Калинове (Донецький район, село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калинове
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Донецький район
Громада Амвросіївська міська громада
Код КАТОТТГ UA14080010130087123
Облікова картка Калинове 
Основні дані
Населення 223
Поштовий індекс 87371
Телефонний код +380 6259
Географічні дані
Географічні координати 47°45′11″ пн. ш. 38°41′39″ сх. д. / 47.75306° пн. ш. 38.69417° сх. д. / 47.75306; 38.69417Координати: 47°45′11″ пн. ш. 38°41′39″ сх. д. / 47.75306° пн. ш. 38.69417° сх. д. / 47.75306; 38.69417
Середня висота
над рівнем моря
37 м
Водойми р. Кринка
Відстань до
обласного центру
90,8 км
Відстань до
районного центру
21,5 км
Найближча залізнична станція Квашине
Відстань до
залізничної станції
9,2 км
Місцева влада
Адреса ради 87371, с. Успенка, вул. Октябрська
Сільський голова Денисов Олександр Геннадійович
Карта
Калинове. Карта розташування: Україна
Калинове
Калинове
Калинове. Карта розташування: Донецька область
Калинове
Калинове
Мапа

Калино́ве — село в Україні, в Амвросіївському районі Донецької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване на правому березі річки Кринка, на околиці села в неї впадає річка Калинова, вище по течії впадає балка Широка[1] [2]. Відстань до райцентру становить близько 21 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Калинове перебуває на тимчасово окупованій території.

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1873 рік у селищі Успенської волості Міуського округу Області Війська Донського мешкало 278 осіб, існувало 80 дворових господарства та 4 окремих будинки, у господарствах налічувалось 15 плугів, 91 кінь, 62 пари волів, 251 вівця[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 792 осіб (406 чоловічої статі та 386 — жіночої), з яких 778 — православної віри[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 223 особи, з них 0,45 % зазначили рідною мову українську та 99,55 % — російську[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] – К.: Наукова думка, 1979. – С. 623
  2. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.)
  3. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 238)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-51)
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2022.