Карл Клузіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карл Клузіус
лат. Carolus Clusius
Carolus Clusius00.jpg
Народився 19 лютого 1525[1], 1526[2][3][…] або 1 березня 1526(1526-03-01)[5]
Аррас
Помер 4 квітня 1609(1609-04-04)[6][7][…]
Лейден, Голландія, Голландська республіка
Поховання Pieterskerkd
Країна Нідерланди Нідерланди
Діяльність ботанік, лікар, перекладач, викладач університету, міколог, зоолог, орнітолог
Alma mater Гентський університет, Старий Левенський університет[d], Марбурзький університет, Віттенберзький універстетd і Університет Монпельє
Галузь ботаніка, мікологія, зоологія, медицина
Заклад Лейденський університет і Лейденський університет[5]
Посада викладач університету і директор
Вчителі Філіп Меланхтон і Гійом Ронделе

CMNS: Карл Клузіус у Вікісховищі

Карл Клузіус (лат. Carolus Clusius або нід. Karl Clusius)[10][11][12] або Шарль де Леклюз (фр. Charles de l’Écluse)[11][12][13][14], 19 лютого 15264 квітня 1609) — нідерландський[10], французький[14] ботанік[11][13], один з найважливіших європейських ботаніків XVI століття[15], вважається головним ботаніком свого часу[16], центральна фігура в обширній європейської мережі обмінів рослинами[15], основоположник голландської індустрії цибулинних рослин[17], професор ботаніки[13], міколог[10], «батько мікології»[18], лікар[13][16], натураліст та гуманіст[15][16][19].

Біографія[ред. | ред. код]

Карл Клузіус народився у місті Аррас 19 лютого 1526 року[11][15][17][20] в багатій, добре освіченій католицькій родині[21]. Батько Клузіуса, Мішель де Леклюз, був дворянином та служив радником в провінційному суді Артуа[15]. Навчався Карл Клузіус у Швейцарії, у Німеччині та у Франції. Він вивчав юриспруденцію[13] та філософію у Гентському університеті. На початку 1550 року Клузіус провів деякий час у Швейцарії; у 1551 році він перебував у Монпельє, займаючись з професором Гійомом Ронделе[15]. Середовище Монпельє з його багатством рослин особливо підходила для розвитку схильностей Клузіуса до ботаніки; за ці роки він вивчив не менше восьми мов та отримав великі знання з широкого кола питань[15]. Карл Клузіус міг читати фламандською, французькою, німецькою, грецькою, італійською, іспанською та латинською мовою[21]. Він також займався самостійним вивченням португальської мови[21]. Першою публікацією Клузіуса був французький переклад роботи Ремберта Додунса"Cruydt-Boeck", опублікований у Антверпені у 1557 році[15]. Карл Клузіус був радником князів та аристократів у різних європейських країнах[15].

Один сучасник описував Клузіуса як батька усіх красивих садів у Європі[19]. На момент народження Карла Клузіуса сади мало змінилися з VIII століття; Клузіус відіграв в їх зміні значну роль[21]. Ботаніка ставала самостійною дисципліною та більше не розглядалася як галузь медицини; рослини представляли інтерес не тільки через свої лікарські таі кулінарні властивості, а Клузіус був одним з перших у Північній Європі, хто визнавав рослини самі по собі, оцінюючи їх красу так як і використання[19].

Карл Клузіус був запрошений до Відня для створення ботанічного саду[19]; він був директором ботанічного саду у Відні (15731587)[17] при дворі імператора Максиміліана II[12][15][20]. Заступництво імператора дало йому можливість подорожувати по всій Європі, збираючи інформацію для своїх ботанічних досліджень, та впровадити ряд нових рослин знайдених за межами Європи[15].

Клузіус сприяв введенню культури картоплі у Європі, а також ввів у Нідерландах тюльпани[15][19]. Вважається також, що він ввів у західноєвропейське садівництво півонії та гіацинти[22]. У 1593 році Клузіус став почесним професором ботаніки у Лейдені[13][15]; цю посаду він займав до своєї смерті[15]. Одним з важливих досягнень Клузіуса стало створення Лейденського ботанічного саду, другої подібної установи на північ від Альп[15]. Він створив його у похилому віці, у 67 років[21]. У Лейденському ботанічному саду Карл Клузіус посадив декілька цибулин тюльпанів, які були надіслані йому з Константинополя Бусбеком — послом Священної Римської імперії при дворі султана Сулеймана I. Незважаючи на те, що тюльпани були з Центральної Азії та на захід від Константинополя до цього не вирощувалися, вони адаптувалися до кліматичних умов північно-західної Європи. Навесні 1594 а перші тюльпани розцвіли на півночі Нідерландів[19]. Це стало початком голландської індустрії цибулинних рослин[17].

Карл Клузіус є автором інноваційних, всесвітньо відомих ботанічних публікацій[15]. Його вважають «батьком мікології», через те що у 1601 році він написав першу монографію про гриби[18]. Це був регіональний опис грибної флори Угорщини — «Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia», яке вийшло у загальному томі «Rariorum plantarum historia», яке отримало пізніше назву «Кодексу Клузіуса» («Codex Clusianus»)[18]. Клузіус описав 47 «родів» та 105 «видів» грибів, доповнивши опис досить точними акварельними ілюстраціями[18]. Більшість грибів з «Кодексу Клузіуса» можна досить точно ідентифікувати за ілюстраціями[23].

Карл Клузіус помер у Лейдені 4 квітня 1609 року[11][15][17].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Карл Клузіус спеціалізувався на мікології[10],а також на вивченні рослин та тварин. Клузіус описав багато нових рослин та тварин Європи, Азії, Африки, Північної Америки та Південної Америки. Він вперше виділив деякі родини рослин.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Núphar lútea (Глечики жовті). Ілюстрація з «Rariorum Plantarum Historia» (1601)
  • 1561: Antidotarium sive de exacta componendorum miscendorumque medicamentorum ratione ll. III … nunc ex Ital. sermone Latini facti (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1570: Galliae Narbonensis ora marittima (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1571: Hispania nova descriptio (Antwerpen. Abraham Ortelius).
  • 1582: Aliquot notae in Garciae Aromatum historiam (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Rariorum aliquot stirpium, per Pannoniam, Austriam, & vicinas quasdam provincias observatarum historia, IV libris expressa (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
  • 1583: Stirpium nomenclator Pannonicus (Nemetvyawarini: Joannes Manlius).
  • 1601: Rariorum plantarum historia / Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia. Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrinorum fructuum historiæ discribuntur (Antwerpen. Ex officina Plantiniana apud Ioannem Moretum).
  • 1605: Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrin. fructuum historiae describuntur / item Pt. Bellonii Observationes, eodem C.C. interprete (Leiden: Ex officina Plantiniana).
  • 1611: Curae posteriores, seu plurimarum non antè cognitarum, aut descriptarum stirpium, peregrinorumque aliquot animalium novae descriptiones: quibus & omnia ipsius opera, aliáque ab eo versa augentur, aut illustrantur: accessit seorsim Everardi Vorstii. .. de eiusdem Caroli Clusii Vita & obitu oratio, aliorumque Epicedia (Leiden & Antwerpen). Ex officina Plantiniana.
  • 1619: Summi Galliae Belgicae corographica descriptio posthuma, ed. Joachim Morsius (Leiden: Jac. Marcus).
  • 1630: Appendix cultori plantarum exoticarum necessaria. in Herbarium Horstianum (Marburg).

Вшанування[ред. | ред. код]

Шарль Плюм'є назвав на його честь рід рослин Клузія (лат. Clusia)[24] родини Клузієві (лат. Clusiaceae)[25]. Згодом ця назва була прийнята Карлом Ліннеєм[26][27].

На честь Карла Клузіуса були також названі такі види рослин:

Див. також[ред. | ред. код]

Список ботаніків за скороченням

Примітки[ред. | ред. код]

  1. FINA WikiАвстрійська академія наук.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. Biodiversity Heritage Library — 2006.
  4. The Stuttgart Database of Scientific Illustrators 1450–1950
  5. а б Leidse Hoogleraren
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Carolus Clusius
  8. Carolus Clusius — 2009.
  9. IPNI.  Clus.. 
  10. а б в г International Plant Names Index: Carolus Clusius (1526—1609). Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 10 березня 2015. 
  11. а б в г д Allgemeine deutsche Biographie & Neue deutsche Biographie (Digitale Register): Karl Clusius. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2015. 
  12. а б в Hortus botanicus Leiden: Clusiustuin. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 10 березня 2015. 
  13. а б в г д е DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: Charles de l'Ecluse. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 березня 2015. 
  14. а б Virtual International Authority File: Charles de L´Écluse. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 березня 2015. 
  15. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Exhibition in Leiden University Library on the occasion of the conference ‘Clusius in a New Context’, 23—25 September 2004. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 10 березня 2015. 
  16. а б в Clusiusstichting: Carolus Clusius. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 10 березня 2015. 
  17. а б в г д Encyclopedia Britannica: Carolus Clusius. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 10 березня 2015. 
  18. а б в г Чикин Ю. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.
  19. а б в г д е Encyclopaedia Romana: Carolus Clusius (Charles de l'Ecluse)
  20. а б Naturpark: Carolus Clusius (PDF). Архів оригіналу за 7 жовтня 2006. Процитовано 10 березня 2015. 
  21. а б в г д Strange Science: Carolus Clusius. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015. 
  22. Duane Isley (1994) One Hundred and One Botanists.
  23. Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа». — С. 192—206. — ISBN 978-966-495-040-1.
  24. Charles Plumier: Nova Plantarum Americanarum Genera. Leiden 1703, S. 20f.
  25. Trees and shrubs of the Andes of Ecuador: Clusia L. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 10 березня 2015. 
  26. Carl von Linné: Critica Botanica. Leiden 1737, S. 92.
  27. Carl von Linné: Genera Plantarum. Leiden 1742, S. 229.
  28. Journ. Sc. & Arts ii. (1817) 346. (IK).
  29. Nomencl. Bot. [Steudel], ed. 2. 1: 653. 1840 (IK).
  30. Bull. Soc. Hist. Nat. Savoie 1853 [1854?] 185. (IK).
  31. Consp. Fl. Eur. 3: 605. 1881 [prob. Jul 1881] (IK).
  32. Flora 4(1): 364. 1821 (IK).
  33. Fl. Austriac. (Jacquin) 2: 10, t. 116. 1774 (IK).
  34. Elench. Scepus. n. 277; ex Wahlenb. Fl. Carpat. 157. (IK).
  35. In Erdesz. Lapok (1885) 401; et Geogr. atq. Enum. pl. Comit. Castrif (1887) 292. (IK).
  36. Bot. Mag. 162: t. 9594. 1940 (IK).
  37. Flora 4(2): 551. 1821 (IK).
  38. Flora 11: 178. 1828 (GCI).
  39. Syst. Veg., ed. 15 bis [Roemer & Schultes] 7(2): 1684. 1830 [Oct–Dec 1830] (IK).
  40. Liliac. [Redouté] 1: t. 37. 1803 [Aug 1803] (IK).
  41. Consp. Fl. Eur. 4: 723. 1882 [Oct 1882] (IK).
  42. Čas. Nár. Muz. Praze, Rada Přír. 148(3–4): 209. 1980 [1979 publ. 1980] (IK).
  43. Magyar Bot. Lapok 1925, xxiv. 93 (1926), hybr. (IK).

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Karl Mägdefrau: Geschichte der Botanik. Leben und Leistung großer Forscher. Stuttgart, Gustav Fischer Verlag, 2. Auflage, 1992, ISBN 3-437-20489-0.(нім.)
  • Heinrich Dörfelt, Heike Heklau: Geschichte der Mykologie. Schwäbisch-Gmünd, Einhorn Verlag 1998, ISBN 3-927654-44-2.(нім.)
  • Ilse Jahn: Geschichte der Biologie. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2000, ISBN 3-8274-1023-1.(нім.)
  • Heinrich Wilhelm Reichardt: Clusius, Carolus. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, S. 349—351.(нім.)
  • Hunger, Friedrich Wilhelm Tobias. Charles de L’Escluse (Carolus Clusius) Nederlandsch kruidkundige, 1526—1609. 2 vols. The Hague: M. Nijhoff, 19271943.(нід.)
  • Smit, P. «Carolus Clusius and the beginning of botany in Leiden University». Janus. 60 (1973) 87—92.(англ.)
  • Ogilvie, Brian W. «The Science of Describing: Natural History in Renaissance Europe». Chicago: University of Chicago Press, 2006.(англ.)
  • Чикин Ю. А. Общая фитопатология (часть 1): Учебное пособие. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.(рос.)
  • Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа», 2007. — 192—206 с. — ISBN 978-966-495-040-1.