Етці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 46°46′44″ пн. ш. 10°50′23″ сх. д. / 46.77889° пн. ш. 10.83972° сх. д. / 46.77889; 10.83972

Етці
нім. Ötzi
OetzitheIceman.jpg
Народився приблизно 3300 рік до н. е.
неподалік села Фельдтурнс (нім. Feldthurns, італ. Velturno),
північніше Больцано, Італія
Помер прибл. 3300 р. до н. е.
(вік бл. 45 років)
льодовик Шнальсталь (нім. Schnalstal),
Ецтальські Альпи на кордоні Австрії та Італії
вбивство чи ритуальне жертвоприношення
Вага 50 кг (110 фунтів)
Зріст 165 см (5,4 фута)
Взуття Етці

Етці, Еці (нім. Ötzi вимова [ˈœtsi] ) — крижана мумія людини епохи пізнього неоліту.

Загальний опис[ред.ред. код]

Мумію знайшли в 1991 році туристи з Німеччини в Тірольських Альпах, на льодовику Сімілаун в долині Ецталь на висоті 3200 м над рівнем моря в результаті сильного танення криги. Аналіз ДНК в університетах Оксфорда і Цюріха показав, що вік мумії становить приблизно 5000 років. В Австрії, де знайшли мумію, її називають Етці, а в Італії мумія відома як Сімілуанська людина або Тірольська льодова людина[1].

Етці є найстарішою мумією людини, знайденою у Європі. Відкриття призвело до перегляду доісторичних періодів, оскільки виявилося, що цивілізація кам'яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.

Відтворення образу[ред.ред. код]

Еці — відтворення образу.

За новітньою методикою, удосконаленою голландськими вченими, створена модель обличчя Еці, яка з 1 березня 2011 року демонструється в Південнотірольскому археологічному музеї в місті Больцано (Італія).

Історія знахідки[ред.ред. код]

Еці був знайдений двома німецькими туристами з Нюрберга Гельмутом та Ерікою Сімонами, 19 вересня 1991 року. Спочатку мумію було прийнято за сучасне тіло, як і інші, знайдені в цьому регіоні раніше. Мумія добре збереглася завдяки тому, що була вморожена в лід. Під час вирубування тіла з льоду без археологічних інструментів, лише з допомогою відбійного молотока та льодорубів, було пошкоджено стегно, крім того присутні брали шматки одягу на сувеніри. В подальшому мумію було передано до моргу м. Інсбрук (Австрія), де був визначений справжній вік мумії. Незважаючи на важливість знахідки, присутнім під час прес-конференції дозволялося фотографувати та торкатися мумії, в результаті чого на шкірі Еці з'явився грибок.

З 1997 року Еці виставлений в Південно-тірольському музеї археології в Больцано (англ. Bolzano), Італія. Сьогодні на місці знахідки Еці встановлений пам'ятник з каменю висотою 4 метри у формі піраміди.

Обстеження мумії[ред.ред. код]

Пам`ятник з каменю, встановлений на честь Етці.

На момент смерті зріст Еці становив приблизно 165 см(5 ft 5 in), вага – 50 кг, а вік – 45-46 років. Фактично тіло важило 13,750 кг, оскільки лід, покривший тіло одразу після смерті, призупинив процес тління. Аналіз пилку, часточок пилу та зубної емалі показав, що дитинство Еці провів недалеко від сучасного села Фельдтурнс (нім. Feldthurns, італ. Velturno), північніше Больцано (нім. Bozen, італ. Bolzano), а потім жив в долинах, які знаходяться північніше на 50 км.В прямій кишці знайдені залишки висівок, корінців, фруктів та м’язової тканини 2 типів, що свідчить про харчування м’ясом оленя та сарни. Вчені вважають, що Еці міг належати до невеликого племені, що в основному займалося сільським господарством. Останній прийом їжі був приблизно за 8 годин до смерті. При обстеженні кишківника були знайдені признаки кишкового паразита власоглава (лат. Trichuristrichiura). Високий рівень міді та свинцю у волоссі дозволили зробити припущення, що Еці мав відношення до виробництва міді. Комп’ютерна томографія показала, що 3 чи 4 правих ребра були роздавлені після смерті. Також на тілі не було епідермісу, що було наслідком природньої муміфікації в льоду. Деякі вчені дотримуються думки, що Еці міг бути жерцем. На користь цієї версії говорить знайдений при ньому амулет, а також відкриття австрійським етнографом Гансом Хайдом в цьому районі доісторичного святилища. Після обстеження пропорцій гомілки, стегна та кісток тазу Крістофер Рафф (англ. ChristopherRuff) дійшов висновку, що відповідно до способу життя Еці мав часті тривалі подорожі по горбистій місцевості. К. Рафф вважає, що Еці був пастухом у високогірних районах, оскільки такий рухомий спосіб життя не був характерним для інших європейців мідного віку.З допомогою рентгена було встановлено, що Еці, можливо, страждав артритом.[2]

Одяг та взуття[ред.ред. код]

Одягнений Еці був доволі вишукано. Він носив плетений солом’яний плащ, а також шкіряний жилет, пояс, ногавиці, набедрену пов’язку та взуття. Крім цього була знайдена шапка з медвежої шкіри із шкіряним ремінцем через підборіддя. Водонепроникне взуття, виходячи з його ширини, призначалось для ходіння по снігу. В ньому використовувалась ведмежа шкіра для підошви, оленяча для верху й луб’яні волокна в якості шнурівки. М’яка трава обв’язувалась навколо ноги та використовувалась як теплі шкарпетки. Жилет, пояс, обмотки й набедрена пов’язка зроблені зі смужок шкіри, зшитих разом сухожиллями. До поясу був пришитий мішечок з корисними речами: скребком, свердлом, кременем, кістяною стрілою та сухим грибом, що використовувався як трут. Британський археолог Жакі Вуд висунув гіпотезу, що «взуття» Еці було верхньою частиною снігоступів. Відповідно до цієї теорії, річ, що ідентифікується як частина рюкзака, насправді є дерев’яною рамою та сіткою снігоступів, а також накидкою зі шкіри тварини для укриття обличчя.

Татуювання[ред.ред. код]

На тілі Еці було знайдено біля 57 татуювань у вигляді крапок, ліній та хрестів. Чотири лінії знаходяться зліва та одна справа від хребта, три на лівій литці, на правій стопі й на внутрішній та зовнішній стороні правої литки відповідно. На внутрішній стороні правого коліна та біля лівого ахіллового сухожилля є татуювання у вигляді хреста.На відміну від сучасних, татуювання Еці були зроблені не з допомогою голки, а способом нанесення невеликих надрізів, які потім засипались деревним вугіллям.Татуювання на тілі Еці були в тих місцях й частинах тіла, які були особливо важливими для нього й, можливо, доставляли йому біль. Вважається, що, Еці багаторазово лікувався знеболюючими засобами. Є гіпотези, що татуювання на тілі Еці – це не символи, а терапія болю.Деякі вчені вважають, що візерунки на тілі означали перехід юнака в доросле життя, визнання його чоловіком.

Спорядження[ред.ред. код]

Мідна сокира з тисовою ручкою, камінний ніж з ручкою з ясеня сагайдак з 14-ма стрілами з кістяними наконечниками та калиновими й кизиловими древками, а також 182-сантиметровий тисовий лук, ягоди й дві корзини з березової кори. Крім того, серед речей Еці були найдені зв’язки з двох видів трутовиків (лат. Laetiporus). Один з них – березовий трутовик (лат. Piptoporusbetulinus), який має антибактеріальні властивості та, ймовірно, використовувався в лікарських цілях. Другий вид – трутовик справжній (лат. Fomesfomentarius), який входив до складу огнива. Для трута використовувалось близько десятка різноманітних рослин в доповнення до кресала й піриту. Найдені у Еці камінні знаряддя (кременевий скребок з «примітивною» односторонньою обробкою, мустьєрські наконечники для стріл, кременевий ніж з обробкою в стилі «призматичного нуклеусу» з дерев’яною ручкою) відносяться до різних періодів палеоліту. Крім того, в нього була з собою мідна сокира, схожа на знахідки з поховання Ремеделло Сотто (італ. Remedello Sotto) в Північній Італії (датовані останньою третиною 3 – початком 2 тис. до н. е.). Якби кожна зречей була знайдена окремо, то Еці одночасно міг бути віднесений до палеоліту, мезоліту, неоліту та мідного віку. Але, що парадоксально, все спорядження було в однієї доісторичної людини.

Мідна сокира[ред.ред. код]

Мідна сокира є єдиною прекрасно збереженою мідною сокирою доісторичного періоду. Лезо сокири у формі трапеції довжиною 9,5 см на 99,7 % є з міді. Ретельно відшліфована ручка довжиною 60 см зроблена з тису, для закріплення на ній леза була обмотана вузькими полосами шкіри. Також на лезі сокири зафіксовані сліди заточки. За словами доктора Джильберто Артіолі з Міланського університету, робоча група університетів Мілану й Трієнту досліджувала мідну сокиру Еці та інші сокири того часу. За допомогою швидких нейтронів та рентгенівського випромінювання з високою енергією, можливе дослідження структури мідних кристалів всередині сокири без пошкодження самої речі, що дозволяє в деталях реконструювати процес створення речі. Розбіжності в структурі кристалів міді дозволяють зробити висновок, що товщина леза сокири змінилась в процесі заточки. Можна припустити, що сокири з міді в 3000 до н. е. могли належати людям з вищих верств суспільства, також вони використовувались як зброя. Це дає підстави вважати, що Еці був або керівником групи або воїном.

Лук[ред.ред. код]

Найбільша річ, найдена разом з тілом Еці,– лук довжиною 1,82 м з тиса. Сліди обробки чітко вказують, що мова йде про незакінчену річ. Та все ж заготовка лука дає зрозуміти, який тип лука хотів зробити собі Еці. Шляхом вискоблювання та полірування хвощем поверхня лука повинна була стати гладкою. Також відсутня тятива, яка в доісторичних луків, як правило, на одному кінці закріплювалась петлею, а на другому – обкручуванням сухожилля навколо лука. Лук досліджував австралійський мікробіолог Том Лой, який при огляді встановив неприємний прогірклий запах. Його дослідження встановили, що лук Еці був у крові. Цьому було дано два пояснення: кров у висушеному стані здатна захищати дерев’яний лук від намокання або це була кров Еці від поранення руки. Археолог Харм Паульсен зробив по зразку лука Еці 9 луків та випробувавши їх, зробив висновок, що лук Еці по своїм технічним характеристикам схожий на сучасні спортивні луки та може застрелити дику тварину на відстані 30-50 м. З такого лука можна стріляти й на відстань 180 м. При натягуванні тятиви на 72 см пальці відчувають силу в 28 кгс.

Сагайдак[ред.ред. код]

Сагайдак зроблено у вигляді прямокутного продовгуватого шкіряного мішка. Всередині було виявлено 12 заготовок та всього 2 готові до використання стріли. Заготовки були зроблені з гілок калини та були 84-87 см у довжину. Вони були зі знятою корою, але ще не повністю гладкі. На кінцяхє зарубки. Ще в сагайдаку були 4 кінчики оленячих рогів, зв’язані разом полосами луб’яних волокон. Зігнутий оленячий ріг, вірогідно, був універсальною річчю та використовувався також для знімання шкір з впольованих тварин. Також був знайдений 2-метровий шнурок з луб’яних волокон, який був нерівномірно оброблений, а тому в якості тятиви не міг використовуватись, оскільки він би розірвався.

Факти з життя Еці[ред.ред. код]

Численні дослідження мумії, які були проведені до сьогоднішнього дня, багато чого розповідають про життя льодяної людини.

Де народився та виріс[ред.ред. код]

Ізотопний склад зубної емалі показав, що Еці не міг провести своє дитинство на землі із вмістом вапна, що у свою чергу робить можливим припущення, що місцем, де народився та виріс Еці був Віншгау (нім. Vinschgau) (інша назва – ВальВеноста (італ. ValVenosta)) чи нижня долина Ейсакталь (нім. Eisacktal, італ.ValleIsarco). Ближніми родичами Еці є жителі сучасної Південної Європи, що живуть на островах Сардинія та Корсика в Тірренському морі, а не до жителів альпійських регіонів. На думку спеціалістів цей факт відповідає уявленням про міграційні тенденції того періоду: пращури Еці пришли в Альпи з Близького Сходу з поширенням землеробства, а звідти пізніше мігрували в напрямку Середземномор’я.

Де жив[ред.ред. код]

Кремінь з місцевості навколо озера Гарда (італ. LagodiGarda) (Італія), типологія леза сокири, набір дерев, які Еці вибирав собі для виготовлення речей та спорядження, а також квітковий пилок, знайдений в його кишково-шлунковому тракті, – все вказує на те, що Еці жив на південь від головного хребта Альп. В інституті ботаніки при університет ім. Інсбрук було проаналізовано вмісткишківника (лат. Intestinum)та виявлено більш ніж 30 різних видів пилку з дерев. Види дерев вказують на їх належність до змішаного типу лісів, який переважає в Віншгау, а саме в долині Шнальсталь (нім. Schnalstal). Те, що Еці жив на південь від Альп, в першу чергу доказує наявність пилку хмелеграба, який поширений тільки на півдні Альп, а саме в Віншгау.

Мова спілкування[ред.ред. код]

Еці, можливо, розмовляв на одній з індоєвропейських мов, але більш вірогідно, що він був носієм однієї з палео-європейських мов, наприклад, мови, близької до північно-піценської.

Як виглядав[ред.ред. код]

Чіткий вік, в якому помирає доросла людина, визначити важко, оскільки всі процеси дорослішання та росту вже завершені. Для визначення віку Еці була вивчена структура його кісток, яка показала, що Еці на момент смерті було близько 45 років (з максимальним відхиленням плюс-мінус 5 років). Відповідно Еці досяг досить похилого, як для людини неоліту, віку.

Волосся[ред.ред. код]

Тіло Еці було знайдено практично без волосяного покрову.Але разом з тілом були знайдені жмути волосся. Дослідження федерального відомства кримінальної поліції Німеччини у Вісбадені(нім. Wiesbaden)та німецького науково-дослідного інституту шерсті в Аахені (нім. Aachen) показали, що жмути волосся належать не тільки тваринам, але й людині. Одне з пасм волосся складається з сотень волосин. З цього можливо зробити висновок, що волосся Еці досягало 9 см довжини, було хвилястим, темного кольору (відтінки від темно-коричневого до чорного). Структура показує, що Еці не заплітав волосся в косу, а скоріш всього носив вільно.З великою долею вірогідності – у нього була коротка борідка, на що вказують знайденіпоруч з тілом короткі кучерявіпасма.Решта волосся ідентифікується як волосся з плечей та інших частин тіла. Аналіз на наявність металу в структурі волосся показав, що в ньому набагато менше свинцю, ніж у сучасної людини, а миш’яку, навпаки, більше. Можливо Еці жив у місцях обробки миш’яковистої бронзи та добування міді.

Стан здоров'я[ред.ред. код]

Досягнувши віку близько 45 років, Еці вважався одним із найстарших у своєму суспільстві. Його тіло показувало всі ознаки старіння: суглоби були зношені, кровоносні судини були уражені атеросклерозом. Крім того, в Еці не було 12-ї пари ребер, що є рідкісною аномалією в наш час. Також на тілі є сліди пошкоджень, які Еці отримав під час життя: були встановлені гарно зажилий перелом ребер з лівого боку грудної клітини та перелом носа. Також на лівій нозі був пошкоджений великий палець, що могло трапитись в результаті обмороження.

Зуби[ред.ред. код]

На верхній щелепі між різцями є щілина (4 мм), що часто передається генетично. Друга особливість – відсутність зубів мудрості. В сучасних популяціях ця аномалія спостерігається доволі часто та вважається еволюційною тенденцією до зменшення щелепи. Особливо дивує велика зношеність зубів, оскільки коронка зубів зменшилась на 3 мм. Але разом з тим, карієсу знайдено не було. Зліва верхня щелепа була дуже зношена, що свідчить про часте використання зубів як інструментів для обробки дерева, кісток, шкіри, жил та ін.

Причина смерті[ред.ред. код]

Первісні версії про те, що Еці замерз в горах, були заперечені. Хранитель археологічного музею Больцано Едуард Віглта альпініст Ало із Пірпамер, який знайшов в руці мумії ніж, висунули версію про вбивство. У Еці були знайдні пошкодження хребта, зламані ребра та ніс, палець на нозі відморожений, пошкоджена права рука, а також забиття та рани по всьому тілу. Можливо Еці загинув після дводенної сутички. Були знайдені залишки крові чотирьох людей: кров двох знайдена на сагайдаку, ще кров самого Еці, а кров четвертої людини – на накидці. Криміналісти допускають, що Еці рятував пораненого товариша та ніс його на плечі. В 2001 році дослідник Пауль Гостнер (англ. PaulGostner), з Bolzano General Hospital, встановив, що в лівому плечі мумії застряг наконечник стріли. Стріляли ззаду, наконечник ввійшов так глибоко, що Еці не зміг його витягти. Можливо нацьому місті п’ять тисячоліть тому відбулась сутичка двох общин. Тіло Еці загубилось в горах іодноплеменці не змогли його знайти. Можливо Еці не загинув, а був з почестями похований одноплеменцями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Максим Волченков Загадка Етці. (рос.)
  2. Hall, Stephen S. (November 2011). «Iceman Autopsy». National Geographic. Процитовано 17 October 2011. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]