Клавдія I (герцогиня Бретані)
| Клавдія І фр. Claude de France брет. Klaoda Bro-C'hall | |||
.jpg) | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524 | |||
| Попередник: | Анна Ι | ||
| Наступник: | Франциск ΙΙΙ | ||
| |||
| під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524 | |||
| Попередник: | Анна І | ||
| Наступник: | Французький домен. | ||
| |||
| під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524 | |||
| Попередник: | Анна І | ||
| Наступник: | Франциск ІІ | ||
| |||
| 1515 — 1524 | |||
| Попередник: | Марія Тюдор | ||
| Наступник: | Елеонора Австрійська | ||
| |||
| під ім'ям Клавдія І 1515 — 1524 | |||
| Попередник: | Людовик ІІ | ||
| Наступник: | Французький домен. | ||
| Народження: |
13 жовтня 1499 Роморантен-Лантене, Королівство Франція | ||
| Смерть: |
20 липня 1524 (24 роки) замок Блуа, Королівство Франція | ||
| Причина смерті: | сифіліс | ||
| Поховання: | Абатство Сен-Дені | ||
| Країна: | Франція, Бретань | ||
| Релігія: | Католицтво | ||
| Рід: | Валуа | ||
| Батько: | Людовик XII | ||
| Мати: | Анна I (герцогиня Бретані) | ||
| Шлюб: | Франциск I (король Франції) | ||
| Діти: |
1 Луїза, 2 Шарлотта, 3 Франциск, 4 Генріх, 5 Мадлен, 6 Карл, 7 Маргарита, 8 Філіп. | ||
Клавдія І ( фр.Cloude de France нар. 13 жовтня 1499, Роморантен-Лантене — 20 липня 1524, Блуа) — герцогиня Бретані suo jure, з 1515 року королева консорт Франції, старша дочка Людовика XII та Анни Бретонської. Була дружиною Франціска I і матір'ю Генріха II, відповідно останні три королі з династії Валуа були її внуками.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Клавдія або Клод народилася 13 жовтня 1499 року в Роморантен-Лантене[1], в родині короля Франції, Людовика XII і його другої дружини, герцогині Бретані Анни І; вона була старшою дитиною і старшою дочкою двох виживших дітей пари. Дівчинка була названа на честь Святого Клавдія, до могили якого Анна здійснила паломництво в надії народити живу дитину: у двох шлюбах у королеви Анни було щонайменше чотирнадцять вагітностей, при цьому тільки двоє дітей пережили дитинство і юність — Клавдія і її молодша сестра Рената, яка народилася в 1510 році[2].
Принцеса виховувалася в суворості за образом її благочестивої матері[2]. Оскільки її мати не мала живих синів, Клавдія стала спадкоємицею герцогства Бретонського. Згідно з салічним законом ні Клавдія, ні її сестра не могли успадкувати французьку корону, оскільки вона могла відійти тільки до спадкоємця по чоловічій лінії. Разом з тим, королева Анна, яка не бажала залишити доньку без бретонського спадщини, за допомогою кардинала Амбуаза вирішила відокремити Бретань від французької корони. Кардинал почав суперечку з П'єром де Роан-Жи, маршалом, який палко підтримував ідею шлюбу між принцесою і герцогом Валуа, спадкоємцем французької корони, яка таким чином зберігала союз Бретані і Франції[3].
10 серпня 1501 року в Ліоні був підписаний шлюбний договір між дворічною Клод і майбутнім імператором СРІ Карлом V; підписантами виступили Франсуа Бузлейден (архієпископ Безансона), Гійом де Крій[en], Ніколас де Руттер і П'єр Лезземан, усі посли Філіпа I Габсбурга, батька Карла. Частиною договору обумовлювалося спадкування Бретані молодим принцом, а також становлення його наступним у лінії спадкоємства тронів Кастилії, Арагона і Австрії і бургундських володінь. На додаток, договір у Блуа[en] давав Клавдії чимале придане, ймовірно, на випадок смерті Людовика XII при відсутності у нього спадкоємців чоловічої статі: крім Бретані, Клавдія отримувала герцогства Мілан і Бургундію, графства Блуа і Асті[к 1] і території Генуезької республіки, окуповані Францією[4]. Таким чином, причини майбутнього суперництва Карла V І Франциска I були визначені ще до того, як вони стали монархами. 1505 року, будучи серйозно хворим, побоюючись за своє життя і не бажаючи загрожувати майбутньому царювання свого єдиного спадкоємця, Людовик XII розірвав заручини дочки і Карла V на користь герцога Валуа. До того ж, раніше Луїза Савойська отримала від короля таємну обіцянку, що Клавдія вийде заміж за її сина[5]. Таким чином, план маршала Жі, проти якого виступала королева Анна, був схвалений самим королем. Анна застосувала весь свій вплив, щоб парламент у Парижі засудив маршала за зраду[6].
Шлюб[ред. | ред. код]
.jpg)
9 січня 1514 року померла матір Клавдії королева Анна, Клавдія стала герцогинею Бретані; ще чотири місяці потому, 18 травня, в Сен-Жермен-ан-Ле Клавдія вийшла заміж за свого троюрідного брата, Франциска. Цим союзом Бретань закріплювалася за французькою короною у випадку, якщо третій шлюб короля Людовика XII з англійською принцесою Марією, укладений 9 жовтня 1514 року, не принесе довгоочікуваного спадкоємця. Як би там не було, шлюб виявився недовгим і бездітним: Людовік XII помер менш ніж через три місяці після весілля, на загальну думку через надмірні потуги в справі зачаття спадкоємця[7]. Франциск і Клавдія стали королем і королевою — це був третій випадок в історії, коли герцогиня Бретані ставала королевою Франції. [к 2].
Королева Франції[ред. | ред. код]
При дворі, вже будучи королевою, Клод залишалася в тіні своєї свекрухи Луїзи Савойської та зовиці Маргарити Ангулемскої. Фактично, Клод ніколи не правила своїм герцогством; у 1515 році вона передала чоловікові у вічне користування уряд своїх домініонів. молодшої сестри,На відміну від Клод не проявляла інтересу до материнського спадку, а так як вона не цікавилася політикою; королева вирішила присвятити себе релігії, опинившись під впливом, як вважають деякі історики, духівника[en] її свекрухи.
Після того, як Франциск став королем, до двору Клод приєдналася Анна Болейн. Існує припущення, що Анна була перекладачкою Клод на зустрічах з англійськими гостями. Наприкінці 1521 року Анна повернулася до Англії, де пізніше стала королевою-консортом. Іншою знаменитою фрейліною Клод була Діана де Пуатьє, яка згодом стала коханкою її сина Генріха II[8].
Клод була коронована в абатстві Сен-Дені 10 травня 1517 року кардиналом Філіпом де Люксембургом[en], який «помазав їй груди і чоло»[9]. Майже всі дев'ять років шлюбу Клод провела в нескінченних вагітностях. У її чоловіка було багато коханок, але всі вони були порівняно стримані. У власній родині Клод ввела суворий моральний кодекс, ігнорувати який мало хто наважувався[8]. Брантом писав про Клод:
Повинен сказати, мадам Клод Французька була дуже гарною і дуже милосердною, була мила з усіма і ніколи не виявляла незадоволення ні при дворі, ні в її домініонах. Вона була глибоко шанована королем Людовіком і королевою Анною, батьком і матір'ю, і вона завжди була хорошою дочкою для них; після того, як король прийняв мирову герцога Міланського, він оголосив і проголосив Клод в паризькому парламенті герцогинею двох прекрасних герцогств християнського світу, Мілана і Бретані, від одного батька і іншого від матері. Що за спадкоємиця! Якщо дозволите. Обидва герцогства приєдналися в ім'я всього доброго до нашого прекрасного королівства.
Пішак настільки багатьох династичних маневрів, Клод була невисокого зросту і страждала сколіозом, який зробив її спину сутулою, в той час як її чоловік був «великий і атлетичний». Численні послідовні вагітності зробили її тіло пухким, що стало причиною насмішок при дворі. Іноземні посли відзначали її «повноту», кульгавість, косе ліве око, малий зріст і потворність, але й визнавали за нею добрі якості[10]. Однак, при дворі після смерті батьків Клод не жалували. Брантом писав, що Франциск «заразив Клод сифілісом, що безсумнівно скоротило її дні. А мадам регент Луїза Савойська постійно знущалася над нею…» Франциск же у цей час знаходився під впливом своєї всюдисущої фаворитки Франсуази де Фуа.
Смерть[ред. | ред. код]
Клавдія померла 20 липня 1524 року в замку Блуа у віці 24-х років. Безпосередньою причиною її смерті стало народження сина Філіпа, який помер 1525 року[11][12]. Деякі історики заперечують його існування; інші вважають, що Клавдія померла від виснаження через численні вагітності або перенесений раніше кістковий туберкульоз (як і її мати). Клавдія була похована в абатстві Сен-Дені.
Після смерті Клавдії герцогство Бретань успадкував спочатку її старший син, дофін Франциск (опікуном став вдівець Клавдії), а після його смерті інший син — дофін Генріх, який після смерті батька став королем. Через кілька років після смерті Клавдії Франциск одружився вдруге: його обраницею стала Елеонора Австрійська, сестра імператора Карла V.
Сім'я[ред. | ред. код]
Чоловік[ред. | ред. код]
-
Франциск
(1494—1547)
Діти[ред. | ред. код]
Першу дитину народила в п'ятнадцять з половиною років , всіх дітей за дев'ять років шлюбу було сім.
Луїза 19.8.1515—21.9.1518)
Шарлота (1516—1524)
Франциск (1518—1536) ,дофін Франції , коронований в Ренні як герцог Бретані під іменем Франциск III
Генріх II (1519—1559) , король Франції , одружений з Катериною Медічі ,мав нащадків
Магдалина (1519—1559) , у шлюбі з Яковом V королева консорт Шотландії
Карл (1519—1559) , герцог Орлеанський , помер в молодому віці без дітей
Маргарита (1523—1574) ,після шлюбу з Емануїлом Філібертом герцогиня Савойська
.svg)
.jpg)
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Графство Асті було частиною приданого Валентини Вісконті (бабусі Людовика XII), коли вона виходила заміж за Людовика Орлеанського в 1389 році. Клавдія, як старша жива дитина батька, була не тільки законною спадкоємицею Асті, але й Міланського герцогства, оскільки у шлюбному договорі Валентини було обумовлено, що при відсутності спадкоємців чоловічої статі вона отримає домініони Вісконті.
- ↑ Попередні обидва випадки були пов'язані з її матір'ю, двічі коронованої Анною Бретонською — королевою по другому і третьому шлюбах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Louda, 1999, с. table 67.
- ↑ а б Robin, Larsen, Levin, 2007, с. 80.
- ↑ Blanchard, 2006, с. 299—300.
- ↑ Bottineau-Fuchs, 2005, с. 67—68.
- ↑ Tourault, 2014, с. 255.
- ↑ Blanchard, 2006, с. 299.
- ↑ Guicciardini, 1853, с. 341.
- ↑ а б Robin, Larsen, Levin, 2007, с. 81.
- ↑ Menin, 1723, с. 249.
- ↑ Géoris, 1998, с. 20.
- ↑ François de Valois (фр.). Histoire de l'Europe. Архів оригіналу за 19 Травня 2021. Процитовано 29 вересня 2015.
- ↑ Maison de Valois-Angoulême (фр.). heraldique-europeenne.org. Архів оригіналу за 27 Червня 2019. Процитовано 29 вересня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Baumgartner, Frederic J. Henry II, King of France 1547-1559. — Duke University Press, 1988. — P. 247—248.
- Blanchard, Joël. Philippe de Commynes. — Le Grand livre du mois, 2006. — P. 299—300. — ISBN 2286020418. — ISBN 9782286020415.
- Bottineau-Fuchs, Yves. Georges 1er d’Amboise 1460–1510: Un prélat normand de la Renaissance. — Editions PTC, 2005. — P. 67—68. — ISBN 2906258903. — ISBN 9782906258907.
- Géoris, Michel. François Ier: le magnifique. — Editions France-Empire, 1998. — P. 20. — ISBN 270480852X. — ISBN 9782704808526.
- Guicciardini, Francesco. Storia d’Italia. — 1853. — P. 341. — 373 p.
- Hackett, Francis. Francis the First. — Doubleday, Doran & Company, Incorporated, 1935. — P. 234. — ISBN 2262043698. — ISBN 9782262043698.
- Louda, Jiří. Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe / Michael Maclagan. — Little, Brown Book Group Limited, 1999. — 308 p. — ISBN 0316848204. — ISBN 9780316848206.
- Menin, Nicolas. An Historical and Chronological Treatise of the Anointing and Coronation of the Kings and Queens of France, from Clovis I to the Present King, and of All the Sovereign Princes of Europe. — W. Mears, 1723. — P. 249.
- Robin, Diana Maury; Larsen, Anne R.; Levin, Carole. Encyclopedia of Women in the Renaissance : Italy, France, and England / Michael Maclagan. — ABC-CLIO, 2007. — P. 80—81. — ISBN 1851097724. — ISBN 9781851097722.
- Seward, Desmond. Prince of the Renaissance: The Life of François I. — Cardinal, 1973. — P. 192. — ISBN 0351182349. — ISBN 9780351182341.
- Thevet, André. Portraits from the French Renaissance and the Wars of Religion. — Truman State University Press, 2009. — P. 24—25. — ISBN 193550360X. — ISBN 9781935503606.
- Tourault, Philippe. Anne de Bretagne. — Perrin, 2014. — P. 255. — ISBN 2262043698. — ISBN 9782262043698.
- Deputazione di storia patria per le antiche provincie modenesi. Pavullo e il medio Frignano. — Aedes Muratoriana, 1977. — P. 123.
|
_Comte_d%27Etampes.svg){kind=link}