Краса
Краса́ — абстрактна властивість речі, ідеї, місця чи живої істоти, зокрема, людини, що приносить відчуття приємності, яке відповідає задоволенню. Є неодмінною складовою сприйняття світу людиною. Краса вивчається як категорія естетики, соціології, соціальної психології та культури. Створення красивих речей є одним з прагнень мистецтва.[1]
Коли слово краса стосується людини, воно має синонім урода (врода). Антонімами слова краса є потворність, бридкість, бридота. В естетиці красі відповідають категорії прекрасного та величного.
Ідеал краси — це взірець, яким захоплюються (чи обожнюють) залежно від особливостей сприймання краси в конкретній культурі.
Міжнародний день краси, що був заснований Міжнародним комітетом з косметології та естетики (CIDESCO) відзначається кожного року з 9 вересня 1995 року.[2]
В «Етимологічному словнику української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні зазначено, що етимологія слова «краса» не визначена, хоча існує певна спорідненість зі словом «кресати», яке в древньослов'янському вжитку мало значення «творити»[3]. Попри незрозумілість походження слово спільне для багатьох слов'янських мов (іноді дещо змінене)[4].
Очевидна спорідненість слова «краса» зі словом «кращий» вищим ступенем порівняння слів «гарний», «добрий»[4]. Існує архаїчний прикметник «красний», що загалом вийшов з ужитку за винятком усталених виразів, наприклад, «весна-красна», «Варвара краса, довга коса».
Старовинна українська мова мала широкий діапазон вживання похідних слів від слова "краса": красаве́ць, красі́тний, красави́ця, красови́ця, красі́тка, красави́чка, прикметники: красиве́нний, кра́сий (барвистий), красі́течний (дуже гарний), при́красний та прекра́сний (дуже гарний). Веселку раніше називали "красаву́ля".[4] Зберігся цей термін також у топонімах.
Краса визначається як характеристика об'єкта, суб'єкта чи ідеї, яка в процесі її споглядання приносить людині задоволення, насолоду[5]. Різні люди сприймають світ по різному й отримують задоволення від різних речей, тому поняття краси здавалося б повинно бути дуже індивідуальним, навіть особистим. Один бачить красу в математичних формулах, на іншого вони навівають нудьгу. Проте, щодо деяких речей вподобання принаймні більшості людей збігаються, в такому разі можна говорити, що краса властива самій речі. Саме таку красу вивчають як категорію естетики, соціальної психології, культури.
Наведене означення близьке до означення Фоми Аквінського, який уважав, що краса — це те, що задовольняє людину в процесі чуттєвого споглядання навколишнього світу[6].
Ідея краси знайома всім культурам людства в усі часи. Про красу говорили філософи, письменники й поети багато віків. Філософи намагаються збагнути красу, поети описати й передати іншими засобами, митці — створити, підприємці — використати, нейробілоги — дослідити сприйняття краси. Еталони моди змінюються, та, як казав Діонісій Ареопагіт: «У розмаїтті змін краса залишається вічною»[7].
З часів античності поняття краси є одним з найважливіших у філософії сприйняття буття[8]. Старогрецькими філософами краса сприймалася як явище об'єктивне і онтологічне за своєю суттю, пов'язане з досконалістю Універсуму, з розумінням космосу як світового порядку, доцільності, прикраси.
Грецькі філософи вважали, що усе наділене змістом, ніщо не було випадковим чи безцільним. Краса вважалась, як суперницький вид спорту. Давній грек, що мав гарну зовнішність вважав, що його краса - це дарунок богів, та що зовнішня краса доказ краси розуму. У греків був термін "калоскагатос" для опису людини, на яку було любо дивитися і яка, як вважалося, мала добру вдачу.[9]
Піфагорейська школа вбачала сильний зв'язок між математикою і красою. Зокрема, вони помітили, що речі з пропорціями золотого перетину виглядають красивіше[10]. Основними засадами грецької архітектури були симетрія та пропорції. Концепція Піфагора про красу мала формальний характер, так як піфагорійці розглядали перш за все красу в космосі, потім в людях.[11]
Августин у De Veritate Religione запитує: чи речі прекрасні тому, що вони приносять насолоду, чи вони приносять насолоду тому, що вони прекрасні? та знаходить відповідь у останньому варіанті.[12]
Для софістів того часу красивим вважалося все, що приємно для зору та слуху. Сократа, зовнішність якого не вважалась красивою за канонам краси того часу, вивів філософське поняття краси. Він відкинув лише суб'єктивне сприйняття краси, та вважав, що є об'єктивно прекрасні речі. Краса цих речей в меті їхнього існування.[13]
Аристотелем поняття краси як уособлення блага, досконалості відносилося до суто моральної, нерозсудкової категорії[14]. Аристотель вважав, що існує зв'язок між чеснотами та красою[14].
За Платоном людина до народження перебуває у сфері краси і чистої думки[15]. Він вважає прекрасне - втіленням ідей прекрасного.Сприйняття краси і блага (добра) як вищої ідеї є основним мотивом його філософської творчості.[13]
За Платоном та Аристотелем, які розуміють красу по різному є спільна думка про об'єктивну природу краси, яка не визначається реакцією глядача.
Сприйняття краси античними філософами було узагальнено в роботах Плотіна, де, зокрема, краса отримувала функцію зведення до божественного і прекрасного[16].
Пізніше, у XVIII столітті, в першу чергу на Британських островах, краса асоціювалася із задоволенням таким чином, що задоволення вважалося не наслідком, а джерелом краси.[12]
Німецький філософ Александер Готтліб Баумгартен у середині XVIII століття заснував поняття естетики в сучасному розумінні.[13] До нього це грецьке слово означало відчуття, а після нього — смак, відчуття краси. У книзі «Метафізика» § 451[17] дав визначення смаку в широкому розумінні як здатності виносити судження, спираючись на відчуття, а не на розум. Саме в такому судженні він вбачав джерело приємних чи неприємних почуттів. За Баумгартеном наука естетика повинна вивести правила або принципи художньої чи природної краси, беручи за основу смаки окремих людей. Естетика в добу Просвітництва вважалась процесом пізнання, а не властивістю чи доцільністю предмета.[13]
Іммануїл Кант прийняв означення естетики Баумгартена. Канта заснував суб'єктивістську теорію про красу та виклав суть цієї теорії про те, яким чином складається судження людини про красу в «Критиці здатності судження»[18]. Він відзначає, що судження про красу ґрунтується на відчутті задоволення, однак це відчуття має особливість — воно не зацікавлене, не пов'язане з тим має чи ні суб'єкт бажання володіти певним предметом, який він оцінює як красивий. Водночас, судження про красу претендує на «універсальність», тобто на те, що будь-яка інша людина, апріорі, теж сприйматиме об'єкт як красивий. Втім, така універсальність не може бути доведена. На відміну від судження про добро, судження про красу за Кантом не ґрунтується на жодній меті (нім. Zweck). Таким чином, за Кантом судження про красу охоплює дихотомію двох здавалося несумісних рис: його підґрунтям є суб'єктивне відчуття, що не може бути доведеним, водночас, воно претендує на згоду будь-якого іншого суб'єкта, тобто на певну об'єктивність. У цьому відношенні Кант заперечує як проти емпіричного, так і проти раціоналістичного підходу до естетики. Можливість примирити на перший погляд несумісне Кант бачить у вільній грі уяви та розуміння[18]. Висунуте самим Кантом пояснення: "Краса є формою доцільності предмета, оскільки вона сприймається в ньому без уявлення якоїсь цілі"[19] або "Красу(хай то буде краса природи чи краса мистецтва) можна взагалі назвати вираженням естетичних ідей"[20].
У XX столітті зросла тенденція до відкидання краси як у мистецтві, так і в філософії, що досягла апогею в антиестетиці постмодернізму[21]. Це сталося всупереч тому, що краса займала центральне місце в думках Фрідріха Ніцше, одного з філософів, що мав великий вплив на становлення постмодернізму, і проголосив: "Я хочу дізнаватися все більше й більше, щоб бачити красу необхідності в речах; тоді я буду одним з тих, що роблять речі гарними."[22]
Інші філософи відкидають постмодернізм і підкреслюють важливість краси.
Американський аналітичний філософ Гай Сірселло запропонував об'єктивістську теорію в книзі «Нова теорія краси», намагаючись повернути її статус важливої філософської концепції[23][24]. Він розглядає утилітарну, інтелектуальну і моральну красу, та стверджує, що красу об’єктів можна звести до краси властивостей цих об’єктів, які можна розуміти в термінах «властивостей якісного ступеня». Дослідження починається з дослідження впливу кольору і далі на інше сенсорні та несенсорні властивості[25].
Елейн Скаррі ратує за те, що краса пов'язана зі справедливістю[26]. В книзі "Про красу і справедливість" авторка розкриває поняття краси як перцептивну здатність людини через красу бути свідком справедливості та проводить адвокацію краси від обвинувачень у відволіканні від важливіших проблем, служіння привілеям, маскування політичних інтересів. [27]
Сприйняття краси вивчають психологи й нейробіологи, що працюють у галузях експериментальної естетики й нейроестетики, відповідно. Психологічні теорії розглядають красу як форму задоволення[28][29]. Аналіз кореляцій підтверджує те, що красиві речі сприймаються як приємніші[30][31][32].
Деякі дослідження[33][34] в рамках науки нейроестетики визначили, що сприйняття краси пов'язані діяльністю медіальної орбітофронтальної кори головного мозку. Утім, такий підхід до локалізації сприйняття краси з однією областю головного мозку є предметом дискусії спеціалістів.[35].
Згідно із дослідженням Хайян Янг, доцентки школи бізнесу Кері при Університеті Джонса Хопкінса:
- "Краса, дійсно, як і раніше, в очах того, хто дивиться. Але, як свідчить наше поточне дослідження, постійно змінюється сам спостерігач"
- "Можна стверджувати, що в добу інтернету уявлення про красу почали змінюватися у людей набагато швидше, ніж будь-коли в історії"[36].
Біологічна теорія еволюції не може прямо пояснити відчуття краси, але проливає світло на поняття привабливості. Більша частина досліджень зосереджена на вивченні статевого потягу, тобто області, в якій еволюційні ідеї проявляються найкраще. Психологи намагаються з'ясувати критерії, за якими людина судить про вроду іншої людини, особливо на рисах, що роблять людину привабливішою. Власне, статевий потяг пояснити з еволюційної точки зору легше, ніж відчуття краси в загальному розумінні. З цієї точки зору статева звабливість повинна бути наслідком пристосування до середовища. Статево привабливими повинні бути ті, що мають найкращі шанси до виживання, особливо ті, що можуть забезпечити численне потомство й мають гарне здоров'я.[37].
.jpg)
Проводилися психологічні дослідження, що мали за мету визначення тих рис, які вважаються найпривабливішими. Так, на думку Джудіт Ланглуа, найпривабливішими є обличчя, найбільш близькі до середніх, а не ті, що мають якісь дуже виразні риси[38]. Це пояснювали тим фактом, що генетичні мутації здебільшого шкідливі, а тому люди прагнуть партнерів з найменшою ймовірністю мутації, а отже — людей середніх. Іншим було пояснення про те, що вроджена зміна двобічної симетрії людського тіла часто свідчить про хворобу й про послаблення імунної системи. У проведенні цих досліджень приймала невелика кількість людей, тому Стефан Ван Донген з Університету Антверпена вирішив перевірити ці результати на великій кількості учасників та з'ясував, що чинник симетрії взагалі не впливав на визначення привабливості людини учасниками дослідження[39].
Науковці провели дослідження на взаємозв'язок між симетричністю обличчя та станом здоров'я 5 000 підлітків. В результаті було встановлено, що діти з найбільш симетричними рисами обличчя не були здоровішими за інших.[39]
Тьєррі Лоде, який проводив дослідження з тваринами, вважає, що вибираючи в сексуальні партнери особин з симетричними рисами, тварини проводять добір, відбраковуючи ті імунні системи, що могли б передати хвороби потомству. Відхилення від симетрії вказують на стан здоров'я та на можливі генетичні вади партнерів.
Дослідження в Університеті Сент-Ендрюз, утім, показали, що найкрасивіші обличчя не є найсередніші взагалі, а тільки середні між обличчями, які самі вважаються гарними. Соціолог Жан-Франсуа Амадьє робить з цього висновок, що "якщо середнє обличчя привабливе для всіх, не можна з упевненістю стверджувати, що воно найбільш привабливе, і, можливо, ми відчуватимемо менший потяг до середнього, ніж до чогось незвичного"[40].
Соціальні мережі впливають на здатність визначати риси обличчя як привабливі таким чином, що виникає ефект побіжного погляду, який полягає в тому, що люди здаються нам привабливішими, коли ми дивимось на них мимохідь, ніж коли роздивляємось уважніше. Це було підтверджено результатам наукових дослідів, співавтором якого виступив Девід Іглман, нейрофізіолог зі Стенфордського університету. Дослідник це пояснює таким чином, що на перший погляд ми не отримуємо достатньо інформації про привабливість людини, тому мозок людини схильний помилятися у бік збільшення привабливості, чим далі користувач гортає сторінки з профілями людей в соцмережах та на сайтах знайомств[41].
У 60-х роках XX століття етологи помітили, що штучні стимули можуть переважити природні. Потяг до краси забезпечує біології ефект гіпернормального стимулу. Його відкрили Конрад Лоренц, Ніколас Тінберген та Іренойс Абл-Айбесфельдт. Суть такого стимулу в тому, що він викликає у тварини надмірну реакцію. Так, гуска віддає перевагу зеленому яйцю великих розмірів над власними яйцями. Тьєррі Лоде вважає, що існування таких стимулів означає тенденцію до перебільшення, фундаментальну в біології. Така тенденція може пояснити поширеність сексуальних рис у тварин, наприклад хвоста пави або клешні краба скрипаля. Статевий добір накладає на антагоністичну еволюцію статей риси, що давали б перевагу в статевому конфлікті. Статевий добір сприяє підсиленню незвичайних рис, використовуючи статевий потяг. Фізична краса стає тільки результатом накладення такої комбінації рис, що викликала б сексуальне бажання. Так, краса як гіпернормальний стимул стала перш за все зброєю сексуальності. Цю тенденцію знаходимо в мистецьких творах, починаючи з мистецтва Стародавньої Греції.
Краса у контексті мистецтва є критерієм успішної комунікації щодо передачі концепції мистецького твору до спостерігача від творця. Краса в мистецтві річ суб’єктивна.[42]
Мистецтво прагне перш за все привернути увагу, тому його твори не обов'язково зображують красиві речі чи красивих людей, але вони обов'язково зроблені красиво, навіть якщо це чорний квадрат[43].
Відмінність між красою та мистецтвом у тому, що краса — залежить від глядача, тоді як мистецтво — залежить від творця.
Особливістю мистецтва є те, що воно не обов'язково є позитивним: воно може змусити думати або розглядати предмет мистецтва. Якщо щось викликає емоцію — це мистецтво.[42]
Підвалини західного сприйняття прекрасного в мистецтві заклали творці Стародавньої Греції, так як в Античні часи було особливе ставлення до краси. Саме від древніх греків ми знаємо про те, що коло — досконала фігура, що прямокутник виглядає гарно, якщо його сторони мають відношення золотого перетину, що симетричне загалом красиве. Тож краса — це не лише досконалість геометричних фігур. Стародавні греки ще зауважили естетичну цінність перебільшення[9]. Принципи грецького мистецтва були перевідкриті в епоху Відродження, коли красивою вважалась усебічно розвинена творча людина, й досі зберігають свій вплив на західну культуру[44].
Інші, відмінні від західної, культури розвивали свою естетику.
В ісламському світі, на розвиток естетики значно впливає релігія, де було заборонено створювати зображення людей, розвинулося мистецтво абстрактних візерунків, що вказують на безкінечність:
- "арабески" або "мистецтво нескінченності" зображують нескінченний візерунок;
- абстрактні, фігури з натури та природа піддаються техніці денатуралізації;
- модульна структура, що складається з частин, кожна з яких несе в собі міру досконалості;
- послідовні комбінації, що мають численні центри естетичного інтересу;
- повторення не дозволяють одному елементу дизайну мати перевагу над іншим;
- динамізм, що вказує на те, що ісламський дизайн слід сприймати через час;
- складність передається складними деталями, що створюють імпульс нескінченного малюнка.[45]
Людина сприймає незайману природу красивою[джерело?]. Природні краєвиди, природні звуки, рослини, квіти, тварини (тут є винятки) створюють ілюзію того, що світ такий, як має бути, а тому навівають стан спокою, відчуття гармонії[джерело?]. Людина, мабуть, вважає гармонійним те, що природне[джерело?]. Одне із завдань ландшафтної архітектури — помістити будівлі в природне середовище так, щоб вони гармоніювали з ним.
Своя краса є навіть у розгулі стихій — грозах із громом і блискавками, торнадо, цунамі. Ці явища описуються естетичною категорією величне. Романтизм як мистецький напрям часто вдавався до опису величних природних лих[джерело?]. А от індустріальні будівлі, вирубки лісу, треки гусениць на лісовій підстилці тощо, сприймаються ранами на тілі природи і бридкими[джерело?].
Привабливість людського тіла збагнути доволі просто — вона пояснюється статевим потягом, властивим кожній людині[джерело?]. В неї закладено часто неусвідомлене бажання до продовження роду[джерело?]. Тому першою ознакою красивого тіла є враження здоров'я. В здоровому тілі здоровий дух, як говорив Ювенал[46]. Тому середнє здорове людське тіло без видимих вад привабливе, а особлива краса — це вже нюанси. Відштовхують видимі вади й неохайність[джерело?].
Історія показує, що зразки, «стандарти» краси сильно змінюються в різних країнах і культурах[джерело?], але загалом залишаються спільними для всього людства[джерело?]. Крім очевидного, переваги людей без вираженої фізичної асиметрії тіла, а також «середніх» за зовнішнім виглядом (у кожній расі — свої еталони), існують інші, мінливі культурні уподобання[джерело?].
У стародавній Греції і Римі еталони чоловічої та жіночої краси практично не відрізняються від еталонів початку XX століття, століття розвитку олімпійського руху[джерело?]. У період Середньовіччя можна відзначити моду на блідість і худорлявість, але в епоху бароко, навпаки, з'являється мода на повноту (наприклад, на картинах Рубенса)[джерело?], і на потенційну плідність (картини голландських майстрів — наприклад, пані Терборха[джерело?]).
До середини XX століття еталоном краси було досить міцне, масивне тіло селянської, загартованої у важкій праці, дівчини[джерело?]. Як продукт сучасної культури, краса останнім часом значною мірою є комерціоналізованою (особливо внаслідок поголовної гламуризації культури)[джерело?]. Різнобічний розвиток людського тіла досягається великою працею — так само, як і всі інші досягнення[джерело?].
У XXI столітті набуває привабливості машинна, механічна краса (див. Секс-робот)[47].
"Ми живемо у світі, який торгує сексом. Проституція - це використання сексу в якості засобу заробляння грошей, а секс-ляльки - це наступний крок на цьому шляху", - професор Кетлін Річардсон з Університету Де Монфора у Лестері (Північна Англя).
У книзі "Любов та секс із роботом" її автор Девід Леві робить висновок, що машини - це кращі коханці.
"У майбутньому, - пише Леві, - ми зможемо як би практикувати на роботах, заміщаючи ними людину. У кінцевому результаті потреба у реальних людях відпадає: роботи не зраджують, не розбивають серця, не йдуть до інших...".
Послідовники Леві впевнені, що машина - це найкращий вибір у порівнянні із людиною[48].
Крім фізичної краси, в людській культурі сформувалося уявлення про моральну, духовну красу[джерело?]. Ця категорія застосовна до людей незалежно від їхнього віку і статі і визначає ставлення до мудрості, чесності, врівноваженості, порядності людини[джерело?]. Для дітей, підлітків і молодих людей в це поняття також включаються такі характеристики, як «невинність», «незіпсованість» та інші[джерело?].
Стародавні греки називали поєднання духовної та тілесної краси калокагатією[49]. Чехов теж зазначав, що в «людині все повинно бути прекрасним — і обличчя, і одяг, і душа і думки»[50].
Статус жінки у суспільстві історично значною мірою залежав від її вроди, тому жінкам властиво підкреслювати привабливі сторони зовнішності одягом, косметикою, прикрасами[51]. В сучасному світі[52] існує велика індустрія краси, моди та пластичної хірургії, орієнтована переважно на жінок. Інколи жінки прагнуть здаватися вищими й носять взуття на високих підборах («краса вимагає жертв»). Через індустрію краси жіноча мода надзвичайно комерціалізована та медикалізована.
Проте в сучасному світі навпроти тренду штучної краси набирає популярності рух за бодіпозитив[53], та натуральність.[54]
Сучасна[52] «висока мода» поступово відходить від стандарту жіночої краси як надзвичайно худу, дуже високу постать, з вузькими стегнами і довгими ногами, що було запроваджено у 90-х роках.
Стандарти, згідно із якими, жінка повинна була мати граціозну фігуру, бути «фотогенічною» і мати досконалі параметри, що тяжіють до 90— 60— 90, як у моделей фешн-індустрії, придумали чоловіки. Чоловіків-модельєрів не цікавили ні жіноча краса, ні жіноче здоров'я, такі параметри жіночої фігури потрібні були виключно для зручності моделювання одягу однакових розмірів. Одяг жінки повинен був демонструвати соціальний статус жінки, а худорлявість демонструвати крихкість жінки, яка не може чи не повинна працювати, та залежність від працюючого чоловіка. Для такого чоловіка жінка стає "аксесуаром", що показує соціальний статус чоловіка через одяг жінки.[55]
Внаслідок чого виник тренд жіночої емансипації та феміністичний рух. Сучасні моделі вже не повинні відповідати суворим параметрам 90-60-90 після гучного скандалу, коли модель померла від анорексії. Французька модель Ізабель Каро стала символом боротьби проти анорексії, та померла у віці 30 років. Дискусії про вимушену анорексію моделей тривали з 2007 року, коли від недоїдання померло ще дві моделі, поки єдина в Європі країна - Іспанія запровадила заборону для моделей, що важать менше від норми.[56]
Класичним еталоном чоловічої краси, що встановився ще в Стародавній Греції, вважається атлетичний чоловік із будовою тіла, як у Аполлона[57]. Статуя Давида Мікеланджело Буонарроті відображає цей класичний ідеал[58]. Але красивим визнається не тільки молодий, сильний, стрункий і м'язистий юнак[джерело?]. Чоловіка можуть прикрашати і сивина, і шрами, і погляд розумних очей, ну й, звісно ж, борода й вуса, яких немає у жінок[джерело?].
Статус чоловіка в сучасному[52] суспільстві не настільки залежить від зовнішності, як статус жінки. Тому чоловіки зазвичай практичніші у виборі одягу і не надають йому такого значення, але елегантний костюм із Savile Row, Rolex і всякі такі дрібнички, звісно, не завадять. Однак, так було не завжди — в історії західного суспільства були періоди, коли чоловіки одягалися так само манірно, як і жінки, наприклад, у епоху бароко[джерело?].
У XXI столітті італійці визнані найкрасивішими чоловіками у світі, при цьому рідкіша з роками шевелюра і зморшки, що з часом з'являються, найчастіше тягнуть за собою втрату привабливості[джерело?]. Такі результати опитування, проведеного міжнародною маркетинговою компанією Synovate[59].
В Київській області є річка Красна. Ця маленька річечка (сьогодні її ширина не перевершує 5–10 м) прорила велику звивисту ущелину з перепадом висот близько 100 м, яка нагадує Гранд Каньйон — щоправда не з каменю, а з глини, вкритої чорноземом і піском та зарослої мішаним лісом.
- ↑ Крилова, С. А. (1 січня 2014). Краса. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 4 березня 2025.
- ↑ mihailo.barskiy (9 вересня 2024). Стандарти жіночої вроди у різних країнах - підбірка до Дня краси. SichNews | СічНьюз - Головні новини в Україні та світі (укр.). Процитовано 20 квітня 2025.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б в КРАСА — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Крилова, С. А. Краса. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ Розвиток проблематики науки в історії естетики. Архів оригіналу за 16 березня 2008. Процитовано 21 жовтня 2008.
- ↑ Білявська, М. В.; Романів, Олександр Петрович (8 листопада 2018). Естетична медицина. Психологічні особливості (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Чи вважалися б ви красивими у Стародавньому світі?. BBC News Україна (укр.). 13 січня 2015. Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ а б Чи вважалися б ви красивими у Стародавньому світі?. BBC News Україна (укр.). 13 січня 2015. Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Seife, Charles (2000). Zero: The Biography of a Dangerous Idea. Penguin. ISBN 0-14-029647-6. p. 32
- ↑ Редактор (6 листопада 2014). Формування естетичних проблем і категорій в давньогрецькій філософії | Естетика у сучасному світі (рос.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ а б Sartwell, Crispin (2024). Zalta, Edward N.; Nodelman, Uri (ред.). Beauty. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Fall 2024). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
- ↑ а б в г Філософи не могли пройти повз поняття краси та прекрасного. Навіть більше, філософія породила цілу галузь, яка досліджує ці поняття, – естетику. kunsht.com.ua (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ а б Аристотель. Нікомахова етика
- ↑ Платон. Федр
- ↑ В.Татаркевич. История философии. Античная и средневековая философия. Плотин и неоплатоники. [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.] Библиотека «Полка букиниста».(рос.)
- ↑ Alexander Gottlieb Baumgarten Metaphysica (1739)
- ↑ а б Аналіз еститики Канта на сайті Стендфордської енциклопедії філософії. Архів оригіналу за 9 липня 2010. Процитовано 13 вересня 2011.
- ↑ Кант, Імануель (2022). Критика сили судження (укр) . Київ: Темпора. с. 95. ISBN 978-617-569-541-8.
- ↑ Кант, Імануель (2022). Критика сили судження (укр) . Київ: Темпора. с. 217. ISBN 978-617-569-541-8.
- ↑ The Anti-Aesthetic: Essays on Postmodern Culture by Hal Foster
- ↑ Amor fati. Вікіпедія (укр.). 9 січня 2025. Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ A New Theory of Beauty. Princeton Essays on the Arts, 1. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1975.
- ↑ Love and Beauty. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1989.
- ↑ G. Sircello (2015). New theory of beauty (англ.).
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ On Beauty and Being Just
- ↑ On Beauty and Being Just | Princeton University Press. press.princeton.edu (англ.). 4 листопада 2001. Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Reber, Rolf; Schwarz, Norbert; Winkielman, Piotr (2004). Processing fluency and aesthetic pleasure: is beauty in the perceiver's processing experience? (PDF). Personality and Social Psychology Review: An Official Journal of the Society for Personality and Social Psychology, Inc. 8 (4): 364—382. doi:10.1207/s15327957pspr0804_3. hdl:1956/594. ISSN 1088-8683. PMID 15582859.[недоступне посилання]
- ↑ Armstrong, Thomas; Detweiler-Bedell, Brian (December 2008). Beauty as an emotion: The exhilarating prospect of mastering a challenging world. Review of General Psychology (English) . 12 (4): 305—329. CiteSeerX 10.1.1.406.1825. doi:10.1037/a0012558. ISSN 1939-1552.
- ↑ Vartanian, Oshin; Navarrete, Gorka; Chatterjee, Anjan; Fich, Lars Brorson; Leder, Helmut; Modroño, Cristián; Nadal, Marcos; Rostrup, Nicolai; Skov, Martin (18 червня 2013). Impact of contour on aesthetic judgments and approach-avoidance decisions in architecture. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 110 (Supplement 2): 10446—10453. doi:10.1073/pnas.1301227110. ISSN 0027-8424. PMC 3690611. PMID 23754408. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 25 січня 2018.
- ↑ Marin, Manuela M.; Lampatz, Allegra; Wandl, Michaela; Leder, Helmut (4 листопада 2016). Berlyne Revisited: Evidence for the Multifaceted Nature of Hedonic Tone in the Appreciation of Paintings and Music. Frontiers in Human Neuroscience. 10. doi:10.3389/fnhum.2016.00536. ISSN 1662-5161. PMC 5095118. PMID 27867350.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Brielmann, Aenne A.; Pelli, Denis G. (22 травня 2017). Beauty Requires Thought. Current Biology (English) . 27 (10): 1506—1513.e3. doi:10.1016/j.cub.2017.04.018. ISSN 0960-9822. PMID 28502660.
- ↑ Kawabata, Hideaki; Zeki, Semir (April 2004). Neural correlates of beauty. Journal of Neurophysiology. 91 (4): 1699—1705. doi:10.1152/jn.00696.2003. ISSN 0022-3077. PMID 15010496.
- ↑ Ishizu, Tomohiro; Zeki, Semir (6 липня 2011). Toward A Brain-Based Theory of Beauty. PLOS ONE. 6 (7): e21852. doi:10.1371/journal.pone.0021852. ISSN 1932-6203. PMC 3130765. PMID 21755004. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 25 січня 2021.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Conway, Bevil R.; Rehding, Alexander (19 березня 2013). Neuroaesthetics and the Trouble with Beauty. PLOS Biology. 11 (3): e1001504. doi:10.1371/journal.pbio.1001504. ISSN 1545-7885. PMC 3601993. PMID 23526878. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 25 січня 2021.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Ваш ідеал краси: а чи існує він насправді?. BBC News Україна (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Donald Symons, « Beauty is in the Eye of the Beholder. The Evolutioanry Psychology of Human Female Attractiveness », у Paul R. Abramson, Steven D. Pinkerton, Sexual Nature, Sexual Culture, University of Chicago Press, 1995, p. 80-120
- ↑ J.H. Langlois et L. Roggman, « Attractive faces are only average », Psychological Science, no 1, 1990, p. 115-121
- ↑ а б Міф про ідеал краси. BBC News Україна (укр.). 16 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ D.I. Perrett, K. May et S. Yoshikawa, « Attractiveness characteristics of female faces : preference for non-average shape », Nature, 368, 1994, p. 239-24. Цитата з Jean-François Amadieu, Le Poids des apparences, 2002, éd. Odile Jacob, p. 18-19.
- ↑ Ваш ідеал краси: а чи існує він насправді?. BBC News Україна (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ а б What is Art? and/or What is Beauty? | Issue 108 | Philosophy Now. philosophynow.org. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ Burns, Carol (1 грудня 2022). What is Beauty in Art? And Does it Still Matter?. ArtWeb Blog (амер.). Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ Крилова, С. А. (1 січня 2014). Краса. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Ісмаїл Раджі аль-Фарукі (2021). Мистецтво ісламської цивілізації (PDF) (укр) . Рівне: Міжнародний Інститут Ісламської Думки. ISBN 978-966-416-785-4.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Насправді Ювенал говорив, що треба прагнути здорового духу в здоровому тілі, але з часом фраза стала сприйматися як здорове тіло є запорукою здорового духу
- ↑ СГУ ТВ. Математика и психология. Передача 2.6. Ранговая корреляция.
- ↑ Левшенко Федор Валерьевич - Психология роботов: Книга о чувствах людей и машин.
- ↑ Калокагатія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 456.
- ↑ А.П. Чехов. Дядя Ваня: Сцени з сільського життя на 4 дії. — К. : Мистецтво, 1954. — 72 с.
- ↑ De Beers: Найкращі друзі дівчат — діаманти. Investory News (укр.). 3 березня 2021. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ а б в тобто зараз, на початку XXI століття
- ↑ Бодіпозитив: чому plus size перемагає класичні канони краси. ФОКУС (укр.). 28 вересня 2022. Процитовано 20 квітня 2025.
- ↑ Французька модель-символ боротьби з анорексією померла – DW – 30.12.2010. dw.com (укр.). Процитовано 20 квітня 2025.
- ↑ Olena, Shapoval (7 листопада 2022). Історія стандарту 90-60-90: Чому ті, хто його вигадав, не любили жінок. DIP Life (укр.). Процитовано 20 квітня 2025.
- ↑ Французька модель-символ боротьби з анорексією померла – DW – 30.12.2010. dw.com (укр.). Процитовано 20 квітня 2025.
- ↑ Кучменко, Елеонора (2012). Культурологія. Історія світової культури: навч. посібник (PDF). Київ: ІПК ДСЗУ. с. 110. ISBN 978-617-649-015-9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
- ↑ Скульптура «Давид» Мікеланджело Буонарроті: титан Епохи Відродження. Скульптура «Давид» Мікеланджело Буонарроті: титан Епохи Відродження. Авторська скульптура (укр.). 15 березня 2021. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
- ↑ Названы страны с самыми красивыми мужчинами. OBOZREVATEL (рос.). 2 грудня 2008. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- Краса [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 755. — 1000 екз.
- Краса // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 529-530.
- ВТС української мови[недоступне посилання з липня 2019]
- С. А. Крилова. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- BBC Radio 4's In Our Time programme on Beauty (вимагає RealAudio)[Архівовано 10 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Dictionary of the History of Ideas: Теорії краси до середини 19 століття (англ.)
- Regensburg University - Характеристики гарних облич [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Які пропорції обличчя роблять людину гарною // Країна, №55, 21.01.2011
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |