Карл Клузіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Клузіус
лат. Carolus Clusius
Carolus Clusius00.jpg
Народився 19 лютого 1526(1526-02-19)
Аррас
Помер 4 квітня 1609(1609-04-04) (83 роки)
Лейден
Поховання Pieterskerk[d]
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Alma mater Гентський університет, Old University of Leuven[d], Марбурзький університет, University of Wittenberg[d] і Університет Монпельє
Галузь наукових інтересів ботаніка, мікологія, зоологія, медицина
Посада викладач університету і головний виконавчий директор


CMNS: Карл Клузіус на Вікісховищі
Clus. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Карл Клузіус.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Карл Клузіус (лат. Carolus Clusius або нід. Karl Clusius)[1][2][3] або Шарль де Леклюз (фр. Charles de l’Écluse)[2][3][4][5], 19 лютого 15264 квітня 1609) — нідерландський[1], французький[5] ботанік[2][4], один з найважливіших європейських ботаніків XVI століття[6], вважається головним ботаніком свого часу[7], центральна фігура в обширній європейської мережі обмінів рослинами[6], основоположник голландської індустрії цибулинних рослин[8], професор ботаніки[4], міколог[1], «батько мікології»[9], лікар[4][7], натураліст та гуманіст[6][7][10].

Біографія[ред.ред. код]

Карл Клузіус народився у місті Аррас 19 лютого 1526 року[2][6][8][11] в багатій, добре освіченій католицькій родині[12]. Батько Клузіуса, Мішель де Леклюз, був дворянином та служив радником в провінційному суді Артуа[6]. Навчався Карл Клузіус у Швейцарії, у Німеччині та у Франції. Він вивчав юриспруденцію[4] та філософію у Гентському університеті. На початку 1550 року Клузіус провів деякий час у Швейцарії; у 1551 році він перебував у Монпельє, займаючись з професором Гійомом Ронделе[6]. Середовище Монпельє з його багатством рослин особливо підходила для розвитку схильностей Клузіуса до ботаніки; за ці роки він вивчив не менше восьми мов та отримав великі знання з широкого кола питань[6]. Карл Клузіус міг читати фламандською, французькою, німецькою, грецькою, італійською, іспанською та латинською мовою[12]. Він також займався самостійним вивченням португальської мови[12]. Першою публікацією Клузіуса був французький переклад роботи Ремберта Додунса"Cruydt-Boeck", опублікований у Антверпені у 1557 році[6]. Карл Клузіус був радником князів та аристократів у різних європейських країнах[6].

Один сучасник описував Клузіуса як батька усіх красивих садів у Європі[10]. На момент народження Карла Клузіуса сади мало змінилися з VIII століття; Клузіус відіграв в їх зміні значну роль[12]. Ботаніка ставала самостійною дисципліною та більше не розглядалася як галузь медицини; рослини представляли інтерес не тільки через свої лікарські таі кулінарні властивості, а Клузіус був одним з перших у Північній Європі, хто визнавав рослини самі по собі, оцінюючи їх красу так як і використання[10].

Карл Клузіус був запрошений до Відня для створення ботанічного саду[10]; він був директором ботанічного саду у Відні (15731587)[8] при дворі імператора Максиміліана II[3][6][11]. Заступництво імператора дало йому можливість подорожувати по всій Європі, збираючи інформацію для своїх ботанічних досліджень, та впровадити ряд нових рослин знайдених за межами Європи[6].

Клузіус сприяв введенню культури картоплі у Європі, а також ввів у Нідерландах тюльпани[6][10]. Вважається також, що він ввів у західноєвропейське садівництво півонії та гіацинти[13]. У 1593 році Клузіус став почесним професором ботаніки у Лейдені[4][6]; цю посаду він займав до своєї смерті[6]. Одним з важливих досягнень Клузіуса стало створення Лейденського ботанічного саду, другої подібної установи на північ від Альп[6]. Він створив його у похилому віці, у 67 років[12]. У Лейденському ботанічному саду Карл Клузіус посадив декілька цибулин тюльпанів, які були надіслані йому з Константинополя Бюсбеком — послом Священної Римської імперії при дворі султана Сулеймана I. Незважаючи на те, що тюльпани були з Центральної Азії та на захід від Константинополя до цього не вирощувалися, вони адаптувалися до кліматичних умов північно-західної Європи. Навесні 1594 а перші тюльпани розцвіли на півночі Нідерландів[10]. Це стало початком голландської індустрії цибулинних рослин[8].

Карл Клузіус є автором інноваційних, всесвітньо відомих ботанічних публікацій[6]. Його вважають «батьком мікології», через те що у 1601 році він написав першу монографію про гриби[9]. Це був регіональний опис грибної флори Угорщини — «Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia», яке вийшло у загальному томі «Rariorum plantarum historia», яке отримало пізніше назву «Кодексу Клузіуса» («Codex Clusianus»)[9]. Клузіус описав 47 «родів» та 105 «видів» грибів, доповнивши опис досить точними акварельними ілюстраціями[9]. Більшість грибів з «Кодексу Клузіуса» можна досить точно ідентифікувати за ілюстраціями[14].

Карл Клузіус помер у Лейдені 4 квітня 1609 року[2][6][8].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Карл Клузіус спеціалізувався на мікології[1],а також на вивченні рослин та тварин. Клузіус описав багато нових рослин та тварин Європи, Азії, Африки, Північної Америки та Південної Америки. Він вперше виділив деякі родини рослин.

Наукові праці[ред.ред. код]

Núphar lútea (Глечики жовті). Ілюстрація з «Rariorum Plantarum Historia» (1601)
  • 1561: Antidotarium sive de exacta componendorum miscendorumque medicamentorum ratione ll. III … nunc ex Ital. sermone Latini facti (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1570: Galliae Narbonensis ora marittima (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1571: Hispania nova descriptio (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1582: Aliquot notae in Garciae Aromatum historiam (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Rariorum aliquot stirpium, per Pannoniam, Austriam, & vicinas quasdam provincias observatarum historia, IV libris expressa (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Stirpium nomenclator Pannonicus (Nemetvyawarini: Joannes Manlius).
  • 1601: Rariorum plantarum historia / Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia. Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrinorum fructuum historiæ discribuntur (Antwerpen. Ex officina Plantiniana apud Ioannem Moretum).
  • 1605: Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrin. fructuum historiae describuntur / item Pt. Bellonii Observationes, eodem C.C. interprete (Leiden: Ex officina Plantiniana).
  • 1611: Curae posteriores, seu plurimarum non antè cognitarum, aut descriptarum stirpium, peregrinorumque aliquot animalium novae descriptiones: quibus & omnia ipsius opera, aliáque ab eo versa augentur, aut illustrantur: accessit seorsim Everardi Vorstii. .. de eiusdem Caroli Clusii Vita & obitu oratio, aliorumque Epicedia (Leiden & Antwerpen). Ex officina Plantiniana.
  • 1619: Summi Galliae Belgicae corographica descriptio posthuma, ed. Joachim Morsius (Leiden: Jac. Marcus).
  • 1630: Appendix cultori plantarum exoticarum necessaria. in Herbarium Horstianum (Marburg).

Вшанування[ред.ред. код]

Шарль Плюм'є назвав на його честь рід рослин Клузія (лат. Clusia)[15] родини Клузієві (лат. Clusiaceae)[16]. Згодом ця назва була прийнята Карлом Ліннеєм[17][18].

На честь Карла Клузіуса були також названі такі види рослин:

Див. також[ред.ред. код]

Список ботаніків за скороченням

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г International Plant Names Index: Carolus Clusius (1526—1609)
  2. а б в г д Allgemeine deutsche Biographie & Neue deutsche Biographie (Digitale Register): Karl Clusius
  3. а б в Hortus botanicus Leiden: Clusiustuin
  4. а б в г д е DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: Charles de l'Ecluse
  5. а б Virtual International Authority File: Charles de L´Écluse
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Exhibition in Leiden University Library on the occasion of the conference ‘Clusius in a New Context’, 23—25 September 2004
  7. а б в Clusiusstichting: Carolus Clusius
  8. а б в г д Encyclopedia Britannica: Carolus Clusius
  9. а б в г Чикин Ю. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.
  10. а б в г д е Encyclopaedia Romana: Carolus Clusius (Charles de l'Ecluse)
  11. а б Naturpark: Carolus Clusius (PDF)
  12. а б в г д Strange Science: Carolus Clusius
  13. Duane Isley (1994) One Hundred and One Botanists.
  14. Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа». — С. 192—206. — ISBN 978-966-495-040-1.
  15. Charles Plumier: Nova Plantarum Americanarum Genera. Leiden 1703, S. 20f.
  16. Trees and shrubs of the Andes of Ecuador: Clusia L.
  17. Carl von Linné: Critica Botanica. Leiden 1737, S. 92.
  18. Carl von Linné: Genera Plantarum. Leiden 1742, S. 229.
  19. Journ. Sc. & Arts ii. (1817) 346. (IK).
  20. Nomencl. Bot. [Steudel], ed. 2. 1: 653. 1840 (IK).
  21. Bull. Soc. Hist. Nat. Savoie 1853 [1854?] 185. (IK).
  22. Consp. Fl. Eur. 3: 605. 1881 [prob. Jul 1881] (IK).
  23. Flora 4(1): 364. 1821 (IK).
  24. Fl. Austriac. (Jacquin) 2: 10, t. 116. 1774 (IK).
  25. Elench. Scepus. n. 277; ex Wahlenb. Fl. Carpat. 157. (IK).
  26. In Erdesz. Lapok (1885) 401; et Geogr. atq. Enum. pl. Comit. Castrif (1887) 292. (IK).
  27. Bot. Mag. 162: t. 9594. 1940 (IK).
  28. Flora 4(2): 551. 1821 (IK).
  29. Flora 11: 178. 1828 (GCI).
  30. Syst. Veg., ed. 15 bis [Roemer & Schultes] 7(2): 1684. 1830 [Oct–Dec 1830] (IK).
  31. Liliac. [Redouté] 1: t. 37. 1803 [Aug 1803] (IK).
  32. Consp. Fl. Eur. 4: 723. 1882 [Oct 1882] (IK).
  33. Čas. Nár. Muz. Praze, Rada Přír. 148(3–4): 209. 1980 [1979 publ. 1980] (IK).
  34. Magyar Bot. Lapok 1925, xxiv. 93 (1926), hybr. (IK).

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Karl Mägdefrau: Geschichte der Botanik. Leben und Leistung großer Forscher. Stuttgart, Gustav Fischer Verlag, 2. Auflage, 1992, ISBN 3-437-20489-0.(нім.)
  • Heinrich Dörfelt, Heike Heklau: Geschichte der Mykologie. Schwäbisch-Gmünd, Einhorn Verlag 1998, ISBN 3-927654-44-2.(нім.)
  • Ilse Jahn: Geschichte der Biologie. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2000, ISBN 3-8274-1023-1.(нім.)
  • Heinrich Wilhelm Reichardt: Clusius, Carolus. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, S. 349—351.(нім.)
  • Hunger, Friedrich Wilhelm Tobias. Charles de L’Escluse (Carolus Clusius) Nederlandsch kruidkundige, 1526—1609. 2 vols. The Hague: M. Nijhoff, 19271943.(нід.)
  • Smit, P. «Carolus Clusius and the beginning of botany in Leiden University». Janus. 60 (1973) 87—92.(англ.)
  • Ogilvie, Brian W. «The Science of Describing: Natural History in Renaissance Europe». Chicago: University of Chicago Press, 2006.(англ.)
  • Чикин Ю. А. Общая фитопатология (часть 1): Учебное пособие. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.(рос.)
  • Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа», 2007. — 192—206 с. — ISBN 978-966-495-040-1.