Гудзонова затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудзонова затока

названо на честь Генрі Гудзон і Едвард Бенеш
Hudson bay large uk.png
60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000Координати: 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000
Частина від Північна Атлантика і Північний Льодовитий океан
гирло Гудзонова протока, Фокс і Ф'юрі-енд-Хекла
Прибережні країни Канада Канада
Регіон Онтаріо, Квебек, Манітоба і Нунавут
Довжина 1,370 км
Ширина 1,050 км
Площа 1,240,000 км²
Максимальна глибина 270 м
Середня глибина 100 м
Вливаються
  • Сіл, Thlewiaza River[d], Гейс (річка), Winisk River[d], Povungnituk River[d], Rivière Innuksuac[d], Little Whale River[d], Nastapoka River[d], Tha-anne River[d], Kogaluc River[d], Great Whale River[d], Severn River[d], Kovik River[d], Телон (річка), Broad River[d], McConnell River[d], Owl River[d], Q15108619?, Q15118709?, North Knife River[d], South Knife River[d], Kongut River[d], Vauquelin River[d], Iktotat River[d], Qikirtaluup Kuunga River[d], Koktac River[d], Sheldrake River[d], Longland River[d], Sorehead River[d], Chukotat River[d], Rivière de la Corneille[d], Нельсон і Черчилл
  • Острови Белчер, Оттава, Мансел, Котс, Акіміски
    ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4252
    GeoNames 5978134
    У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim 68841 ·R (Онтаріо, Квебек, Манітоба, Нунавут)
    Гудзонова затока. Карта розташування: Канада
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока (Канада)
    CMNS: Гудзонова затока на Вікісховищі

    Гудзо́нова зато́ка (англ. Hudson Bay) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.

    Гудзонова затока з космосу

    Географія[ред. | ред. код]

    Водозбірний басейн Гудзонової затоки

    Міжнародна гідрографічна організація вважає Гудзонову затоку частиною Північного Льодовитого океану[1], але деякі інші джерела вважають затоку частиною Атлантичного океану[2][3][4][5][6], не в останню чергу через те, що водообмін затоки з Атлантикою значно перевершує ії водообмін з Північним Льодовитим океаном.

    На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.

    Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, Квебеку та території Нунавут.

    Площа поверхні затоки складає 819 000 км² або 1 240 000 км² (якщо до складу Гудзонової затоки включають Гудзонову протоку та затоки Джеймс, Фокс і Унгава)[7]. Водозбірний басейн затоки дуже великий, близько 3 861 400 км²[8], і включає в себе південно-східну частину Нунавута і Саскачевана, більшу частину Манітоби, Онтаріо, Квебеку і навіть невелику частину американських штатів Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота і Монтана.

    Історія[ред. | ред. код]

    Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ. Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ. Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.

    У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ. Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.

    Межі моря[ред. | ред. код]

    Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:[9]:

    Острови[ред. | ред. код]

    У Гудзоновій затоці багато островів, які переважно розташовані біля східного узбережжя. Все острова Гудзонової затоки, як і острови в затоці Джеймс, є частиною території Нунавут, хоча права на деякі з них оскаржуються народом крі.

    Найбільші острови: Котс і Мансел та Акіміски і Чарлтон у затоці Джеймс. У Гудзоновій затоці також розташовані архіпелаг Белчер (англ. Belcher Islands) та острови Оттава.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі[10]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима[11]. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани[11].

    Біологія[ред. | ред. код]

    Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[12]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[13].

    Води Гудзонової затоки містять велику кількість розчинених поживних речовин, тому одноклітинні водорості швидко ростуть у верхніх, освітлених шарах води. Дрібні ракоподібні, як і безхребетні, що мешкають на дні, служать джерелом їжі для молюсків, морських їжаків і морських зірок.

    Серед риб, що мешкають у затоці, можна назвати полярну камбалу, тріску, палтуса та лосося, мігруючого в озера і річки на нерест. Кільчасті нерпи, бородаті тюлені та гренландські лисуни населяють райони, де є ділянки чистої води. Моржі, дельфіни і косатки живуть в північній частині затоки, а білі ведмеді мігрують взимку з півночі, щоб полювати на тюленів на льоду.

    Близько 200 видів птахів збираються на узбережжі та на островах; до них відносяться качки, мартини, гаги, гагари, гуски білі, лебеді, кулики, снігові сови і круки. На берегах затоки зустрічаються такі травоїдні ссавці, як карибу і вівцебики, також тут водяться хутрові звірі.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. IHO Publication S-23 Limits of Oceans and Seas; Chapter 9: Arctic Ocean. International Hydrographic Organization. 2002. Процитовано 2017-07-01. 
    2. Lewis, Edward Lyn; Jones, E. Peter, ред. (2000). The Freshwater Budget of the Arctic Ocean. Springer. с. 101, 282–283. ISBN 978-0-7923-6439-9. Процитовано 26 November 2010. 
    3. McColl, R.W. (2005). Encyclopedia of World Geography. Infobase Publishing. с. 57. ISBN 978-0-8160-5786-3. Процитовано 26 November 2010. 
    4. Earle, Sylvia A.; Glover, Linda K. (2008). Ocean: An Illustrated Atlas. National Geographic Books. с. 112. ISBN 978-1-4262-0319-0. Процитовано 26 November 2010. 
    5. Reddy, M. P. M. (2001). Descriptive Physical Oceanography. Taylor & Francis. с. 8. ISBN 978-90-5410-706-4. Процитовано 26 November 2010. 
    6. Day, Trevor; Garratt, Richard (2006). Oceans. Infobase Publishing. с. 21. ISBN 978-0-8160-5327-8. Процитовано 26 November 2010. 
    7. Hudson Bay / Britannica kids - Students
    8. Canada Drainage Basins. The National Atlas of Canada, 5th edition. Natural Resources Canada. 1985
    9. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
    10. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    11. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    12. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    13. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

    Посилання[ред. | ред. код]