Аркатура

Аркатура

Аркатури на фасаді Вірменської церкви в Львові

Аркату́ра (нім. Arkatur — «ряд арок», «аркада») — архітектурний термін. Вживається в двох значеннях:

1. Стрічка опертих на кронштейни маленьких глухих арок у вигляді фризу або поясу під карнизом (звичайно їх прийнято називати аркатурний фриз, аркатурний пояс). Кронштейни часто декорувались орнаментальними елементами, вирішувались у вигляді масок.
2. Декор стіни у вигляді стрічки з невеликих глухих арок, що спираються на колонки з кронштейнами (прийнято називати аркатурно-колончастий пояс, аркатурно-колончастий фриз).

Обидва види аркатур характерні для романського, готичного, візантійського, вірменського, грузинського і давньоруського зодчества.

Крім того, має місце аркатура сліпа — рельєфне або графічне зображення стрічки арок на стіновій поверхні. ряд декоративних несправжніх арок на фасаді будівлі або на внутрішніх стінах приміщень. Іноді має вид поясу, доповненого колонками на кронштейнах.

Застосування

Аркатура застосовується для пластичного оздоблення фасаду будинку або стіни приміщення.

• 

  Колишня соборна мечеть у Кордові, Іспанія

• 

  Собор Гервасія і Протасія (Saint-Gervais-et-Saint-Protais de Soissons), Суассон, Франція

• 

  Цвинтар Кампо-Санто (Camposanto monumentale) в м. Піза, Італія

• 

  Собор святого Якова (Santiago de Compostela), Іспанія

• 

  Торре-дель-Оро, Севілья, Іспанія

• 

  Собор в м. Кентербері, Англія

• 

  Собор в м. Лінчепінга, Швеція

• 

  Сан-Міньято-аль-Монте, м. Флоренція, Італія

Див. також

• Аркада (архітектура)

Література

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.