Гудзонова затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

П::Категорія:Гудзонова затока (к:1 с:1).

Гудзонова затока

названо на честь Генрі Гудзон
Hudsonbay.png
60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000Координати: 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000
частина від Північна Атлантика
P403/P403: гирло Гудзонова протока, Фокс і Ф'юрі-енд-Хекла
Прибережні країни Канада Канада
Регіон Онтаріо, Квебек, Манітоба і Нунавут
Довжина 1,370 км
Ширина 1,050 км
Площа 1230000 км²
Найбільша глибина 270 м
Середня глибина 100 м
Острови Белчер, Оттава, Мансел, Котс, Саутгемптон
ідентифікатори та зовнішні посилання
P3006/Marine Regions Geographic ID 4252
У проекті OpenStreetMap пошук у номінатім
CMNS: Гудзонова затока на Вікісховищі

Гудзо́нова зато́ка (англ. Hudson Bay) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.

Гудзонова затока — частина Північного Льодовитого океану. На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.

Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, і Квебеку — та території Нунавут.

Архіпелаг у затоці — острови Белчер (англ. Belcher Islands).

Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ. Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ. Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.

У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ. Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.

Межі моря[ред.ред. код]

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:[1]:

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі[2]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима[3]. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани[3].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
  2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.