Петровірівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:08, 6 липня 2011, створена LastStep (обговорення | внесок) (доповнення, категоризація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жовтень
Країна Україна Україна
Область Одеська область Одеська область
Район Ширяївський район
Рада Жовтнева сільська рада
Код КАТОТТГ UA51020190010034904
Облікова картка Жовтень 
Основні дані
Засноване 1814 як Петровірівка
Населення 2954
Площа 6,64 км²
Густота населення 444,88 осіб/км²
Поштовий індекс 66860
Телефонний код +380 4858
Географічні дані
Географічні координати 47°13′28″ пн. ш. 30°20′16″ сх. д. / 47.22444° пн. ш. 30.33778° сх. д. / 47.22444; 30.33778Координати: 47°13′28″ пн. ш. 30°20′16″ сх. д. / 47.22444° пн. ш. 30.33778° сх. д. / 47.22444; 30.33778
Середня висота
над рівнем моря
37 м
Водойми р. Великий Куяльник
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Веселий Кут
Відстань до
залізничної станції
34 км
Місцева влада
Адреса ради 66860, с.Жовтень, вул.Шевченка,4 , тел. 26-2-38
Сільський голова Зибо Л.С.
Карта
Жовтень. Карта розташування: Україна
Жовтень
Жовтень
Мапа
Мапа

CMNS: Петровірівка у Вікісховищі

Жо́втень (до 1927 року — Петровірівка) — село, центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Верба, Джуванівка, Костянтинів, Петрівське, Польове, Ревова.

У 1964 році з Жовтнем об'єдналися навколишні невеличкі села і хутори Наділи, Лозоватівка, Івано-Боронівка, Ковалівка, Піщане, Шушкове. Село розташоване в долині річки Великий Куяльник. Відстань до Ширяєвого — 21 км, до залізничної станції Веселий Кут — 34 км. Населення — 3,5 тис. чоловік.

Історія

Від заснування до Другої світової війни

Петровірівка була заснована в 1814 році на колишній т. зв. Очаківській землі, що за Ясським мирним договором 1791 року ввійшла до складу Росії. Через село проходив Чумацький (Шпаків) шлях, що з'єднував Одесу з Поділлям та Волинню. Це сприяло розвитку торгівлі і ремесла. У 1830 році Петровірівку було віднесено до розряду містечок Тираспольського повіту. У 1844 році в ній налічувалося 35 дворів і 100 жителів.

Станом на 1886 рік у містечку Петровірівка, центрі Петровірівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешало 236 осіб, налічувалось 45 дворових господарств, існували православна церква, єврейська синагога, лікарня, школа, поштова станція, земська станція, аптека, паровий млин, 14 лавок, 5 винних погребів, 2 винних склади, 4 постоялі двори, відбувались базари через 2 тижня по неділях[1].

У 1896 році тут налічувалось дворів 54, жителів 886, та дві школи — церковнопарафіяльна і народна де навчалося всього 42 учні, з них 16 дівчаток. Наприкінці 90-х років земство відкрило однокласне початкове училище, а ще через кілька років міністерство освіти нарешті дозволило перетворити його на двокласне. Була православна церква, синагога, земська лікарня, аптека, паровий млин, значні базари. [2]

На початку 1923 року Петровірівка за новим адміністративним поділом увійшла до складу Демидівського району, а в серпні стала райцентром (назва району залишилася стара).

Протягом 1921 —1924 рр. в селі було створено 6 кооперативних товариств і спілок, у т. ч. три ТСОЗи — «Співдружність», «Весна», «Об'єднання». Кожний із них налічував від 6 до 15 господарств, переважно бідняцьких. ТСОЗи мали від 84 до 120 десятин землі, по 12—20 коней, а також плуги, сівалки, збиральні машини. У членів товариства «Весна» був навіть трактор.

На честь десятиріччя Жовтневого перевороту Петровірівку було перейменовано на село Жовтень, а Демидівський район — на район ім. Жовтня.

В 1929 році зі згортанням НЕПу почалося насильницьке формування колективних господарств. У другому півріччі 1929 року кілька десятків селянських родин об'єдналося в сільськогосподарську артіль «Надія», на базі якої наступного року створили колгосп ім. Фрунзе. До травня 1930 року 70 проц. селянських господарств стали на шлях колективної праці.

В 1931 утворено Жовтневу МТС на базі машинно-тракторної станції ім. Шевченка. Напередодні Другої світової війни Жовтнева МТС мала 87 тракторів (в 15-сильному обчисленні), 46 комбайнів, 105 вантажних автомашин та багато іншої техніки.

Жовтнева сільрада займалася впорядкуванням села, будівництвом побутових і культосвітніх закладів. У 1935 році вона завоювала першість в соціалістичному змаганні сільрад району З ініціативи депутатів у 1940 році споруджено школу-семирічку. Атеїстична влада переобладнала сільську церкву під спортзал.

Друга світова війна

Господарське і культурне будівництво на селі було перервано війною. В перші ж дні нападу на СРСР у Жовтні створено винищувальний батальйон, до якого вступило 75 чоловік. Вони охороняли громадські приміщення, виконували патрульну службу в селі і навколо нього. В липні 1941 року в Жовтні дислокувався штаб 9-ї армії Південного фронту. Деякий час тут перебував головнокомандувач військ Південно-Західного напряму маршал Радянського Союзу Будьонний.

7 серпня село окупували німецько-румунські війска. 273 мирні жителі загинули від рук ворога. Окупанти вчинити звірячу розправу над 2 тис. полонених. В період оборони Одеси у районі сіл Жовтня, Ширяєвого, Антонівки, Демидового діяв партизанський загін.

2 квітня 1944 року танкісти 3-ї Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го ланкового корпусу вибили ворога з села Жовтня. Руїни і згарища залишили після себе окупанти. Вони зруйнували і спалили 106 житлових будинків, багато господарських і культурно-побутових споруд, вивезли і знищили 578 коней, близько 500 голів великої рогатої худоби, 770 овець.

Повоєнний період

В 1944 році артілі ім. Фрунзе було тоді менше 200 чоловік працездатних, які протягом 19441946 рр. ввели до ладу маслоробний і виноробний заводи, паровий млин. Відкрилися школи, лікарня, кінотеатр, клуб. Близько 100 сиріт знайшли притулок у дитячому будинку.

До 1948 року в колгоспі в основному були відновлені посівні площі. Поліпшилась якість обробітку землі. Валовий збір зернових досяг рівня 1940 року. Протягом 1950—1954 рр. з артіллю ім. Фрунзе об'єдналися 7 невеличких колективних господарств, розташованих в Олімпіадівці, Костянтинівці, Джуванівці та інших сусідніх хуторах. Укрупнений колгосп назвали іменем Богдана Хмельницького. У 1963 році його перейменували на артіль «Жовтень». За нею закріплено 7,3 тис. га землі, в т. ч. 4,7 тис. га орної.

В цей час в Жовтні побудовані олійня, млин, конопляний та маслозавод. Тут розташовані відділення «Міжколгоспбуду», пункт обласного винтресту, міжколгоспна інкубаторна станція, будівельно-монтажна організація Міністерства сільського господарства УРСР «Сільелектро». Тут споруджено понад 730 житлових будинків. За післявоєнний час у нові будинки вселилося близько 500 сімей. У сільській лікарні на 60 ліжок працює 7 лікарів, 30 чоловік середнього медичного персоналу. Збудовано палац культури на 500 місць, магазини та кафе.

1991 року з набуттям Україною незалежності та з настанням вільного ринку в селі збільшилося безробіття, розпався колгосп замість якого виникло декілька організацій.

Організації та установи

  • Жовтнева сільська рада (голова Скульський В.Г.)
  • ТОВ "Жовтнева МТС" (директор Попович В.І.)
  • ПП "Жовтень" (директор Лановий О.Б.)
  • Жовтнева дільнична лікарня
  • Жовтнева школа-інтернат
  • Жовтнева ЗОШ 1-3 ступеня

Примітки

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Энциклопедия Брокгауза Ф. А. и Ефрона И. А. (1890 — 1916гг)

Джерела