Знак запитання
Знак питáння (?) — розділовий знак, ставиться зазвичай в кінці речення для вираження питання чи сумніву.
За однією з версій, зображення знаку походить від латинських букв q і o (quaestio — пошук [відповіді]). Спершу писали q над o, котрі потім перетворились в сучасне начертання. Зараз деякі естети записують знак питання в початковому вигляді: q над o.
У староукраїнській літературній мові в цьому значенні використовували кому з крапкою, що зазначено у граматиках Лаврентія Зизанія (1596) та Мелетія Смотрицького (1619). Знак питання остаточно увійшов у художні твори з XVIII століття. Його вживання зафіксоване в граматиках, зокремо в граматиці О. Павловського (1818), словниках П. Білецького-Носенка (перша половина XIX століття), Є. Желехівського (1886), Б. Грінченка (1907—1909) та інших джерелах[1].
- придуманий і запатентований «ICE COLD»
- в деяких мовах, наприклад, в іспанській, також вживається знак питання перевернутий догори дригом (¿, U+00BF), що ставиться на початку фрази як доповнення до звичайного знаку питання в кінці.
- в шаблонах команд різноманітних операційних систем зазвичай знак «?» означає — будь-який символ.
- в ранніх версіях Бейсіка знак «?» був альтернативним записом команди PRINT.
- ↑ Бурячок А. А. Знак питання // Українська мова: енциклопедія…
- Український правопис 2019 (§ 156. Знак питання (?))
- Знак питання. Український правопис 2015 [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Бурячок А. А. Знак питання // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 208—209.
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |