Кипріян (Жоховський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кипріян Жоховський)
Перейти до: навігація, пошук
Кипріян Жоховський
Кипріян Жоховський
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
11 лютого 1674 — 26 жовтня 1693
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Гавриїл Коленда
Наступник: Лев Слюбич-Заленський
Архієпископ Полоцький
11 лютого 1674 — 26 жовтня 1693
Обрання: 18 грудня 1670 як коад'ютор
Попередник: Гавриїл Коленда
Наступник: Лев Слюбич-Заленський
 
Освіта: Грецька Колегія св. Атанасія у Римі
Народження: 1635
поблизу Полоцька
Смерть: 26 жовтня 1693
Супрасль, Підляське воєводство
Похоронений: Полоцьк
Батько: Олександр Жоховський
Мати: Ганна Могильницька
Прийняття священичого сану: 29 квітня 1663
Єпископська хіротонія: 15 березня 1671

Митрополи́т Кипрія́н Жохо́вський ЧСВВ (у світі Кипрія́н Жохо́вський, пол. Cyprian Żochowski herbu Brodzic; 1635(1635) — 26 жовтня 1693, Супрасль) — єпископ Руської Унійної Церкви; з 11 лютого 1674 року Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси — предстоятель Української греко-католицької церкви.

Життєпис[ред.ред. код]

Кипріян Жоховський походив з шляхетного роду гербу Бродзиць, народився поблизу Полоцька, де його батьки мали свої посілості. Родина дотримувалась римо-католицького обряду.

У молодому віці вступає у василіянський монастир та проходить новіціят у Битені. У 1658 році молодий Кипріян прибув до Риму навчатися в Грецькій Колегії св. Атанасія у Римі. Навчання завершив захистом докторату з богослов'я та філософії.

29 квітня 1663 року отримав священичі свячення, оселився в прокураторії отців-василіян у Римі при церкві св. мчч. Сергія та Вакха. Тут допомагав єпископу Якову Суші, який за дорученнням єпископату працював у Римі у справі беатифікації Йосафата Кунцевича.

У 1665 році Кипріян Жоховський став архимандритом у Дерманського монастиря, згодом у Дубенському монастирі, у 1668 перейняв Лещинську архимандрію. Автор Архіву Грецької Колегії св. Атанасія у Римі зазначає, що Жоховський «завдяки Божій благодаті належав до тих небагатьох проповідників, що не тільки потягають народ, але й переконують освічених людей».[1] Він часто промовляв з успіхом до шляхти, навіть король любив слухати його проповіді.

У 1669 році на виборчому сеймі у Варшаві православний шляхтич Яворський напав на Кипріяна Жоховського, щоб вбити його. Нападника вчасно роззброїли, а замах здійснив сильний вплив на настрої сейму та повернув його симпатії в бік унії.

З 1 червня 1671 займав посаду вікарного єпископа (суфрагана) Вітебського, Мстиславського і Оршанського та коад'ютора Київської митрополії, користувався підтримкою митрополита Гавриїла Коленди, який вбачав у ньому свого наступника, хоча проти цього й виступили єпископи Пінський та Володимирський, мотивуючи свій спротив молодістю Кипріяна Жоховського. У травні 1673 року з Риму прийшло підтвердження про вибір владики Кипріяна Жоховського на коад'ютора Київської митрополії. 11 лютого 1674 помер митрополит Гавриїл Коленда — Кипріян Жоховський став його наступником, а також архієпископом Полоцьким. Він заснував друкарню в Супраслі, де видавав богослужебну та духовну літературу староукраїнською мовою.

Електор Яна III Собеського від Полоцького воєводства у 1674. Домігся від нього затвердження всіх привілеїв Уніятської Церкви, наданих їй за умовами Берестейської унії. В 1674 в унію таємно перейшов православний єпископ Львівський Йосиф (Шумлянський), в 1679 його приклад наслідував Перемиський владика Інокентій (Винницький). 1680 митрополит Кипріян організував Люблінський собор, метою якого було примирити православних і уніятів Речі Посполитої. Однак він був закритий королем незабаром після початку роботи. Кипріян Жоховський був творцем спеціальної служби святому Йосафату Кунцевичу, якому він також присвятив кілька своїх проповідей. В 1691 митрополит Кипріян видав новий уніятський служебник. Виступав проти католизації східного обряду, яка відбувалась в зв'язку з вступом у василіянські монастирі полонізованої шляхти.

Помер в Супраслі, за деякими даними, від ураження блискавкою. Там же й був похований, в василіянському монастирі, де й по теперішній час знаходиться його надгробна плита. Однак в деяких джерелах подається місцем смерті та поховання митрополита Полоцьк.

За його часів Українська греко-католицька церква скріпилася внутрішньо, поширилася і зросла числом віруючих.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962. – С. 60.

Джерела та література[ред.ред. код]