Клаудія Морі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Морі.
Клаудія Морі
італ. Claudia Mori
Кадр з фільму «Юппі-Ду» 1975 року
Кадр з фільму «Юппі-Ду» 1975 року
Кадр з фільму «Юппі-Ду» 1975 року
Ім'я при народженні Клаудія Мороні
Народилася 12 лютого 1944(1944-02-12) (80 років)
Рим, Італія
Громадянство  Італія
Діяльність акторка, співачка, музикантка, кіноакторка, виконавча продюсерка, музична продюсерка, телепродюсерка
Роки діяльності з 1959 року
Чоловік Адріано Челентано (з 1964 року)
Діти Розіта (1965), Розалінда (1968), Джакомо (1966)
IMDb nm0605227
Нагороди та премії
CMNS: Клаудія Морі у Вікісховищі

Клаудія Морі (італ. Claudia Mori, справжнє прізвище Мороні (італ. Claudia Moroni), 12 лютого 1944, Рим, Італія) — італійська кіноакторка, телепродюсерка, співачка і музична продюсерка. Дружина Адріано Челентано, мати Розіти, Джакомо і Розалінди Челентано.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Клаудія Морі у 1960 році

Клаудія Мороні народилася 12 лютого 1944 року в Римі, у небагатій родині. Батько Клаудії був драматичним актором, а мати — викладачем гри на фортепіано, вони і привили їй любов до музики та кіно[2]. Вона була не єдиною дитиною у сім'ї, у неї ще є сестра Анна, старша на 5 років[3].

Кар'єра[ред. | ред. код]

1950-ті[ред. | ред. код]

Кар'єра Клаудії розпочалася після того, як 1958 року, у 14-річному віці, вона перемогла у кіноконкурсі, який проводила газета «Paese Sera[it]»[4]. Після цього, режисер Раффаелло Матараццо[it] запросив її у фільм «Черазелла», що вийшов наступного року, де вона зіграла головну героїню, господарку невеликого пляжного кафе. Журнал про містецтво «Intermezzo» (за березень 1960 року) писав: «Натхненний відомим хітом, „Cerasella“ розповідає слабку історію сентиментальної сварки, фінал якої легко передбачити з перших сцен. Фільм, знятий не надто переконливим, має, мабуть, єдину заслугу у тому, що відкриває нову акторку Клаудію Морі, яка, схоже, також має непогані шанси на більш віддану фільму»[5]. Вона розпочала акторську кар'єру, змінивши своє прізвище з Мороні, на «Морі». Крім цього, Клаудія працювала манекенницею і у вар'єте, щоб утримувати свою численну родину; й грала у театрі[4].

1960-ті[ред. | ред. код]

Її наступними найбільш значними фільмами були: драма «Рокко та його брати» (1960) Лукіно Вісконті, і пеплум «Содом і Гоморра» Роберта Олдріча (1962).

У кількох фільмах цього часу їй довелося грати у головних ролях з американськими акторами. У пригодницько-історичних фільмах «Легенді про Фра Д'яволо[it]» (1962) Леопольдо Савони[it] і «Чудовий авантюрист[it]» (1963) Ріккардо Фреди вона грала у парі з Бреттом Гелсі[en] та Тоні Расселом[en] відповідно. А у пригодницькій стрічці «Урсус у Вогняній країні[it]» (1963) вона зіграла з американським культуристом Едом Фарі[en].

Клаудія Морі і Луїджі Де Філіппо[it] у фільмі «Черазелла» (1959)

Решта фільмів Морі були представлені комедіями, де вона грала як головні так і ролі другого плану: «Пригода в мотелі», «Трудне кохання», «Куратор», «Бездоганні», «Якийсь дивний тип», «Суперпограбуванні в Мілані».

У комедії Лучо Фульчі, «Якийсь дивний тип», вона познайомилася зі співаком Адріано Челентано, який невдовзі став її чоловіком. Челентано виконав одразу дві головні ролі: зірки рок-н-ролу (самого себе) і звичайного хлопця на Пеппіно. Клаудія зіграла Кармеліну, дружину Пеппіно.

У «Суперпограбуванні в Мілані» була першим режисерським дебютом Челентано, він виконав роль ватажка банди грабіжників банків, Серджо. У книзі-огляді італійського кіно «Нове Кіно» за 1965 рік писалося, що фільм Челентано був наслідуванням комедії «Зловмисники, як завжди, залишилися невідомими» 1958 року і далі писалося: «Історія цікава і витримана, є багато хороших прагнень, але ми ще далекі від затвердження його, як повністю розкритої особистості. Челентано, в усякому разі, зміг би спростувати нас»[6]. Також 1964 року Морі з'явилася у ще одному фільмі «Кохання та прощання», італійсько-іспанській стрічці, де вона виконала роль другого плану, після чого вона відклала знімання у кіно та вирішила присвятити себе співацькій кар'єрі. Того ж року вона записала свої перші пісні, «Non Guardarmi» і «Quello che ti dico» (кавер-версія композиції «The locomotion» американської співачки Літл Іви).

Того року вийшла ще одна знаменита пісня Челентано «La coppia più bella del mondo» («Найгарніша пара у світі»), виконана в дуеті з Клаудією, вона стала однією з найвідоміших у його творчості. У пісні на музику Конте, текст Лучано Беретти і Мікі Дель Прете, вихвалявся шлюб, подружнє життя і критикувалося розлучення.[7] Композиція очолювала чарт Італії протягом сезону 1967/68 років.[8] Ця пісня посіла 7 сходинку в італійському чарті. Того ж року дует випустив пісню «30 donne del West» на 45 обертів. Б-сторона цієї платівки містила пісню «Più forte che puoi», соло Морі з псевдонімом «LEI».

1970-ті[ред. | ред. код]

Челентано та Морі на фестивалі «Санремо» 1970 року

1970 року, Челентано здобув перемогу на фестивалі «Санремо», виконавши пісню «Chi non lavora non fa l'amore» («Хто не працює, той не кохається»), у чому була чимала заслуга Клаудії. Вона вийшла разом з чоловіком на сцену і, не зводячи з нього очей, підспівувала йому, тримаючи його за руку. Пісня вийшла під час масових загальноіталійських страйків робітників. Її сюжет, з іронічно глузливою інтонацією, оповідав про робітника, який не міг працювати у зв'язку зі страйками — через це дружина викинула його на вулицю.[9] Пісня зазнала критики з усіх сторін, газета «L'Unità» назвала її плутаною й нетактовною, вона інтерпретувалася як гімн зради страйкам і провокація проти робітників, викликавши обурення страйкарів[10][9][11]. Попри це пісня очолила італійський чарт[12].

Після повернення Морі на знімальний майданчик після тривалої перерви 1971 року, майже у кожному фільмі вона виконувала головні ролі зі своїм чоловіком. Того року вона з'явилася у ролі Рози Турбіне у драматичній комедії «Історія кохання і кинджала» Серджо Корбуччі, де вона зіграла наречену головного героя, у виконанні Адріано. Фільм був заснований на реальній історії римського хулігана Ромео Оттавіані[it], якого зіграв Челентано. Тоді ж вийшов альбом-саундтрек до фільму, «Er Piu' (Storia D'Amore E Di Coltello)», на обкладинці якого було фото з Клаудією та Адріано. 1973 року Морі зіграла зі своїм чоловіком відразу у двох фільмах режисера Паскуале Феста Кампаніле. У трагікомедії «Ругантіно» (1973), знятому за мотивами однойменного твору[it] 1962 року, творчого дуету драматургів Гарінеї і Джованніні[it], Клаудія зіграла заміжню красуню Розетту, яку добивається дотепник і ловелас Ругантіно, у виконанні Адріано. Кінодовідник «Segnalazioni Cinematografiche» називав фільм «нудною» інтерпретацією однойменного твору, створену у комерційних цілях[13]. У комедії «Емігрант» Клаудія зіграла Розіту Флорес, де вона виконала пісню, а Адріано виконав Пеппіно Кавалло, який намагається з нею познайомитися. У «Segnalazioni Cinematografiche» писалося про фільм: «Позбавлений стилістичної єдності фільм непослідовно переходить від веселих до патетичних тонів, від фарсу до трагедії, від сміху до драми. Хлипкий у своїй оповідальній основі та характеристиці персонажів, він відрізняється різноманітністю шоу-гегів та інтермедій у поганому смаку, зі вкидами елементів, які істотно не пов'язані з сюжетом»[14].

1974 року, разом з піснярем Паоло Ліміті[it] Клаудія записала на студії «CGD» альбом «Fuori tempo», до якого увійшла знаменита пісня «Buonasera dottore[it]». Пісня також вийшла як сингл, що очолив чарт 1975 року і став її найбільшим успіхом як сольної виконавиці. Музику написав британський співак та продюсер Шел Шапіро[it], аранжував Детто Маріано, у пісні присутній голос актора Франко Моргана[it]. Спочатку вона призначалася співачці Міні, яку та теж виконала пізніше[15].

1975 року Клаудія зіграла Аделаїду у музично-комедійному сюрреалістичному фільмі, «Юппі-Ду»[16]. Картина стала найвдалішою режисерською роботою її чоловіка, вона була нагроджена «Срібною стрічкою» та номінувався на 28-му Каннському кінофестивалі. Адріано та Клаудія виконали головні ролі у цьому фільмі, разом зі своєю дочкою, Розітою. Решту головних ролей виконали англійська акторка Шарлотта Ремплінґ та Джино Сантерколе[16]. Окрім цього, Клаудія брала участь у створенні саундтреку до фільму, який вийшов у вигляді однойменного альбому Челентано, вона виконала дует зі своїм чоловіком та Сантерколе у пісні «Yuppi du», та разом зі своїми дітьми (Розітою, Розаліндою та Джакомо) у пісні «Do dap»[17]. Альбом мав великий успіх, він посів посів другу сходинку італійського чарту 1975 року, а «Yuppi du» стала найуспішнішою піснею альбому (посіла 3 сходинку італійського чарту)[15].

Клаудія Морі у ільмі «Ругантіно» (1973)
Кадр з фільму «Юппі-Ду», що зображує весілля Феліче (Адріано Челентано) і Аделаїди (Клаудія Морі)

1976 року вийшов фільм «Шляхетний венецієць», режисера Флавіо Могеріні, Клаудія виконала головну роль Наді, з Марчелло Мастроянні, Ліно Тоффоло і Анною Мізероккі. Челентано цього разу зіграв роль другого плану[18]. Вийшов альбом «Come una Cenerentola», із саундтреком до стрічки, однойменна пісня якого містила дует Морі з Мастроянні. Клаудія стала співавторкою пісень з Детто Маріано, який створив аранжування до них.

1977 року вийшов другий студійний альбом Клаудії, «È amore[it]», з однойменним синглом, написаним Шелом Шапіро. Також альбом містив пісні й інших виконавців, зокрема: Роберто Веккйоні[it] (пісня «Hey, Hey, Hey!»), Івано Фоссаті (пісня «Mi vuoi», яка окрім цього була опублікована наступного року Марчеллою Беллою у вигляді синглу) і бразильця Роберто Карлоса Браги[it] (пісня «Io bella figlia», яка була кавер-версією його твору)[19].

1978 року Клаудія зіграла у третій режисерській роботі Челентано, мюзиклі «Безумство Джеппо». Фільм у багатьох сенсах був автобіографічним для Адріано, який зіграв популярно в Італії співака, який закохався у вчительку англійської мови, Джильду, у виконанні Клаудії[20]. Критик Франко Коломбо писав про фільм у виданні «L'Eco di Bergamo[it]»: «Що з цим дияволом Челентано? Він витратив три мільярди лір (а може, й більше), щоб створити цей фільм, який ні про мене, ні про вас, трохи комедія і трохи фарс, трохи мюзикл і трохи цирк, але насправді це мильні бульбашки, які з'являються на екрані, круглі та різнокольорові, і які одразу „розпливаються“ і розчиняються в небутті»[21].

1979 року Клаудія зіграла Донателлу в англомовному трилері «Кровний зв'язок», режисера Теренса Янга[22]. Головні ролі виконали Стефан Одран, Одрі Гепберн і Бен Газзара. Фільм отримав негативні відгуки. Журнал «Variety» писав: «„Кровний зв'язок“ — безкровний. З сюжетом, який стає все більш смішним, чим більше про нього думаєш, це по-дубовому виконана німецька постановка для „Парамаунтського“ релізу»[23]. Того ж року Клаудія у дуеті з Адріано виконала відому пісню «Pay, pay, pay», яка увійшла до його знаменитого альбому «Soli», який посів 2 позицію в італійському чарті, де він протримався 55 тижнів загалом[24].

1980-ті[ред. | ред. код]

1980 року Морі зіграла Мірандоліну в екранізації твору Карло Ґольдоні, «Господарка готелю», режисера Паоло Кавари, з Челентано, Паоло Вілладжо і Міленою Вукотіч[25]. Кінокритик Марчел Давінотті писав: «„Господарка готелю“ — не одна з найдотепніших комедій венеціанця Карло Гольдоні, але кінематографічна адаптація (явно театральна за своєю суттю, що підкреслюється у фіналі із закриттям завіси та прощанням акторів) Паоло Кавари просто нестерпна: Челентано кліше про сварливого хлопця з золотим серцем, трактирниця Клаудія Морі явно не блищить інтерпретаційними здібностями та ще й докучає нам трьома виснажливими балетами (жодного разу не в парі з Адріано) [...]»[26].

Того ж року вийшов альбом Челентано «Un po' artista un po' no», де Клаудія разом з Крістіано Мінеллоно була автором текстів до пісень «Il tempo se ne va», «Una parola non ci scappa mai», «Non se ne parla nemmeno» і «Spettabile Signore»[27]. Тото Кутуньйо, який був автором музики альбому, присвятив пісню «Il tempo se ne va» старшій дочці Адріано і Клаудії — Розіті[28]. Пісня посіла 2 місце в італійському чарті і стала однією із найзнаменитіших у творчості Челентано[29].

1982 року Клаудія повернулася на фестиваль «Санремо» як гостя з піснею «Non succederà più[it]», яку написав Джанкарло Бігацці, який цього часу також створював треки до альбома її чоловіка, «Uh… uh…»[30]. Пісня, яка мала комерційний успіх в Іспанії, Франції та Німеччині, містила вокальне інтермеццо Челентано, який також був присутнім на фестивалі під час її виконання[31]. Вона очолила італійський чарт; сингл з нею отримав золоту сертифікацію в Іспанії, і платинову — в Італії, станом на 2009 року[32][33].

Клаудія Морі і Адріано Челентано, 1970-ті роки

1983 року Морі випустила пісню «Il principe», написану з Джанкарло Бігацці і Рафом[it], яка стала заставкою телепрограми «Hit parade». У 1984 році випустила платівку «Claudia canta Adriano», присвячену репертуару чоловіка.

1985 року Клаудія знову повернулася на фестиваль «Сан-Ремо», де виступила як гостя з піснею «Chiudi la porta», яка була римейком композиції Челентано «Un'altra volta chiudi la porta», записаного десять років тому[30].

У тому ж році вона востаннє зіграла з чоловіком у його четвертій режисерській роботі, фільмі «Джоан Луй». Адріано зіграв Месію, посланого вдруге на Землю незадовго до кінця світу, а Клаудія — журналістку. Картина стала провальною, попри фантастичну амбітність задуму, насичене музичне оформлення протягом всього перегляду, на зразок мюзиклу, композитором якого став Челентано, й колосальний бюджет у 20 мільярдів лір. Фільм зібрав у прокаті всього 7 мільярдів, отримавши негативні відгуки критиків, хоча в Німеччині та СРСР мав успіх. Глядачі відзначили сумбурність сюжету, відсутність основної ідеї картини, невдалий сценарій[34]. Видання «Segnalazioni cinematografiche» писало: «Останнє безумство національного „Моледжатто“: фільм Челентано, який майже всі вважають дуже поганим, претензійний і абсолютно позбавлений оповідної збалансованості, тим не менш є актом мужності за часів лицемірства. Давайте не будемо розпинати його, не обговоривши це»[35]. До фільму вийшов альбом-саунтрек Челентано «Joan Lui», у пісні якого, «La prima stella», співала Клаудія.

Вона також співала і у альбомі Челентано «I miei americani 2», який вийшов наступного року, де у дуеті з ним виконала пісню «Seguirò Chi Mi Ama»[36]. Це було востаннє коли Клаудія виконувала пісні в альбомах свого чоловіка. В середини 1980-х вона залишила свою кар'єру співачки та акторки, щоб продюсувати роботи Челентано.

14 червня 1987 року, на запрошення радянської спілки кінематографістів, Челентано разом із Клаудією прибув до Москви на прем'єру свого фільму «Джоан Луй» у кінотеаті «Октябрь». Співак дав два двогодинних концерти у спорткомплексі «Олімпійський», збори від одного з виступів передано до «Фонду виживання людства»[37].

1988 року Клаудія була продюсером кінокомедії «Потяг з вершками[it]», де зіграла її дочка, Розалінда[38].

Наприкінці 1980-х Клаудія Морі дала серію концертів по стадіонах Італії, який зібрав тисячі шанувальників з усіх куточків країни. У турі прозвучали авторські пісні Морі та створені у її колаборації з іншими італійськими знаменитими музикантами[39].

1990-ті[ред. | ред. код]

1990 року Морі вела телепередачу «Dudu dudù» з Піно Карузо[it] на каналі Rai 2[40]. 1991 року Челентано випустив альбом «Il Re Degli Ignoranti», де були присутні слова Клаудії в композиції «Cammino» та однойменній пісні, до якої був знятий відеокліп, де присутні кадри з фільму «Юппі-ду», що демонстрував її танець зі своїм чоловіком[41]. Крім цього, у записі бек-вокалу до альбому прийняли їхні діти, а старша дочка, Розіта, знялася у відеокліпі до заголовної пісні[41]. Того ж року Клаудія стала генеральною директоркою лейблу «Clan Celentano»[40].

1994 року Клаудія записала свою останню пісню «Se mi ami», написану Тото Кутуньйо, тоді ж вона з нею виступила на фестивалі «Санремо», де вона посіла 17 сходинку[42]. Пісня розповідала про дівчину, яка, втомившись від міського життя, запрошує свого коханого супроводжувати її на пляж, а після цього — провести ніч любові та почуттів[43]. Пісня увійшла лише до нового альбому-збірки Клаудії, «Claudia Mori e ragazzi del Clan», випущеного невдовзі після фестивалю, а також була включена до збірки «SuperSanremo '94[it]». Потім, того ж року, канал «Rete 4» запустив «Totofestival», п'ятисерійну програму, яку вів Кутуньйо, коментуючи вечори фестивалю. Серед інших гостей композитор запросив і Клаудію для живого дуету, який відбувся в одному з епізодів його програми[43].

Також 1994 року Челентано випустив альбом «Quel Punto», де Клаудія разом з Фабріціо Берлінчоні стала автором пісні «Ja Tebia Liublu», назва якої є транскрипцією фрази російською мовою, що перекладається як «Я тебе люблю»[44]. Приспів пісні виконувався російською, французькою, англійською, німецькою мовами. Таким чином Челентано у ній звертався до своєї дружини словами «Я тебе люблю» п'ятьма мовами. Пісня стала дуже популярною у російськомовних слухачів[45].

1998 року Клаудія стала співпродюсеркою альбома чоловіка, «Mina Celentano», де він за її задумом співав у дуеті зі співачкою Міною[46]. Альбом ознаменував собою повернення популярності Челентано, яка до цього йшла на спад, та мав великий успіх, він очолив чарт Італії й став одним з найбільш тиражованих у творчості Міни (понад 1.6 мільйони копій в Італії і 1 мільйон поза її межами)[47].

1999 року Клаудія заснувала свою телепродюсерську компанію «Ciao Ragazzi![it]». Її компанія співпрацювала з такими відомими сценаристами та режисерами, як Ліліана Кавані[48].

Того ж року Челентано записав альбом «Io non so parlar d'amore», на створення якого Клаудія теж мала значний вплив. Альбом складася з пісень на любовні теми творчого дуету Могола та Джанні Белли. Спочатку Челентано ставився скептично та до пісень, які йому запропонував цей творчий дует, але після того як втрутилася Клаудія зі словами: «Якщо ти їх не приймеш, ти божевільний!» — він погодився записати їх[49]. який отримав тричі «діамантову» сертифікацію в Італії, вийшов накладом 2.2 мільйони копій, та очолив італійський чарт[50]. До пісні альбому, «Gelosia», був знятий відеокліп, де, серед іншого, були присутні кадри з Клаудією, взяті з фільму «Безумство Джеппо»[51].

2000-ні[ред. | ред. код]

Між 2002—2012 роками Клаудія зі своєю компанією спродюсувала низку багатосерійних телефільмів (фікшни), які транслювалися на каналі Rai 1. У двох з них, «Батьки[it]» і «Ріно Гаетано — Але небо завжди блакитніше[it]», знімалася її дочка, Розіта. А за фільм «Жило-було місто божевільних…[it]». За цю роботу Морі присудили Спеціальний приз RomaFictionFest за продюсерську діяльність під час Римського фестивалю фікшенів («Roma Fiction Fest») 2010 року[52].

2009 року Клаудія випустила збірку «Claudia Mori Collection», до якої входив CD з усіма її хітами і деякі пісні з Б-сторін старих платівок на 45 обертів, а також DVD з приватним фільмом про сім'ю Челентано, авторизований Морі[53].

З вересня по грудень 2009 року Клаудія була суддєю телешоу «X Factor[it]» на каналі Rai 2[52].

10 липня 2014 року Морі випустила автобіографію «Два закоханих борці» («Due guerrieri innamorati»), присвячену 50-річчю шлюбу.[54]

З 2009 року Клаудія Морі займалася продюсуванням пригодницько-фантастичного мультсеріалу «Адріан» (іт. «Adrian»), з 21 січня до 4 лютого 2019 року на Canale 5 показали чотири його епізоди. Мультфільм, який Челентано присвятив померлому 2018 року Джино Сантерколе, зняли з використанням мальованої анімації у стилі кіберпанк. За сценарієм, події мультсеріалу розгортаються 2068 року, його головним героєм є зовні подібний на Челентано годинникар «Адріан» з «вулиці Глюка». Серіал є своєрідним політичним маніфестом сучасної реальності. На тлі історії кохання Адріана та Джильди, перед глядачем постає похмура нівелююча антиутопія. У сюжеті порушуються такі питання, як насильство щодо жінок, імміграція, боротьба з забрудненням, нерівність і соціальна несправедливість. Протягом серіалу Адріан перевдягається в лиса, уособлюючи таким чином замаскованого борця за справедливість, який поборює злочинців, вдаючись до стилю боротьби, що нагадує танець.[55] Перед трансляцією кожного епізоду «Адріана» показувалося живе телешоу «Чекаючи на Адріана» з театру «Кемплой» у Вероні.[56]

2011 року, Клаудія, будучи продюсером альбому Челентано, «Facciamo finta che sia vero», стала ініціатором припинення співпраці чоловік з творчим дуетом з Могола і Джанні Белли, в результаті цей диск, вперше за багато років, був записаний без їхньої участі.

Сімейне життя[ред. | ред. код]

Клаудія Морі і Адріано Челентано на телепередачі «C'e Celentano» (1972)

В 1960-х Клаудія Морі зустрічалася з футболістом Франсіско Лояконо. 1963 року, на знімальному майданчику фільму «Якийсь дивний тип», Клаудія зустріла свого майбутнього чоловіка — 25-річного Адріано Челентано, який на ту пору вже був відомим співаком і актором, що записав кілька альбомів, встиг перемогти на кількох вокальних конкурсах та знятися у низці кінокартин; тоді як її кар'єра лише почала йти вгору[57]. На момент знайомства з Клаудією Адріано був заручений із Міленою Канту, яка працювала консультантом у магазині парфумерії[10]. Cпочатку Клаудія, на одміну від своєї сестри, Анни, яка була великою шанувальницею Адріано — не звертала на нього уваги, але після наполеглевих знаків уваги співака, відповіла йому взаємністю[58].

Вони одружилися влітку 1964 року у церкві Святого Франциска в місті Гроссето. Щоб уникнути зайвої уваги преси, зірки вирішили провести таємну церемонію о 3-й годині ранку. Челентано намагався приховати своє одруження від Мілени Канту, яка дізналася про шлюб значно пізніше з газет)[10].

Я завжди був вибагливим у виборі дівчат, та ось. Люблячи дівчат, дівчину, ідеальну дівчину, я з дитинства малював її собі за своїм смаком, і, таким чином, для мене це був безперервний вибір, тому що я думав: «Так, ця всім хороша, але коли починає говорити, мені не подобається. То один недолік знаходив, то інший. Або хода… чи є постать, але… обличчя!» Я хотів, щоб все збігалося, так? Згідно з моєю уявою, ідеальна жінка, яку я шукав, була схожа на Клаудію. І коли я познайомився з нею, я зрозумів, що це Вона, тому що вона мала всі необхідні якості, тобто її якості відповідали моєму уявленню про ідеал. Повинен сказати, я був вражений, коли її побачив... Вона одразу мені сподобалася, тієї ж миті. Раптом я побачив у ній усе, все
— Адріано Челентано про Клаудію Морі, у автобіографічній книзі «Рай — це білий кінь, який ніколи не втомлюється» (1982)[10]

Наприкінці 1960-х Клаудія переїхала з чоловіком на віллу біля підніжжя Монте Барро, поблизу Гальб'яте (провінція Лекко), де пара усамітнено живе понині. «Будівництво Святого Петра», що тривало 15 років через фінансування авторських фільмів Челентано і купівлю ним сусідніх ділянок (співак остерігався придбання їх будівельними компаніями)[10], сьогодні оточене гаями і галявинами, містить два десятки віталень, умебльованих з розкішшю Голлівуду 1920-х, студію звукозапису; годинникову майстерню, басейн, тенісні корти, футбольне поле, стайню та манеж, де Адріано об'їжджає коней, і фонтан зі скульптурою з залізобетону, що зображає Клаудію[59].

Клаудія народила трьох дітей і виховувала їх переважно сама (чоловік рідко бував удома через активну творчість) в авторитарному стилі[60]. Розіта Челентано (17 лютого 1965) — відома в Італії теле- та радіоведуча, знялася у кількох фільмах і записала студійний альбом[61]. Син Джакомо (17 листопада 1966) пише і виконує пісні, знімався в кіно, працює на італійському телебаченні[62]. Розалінда (15 липня 1968), успішна акторка[63], особливо після фільму Мела Гібсона «Страсті Христові», у 1990—1991 роках вона записала два сингли, захоплюється художньою творчістю, влаштовує виставки картин[60].

У другій половині 1970-х племінник Челентано Джино Сантерколе розірвав шлюб з сетрою Клаудії Морі, Анною Мороні, що мала двох дітей. Між Клаудією і Джино виникли суперечки, у яких Челентано став на сторону дружини і на роки відмовився від спілкування з племінником[10].

Клаудія Морі і Адріано Челентано на фестивалі «Санремо» 1970 року

Клаудія спокійно реагувала на велику популярність Адріано серед жінок до тих пір, поки її чоловік не закрутив роман з Орнеллою Муті (його партнеркою по фільмах «Приборкання норовливого» (1980) і «Шалено закоханий» (1981))[64]. Після цього Клаудія вирішила покинути Адріано і пішла разом з дітьми із дому, давши йому можливість самостійно розставити пріоритети й вирішити, хто для нього важливіше. Газети почали писали про розлучення Адріано та Клаудії. Муті заради Челентано навіть розлучилася з чоловіком, і чекала що він зробить їй пропозицію, проте відповідного кроку з його боку так і не відбулося. Адріано публічно попросив вибачення у дружини та дітей. Клаудія прийняла чоловіка назад без скандалів й зайвих розмов, у родині встановився міцний мир який триває дотепер[64]. В інтерв'ю російському телеканалу ТВЦ 2011 року, Муті підтвердила, що мала роман з Челентано словами: «У акторів це нормально — любов на час фільму…»[65]. 2014 року Челентано також підтвердив факт існування в минулому роману з Муті[66]. Також існують повідомлення, що на початку 1980-х років Челентано мав роман з італійською фотомоделлю Памелою Праті, під час проведення фотосесії з нею для журналу «Playboy» (фото також послужило обкладинкою альбому співака «Un po' artista un po' no» 1980 року). Праті заявляла, що навіть завагітніла від нього[67].

Клаудія неодноразово повторювала, що Адріано самий цікавий чоловік, якого вона зустрічала. А Челентано казав, що його серце завжди належало лише Клаудії Морі[57].

Продюсування Челентано[ред. | ред. код]

Адріано Челентано і Клаудія Морі під час запису в студії (1970)
Клаудія Морі у фільму «Ругантіно» (1973)

З середини 1980-х років, полишивши кар'єру співачки і акторки, Клаудія фактично стала піар-менеджером, юристом, іміджмейкером та адміністратором Челентано. Клаудія Морі стала співавторкою практично всіх творчих заходів свого чоловіка, Адріано Челентано: спільно з ним знялась у 10 кінокартинах, записувала альбоми, створювала сценарії і тексти до його фільмів та пісень, брала участь у телепередачах та фестивалях. 1991 року Стала генеральною директоркою власної студії Челентано, «Clan Celentano»[68].

Клаудія створила для Челентано образ зухвалого і брутального ловеласа, з яким він успішно дотримувався і на екрані, і в житті[69][70]. Відомі випадки, де Клаудія навмисно створювала скандальні історії, пов'язані з Челентано, задля підтримання його популярності серед предствників ЗМІ. В одному з таких випадків журналісти зібралися біля залізниці, де побачили Челентано, який ліг на рейки нібито після сварки з дружиною, збираючись покінчити життя самогубством[69]. Після появи представників ЗМІ, «на сцені» з'явилася і сама Морі, плачучи і лаючи на чоловіка. В останній момент, коли поїзд був всього в декількох метрах від нього, актор підскочив з рейок, і подружжя продемонстрували глядачам сцену примирення. Іншим випадком стало те, де Морі повідомила пресі, що її чоловік зупинив рух транспорту на одній вулиці. Папараці приїхали на місце події та виявили Челентано, танцюючого посеред дороги. Актор повідомив, що він всього лише репетирував сцену для нового фільму. В результаті цієї витівки прем'єра фільму пройшла з великим успіхом[69]. Завдяки образу, створеному для Челентано його дружиною, актор став отримав велику популярність, особливо у жінок[57].

Саме за її безпосереднього контролю за зовнішнім виглядом чоловіка з'явився антураж, який асоціювався виключно з Челентано — оригінальні оправи окулярів, майки з вирізом на грудях, завжди різноманітні головні убори (від чорних капелюхів з білими стрічками — до кепок і панам незвичайних фасонів). З роками змінювалися тільки кольори одягу, але стиль артиста до сьогодні залишився один і той же[10].

Оцінка творчості[ред. | ред. код]

Музичний жанр Морі варіювався від балад до поп- і рок-музики, що робило її однією з найрізноманітніших артисток свого часу. Серед її найвідоміших хітів — «Non Dirmi Niente», «La Musica E Finita», «Metti Una Sera a Cena» та «Come Prima». Хоча Морі офіційно пішла з музичної сцени 2015 року, її пісні продовжують користуватися популярністю. Критики відзначали, що Морі могла передавати цілу гаму емоцій у своєму голосі, а її пісні відображали щастя, меланхолію та кохання[39]. Крім цього, попри свою популярність, Морі низка рецензентів критикувала співачку за недостатню оригінальность у виборі текстів, звинувачуючи її пісні у надто великій схожості одна на одну[2].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторка[ред. | ред. код]

Рік Назва українською мовою Назва мовою оригіналу Роль Режисер
1959 Черазелла Cerasella Черазелла Рафаелло Матарадзо
1960 Рокко та його брати Rocco e i suoi fratelli прачка Лукіно Вісконті
1960 Куратор Il corazziere Мірелла Ланфранкі Камілло Мастрочінкве
1961 Бездоганні Gli incensurati Луїза Франческо Джакуллі
1962 Содом і Гоморра Sodoma e Gomorra Малеб Роберт Олдріч
1962 Легенда про Фра Дьяволо La leggenda di Fra Diavolo Луїза Леопольдо Савона
1962 Трудне кохання L'amore difficile Бруна Серджо Солліма
1963 Урсус на Вогняній землі Ursus nella terra di fuoco Міла Джорджо Сімонеллі
1963 Якийсь дивний тип Uno strano tipo Кармеліна Лучо Фульчі
1963 Чудовий авантюрист Il magnifico avventuriero П'єра Ріккардо Фреда
1963 Пригода в мотелі Avventura al motel епізод Ренато Польселлі
1964 Суперпограбування в Мілані Super rapina a Milano Ванда Адріано Челентано і П'єро Вівареллі
1965 Любов і прощання Un amore e un addio епізод
1971 Історія кохання і кинджала Er più — Storia d'amore e di coltello Роза Турбіне Серджо Корбуччі
1973 Ругантіно Rugantino Розетта Паскуале Феста Кампаніле
1973 Емігрант L'emigrante Розіта Флорес Паскуале Феста Кампаніле
1975 Юппі-Ду Yuppi du Аделаїда Адріано Челентано
1976 Шляхетний венецієць Culastrisce nobile veneziano Луїза/Надя Флавіо Могеріні
1978 Безумство Джеппо Geppo il folle Джільда Адріано Челентано
1979 Кровний зв'язок Bloodline Донателла Теренс Янг
1980 Господарка готелю La locandiera Мірандоліна Паоло Кавара
1982 Гранд-готель «Ексельсіор» Grand Hotel Excelsior клієнтка Кастеллано і Піполо
1985 Джоан Луй Joan Lui — Ma un giorno nel paese arrivo io di lunedì Тіна Фостер Адріано Челентано

Продюсерка[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

Клаудія Морі на Пісенному фестивалі «Санремо» виконує пісню «Chi non lavora non fa l'amore» (1970 рік)

Платівки на 45 обертів і CD (сингли)[ред. | ред. код]

  • 1964 — Non guardarmi/Quello che ti dico (кавер-версія італійською пісні The Locomotion Літл Еви)
  • 1965 — Chiù chiù/Morirò (Italian Yank, IY 10001)
  • 1967 — La coppia più bella del mondo (дует з Адріано Челентано)/Torno sui miei passi
  • 1967 — 30 donne del west (дует з Адріано Челентано)/Più forte che puoi (під псевдонимом LEI)
  • 1970 — Chi non lavora non fa l'amore/EA
  • 1970 — Chi non lavora non fa l'amore/Due nemici innamorati
  • 1970 — …e fu subito amore/Signore, tu
  • 1971 — Il sognatore/Amarti volerti pensarti
  • 1973 — Puppatella/L'amor così si fa
  • 1974 — Buonasera dottore/Che scherzo mi fai
  • 1975 — Come una cenerentola (дует з Марчелло Мастроянні, саундтрек до фільму «Шляхетний венецієць»)/La Montagna
  • 1977 — Hey, Hey, Hey!/Sguardo da moglie
  • 1979 — Pay, pay, pay (дует з Адріано Челентано)
  • 1982 — Non succederà più/Un filo di pazzia (CGD 10373)
  • 1983 — No sucederá más (іспаномовна версія Non succederà più)
  • 1983 — Il principe/Dal dire al fare
  • 1984 — Nata per te
  • 1985 — Chiudi la porta/È inutile davvero
  • 1994 — Se mi ami
  • 2009 — Non succederà più — Deelay remix

Платівки на 33 оберти і CD (альбоми)[ред. | ред. код]

  • 1974 — Fuori tempo
  • 1977 — È amore
  • 1984 — Claudia canta Adriano (перевидано у 1985 році під назвою Chiudi la porta)
  • 1985 — Chiudi la porta
  • 1986 — Collezione
  • 1994 — Claudia Mori e i ragazzi del Clan
  • 2009 — CMC — Claudia Mori Collection

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134466497 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б [1] staimusic.com Процитовано 10 лютого 2024
  3. ↑ Claudia Mori: biografia, carriera, vita privata e il matrimonio con Celentano vnews24.it
  4. ↑ а б «Интервью Адриано Челентано и Клаудии Мори». Еженедельник «Неделя» заа 1987 рік. celentano.ru Процитовано 21 січня 2024
  5. ↑ «Cerasella» cinematografo.it Процитовано 24 грудня 2023
  6. ↑ «Super rapina a Milano» cinematografo.it Процитовано 24 грудня 2023
  7. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Molleggiato 1 не вказано текст
  8. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою hitparad67 не вказано текст
  9. ↑ а б Адриано Челентано. celentano.ru. О. А. Вікторова. 1991. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 22 жовтня 2014. (рос.)
  10. ↑ а б в г д е ж Ирина Файт. «Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь». litread.me Процитовано 11 березня 2024
  11. ↑ «Адриано, его жизнь как рок-музыка». celentano.ru. Бруно Періні. 1999. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 27 вересня 2016. (рос.)
  12. ↑ Chi non lavora non fa l'amore. galleriadellacanzone.it. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 вересня 2016. (рос.)
  13. ↑ «Rugantino» cinematografo.it Процитовано 17 грудня 2023
  14. ↑ «L'emigrante» cinematografo.it Процитовано 17 грудня 2023
  15. ↑ а б «Top Annuale Singoli 1975» hitparadeitalia.it Процитовано 21 січня 2024
  16. ↑ а б «Юппі-Ду» imdb.com Процитоваано 21 січня 2024
  17. ↑ Adriano Celentano ‎– Yuppi Du. discogs.com. Процитовано Процитоваано 21 січня 2024. (англ.)
  18. ↑ «Шляхетний венецієць» imdb.com Процитоваано 21 січня 2024
  19. ↑ Claudia Mori — È Amore discogs.com Процитовано 15 грудня 2023
  20. ↑ «Безумство Джеппо» imdb.com Процитовано 16 грудня 2023
  21. ↑ «Geppo il folle» cinematografo.it Роцитовано 17 грудня 2023
  22. ↑ «Кровний зв'язок» imdb.com Процитовано 16 грудня 2023
  23. ↑ Film Reviews: Bloodline". Variety. July 4, 1979. 25. Процитовано 16 грудня 2023
  24. ↑ Gli album più venduti del 1979. hitparadeitalia.it. Архів оригіналу за 21 січня 2024. Процитовано 21 січня 2024. (італ.)
  25. ↑ «La locandiera» imdb.com Процитовано 13 березня 2024
  26. ↑ «LA LOCANDIERA» davinotti.com Процитовано 13 березня 2024
  27. ↑ «Un po' artista un po' no» discogs.com Процитовано 13 березня 2024
  28. ↑ Тото Кутуньо мог обложить матом Адриано Челентано, играя с ним в теннис или футбол glavred.info Процитовано 28 серпня 2022
  29. ↑ I singoli più venduti del 1980. hitparadeitalia.it. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 1 березня 2015. (італ.)
  30. ↑ а б Gianni Borgna, L'Italia di Sanremo, Arnoldo Mondadori Editore, 1998, ISBN 88-04-43638-7.
  31. ↑ «Non succederà più» youtube.com Процитовано 13 березня 2024
  32. ↑ Top Annuale Singoli 1982 hitparadeitalia.it Процитовано 13 березня 2024
  33. ↑ «Non succederà più» fimi.it Процитовано 13 березня 2024
  34. ↑ Джоан Луй. kinopoisk.ru. Сергій Кудрявцев. 1990. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
  35. ↑ «Joan Lui» cinematografo.it Процитовано 13 березня 2024
  36. ↑ Альбом «I miei americani 2» на сайті Discogs.com [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Приезд Адриано Челентано в Москву. celentano.ru. О. Стешанова. 1987. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016. (рос.)
  38. ↑ «Treno di panna» imdb.com Процитовано 24 січня 2023
  39. ↑ а б Claudia Mori staimusic.com Процитовано 10 лютого 2024
  40. ↑ а б Claudia Mori dilei.it Процитовано 12 березня 2024
  41. ↑ а б «Il Re Degli Ignoranti» [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] youtube.com Процитовано 24 листопада 2021
  42. ↑ Eddy Anselmi. Festival di Sanremo: almanacco illustrato della canzone italiana. Panini Comics, 2009. ISBN 8863462291.
  43. ↑ а б EDOCULTURA: IL CANZONIERE SANREMESE: SE MI AMI DI CLAUDIA MORI (1994) radioagora21.com Процитовано 12 березня 2024
  44. ↑ Paolo Sburlati, MAURO SPINA salviamo il salvabile!, settembre 1995, p. 29.
  45. ↑ Перевод песни Adriano Celentano — Ti amo. italia4you.ru. italy. 15.10.2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 15 жовтня 2016. (рос.)
  46. ↑ Mina e Celentano ancora insieme: ecco un album di inediti e successi iltirreno.it Процитовано 12 березня 2024
  47. ↑ Gli album più venduti del 1998. hitparadeitalia.it. Архів оригіналу за 24 листопада 2013. Процитовано 2 грудня 2016. (італ.)
  48. ↑ Claudia Mori, 70 anni? Un errore, ne ho molti di più lagazzettadelmezzogiorno.it Процитовано 29 березня 2024
  49. ↑ Vent'anni fa usciva «Io non so parlar d'amore»: e con «Francamente me ne infischio» Adriano fece storia [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] teatroemusicanews.com Процитовано 24 січня 2021
  50. ↑ IFPI Platinum Europe Awards [Архівовано 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] ifpi.org Процитовано 24 січня 2021
  51. ↑ Adriano Celentano La Gelosia youtube.com Процитовано 7 березня 2020
  52. ↑ а б Claudia Mori premiata al Roma Fiction Fest movieplayer.it Процитовано 14 березня 2024
  53. ↑ «Claudia Mori – Claudia Mori Collection» discogs.com Процитовано 14 березня 2024
  54. ↑ Адриано Челентано и Клаудия Мори отметили золотую свадьбу. segodnya.ua. 2014. Архів оригіналу за 10 Лютого 2017. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
  55. ↑ Adrian: l'attesa, le polemiche e l'ironia del web. 23 січня 2019. Процитовано 25 січня 2019.
  56. ↑ Federico Ursitti C. (9 жовтня 2018). Adrian, da gennaio su Canale 5. Celentano raddoppia e aggiunge uno show teatrale da Verona. TVBlog.it. Процитовано 22 січня 2019.
  57. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою novosti не вказано текст
  58. ↑ Claudia Mori compie 80 anni: dal matrimonio con Adriano Celentano alla carriera, tra musica, cinema, talent e produzioni repubblica.it Процитовано 13 квітня 2024
  59. ↑ Георгій Богемський. «Феномен Челентано», щорічник «Екран» (1986). celentano.ru Процитовано 28 березня 2024
  60. ↑ а б Розалинда Челентано: «Мне не хватало отцовской любви». 7days.ru. Архів оригіналу за 26 Липня 2018. Процитовано 21 жовтня 2014. (рос.)
  61. ↑ Rosita Celentano. discogs.com. Архів оригіналу за 26 Липня 2018. Процитовано 12 грудня 2016. (англ.)
  62. ↑ Биография Giacomo Celentano (Джакомо Челентано). zakazartistov.com. Архів оригіналу за 26 Липня 2018. Процитовано 12 грудня 2016. (рос.)
  63. ↑ Розалинда Челентано: Я всегда чувствую присутствие смерти, она где-то неподалёку. moya-semya.ru. Олег Пєранов. 28 липня 2014. Архів оригіналу за 26 Липня 2018. Процитовано 23 жовтня 2016. (рос.)
  64. ↑ а б «Приборкання Челентано» expres.online Процитовано 4 березня 2024
  65. ↑ Интервью с Орнеллой Мути на YouTube
  66. ↑ Adriano Celentano e Ornella Muti: «È stata la mia unica infedeltà, avevo perso la testa» [Архівовано 17 квітня 2022 у Wayback Machine.] metropolitanmagazine.it Процитовано 1 квітня 2022
  67. ↑ Adriano Celentano, non solo Ornella Muti, ha tradito Claudia Mori anche con lei: è famosissima spetteguless.it Процитовано 13 квітня 2024
  68. ↑ История любви Адриано Челентано (фото) gazetaby.com Процитовано 30 березня 2024
  69. ↑ а б в Адриано Челентано женился один раз и на всю жизнь radiovan.fm Процитовано 3 квітня 2024
  70. ↑ История любви, породившая шедевры: Адриано Челентано и Клаудия Мори – вместе более полувека и все еще безумно счастливы mirnevest.md Процитовано 3 квітня 2024

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудія Морі
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаудія_Морі&oldid=42313180