Гудзонова затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудзонова затока

названо на честь Генрі Гудзон і Едвард Бенеш
Hudson bay large uk.png
60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000Координати: 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000
Частина від Північна Атлантика і Північний Льодовитий океан
гирло Гудзонова протока, Фокс і Ф'юрі-енд-Хекла
Прибережні країни Канада Канада
Регіон Онтаріо, Квебек, Манітоба і Нунавут
Довжина 1,370 км
Ширина 1,050 км
Площа 1230000 км²
Максимальна глибина 270 м
Середня глибина 100 м
Вливаються
  • Сіл, Thlewiaza River[d], Гейс (річка), Winisk River[d], Povungnituk River[d], Rivière Innuksuac[d], Little Whale River[d], Nastapoka River[d], Tha-anne River[d], Kogaluc River[d], Great Whale River[d], Severn River[d], Kovik River[d], Телон (річка), Broad River[d], McConnell River[d], Owl River[d], Q15108619?, Q15118709?, North Knife River[d], South Knife River[d], Kongut River[d], Vauquelin River[d], Iktotat River[d], Qikirtaluup Kuunga River[d], Koktac River[d], Sheldrake River[d], Longland River[d], Sorehead River[d], Chukotat River[d], Rivière de la Corneille[d], Нельсон і Черчилл
  • Острови Белчер, Оттава, Мансел, Котс, Саутгемптон
    ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4252
    GeoNames 5978134
    У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
    Гудзонова затока. Карта розташування: Канада
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока (Канада)
    CMNS: Гудзонова затока на Вікісховищі

    Гудзо́нова зато́ка (англ. Hudson Bay) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.

    Гудзонова затока — частина Північного Льодовитого океану. На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.

    Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, і Квебеку — та території Нунавут.

    Архіпелаг у затоці — острови Белчер (англ. Belcher Islands).

    Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ. Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ. Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.

    У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ. Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.

    Межі моря[ред. | ред. код]

    Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:[1]:

    Клімат[ред. | ред. код]

    Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі[2]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима[3]. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани[3].

    Біологія[ред. | ред. код]

    Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[5].

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
    2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    3. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.