Кам'яниця палацового саду
| Кам'яниця палацового саду | |
|---|---|
 | |
|
49°50′07″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.835389000027774387° пн. ш. 24.03286900002778026° сх. д.Координати: 49°50′07″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.835389000027774387° пн. ш. 24.03286900002778026° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Львів[1] |
| Архітектурний стиль | модерн |
| Архітектор | Міхал Лужецький |
| Будівник | Едмунд Жихович |
| Матеріал | цегла |
| Прийнято рішення про будівництво | 6 червня 1909 |
| Відомі мешканці | Каспер Вайґель, Владислав Добжанецький |
| Адреса | 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 3 |
  Кам'яниця палацового саду (Україна) | |
 | |
 Кам'яниця палацового саду у Вікісховищі | |
Кам'яниця палацового саду (або кам'яниця Ренського) — будинок початку XX століття, розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Саксаганського, 3. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, згідно з рішенням сесії Львівського облвиконкому № 381 від 5 липня 1985 року, під охоронним № 285-м[2].
Історія[ред. | ред. код]
Будинок являє собою чотириповерхову кам'яницю в стилі модернізму яка була споруджена в межах давнього саду при палаці драматурга Александера Фредра за проєктом архітектора Міхала Лужецького для власника цієї ділянки Романа Ренського, в стилі модерн з використанням модернізованих мотивів готики та ренесансу. Будівельні роботи виконувала фірма Едмунда Жиховича. 1911 року в будинку встановлено ліфт (нині не існуючий). При будівництві інвестором було самочинно внесено зміни у попередньо затверджені плани, зокрема, добудова мезоніну, що зумовило накладення штрафних санкцїй з боку міського магістрату[3].
Дозвіл на заселення будинку виданий 7 вересня 1910 року.
Станом на 1913 рік в цьому будинку мешкали: директор страхового товариства та цісарський радник Адольф Бреннер, лікар та професор університету Роман Ренцкі, суддя у відставці Леонард Капустинський, судовий аускульт Броніслав Дроздовський, вдова радника апеляційного суду Кароліна Литвинович, лікар Орест Литвинович, старший інженер Крайового відділу Діонізій Хорваз, податковий радник Йозеф Вейнберг, купець Михайло Дидинський, поштовий асистент Адольф Матика, електротехнік Максиміліан Бєньковський, інженер Станіслав Маєвський, Людвик Швейтцер[4][5].
Серед відомих мешканців будинку у міжвоєнний період слід згадати про львівського вченого-геодезиста Каспара Вайґеля, що мешкав в цьому будинку у 1930—1941 роках. 20 листопада 1995 року, під час проведення симпозіуму пам'яті Каспара Вайґеля у Львові, на фасаді будинку встановлено та відкрито бронзову пам'ятну таблицю вченому, роботи скульптора Василя Ярича та архітектора Михайла Бендини. Також у той самий час в будинку мешкав професор хірургії університету імені Яна Казимира Владислав Добжанецький[6]. Він був визнаним фахівцем пластичної та трансплантаційної хірургії і вважався одним з піонерів пластичної хірургії у Польщі та засновником польської школи пластичної хірургії. 4 липня 1941 року професора Добжанецького разом з іншими науковцями було розстріляно на Вулецьких пагорбах[7][8]. Також мешкали невролог Станіслав Теппа, дантист Тадеуш Каспжицький[9].
Нині в будинку містяться відділення АБ «Брокбізнесбанк», хостел «Під дахом», а також від 2013 року працює офіс львівської філії групи компаній «Експерт ІН».
Архітектура[ред. | ред. код]
Будинок є частиною щільної рядової забудови кварталу, окресленого вул. Саксаганського, Герцена та Стецька. Розташований зі східного боку вулиці Саксаганського.
Кам'яниця цегляна, тинькована (частково — з імітацією кам'яної кладки), у плані — Т-подібна. Має чотири поверхи з мезоніном, прикрашеним від фасаду аркатурним поясом, та атикове завершення. Акцентом у композиції фасаду є еркер на центральній осі з потужними консолями, якими обрамовано вхідні двері. Зовнішній вистрій доповнюють симетрично розташовані балкони з кам'яними балюстрадами.
Внутрішнє планування — секційного типу: помешкання розміщені навколо сходової клітки з шахтою ліфта у центрі корпусу.
В оформленні інтер'єру домінують елементи неоготики (балюстрада сходової клітки, імітація хрещатих склепінь у під'їзді, віконні решітки).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Ігор Сьомочкін. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вулиця Саксаганського, 03 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 49, 90, 164, 188, 276, 448.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — S. 191. (пол.)
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 30.
- ↑ Проєкт «Інтерактивний Львів»: вулиця Саксаганського. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ І. І. Кобза, М. Р. Гжегоцький, О. Д. Луцик. Добжанецький Владислав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 32, 37.
Джерела[ред. | ред. код]
- Боляновський А. Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування. — Львів : Національний університет «Львівська політехніка», 2011. — С. 125. — ISBN 978-617-607-074-0.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Саксаганського вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 123. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów: wydawca Zdzisław Jaśkiewicz; Juliusz Brunelik, 1939. — 146 s. (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica «Atlas», 1925. — S. 61.(пол.)