Клаудія Морі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаудія Морі
італ. Claudia Mori
Кадр з фільму «Юппі-Ду» 1975 року
Кадр з фільму «Юппі-Ду» 1975 року
Ім'я при народженні Клаудія Мороні
Народилася 12 лютого 1944(1944-02-12) (75 років)
Рим, Італія
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Діяльність актриса, співачка, музикантка, кіноакторка, виконавчий продюсер
Роки діяльності з 1959 року
Чоловік Адріано Челентано (з 1964 року)
Діти Розіта (1965), Розалінда (1968), Джакомо (1966)
IMDb nm0605227
Нагороди та премії

Commons-logo.svg Клаудія Морі у Вікісховищі?
Клаудія Морі у 1960 році

Клаудія Морі ((італ. Claudia Mori), справжнє ім'я Клаудія Мороні (італ. Claudia Moroni), нар. 12 лютого 1944, Рим, Італія) — італійська кіноакторка, телепродюсер, співачка і музичний продюсер. Дружина Адріано Челентано, мати Розіти, Джакомо і Розалінди Челентано. Директор студії «Clan Celentano».

Життя та творчість[ред. | ред. код]

1960-ті роки[ред. | ред. код]

Клаудія почала свою кар'єру у світі шоу-бізнесу, зігравши роль Черазелли в однойменному фільмі 1959 року. Вона також зіграла у таких крупних фільмах, як «Рокко та його брати» Лукіно Вісконті, і «Содом і Гоморра» Роберта Олдріча.

У 1963 році, на знімальному майданчику фільму «Якийсь дивний тип», Клаудія зустріла співака та кіноактора Адріано Челентано, за якого вийшла заміж у 1964 році. Вінчання відбулося таємно, вночі, в церкві Святого Франциска в місті Гроссето. Перед зустрічу з Челентано, Клаудія була у близьких відносинах з футболістом Франсіско Лояконо. Дівчиною Челентано, до знайомства з Клаудією, була Мілена Канту. Адріано приховував своє одруження від Мілени навіть напередодні свого весілля, дівчина дізналася про його таємне вінчання через тривалий час з газет.

«Нічого цікавішого від Челентано я у своєму житті не зустрічала» — Клаудія Морі[2]

Наприкінці 1960-х років подружжя Челентано-Морі переїхало на власну віллу біля підніжжя гори Монте Барро, що поблизу невеликого містечка Гальб'яте (провінція Лекко), за 45 кілометрів на північ від Мілана. Там подружжя усамітнено живе й до сьогодні. Будівництво будинку Челентано в родині співака прозвали «будівництвом Святого Петра» — через те, що воно тривало 15 років.[3] Причинами тривалого будівництва — нестача грошей, що йшли на створення нових проектів та авторських фільмів, які Челентано фінансував сам, а також купівля співаком сусідніх ділянок поруч з будинком. Челентано остерігався придбання їх будівельними компаніями.[3] На сьогодні вілла Челентано, яка оточена гаями і галявинами, складається: з двоповерхового будинку (на першому поверсі — анфілада з двох десятків віталень, обставлених з розкішшю і смаком Голлівуду 1920-х років, на другому поверсі — житлові кімнати, а в підвалі — велика студія звукозапису, обладнана за останнім словом техніки; також у будинку є годинникова майстерня), відкритого басейну, тенісних кортів, футбольного поля, стайні та манежу, де Адріано об'їжджає коней, і фонтану з великою скульптурою з залізобетону, що зображає його дружину — Клаудію.[4]

У Адріано і Клаудії троє дітей, їхнім вихованням займалася в основному мати. Клаудія Морі була жінкою авторитарною і виховувала дітей в строгості, батько ж (Адріано Челентано) рідко бував удома через активну творчу діяльність.[5] 17 лютого 1965 року народилася Розіта Челентано — перша дочка, згодом стала відомою в Італії теле- та радіоведучою, знялася у кількох фільмах і записала один студійний альбом.[6] 17 листопада 1966 року народився син Джакомо, поки що єдиний з дітей, хто подарував Адріано і Клаудії в 2004 році внука Самуеле.[7] Джакомо теж став артистом: він пише і виконує пісні, знімався в кіно, зараз працює на італійському телебаченні.[8] 15 липня 1968 року народилася друга дочка — Розалінда, яка стала акторкою.[9] Вона досягла більших успіхів в акторській кар'єрі, ніж її старша сестра, особливо після ролі у фільмі Мела Гібсона «Страсті Христові». У 1990—1991 роках Розалінда записала два сингли, також вона захоплюється малюванням і влаштовує виставки картин.[5]

Челентано і Клаудія Морі під час запису в студії (1970)

З самого початку подружнього життя Клаудія брала участь практично у всіх творчих заходах чоловіка: спільних зніманнях у 10 кінокартинах, записі альбомів, створенні сценаріїв і текстів до фільмів та пісень, телепередачах, фестивалях.

У 1964 році вона також зіграла у «Суперпограбуванні в Мілані», першому фільмі, режисером якого був Челентано. З цього моменту її кар'єра як акторки пішла на спад на користь кар'єрі співачки; у 1964 році, по суті, починаючи з пісні «Non Guardarmi», вона записала свою першу платівку. Б-сторона цієї платівки у 45 обертів включала в себе кавер-версію «Quello che ti dico» пісні американської співачки Літл Іви «The locomotion».

У 1967 році пісня «La coppia più bella del mondo», виконана дуетом з чоловіком, була дуже успішною. Разом вони також виграли на фестивалі в Сан-Ремо 1970 року з піснею «Chi non lavora non fa l'amore». Крім того, у 1970 році, вона знову у дуеті з чоловіком, випустила пісню «30 donne del West», Б-сторона цієї платівки у 45 обертів містила пісню «Più forte che puoi», виконавши її сольно, підписавши псевдонімом «LEI».

1970-ті роки[ред. | ред. код]

Повернувшись на знімальний майданчик після багатьох років, у 1971 році, знімаючись завжди з чоловіком, Клаудія з'явилася у фільмі «Історія кохання і кинджала», режисера Серджо Корбуччі. У 1973 році вона також знялася у кінематографічній версії класичного твору — «Ругантіно», знову з Адріано Челентано. Того ж року вона також зіграла роль Розіти Флорес у фільмі «Емігрант», у якому вона виконала саундтрек. Обидва фільми зняв режисер Паскуале Феста Кампаніле.

Повернувшись до музики у 1974 році, Клаудія записала під лейблом CGD альбом «Fuori tempo» у колаборації з піснярем Паоло Ліміті, до якого увійшла знаменита пісня «Buonasera dottore». Спочатку пісня призначалася для Міни, яку вона перевиконала багато років потому, але спочатку була записана Клаудією і випущена також як сингл, який досяг вершини чарту в наступному році (1975 рік) і став її найбільшим успіхом як сольної виконавиці. Музика цієї пісні написав співак та продюсер Шел Шапіро, аранжування створив Детто Маріано, у пісні також присутній голос актора Франко Моргана.

Клаудія Морі і Адріано Челентано на телепередачі «C'e Celentano» (1972)

У 1975 році Клаудія знялася у відзначеному нагородами фільмі «Юппі-Ду» (режисером був її чоловік), в якому вона зіграла роль Аделаїди. У тому ж році вона — вона зіграла головну роль фільму «Шляхетний венеціанець» режисера Флавіо Могеріні з Марчелло Мастроянні, Ліно Тоффоло і Анною Мізероккі. Саунтрек до цього фільму вийшов також на платівці у 45 обертів, яка містила дует Клаудії з Мастроянні під назвою «Come una cenerentola». Клаудія була співавтором пісень з Детто Маріано, який також створив аранжування до них.

Інша поява Клаудії у світі музики відбулася у 1977 році, коли вийшов альбом «È amore», з однойменною заголовною піснею, написаною Шелом Шапіро. Альбом містив сингл «Ehi, ehi, ehi», написаний Роберто Векк'йоні. Це LP також містило пісню «Mi vuoi» (написана Івано Фоссаті і опублікована в наступному році як синглова версія Марчеллою Беллою) і одну кавер-версію «Io bella figlia», до пісні бразильського співака Роберто Карлоса Браги. Наступного року її чоловік дав їй роль Джильди у фільмі «Безумство Джеппо», а у 1979 році вона знялася у фільмі «Кровний зв'язок» Теренса Янга.

1980-ті і 1990-ті роки[ред. | ред. код]

У 1980 році в сімейному житті відбулася криза: на зніманнях фільму «Приборкання норовистого», у Челентано був роман з партнеркою Орнеллою Муті, яка заради нього розлучилася з чоловіком, однак відповідного кроку від Адріано не відбулося.[10] В газетах були опубліковані заголовки про розлучення Челентано з дружиною, подружжя тимчасово роз'їхалося. Згодом, Адріано публічно попросив вибачення у дружини та дітей і повернувся до сім'ї, у родині встановився міцний мир який триває дотепер.[11]

У 1980 році вона зіграла Мірандоліну в кіноверсії твору Карло Ґольдоні «Господарка готелю», режисера Паоло Кавари, з Челентано, Паоло Вілладжо і Міленою Вукотіч. Два роки по тому, у 1982 році, вона повернулася на фестиваль в Сан-Ремо як гість, де представив пісню «Non succederà più», з якою вона повернулася на перше місце в чартах через сім років. Пісня, яка мала певний комерційний успіх також в Іспанії, Франції та Німеччині, містила вокальну інтермеццо Адріано Челентано. Цей успіх допоміг парі у якійсь мірі кризовий час, і тому текст був зрозумілий як автобіографічний.

Клаудія Морі і Адріано Челентано, 1970-ті роки

У 1983 році вона випустила пісню «Il principe», написану з Джанкарло Бігацці і Рафом, пісня стала заставкою телепрограми «Hit parade», а у 1984 році Клаудія випустила платівку «Claudia canta Adriano», присвячену репертуару чоловіка. У 1985 році Клаудія повернулася на фестиваль в Сан-Ремо, щоб представити пісню «Chiudi la porta», яка була римейком пісні Челентано «Un'altra volta chiudi la porta», записану десять років тому. У тому ж році вона востаннє зіграла з чоловіком у фільмі «Джоан Луй». У 1986 році вийшов саундтрек до фільму, у якому Морі співала пісню «La prima stella».

З середини 1980-х років, покинувши кар'єру співачки і акторки, Клаудія фактично стала продюсером Адріано Челентано. Адріано не хотів, щоб Клаудія працювала.

У 1990 році вона брала участь як ведуча телепередачі «Dudu dudù» з Піно Карузо на каналі Rai 2, а з 1991 року вона стала вона стала генеральним директором лейблу «Clan Celentano» та спродюсувала відомий альбом чоловіка «Mina Celentano» (1998). Її останній запис відбувся у 1994 році. Того ж року, вона знову брав участь у фестивалі Сан-Ремо, але на цей раз виступаючи з конкурсною піснею «Se mi ami», написаної Тото Кутуньйо.

2000-ні роки[ред. | ред. код]

У 2009 році вона випустила збірку «Claudia Mori Collection», до якої входив компакт-диск з усіма її хітами і деякі пісні з Б-сторін старих платівок в 45 обертів, а також DVD, на якому також містився приватний фільм про сім'ю Челентано, авторизований Морі. З вересня по грудень 2009 року вона брала участь як суддя в теле-шоу «The X Factor» на каналі Rai 2. Вона також зарекомендувала себе як продюсер телевізійних фікшенів з компанією «Ciao Ragazzi!», наприклад, у фільмі «Жило-було місто божевільних…». За свою діяльність як продюсера телевізійних фікшенів їй була присуджена спеціальна премія Premio Speciale RomaFictionFest per l'impegno produttivo під час Roma Fiction Fest 2010 року.

10 липня 2014 року вийшла автобіографічна книга «Два закоханих борці» («Due guerrieri innamorati»), написана Морі, яку було присвячено 50-річчю подружнього життя Адріано і Клаудії.[12]

З 2009 року Клаудія займалася створенням мультсеріалу чоловіка «Адріан», прем'єра якого відбулася 21 січня 2019 року, будучи його продюсером.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Кадр з фільму «Юппі-Ду», що зображує весілля Феліче (Адріано Челентано) і Аделаїди (Клаудія Морі)

Акторка[ред. | ред. код]

Продюсер[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

Платівки у 45 обертів і CD (сингли)[ред. | ред. код]

  • 1964 Non guardarmi/Quello che ti dico (кавер-версія італійською пісні The Locomotion Літл Еви)
  • 1965 Chiù chiù/Morirò (Italian Yank, IY 10001)
  • 1967 La coppia più bella del mondo (дует з Адріано Челентано)/Torno sui miei passi
  • 1967 30 donne del west (дует з Адріано Челентано)/Più forte che puoi (під псевдонимом LEI)
  • 1970 Chi non lavora non fa l'amore/EA
  • 1970 Chi non lavora non fa l'amore/Due nemici innamorati
  • 1970 …e fu subito amore/Signore, tu
  • 1971 Il sognatore/Amarti volerti pensarti
  • 1973 Puppatella/L'amor così si fa
  • 1974 Buonasera dottore/Che scherzo mi fai
  • 1975 Come una cenerentola (дует з Марчелло Мастроянні, саундтрек до фільму «Шляхетний венеціанець»)/La Montagna
  • 1977 Hei, hei…hei!/Sguardo da moglie
  • 1979 Pay, pay, pay (дует з Адріано Челентано)
  • 1982 Non succederà più/Un filo di pazzia (CGD 10373)
  • 1983 No sucederá más (іспаномовна версія Non succederà più)
  • 1983 Il principe/Dal dire al fare
  • 1984 Nata per te
  • 1985 Chiudi la porta/È inutile davvero
  • 1994 Se mi ami
  • 2009 Non succederà più — Deelay remix

Платівки у 33 оберти і CD (альбоми)[ред. | ред. код]

  • 1974 Fuori tempo
  • 1977 È amore
  • 1984 Claudia canta Adriano (перевидано у 1985 році під назвою Chiudi la porta)
  • 1985 Chiudi la porta
  • 1986 Collezione
  • 1994 Claudia Mori e i ragazzi del Clan
  • 2009 CMC — Claudia Mori Collection

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134466497 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. История любви Адриано Челентано и Клаудии Мори. adme.ru. Процитовано 24 вересня 2016.  (рос.)
  3. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок litread.me не вказаний текст
  4. Адриано Челентано. italy4.me. Процитовано 21 жовтня 2016.  (рос.)
  5. а б Розалинда Челентано: «Мне не хватало отцовской любви». 7days.ru. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  6. Rosita Celentano. discogs.com. Процитовано 12 грудня 2016.  (англ.)
  7. Джакомо Челентано: “Папа очень боялся, что мы вырастем пижонами”. mk.ru (Олена Редреева). 2010. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  8. Биография Giacomo Celentano (Джакомо Челентано). zakazartistov.com. Процитовано 12 грудня 2016.  (рос.)
  9. Розалинда Челентано: Я всегда чувствую присутствие смерти, она где-то неподалёку. moya-semya.ru (Олег Пєранов). 28 липня 2014. Процитовано 23 жовтня 2016.  (рос.)
  10. Адриано Челентано и Клаудиа Мори. История любви. aif.ru. Наталія Григор'єва. 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  11. Адриано Челентано и Орнелла Мути. known.ru. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  12. Адриано Челентано и Клаудия Мори отметили золотую свадьбу. segodnya.ua. 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]