Деніел Канеман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деніел Канеман
Daniel Kahneman
Народився 5 березня 1934(1934-03-05)[1][2][3]
Тель-Авів, підмандатна Палестини
Помер 27 березня 2024(2024-03-27)[4] (90 років)
Країна  Ізраїль
 США
Національність Сполучені Штати, Ізраїль
Діяльність психолог, економіст, викладач університету, есеїст, автор(ка)
Alma mater Університет Каліфорнії, Берклі доктор філософії, 1961 Єврейського університету в Єрусалимі Б.А., 1954
Галузь Психологія, економіка
Заклад

Принстонський університет 1993 - Каліфорнійський університет, Берклі 1986—1993 Університет Британської Колумбії 1978—1986 центру перспективних досліджень в області поведінкових наук 1972—1973

Єврейський університет в Єрусалимі 1961—1977
Науковий керівник Susan M. Ervin-Trippd
Аспіранти, докторанти Avishai Henikd
Anat Niniod[5]
Nathan Novemskyd[5]
Ziv Carmond[5]
Maria V. Stoned[5]
Carol Anne Vareyd[5]
Jacqueline Sue Snelld[5]
Членство Національна академія наук США (2024)[6]
Американська академія мистецтв і наук (2024)[7]
Угорська академія наук (2024)[8]
Американське філософське товариство (2024)[9]
Society of Experimental Psychologistsd
Real Academia de Ciencias Económicas y Financierasd[10]
Економетричне товариство (2024)[11]
У шлюбі з Anne Treismand[12]
Родичі Yosef Shlomo Kahanemand
Нагороди Нобелівська премія з економіки (2002)
Особ. сторінка scholar.princeton.edu/kahneman

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Деніел Канеман у Вікісховищі

Деніел Канеман (5 березня 1934, Тель-Авів — 27 березня 2024[13]) — американський та ізраїльський психолог. Лауреат Нобелівської премії з економіки 2002 року разом з Верноном Смітом за дослідження теорії перспективи.

Відомий своїми працями з когнітивної психологіїтеорії прийняття рішень та поведінкової економіки. Його емпіричні дослідження спростовують ті припущення про людську раціональність, які довгий час лежали в основі соціологічної теорії Чиказької школи та вільних, ринково орієнтованих економік. Разом з Амосом Тверські заклав основи для розуміння загальнолюдських помилок, які виникають через стереотипи та упередження, і розвинув теорію перспектив.

У 2011 році увійшов до списку провідних світових мислителів за версією журналу «Foreign Policy»[14]. У тому ж році була опублікована і стала світовим бестселером його книга Мислення швидке й повільне, у якій він коротко виклав суть свого дослідження.[15]

Був почесним професором психології та зв'язків з громадськістю Принстонського університету школи Вудро Вільсона, а також партнером-засновником TGG групи — консалтингової компанії з бізнесу та доброчинності.[16]

У 2015 році журнал Економіст назвав його одним з семи найвпливовіших економістів світу[17].

Біографія[ред. | ред. код]

Деніел Канеман народився в Тель-Авіві в 1934 році, де його мати Рейчел перебувала певний час. Він провів свої дитячі роки в Парижі, Франція, куди батьки емігрували з Литви на початку 1920-х років. Канеман і його родина жили в Парижі на момент його окупації нацистською Німеччиною в 1940 році. Його батька заарештували під час першої великої облави на євреїв Франції, але він був звільнений через шість тижнів на вимогу свого роботодавця.[18]:52 Сім'я переховувалась до самого кінця війни, змогли вижити всі, окрім батька Канемана, який загинув через цукровий діабет у 1944 році. Деніел Канеман разом з сім'єю переїхав до Палестини, підмандатної на той час Британії, у 1948 році, прямо перед становленням держави Ізраїль.

Канеман згадує момент зі свого життя в окупованій нацистами Франції, яким часто пояснює, чому він вирішив працювати у сфері психології:

Це було десь наприкінці 1941, чи на початку 1942. Євреї були зобов'язані носити Зірку Давида і для них була введена комендантська година після 6-ї вечора. Загравшись з другом, я повертався занадто пізно. Коли я йшов порожньою вулицею, одягнувши светр навиворіт, то побачив німецького солдата, що йшов мені назустріч. На ньому була одна з тих чорних військових форм, яку мені заповідали боятися понад усе — форма «есесівця». Коли ми порівнялись, я пришвидшив свій крок і помітив, що він на мене пильно дивиться. Потім він підкликав мене до себе, взяв на руки і обійняв. Я боявся, що він помітить зірку на моєму светрі. Він говорив мені щось схвильовано по-німецьки. Опустивши мене на землю, він відкрив свій гаманець, показав мені фото хлопчика, і дав трохи грошей. Я пішов додому з повною впевненістю в тому, що моя мати була права: людська сутність є невимовно складним і цікавим явищем. (Канеман, 2003)

Канеман отримав ступінь бакалавра наук в області психології і математики в Єврейському університеті в Єрусалимі у 1954 році. Після цього він служив, як військовий психолог Армії оборони Ізраїлю. Одним з його обов'язків було оцінювання кандидатів на професійну здатність для навчання в школі офіцерів, а також розробка тестів і вимірів для цієї мети. У 1958 році Деніел переїхав до Сполучених Штатів для здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук у Каліфорнійському університеті, Берклі.

В його дисертації (1961 р.) розглядались відносини між залежними в семантичному диференціалі та «дозволила мені займатися двома моїми улюбленими заняттями: аналізом складних кореляційних структур і програмуванням на ФОРТРАНі», як він потім згадував.[16]

Академічна кар'єра[ред. | ред. код]

Когнітивна психологія[ред. | ред. код]

Канеман почав свою академічну кар'єру як викладач психології в Єврейському університеті в Єрусалимі в 1961 році,[16] де він згодом був призначений на посаду старшого викладача в 1966 році. Його ранні роботи пов'язані з проблематикою візуального сприйняття і увагою. Наприклад, його перша публікація в престижному журналі Science мала назву ​​"Залежність між діаметром зіниці ока і обсягом пам'яті" (Канеман, Бітті, 1966). Протягом цього періоду, Канеман був запрошеним вченим в Університеті штату Мічиган (1965—1966) і прикладної психології науково-дослідного відділу в Кембриджі(1968/1969, літо). Він був науковим співробітником Центру когнітивних досліджень і викладачем з психології в Гарвардському університеті в 1966—1967 роках.

Судження і прийняття рішень[ред. | ред. код]

Цей період знаменує початок тривалої співпраці Канемана з Амосом Тверські. Разом Канеман і Тверські опублікували серію основних статей, переважно в галузі обмірковування і прийняття рішень, що привело до публікації їх теорії перспективи в 1979 році. Канеман був нагороджений премією імені Нобеля з економіки в 2002 році за роботи з теорії перспектив.

У своїй нобелівській біографії, Канеман стверджує, що його співпраця з Тверські почалася після того, як Канеман запросив того прочитати лекцію на одному з семінарів в Єврейському університеті в 1968 або 1969 році.[16] Свою першу спільно написану працю, «Віра в закон малих чисел», науковці опублікували в 1971 році. Вони опублікували також сім статей у наукових журналах в період 1971—1979 років. Крім «теорії перспектив», найвагомішою з-поміж цих статей стала робота «Судження в умовах невизначеності: евристика й упередження», яка була опублікована в престижному журналі Science і вводила у науковий дискурс поняття якорування.

Канеман залишив Єврейський університет в 1978 році, щоб зайняти посаду професора в Університеті Британської Колумбії.[16] Цей крок практично ніяк не позначився на його співпраці з Тверські, Тверські перейшов до Стенфордського університету в тому ж році.

Поведінкова економіка[ред. | ред. код]

Канеман і Тверські обидва працювали науковими співробітниками Центру перспективних досліджень в галузі поведінкових наук в Стенфордському університеті в 1977—1978 академічному році. Молодий економіст Річард Талер був запрошеним професором в Стенфордській філії Національного бюро економічних досліджень в цьому ж році. За Канеманом, «[Талер і я] скоро потоваришували, і відтоді значно вплинули на спосіб думок один одного». Спираючись на дослідження Канемана і Тверські, Талер опублікував роботу «До позитивної теорії споживчого вибору» в 1980 році, яку Канеман згодом назвав «основоположною працею з поведінкової економіки».

Канеман і Тверські і взяли активну участь у розробці нового підходу до економічної теорії, однак з цього часу науковці все менше працюють над спільними проектами. Вони будуть продовжувати публікувати певні праці разом до кінця життя, але період, коли Канеман працював майже винятково з Тверські закінчився в 1983 році — тоді він опублікував дві статті з Енн Трейсмен, яка стала його дружиною у 1978 році.

Гедоністична психологія[ред. | ред. код]

У 1990-х роках фокус дослідження Канемана почав поступово переходити до сфери «гедоністичної психології». Згідно з Канеманом і його колегами, «гедоністична психологія — це вивчення того, що робить досвід і життя взагалі приємними чи неприємними. Це пов'язано з відчуттям задоволення і болю, інтересу й нудьги, радості й печалі, і задоволеності і незадоволеності. Вона також стосується цілої низки обставин, від біологічних до соціальних, від окремих моментів страждання і насолоди».

Важко точно визначити, коли дослідження Канемана почали зосереджуватися на гедонізмі, хоча, швидше за все, такий інтерес був зумовлений його роботою у сфері економічного поняття корисності. Продовжуючи вивчати теорію прийняття рішень, Канеман все ж більше уваги приділяє гедоністичній психології, що призвело до його спільної праці з Едом Дінером і Норбертом Шварцем.[19]

Разом з Девідом Шкедом Канеман розробив поняття якорування, щоб пояснити, зокрема помилки людей при оцінці впливу різних сценаріїв розвитку на добробут у майбутньому (також відомі як афективне прогнозування, дослідженням якого згодом займався Деніел Гілберт). Певна «ілюзія» створюється тоді, коли люди переоцінюють значення впливу одного конкретного фактора на їх добробут, в той же час відкидаючи можливість існування численних інших факторів, які в більшості випадків мають значно більший вплив. Хорошим прикладом можуть служити написана Канеманом і Шкедом в 1998 році робота «Чи життя в Каліфорнії зробить людей щасливими? Якорування при оцінці рівня задоволеності життям». Згідно з цим дослідженням студенти на Середньому Заході США і в Каліфорнії мають однакові показники рівня задоволеності життям, але жителі Середнього Заходу думали, що їх каліфорнійські колеги є щасливішими.

Викладання[ред. | ред. код]

Канеман був старшим науковим співробітником і заслуженим викладачем Принстонського університету та Школи громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсона. Окрім того, був співробітником Єврейського університету та старшим науковим співробітником Інституту Ґеллапа.[20]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Канеман був одружений на знаменитій психологині Анні Трейсман з 1978 року до її смерті у 2018. З 2014 року вони жили у Берклі, штат Каліфорнія.[21] Канеман був описаний як єврейський атеїст.[22]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Винайдені Канеманом поняття та феномени[ред. | ред. код]

Опубліковані роботи[ред. | ред. код]

Нижче наводиться частковий список публікацій.

Документи[ред. | ред. код]

  • Канеман, D.; Бітті, J. (1966). «Діаметр зіниці і навантаження на пам'ять». Наука 154 (3 756): 1583—1585 DOI: 10.1126 / science.154.3756.1583. PMID 5924930 .
  • Тверскі,.; Канеман, Д. (1971). «Віра в закон малих чисел». Psychological Bulletin 76 (2) :. 105—110 DOI: 10,1037

/ h0031322 .

  • Канеман, D.; Тверскі А. (1972). «Суб'єктивна ймовірність: суд репрезентативності». Когнітивна психологія 3 (3): 430—454 DOI: 10,1016 / 0010-0285 (72) 90016-3 .
  • Канеман, Д. (1973). Увага і зусилля. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall.
  • Канеман, D.; Тверскі А. (1973). «На психології прогнозування». Psychological Review 80 (4): 237—251 DOI: 10,1037

/ h0034747 .

  • Тверскі,.; Канеман, Д. (1973). «Наявність: евристичний для оцінки частоти та ймовірності». Когнітивна психологія 5 (2): 207—232 DOI: 10,1016 / 0010-0285 (73) 90033-9 .
  • Тверскі,.; Канеман, Д. (1974). «Рішення в умовах невизначеності: евристика і забобони»,. Наука 185 (4157): 1124—1131. ДОІ: 10.1126 / science.185.4157.1124. PMID 17835457 .
  • Канеман, D.; Тверський, А. (1979). «Теорія перспективи: аналіз рішень в умовах ризику». Економетрика 47 (2) :. 263—291 ДОІ: 10,2307

/ 1914185. JSTOR 1914185.

  • Канеман, D.; Тверський, А. (1979). «Теорія перспективи: аналіз рішень в умовах ризику». Економетрика47 (2) :. 313—327 ДОІ: 10,2307

/ 1914185 

  • Тверскі,.;. Канеман, Д. (1981) «з каркасної рішень і психологія вибору». Наука 211 (4481): 453—458. ДОІ: 10.1126 / science.7455683. ПМІД7455683 .
  • Канеман, D.; Тверський, А. (1984). «Вибір, цінності та кадри». Американський психолог 39 (4) :. 341—350 ДОІ: 10,1037

/ 0003-066X.39.4.341 .

  • Канеман, D.; Міллер, DT (1986). «Теорія Норма: Порівняння реальність його альтернатив». Psychological Review 93 (2) :. 136—153 DOI: 10,1037 / 0033-295X.93.2.136 .
  • Канеман, D.; Кнеч, JL; Талер, RH (1990). «Експериментальні випробування ефекті вкладів і теорема Коуза». Журнал політичної економії 98 (6) :. 1325—1348 DOI: 10,1086 / 261737 .
  • Фредріксон, BL; Канеман, Д. (1993). «Тривалість зневага ретроспективних оцінок афективних епізодів». Журнал Особистість і соціальна психологія 65 (1) :. 45-55 DOI: 10,1037 / 0022-3514.65.1.45. PMID 8355141 .
  • Канеман, D.; Ловалло, D. (1993). «Боязкі вибори і сміливі прогнози: пізнавальна перспектива на ризиковане». Наука управління 39:. 17-31 DOI: 10,1287 / mnsc.39.1.17 .
  • Канеман, D.; Тверскі А. (1996). «Насправді пізнавальних ілюзій». Psychological Review 103 (3): 582—591. DOI: 10,1037 / 0033-295X.103.3.582. PMID 8759048 .
  • Schkade, DA; Канеман, Д. (1998). «Чи є живе в Каліфорнії зробити людей щасливими фокусування ілюзія в судженнях задоволеності життям?». Psychological Science 9 (5) :. 340—346 DOI:10.1111 / 1467-9280.00066 .
  • Канеман Д., Дінер, E., & Schwarz, Н. (ред.).. (1999) Благополуччя: Основи гедоністичної психології. Нью-Йорк: Фонд Расселл Сейдж.
  • Канеман, Д. (2003). «Погляд на рішення і вибору: Відображення обмежена раціональність». Американський психолог 58 (9): 697—720. DOI: 10,1037 / 0003-066X.58.9.697. PMID 14584987 .
  • Канеман, D.; Крюгер,.; Schkade, D.; Schwarz, N.;. Камінь, A. (2006) «Ви були б щасливішими, якщо б ви були багатшими

фокусування ілюзія?». Наука 312 (5782) :. 1908-10 DOI: 10.1126 / science.1129688. PMID 16809528 .

  • Канеман, Д. (2003). Карти обмеженої раціональності: погляд на інтуїтивне судження і вибору. У Т. Frangsmyr (ред.), Les

Prix Nobel 2002 [Нобелівські премії 2002]. Стокгольм, Швеція: Almquist і Wiksell International. Зверніть увагу, що ця глава складається з двох розділів: перший є автобіографія (з хвалебною промовою Амоса Тверскі) і другий стенограма своїй Нобелівській лекції, що і назва відноситься. Автобіографічна частина була перевидана як: Канеман, Д. (2007). Деніел Канеман. У Г. Lindzey & WM Раньян (ред.), Історії психології в автобіографії, том IX (стор. 155—197). Washington, DC: Американська психологічна асоціація. Вона також доступна на вебсайті Нобелівської премії .

  • Професор Пол Блум Єльського університету 2008, Yale відкритий курс, Введення в психологію, лекція 10 Стенограма

Книги[ред. | ред. код]

  • Канеман, Д. (2011) Мислення швидке й повільне, Фаррар, Страус і Жиру, ISBN 978-0374275631. (Відгук від Freeman Dyson в Нью-Йорк рев'ю оф букс , 22 грудня 2011 року, стор. 40-44.)
  • Канеман, Деніел Мислення швидке й повільне / пер. з англ. Максим Яковлєв. — К.: Наш Формат, 2017. — 480 с. — ISBN 978-617-7279-18-0
  • Канеман Д., Тверскі і А. (ред.) (2000) Вибір, цінності та фрейми. Нью-Йорк: Cambridge University Press.
  • Канеман Д., Slovic, П. , і Тверскі А. (1982) Судний в умовах невизначеності: евристики і упереджень. Нью-Йорк: Cambridge University Press.
  • Канеман, Деніел, Кас Санстейн, Олів'є Сібоні «Шум. Хибність людських суджень» / пер. з англ. Василь Старко, Наталія Старко. — К.: Наш Формат, 2022. — 300 с. — ISBN 978-617-7863-57-0

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

  • "Чи можемо ми довіряти нашій інтуїції? в Alex Voorhoeve Бесіди про етики. Oxford University Press, 2009. ISBN 978-0-19-921537-9 (переглядів обговорює Канеман про надійність моральних інтуїцій [варіант суджень] та актуальності його роботи в пошуках «рефлексивного рівноваги» У моральної філософії).

Інтерв'ю на радіо

  • Все на увазі, ABC, Австралія (2003)
  • Все на увазі, BBC, Велика Британія (2011)

Онлайн інтерв'ю

  • Мислення про мислення — інтерв'ю з Даніелем Канеман (2011)

Телевізійні інтерв'ю

  • Як ви реально заробити Рішення — Horizon (BBC серіал) — серія 2013—2014 № 9

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Munzinger Personen
  4. Daniel Kahneman, Nobel laureate who upended economics, dies at 90Вашингтон пост.
  5. а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Daniel Kahnemanwww.nasonline.org.
  7. Professor Daniel KahnemanАмериканська академія мистецтв і наук.
  8. Kahneman, Daniel: Az MTA köztestületének tagjaimta.hu.
  9. Dr. Daniel KahnemanАмериканське філософське товариство.
  10. Excmo. Sr. Dr. D. Daniel KahnemanReal Academia de Ciencias Económicas y Financieras.
  11. Fellows of the Econometric SocietyЕконометричне товариство.
  12. Who's who(untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  13. Помер автор бестселера "Думай повільно... Вирішуй швидко" Деніел Канеман. KP.UA (укр.). Процитовано 28 березня 2024.
  14. The FP Top 100 Global Thinkers. 71 Daniel Kahneman. foreignpolicy.com. 28 листопада 2011. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 3 листопада 2012.
  15. The New York Times Best Seller List – December 25, 2011 (PDF). www.hawes.com. Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2020. Процитовано 17 серпня 2014.
  16. а б в г д Kahneman, Daniel (2002). Autobiography. nobelprize.org. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 1 травня 2017.
  17. Influential economists – That ranking. economist.com. The Economist. 2 січня 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 4 квітня 2015.
  18. Lewis, Michael (2017) [1st pub. in the USA by W.W. Norton & Company, Inc, 2016]. The Undoing Project: A Friendship That Changed Our Minds. New York: Penguin Random House. ISBN 978-0-14-198304-2.
  19. Kahneman, Diener та Schwarz, 1999.
  20. Daniel Kahneman, Ph.D. The Gallup Organization. 2012. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
  21. How You Really Make Decisions. Horizon. Сезон 2013-2014. Епізод 9. 24 лютого 2014. Подія сталася на 00:20:13. BBC. BBC Two. Процитовано 26 лютого 2014. I live in Berkeley during summers and I walk a lot. {{cite episode}}: Cite має пустий невідомий параметр: |city= (довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 14 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. Engber, Daniel (21 грудня 2016). How a Pioneer in the Science of Mistakes Ended Up Mistaken. Slate Magazine. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 29 червня 2018. It’s a portrait of besotted opposites: Both Kahneman and Tversky were brilliant scientists, and atheist Israeli Jews...
  23. 2003- Daniel Kahneman and Amos Tversky. Архів оригіналу за 23 липня 2015.
  24. Cynkar, Amy (4 квітня 2007). A towering figure. Monitor on Psychology. American Psychological Association. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 26 листопада 2008. Daniel Kahneman will receive APA’s lifetime contributions award at convention for his work challenging human rationality and decision-making.
  25. Daniel Kahneman. Erasmus University Rotterdam. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 3 листопада 2012.
  26. The 50 Most Influential People in Global Finance. Bloomberg L.P. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
  27. Talcott Parsons Prize Ceremony and Address: Two Systems in the Mind. American Academy of Arts and Sciences. 9 листопада 2011. Архів оригіналу за жовтень 31, 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
  28. Alex Shakar, Stephen King win Times Book Prizes. LA Times. Tribune Company. 20 квітня 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 3 листопада 2012.
  29. And the Winners Are …. Keck Futures Initiative. National Academy of Sciences. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 24 червня 2013. An outstanding and accessible book that brings to the public key scientific insights about how we think and make decisions.
  30. His Excellency Dr. Daniel Kahneman. www.racef.es. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 2 листопада 2012.
  31. President Obama Names Presidential Medal of Freedom Recipients. Office of the Press Secretary, The White House. 8 серпня 2013. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2013.
  32. McGill to award 16 honorary degrees : McGill Reporter. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 29 червня 2018.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

  • Офіційний сайт (у Принстоні)
  • Резюме Канемана (2011)
  • Роботи або про Деніел Канеман в бібліотеках ( WorldCat каталог)
  • Карти обмеженої раціональності 2002 лекції в NobelPrize.org
  • Профіль і документи на науково-дослідних робіт у галузі економіки (RePEc)
  • Лекція на тему «Загадка досвіду проти пам'яті» на TED, лютий 2010
  • Теллер використовує швидкий мислення
  • Т. Парсонс церемонії нагородження та адреса: дві системи Розуму
  • Огляд: Мислення, швидкий і повільний Даніель Канеман
  • 2012 Singularity Summit Q & з Канеман на Fora.tv
  • Деніел Канеман (1934-)Короткий Енциклопедія Економіка. Бібліотека Економіки та Свободи (2-е вид.) ( Liberty Fund ). 2008.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Белянин А. Дэниел Канеман и Вернон Смит: экономический анализ человеческого поведения. — Вопросы экономики, № 1, 2003 с. 4-23.

Посилання[ред. | ред. код]