Зміївка (Бериславський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зміївка
Zmiyivka Coat.png Zmiyivka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Бериславський
Рада/громада Зміївська сільська рада
Код КОАТУУ 6520681201
Облікова картка село Зміївка 
Основні дані
Засноване 1915 (1782)
Населення 2759
Площа 96,839 км²
Густота населення 28,49 осіб/км²
Поштовий індекс 74372[1]
Телефонний код +380 5546
Географічні дані
Географічні координати 46°52′13″ пн. ш. 33°34′59″ сх. д. / 46.87028° пн. ш. 33.58306° сх. д. / 46.87028; 33.58306Координати: 46°52′13″ пн. ш. 33°34′59″ сх. д. / 46.87028° пн. ш. 33.58306° сх. д. / 46.87028; 33.58306
Середня висота
над рівнем моря
35 м
Водойми водосховище
Місцева влада
Адреса ради 74372, с.Зміївка, вул.Набережна, 16, тел. 42-2-33
Карта
Зміївка. Карта розташування: Україна
Зміївка
Зміївка
Зміївка. Карта розташування: Херсонська область
Зміївка
Зміївка

Змії́вка — село в Україні, в Бериславському районі Херсонської області.

Виникло на місці 4 сіл: Старошведське (швед. Gammalsvenskby, нім. Альтшведендорф), Шлянґендорф, Мюльгаузендорф і Кльостердорф.

Населення становить 2 759 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Село було засноване 1782 року шведськими поселенцями, яких російська цариця Катерина Друга переселила в Таврію з балтійського острова Даґьо (тепер — Хіюмаа, Естонія). Воно називалося Ґаммальсвенскбю (Альтшведендорф або Старошведське).

На початку XIX ст. поруч виникли три поселення німецьких колоністів — Шлянґендорф, Мюльгаузендорф' та Кльостердорф.

Першу дерев'яну церкву шведським переселенцям подарував князь Потьомкін. Коли у середині XIX століття дерев'яна церква згоріла, на її місці почали будувати кам'яну, яку було освячено 1885 року. 1929 року церкву закрили.

Станом на 1886 рік[2]:

  • в колонії Старошведська Старошведської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 515 осіб, налічувалось 65 дворів, існували лютеранська церква та школа
  • в колонії Клостендорф (Костирка) мешкало 773 особи, налічувалось 52 двори, існували католицька церква, школа, лавка
  • в колонії Мільгаузендорф мешкало 489 осіб, налічувалось 47 дворів, існували лютеранський молитовний будинок, лавка
  • в колонії Шлянґендорф (Гадюча) мешкало 474 особи, налічувалось 46 дворів, існували, лютеранський молитовний будинок та школа

Радянська доба[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни Старошведське перейменували на Вербівку, а колишні німецькі колонії, жителів яких радянська влада депортувала як «фольксдойчів» до і після війни, — на Зміївку (Шлянґендорф), Михайлівку (Мюльхаузендорф) та Костирку (Кльостендорф). 1951 року кірху перетворили на клуб, а згодом — на склад мінеральних добрив.

Після підписання угоди 1951 року між СРСР та Польщею про обмін ділянками прикордонних територій у села Зміївської сільської ради переселили близько 2,5 тис. мешканців трьох переданих полякам західно-бойківських сіл: Лодини, Долішніх Берегів і Нанови (тодішньої Дрогобицької області). Поселення розрослися й були об'єднані в одне село під назвою Зміївка. Зміївська сільська рада стала найбільшою бойківською громадою Херсонщини. На її території бойки становлять 80 % мешканців громади.

На Херсонщині переселенці-бойки зустрілися з проблемами різного штибу — від побутових до ментальних. Якщо з побутовими протягом кількох років вдалося поладнати, то з ментальними було гірше. За постановку вертепу на Різдво 1952 р. його організатори мали неприємну розмову в Бериславському КДБ, а одного з переселенців, Михайла Белея, за виготовлення костюмів для вертепників та малювання портретів І.Франка, Т.Шевченка, А.Шептицького Херсонський військовий трибунал засудив на 2,5 року як політично небезпечного для радянського суспільства.

Іван Романів. Ветеран УПА. Мешканець с. Зміївка

Місцеве населення сприйняло бойків неприхильно, називаючи «бандерівцями», «гуцулами», але з часом змирилося, бо приїжджі склали більшість. Тепер населення змішалося і становить цікавий з погляду етнографії та соціології конгломерат культур. Взаємопроникненню культур сприяло дещо ізольоване географічне розташування Зміївки. До села треба їхати в об'їзд через балки, воно розташоване на високому виступі-півострові над Дніпром.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

В селі є три храми — протестантський, православний Київського патріархату і греко-католицький (останні два збудовані переселенцями-бойками).

Для старшого покоління переселенців часто організовуються поїздки до рідних місць. Сприяють тому товариства переселенців на заході України: «Бойківщина» (Івано-Франківськ) і «Устрики» (Миколаїв, Львівська область). Проводяться «Бойківські ватри», в яких щороку бере участь близько 500 переселенців.

До 50-ліття депортації (2001) у Зміївці над берегом Дніпра відкрили пам'ятний знак з зображенням гір, бойківських церкви та хати. В основі знаку — земля з трьох сіл, привезена з Польщі.

Зараз у Зміївці мешкає невелика шведська громада (108 осіб). Нащадки шведів розмовляють, співають і моляться старошведською, яку вже не почуєш в Швеції. Проте й у Зміївці залишилося не багато людей, які пам'ятають старошведські обряди та співи.

1988 — віряни-протестанти почали відбудовувати свою церкву за власні кошти. Пастори зі Швеції приїздять до Зміївки раз на кілька місяців, оскільки свого священика громада не має.

Загалом у Зміївці сьогодні живуть люди 12 національностей.

2 жовтня 2008 в рамках державного візиту село відвідав шведський монарх Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. Король Швеції зустрівся з жителями села — етнічними шведами. Коронований гість херсонських шведів подарував місцевій лікарні діагностичне обладнання. Король разом із королевою завітав в Зміївці до Свято-Михайлівської церкви (кірхи) (http://pravoslavchurch.ucoz.ua/), яка належить православній та шведській лютеранській громадам, де взяв участь у богослужінні, яке провів шведський пастор. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому встановлено новий купол.

У селі король із королевою поклали квіти до Пам'ятного знаку шведам і німцям, репресованим у 19371938 рр.

До цього візиту в село 15 вересня 2008 збудована нова дорога від основної траси. Автомобільна дорога має статус місцевого значення Т-04-03 (Мар'янське-Берислав до а/д Р-47) протяжністю 4 км (новий напрямок). Будівництво дороги почалося в травні 2008 року, вартість будівництва — 18,485 млн грн. Ліворуч від дороги висаджені молоді туї. Під час церемонії відкриття дороги король Швеції та голова Херсонської обласної державної адміністрації Борис Сіленков перерізали символічну стрічку.

До візиту за рахунок обласного бюджету фактично з нуля відбудували систему водопостачання. Прибрали з головного сільського майдану пам'ятник Леніну (він був у занедбаному стані, і депутати сільради одноголосно ухвалили його знести).

23 серпня 2010 року у День Державного Прапора України за підтримки благодійної ініціативи «Героїка» відбулось урочисте відкриття меморіалу «Борцям за волю України».[3]

Культові споруди[ред. | ред. код]

У селі діє каплиця та храм УГКЦ, храм УПЦ КП Різдва Пресвятої Богородиці та Євангельсько-лютеранська кірха.

Пам'ятники[ред. | ред. код]



Постаті[ред. | ред. код]

12 листопада 2016 на будівлі ЗОШ відкрито меморіальну дошку пам'яті загиблого в АТО випускника Андрія Смільницького (1986—2016).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Бериславський район
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. 23 серпня на Херсонщині увічнили пам'ять борців за волю України (фоторепортаж)