Клодзько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клодзко
Kłodzko

Герб Прапор
Герб Прапор
2014 Most św. Jana i kościół MBR.JPG
Розташування міста Клодзко
Основні дані
50°26′ пн. ш. 16°39′ сх. д. / 50.433° пн. ш. 16.650° сх. д. / 50.433; 16.650Координати: 50°26′ пн. ш. 16°39′ сх. д. / 50.433° пн. ш. 16.650° сх. д. / 50.433; 16.650
Країна Польща Польща
Регіон Нижньосілезьке воєводство
Столиця для Клодзький повіт і Ґміна Клодзко
Магдебурзьке право 1253-1278
Площа 24,84 км²
Населення 28750 (2011)[1]
· густота 1130 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 300-370  м
Міста-побратими Україна Україна Теребовля
Телефонний код (48) 74
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів DKL
GeoNames 3096053
OSM 451361 ·R (Клодзький повіт, Нижньосілезьке воєводство)
Поштові індекси 57-300, 57-303, 57-304
Міська влада
Вебсторінка um.klodzko.pl
Мапа


CMNS: Клодзко у Вікісховищі

Клодзко (пол. Kłodzko, чеськ. Kladsko, нім. Glatz) — місто в південно-західній Польщі, на річці Ниса-Клодзька. Адміністративний центр Клодзького повіту Нижньосілезького воєводства.

Місто-побратим Теребовлі.

Історія[ред. | ред. код]

Ратуша

У давні часи навколо сучасної території міста існувало безліч поселень, які розміщувалися на торговому Бурштиновому шляху. Наприкінці X ст. на території був збудований замок, який належав Лібіцькому князівству, під управлінням Славника, батька Святого Войцеха[3]. У записі чеського літописця Космаса, який датується 981 роком, у рік смерті Славника, вперше згадується про Клодзько[4].

Протягом XI ст. відбувалися постійні битви між польською династією П'ястів та чеською династією Пржемисловичів  за право володіння Клодзькою землею. У 1114 році Клодзький замок був завойований князем Собіславом I із династії Пржемисловичів, який у 1137 р. уклав п'ятидесятницький мир із Болеславом Кривовустом, підтверджуючи приналежність регіону Клодзько до Чеського князівства[5]. Після того, як Пржемисл Отакар II загинув 26 серпня 1278 року в битві при Моравському полі Генріх IV спробував стати регентом Чехії при малолітньому королі Вацлаві II, але імператор Рудольф призначив на цю посаду маркграфа Оттона V Асканія, маркграфа Бранденбург-Зальцведель. Генріх Праведний як компенсацію отримав Клодське графство в складі Богемського королівства як лен. В 1305 році до складу міста додалося 5 фільварків, розташованих на півночі міста[6]. У 1327—1335 і 1336—1341 - Клодзько залишився під владою сілезьких П'ястів Генріха VI Доброго та Болеслава II[7]. У 1458 році богемський король Їржі оголосив Клодзько суверенним графством, де місто стало столицею[3]. У 1526 році Богемське королівство перейшло під владу австрійської династії Габсбургів корони Священної Римської імперії[8].  У 1742 році під час Першої сілезької війни, згідно Вроцлавського миру, Клодзько перейшло під владу Прусського королівства[7]. У 1760 році під час Семирічної війни місто захопили австрійські війська, але в 1763 році згідно Губертусбургського миру змушені були повернути місто Пруссії[9]. У 1807 році фортецю Клодзько захопили війська Наполеона, але в 1815 році згідно Версальського договору місто знову повернулося під управління Пруссії[10]

У 1868 році розпочалося будівництво залізниці, яка з'єднала Клодзько з ВроцлавомВалбжіхом, Кудовою та  Стронією. У 1864-1874 рр. у Юрандівійській дільниці почалося будівництво лікарняного комплексу[11]. У 1877 році Клодзько втратило статус фортифікованого міста, після чого місто отримало право на розширення за рахунок знесення мурів та просування  на південь, схід і захід. У 1884 році було побудовано синагогу. У 1886 були введені в експлуатацію водопровідні та каналізаційні системи, а в 1890 — електростанції. В цьому ж році було збудовано міську ратушу. У 1905 році в місті налічувалося 16 тис. чол[12].

У 1909 р. відкрилася філія райхсбанку Німеччини. У 1924 р. почав будуватися новий мікрорайон, газовий завод, електростанція, з'явилося водопостачання. У 1927 році створюються професійно-технічні училища та середні школи[4].

В період Другої світової війни на території колишньої фортеці побудовано табір для військовополонених, а також філію концтабору "Gross-Rosen" Рогозниця. Наприкінці війни місто було оголошено опорним пунктом (нім. Festung Glatz), який було наказано захищати до кінця. Зрештою місто довелося здати радянським військам 59-ї армії Першого Українського фронту, які 9 травня 1945 року захопили місто[13]. Згідно Потсдамського рішення місто опинилося у складі Польської держави, хоча до 1947 року Чехословаччина продовжувала вимагати права на місто згідно історичних документів[14]. До 1947 року німецьке населення було депортоване до Західної Німеччини. Влітку 1945 року до Клодзько почали прибувати східні Креси[7].

1947 році було утворено Клодзьку філію Татранського товариства та товариство Клодзької Землі, які в 1948 році почали видавати "Клодзький щорічник"[15]. У середині 1950-х рр. під час перебудови міста почалися часті обвали під час розкопок підвалів. Цілі квартали в північній частині Старого міста були зруйновані й забудовані новими будинками. У 1962 році розпочалася робота над проектом  краківських науковців з AGH з метою збереження будівель Старого міста. Охоронні роботи виконували науковці з "Przedsiębiorstwo Robót Górniczych" із Валбжиха[16].

У 1975-1998 рр. Клодзько знаходився у складі Валбжицького воєводства. У 1976 році було утворено туристичний маршрут підземеллями, довжиною 600 м[16]. У середині 1980-х років почала модернізуватися система комунікацій, у зв'язку з прокладанням північного проїзного шляху та з будівництвом магістрального мосту над річкою Ниса-Клодзька в об'їзд а головного автомобільного шляху в Пяски[16].

У 1992 році бригаду прикордонних військ, розміщені в Клодзько, було змінено на прикордонну охорону, а механізований полк на гірську піхоту[17]. У ніч на з 7 на 8 липня 1997 року Клодзько потерпав від найбільшої за тисячоліття повені, де вода піднялася на 8,71 м вище зазначеного рівня. 37 вулиць та 14 км дороги були затоплені, а оцінені втрати складали 92 млн злотих. Найбільше постраждали будівлі, які були розміщені на піску. У рамках державної допомоги та підтримки гміни Варшава-Центру, постраждалим було надано житловий квартал в районі Юрандова[18]. У 1999 році, згідно адміністративної реформи, Клодзько було додано до складу Нижньосілезького воєводства.

У наступні роки після наслідків повені відбувалася реконструкція Старого міста завдяки фінансової підтримки Європейського Союзу[19]. В 2005 році були започатковані дні Клодзької фортеці, а 4 квітня 2009 розпочалося будівництво галереї "Клодзька фортеця"[20]. Невдовзі  було побудовано торговий центр "Twierdza Kłodzko". У 2010 році почалося будівництво критого басейну поблизу маєтку Крижковського. У травні 2018 року була відкрита південно-східна об'їзна дорога[21].

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][22]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 13531 2412 9499 1620
Жінки 15219 2276 8790 4153
Разом 28750 4688 18289 5773

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. а б Bartkiewicz K., Dzieje ziemi kłodzkiej w wiekach średnich, Wrocław: Ossolineum, 1977.(пол.)
  4. а б Marcinek K., Prorok W., Ziemia Kłodzka. Informator turystyczny, Fundacja Rozwoju Miasta Kłodzka i Ziemi Kłodzkiej, 1993.(пол.)
  5. Historia w datach, pod red. M. Czaplińskiego i J. Maronia, Warszawa 1997, s. 145.(пол.)
  6. A.Herzig, Ruchniewicz M., Dzieje Ziemi Kłodzkiej, Hamburg – Wrocław: DOBU Verlag / Atut, 2006.(пол.)
  7. а б в Galas A., Galas A., Dzieje Śląska w datach, Wrocław 2001.(пол.)
  8. Broniewski W., Kłodzko. Śląsk w zabytkach sztuki, Wrocław: Ossolineum, 1970(пол.)
  9. Historia Śląska, pod red. M. Czaplińskiego, Wrocław 2002, s. 231.(пол.)
  10. Gładkiewicz R. (red.), Kłodzko. Dzieje miasta, Kłodzko: Muzeum Ziemi Kłodzkiej, 1998.(пол.)
  11. Słownik geografii turystycznej Sudetów, op. cit., s. 202.(пол.)
  12. Gładkiewicz R. (red.), Kłodzko. Dzieje miasta, Kłodzko: Muzeum Ziemi Kłodzkiej, 1998. s. 113–115(пол.)
  13. Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa „Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939- 1945”, Sport i Turystyka 1988, ​ISBN 83-217-2709-3​, s. 774.(пол.)
  14. Edmund Jan Osmańczyk: Encyklopedia ONZ i stosunków międzynarodowych. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1982, s. 438. ISBN 83-214-0092-2.(пол.)
  15. Słownik geografii turystycznej Sudetów, op. cit., s. 205(пол.)
  16. а б в Słownik geografii turystycznej Sudetów, op. cit., s. 205–206.(пол.)
  17. Z. Jaszek, Historia Kłodzka, w: Kłodzko. Plan miasta, 1:10 000, wyd. 3, PPWK, Wrocław – Warszawa 1999.(пол.)
  18. Rocznica wielkiej wody(пол.)
  19. Kłodzko będzie miało wreszcie krytą pływalnię? – InvestMap.pl Wiadomości – Najważniejsze wiadomości, wydarzenia, wywiady, fakty, newsy(пол.)[недоступне посилання з липня 2019]
  20. Telewizja Sudecka – Twoja Telewizja Miejska(пол.). Архів оригіналу за 14 січень 2010. Процитовано 29 січень 2019. 
  21. Magdalena Januszek: Obwodnica Kłodzka otwarta dla kierowców. 2018-05-29(пол.)
  22. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]