Еріх Гонеккер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еріх Гонеккер
Erich Honecker
Еріх ГонеккерErich Honecker
Erich Honecker Signature.svg

Генеральний Секретар ЦК СЄПН
Час на посаді:
3 травня 1971 — 18 жовтня 1989
Попередник Вальтер Ульбріхт
Наступник Еґон Кренц

Голова Державної Ради НДР
Час на посаді:
29 жовтня 1976 — 24 жовтня 1989
Попередник Віллі Штоф
Наступник Еґон Кренц

Нагороди
Герой НДР
Герой НДР
Герой Праці НДР
Почесна пряжка до ордена «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Карла Маркса
Орден Прапор Праці I ступеня (НДР)

СРСР

Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еріх Гонеккер (нім. Erich Honecker; 25 серпня 191229 травня 1994) — німецький політичний діяч, багаторічний керівник Німецької Демократичної Республіки, Генеральний секретар СЄПН

Еріх Гонеккер. 1950 рік.
Еріх Гонеккер і Леонід Брежнєв
Еріх Гонеккер (ліворуч) вітає Еріха Мільке з 30-річчям Міністерства держбезпеки.

Біографія[ред.ред. код]

Еріх Гонеккер народився 25 серпня 1912 року в місті Нойнкірхене (Німеччина) в сім'ї шахтаря. Після закінчення середньої школи став сільськогосподарським робітником. У 1926 році вступив у Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМН). У 1930-1931 роках навчався в Москві (СРСР) в Міжнародній ленінській школі при Комінтерні.

У складі інтернаціональних робітничих бригад брав участь у будівництві Магнітогорського металургійного комбінату.

Після повернення до Німеччини працював секретарем з політичних питань Саарського окружного комітету КСМН, був членом секретаріату Саарського окружного комітету Комуністичної партії Німеччини (КПН).

У 1934 році його обрано на члена ЦК КСМН. У роки нацистського режиму вів у нелегальних умовах організаційно-політичну роботу серед молоді в Рурській області, в Бадені, Гессені, Вюртемберзі, Пфальці, керував організацією КСМН у Берлінськім окрузі. За комуністичну діяльність його арештували нацисти в 1935 році й засудили до 10 років ув'язнення в концтаборі, звідки його звільнили у квітні 1945 року частини антигітлерівської коаліції.

Після об'єднання в 1946 році КПН і соціал-демократів у радянській зоні окупації і створення Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), його обрано до Центрального Комітету нової партії.

Один із засновників Спілки вільної німецької молоді (СВНМ), голова Центральної ради СВНМ (1946-1955).

З 1949 року Еріх Гонеккер — депутат Народної палати НДР.

У 1949 році став секретарем у справах молоді в ЦК СЄПН.

У 1950-1958 роках — кандидат у члени, з 1958 року — член Політбюро ЦК СЄПН.

У 1955-1956 роках Гонеккер перебував на навчанні в Москві у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КПРС.

З 1971 року — голова Національної ради оборони.

У травні 1971 Еріх Гонеккер змінив Вальтера Ульбріхта на посаді першого секретаря СЄПН. У жовтні 1976 року він став головою Державної ради, головою Німецької Демократичної Республіки.

У жовтні 1989 року в результаті "перебудови" в НДР Еріх Гонеккер змушений був піти у відставку. 18 жовтня 1989 ЦК СЄПН звільнив його від обов'язків генерального секретаря. Гонеккера також зняли з посади голови Державної ради НДР.

Наприкінці 1990 року, після об'єднання Німеччини, судова влада Німеччини видала ордер на арешт Гонеккера у зв'язку з розслідуванням злочинної практики стрілянини без попередження по громадянах НДР, що намагалися подолати Берлінський мур (за даними західноберлінської поліції, разом тут було вбито 118 осіб). Його також звинувачувано у зловживанні владою та розкраданні державної власності.

Гонеккер переховувався від правосуддя спочатку в берлінській лікарні "Шаріте", а потім у радянському військовому шпиталі під Потсдамом.

У березні 1991 року Гонекер з дружиною Маргот таємно виїхали в СРСР, де кілька місяців жили як "особисті гості" президента Михайла Горбачова.

10 грудня 1991 Гонекеру було запропоновано у триденний термін залишити СРСР, але він отримав політичний притулок разом з дружиною в дипмісії Чилі. Після розпаду СРСР у липні 1992 року їх відіслано з Росії до Німеччини.

У листопаді 1992 року в Берлінському суді відбулися слухання у справі колишнього голови НДР Еріха Гонеккера, колишнього прем'єр-міністра Віллі Штофа й міністра держбезпеки НДР Еріха Мільке. Одначе згодом судові процеси проти них припинено за станом здоров'я підсудних.

У січні 1993 року Гонеккер отримав дозвіл на виїзд у Чилі. 29 травня 1994 в місті Сантьяго-де-Чилі екс-глава НДР помер від раку.

Посилання[ред.ред. код]