Король Карл XVI, що отримав при народженні титул принц Карл Густав Фольке Губертус (швед.Carl Gustaf Folke Hubertus) — єдиний син принца Густафа Адольфа, герцога Вестерботенського та принцеси Сібілли Саксен-Кобург-Готської. В них вже було чотири дочки, три з яких пізніше вийшли заміж за осіб не дворянської крові.
Графиня Марія Бернадот (швед.Maria Bernadotte af Wisborg, 1889—1974)
Монограма Короля Швеції Карла XVI Густава
Принц Густав Адольф загинув в авіакатастрофі, що сталася недалеко від Копенгагена 26 січня1947 року, ще за життя свого діда, Густава V, та батька, майбутнього Густава VI Адольфа. Карлу було в цей час дев'ять місяців. Після того, як Густав V помер та дід Карла, Густав VI Адольф, наслідував йому в 1950 році, Карл став спадкоємцем престолу. Мати нинішнього короля, принцеса Сібілла, померла 1972 року.
Вступивши в 1973 році на трон, 27-річний (наймолодший з династії Бернадотів) король Карл XVI Густав замінив свого 90-річного діда Густава VI Адольфа. Саме тоді він обрав собі девіз правління: «За Швецію — у ногу з часом». Після вступу на трон Карл продовжував уважно стежити за розвитком різних сфер життя шведського суспільства, відвідуючи різноманітні установи, організації та інституції. З цього приводу він мав офіційні поїздки в кожен регіон і лен Швеції — старовинна королівська традиція, так звана «еріксгата» (за традицією з часів середньовіччя).
Нова Конституція Швеції набрала чинності в 1974 р., в період царювання Карла Густава і формально позбавила нового короля деяких прерогатив, у тому числі призначення прем'єр-міністра й статусу Верховного головнокомандувачазбройними силами країни. Король, згідно з новою конституцією, став виконувати обов'язки тільки представницького і церемоніального характеру. Конституція 1974 р. зберегла короля і його формальну політичну владу (при збереженні його в якості глави держави), закріпивши реальну практику встановлення парламентського правління в 1917 р.. Король офіційно призначав прем'єр-міністра, хоча на практиці він майже завжди був лідером партії більшості або коаліції в Риксдагу. Крім того, законопроєкти, прийняті Риксдагом, не потребують підпису короля, щоб вступити в законну силу.
Він є основним представником Швеції і здійснює державні візити за кордон, відкриває щорічну сесію Риксдагу, проводить регулярні інформаційні наради з прем'єр-міністром і Кабінетом Міністрів, головує на засіданнях Ради закордонних справ, а також приймає вірчі грамоти іноземних послів в Швеції. Він добровільно утримується від голосування на парламентськихвиборах в Швеції. Відповідно до положень акту про форму правління 1974 р., що набув чинності 1 січня 1975 р., король Карл XVI Густав більше не займає посаду Верховного Головнокомандувача, але він зберігав свої ряди а-ля люкс, бо він не має військового командування, крім свого військового штабу в палаці.
Щоб наслідний принц отримав глибокі і різноманітні знання про те, як управляється і як функціонує Швеція, щоб він отримав уявлення про повсякденне життя шведів, була складена спеціальна програма для майбутнього глави держави. Він відвідував державні та регіональні органи управління, підприємства, лабораторії та школи. Він вивчав роботу судових органів, органів соціального забезпечення, роботу профспілок і спілок роботодавців. Особлива увага приділялася роботі уряду, риксдагу і Міністерства закордонних справ.
До 1981 року королівська родина мешкала у палаці міста Стокгольм, після чого вони переїхали до палацу в Дроттнінгхольм, що розташований у парковій зоні в околицях столиці Швеції.
Орден Свободи (29 вересня2008) — за визначні особисті заслуги у розвитку українсько-шведських відносин, відстоювання ідеалів свободи і демократії[24] (перший кавалер ордена)
Медіафайли у Вікісховищі
Швеція:
Норвегія:
Данія:
Іспанія:
Велика Британія:
Португалія:
Нідерланди:
Естонія:
Україна:
Таїланд:
Японія:
Кавалер Великого хреста ордену Білої троянди;
Кавалер Великого хреста на ланцюзі ордену Сокола;
Кавалер Великого хреста ордену Леопольда;
Лицар ланцюга ордену Південного хреста;
Кавалер Великого хреста ордену Почесного легіону;
Кавалер Великого хреста ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»;
Кавалер Великого хреста ордену Спасителя;
Кавалер Великого хреста ордену Вітаутаса Великого;
Кавалер Великого хреста ордену Адольфа Насауського[en];
Ланцюг ордену Ацтекського орла;
Кавалер ордену Білого орла;
Кавалер Великого хреста ордену Зірки Румунії;
Орден Подвійного білого хреста 1 класу (3 квітня 2002 року);
Орден Визволителя Сан-Мартіна[en]
Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Лицар Великого Хреста Королівського Ордену Корони Брунею
Великий хрест Ордену Балканських гір
Орден Заслуг[en]
Великий хрест Ордену Нілу
від Саксен-Кобург-Готської династії (Саксен-Кобург-Гота) Лицар Великого Хреста Ордену дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг
Орден «Зірка Республіки Індонезії»
медаль Пахлаві (Святкування 2500-річчя Перської імперії)
Великий хрест Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
Лицар Ордену Хусейна ібн Алі[en]
Великий Хрест Ордену Трьох зірок
Орден Корони Королівства[en]
Орден короля Абдель-Азіза
Орден «За виняткові заслуги»[en]
Орден Доброї Надії[en]
Орден «Мугунхва»
Орден Турецької Республіки
Великий хрест Ордена Республіки
Орден Пія IX
Орден «Зірка Югославії»
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_in_her_wedding_dress.png)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
