Гудзонова затока
названо на честь Генрі Гудзон |
|
|---|---|
 |
|
| 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д.Координати: 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. | |
| Частина від | Північна Атлантика |
| P403/гирло | Гудзонова протока, Фокс і Ф'юрі-енд-Хекла |
| Прибережні країни |  Канада |
| Регіон | Онтаріо, Квебек, Манітоба і Нунавут |
| Довжина | 1,370 км |
| Ширина | 1,050 км |
| Площа | 1230000 км² |
| Максимальна глибина | 270 м |
| Середня глибина | 100 м |
| Острови | Белчер, Оттава, Мансел, Котс, Саутгемптон |
| ідентифікатори та зовнішні посилання | |
| P3006/Marine Regions Geographic ID | 4252 |
| У проекті OpenStreetMap | пошук в номінатім |
 Гудзонова затока на Вікісховищі |
|
Гудзо́нова зато́ка (англ. Hudson Bay) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.
Гудзонова затока — частина Північного Льодовитого океану. На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.
Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, і Квебеку — та території Нунавут.
Архіпелаг у затоці — острови Белчер (англ. Belcher Islands).
Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ. Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ. Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.
У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ. Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.
Межі моря[ред. • ред. код]
Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:[1]:
- На півночі:Лінія від мису Нувук (62°21′ пн. ш. 78°06′ зх. д. / 62.350° пн. ш. 78.100° зх. д.) до мису Лейсон, що є південно-східною точкою острова Саутгемптон , південним і західним берегом острова до його північного краю, звідти лінія до мису Біч (66°03′ пн. ш. 86°06′ зх. д. / 66.050° пн. ш. 86.100° зх. д.) на материку.
Клімат[ред. • ред. код]
Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі[2]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима[3]. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани[3].
Біологія[ред. • ред. код]
Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[5].
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010.
- ↑ Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- ↑ а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- ↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- ↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
