМ (1946—1955).

З 1949 року Еріх Гонекер — депутат Народної палати НДР.

У 1949 році став секретарем у справах молоді в ЦК СЄПН.

У 1950—1958 роках — кандидат у члени, з 1958 року — член Політбюро ЦК СЄПН.

У 1955—1956 роках Гонекер перебував на навчанні в Москві у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КПРС.

З 1971 року — голова Національної ради оборони.

У травні 1971 Еріх Гонекер змінив Вальтера Ульбріхта на посаді першого секретаря СЄПН. У жовтні 1976 року він став головою Державної ради, головою Німецької Демократичної Республіки.

У жовтні 1989 року в результаті «перебудови» в НДР Еріх Гонекер змушений був піти у відставку. 18 жовтня 1989 ЦК СЄПН звільнив його від обов'язків генерального секретаря. Гонекера також зняли з посади голови Державної ради НДР.

Наприкінці 1990 року, після об'єднання Німеччини, судова влада Німеччини видала ордер на арешт Гонекера у зв'язку з розслідуванням злочинної практики стрілянини без попередження по громадянах НДР, що намагалися подолати Берлінський мур (за даними західноберлінської поліції, разом тут було вбито 118 осіб). Його також звинувачувано у зловживанні владою та розкраданні державної власності.

Гонекер переховувався від правосуддя спочатку в берлінській лікарні «Шаріте», а потім у радянському військовому шпиталі під Потсдамом.

У березні 1991 року Гонекер з дружиною Маргот таємно виїхали в СРСР, де кілька місяців жили як «особисті гості» президента Михайла Горбачова.

10 грудня 1991 Гонекеру було запропоновано у триденний термін залишити СРСР, але він отримав політичний притулок разом з дружиною в дипмісії Чилі. Після розпаду СРСР у липні 1992 року їх відіслано з Росії до Німеччини.

У листопаді 1992 року в Берлінському суді відбулися слухання у справі колишнього голови НДР Еріха Гонекера, колишнього прем'єр-міністра Віллі Штофа й міністра держбезпеки НДР Еріха Мільке. Одначе згодом судові процеси проти них припинено за станом здоров'я підсудних.

У січні 1993 року Гонекер отримав дозвіл на виїзд у Чилі. 29 травня 1994 в місті Сантьяго-де-Чилі екс-глава НДР помер від раку.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]