Козацький хрест «Убієнним синам України»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Козацький хрест «Убієнним синам України»
Hrest 2008.JPG

62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. / 62.86139° пн. ш. 34.72833° сх. д. / 62.86139; 34.72833Координати: 62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. / 62.86139° пн. ш. 34.72833° сх. д. / 62.86139; 34.72833
Країна Росія Росія
Розташування Меморіал «Сандармох» (Медвеж’єгорський район, Республіка Карелія)
Автор проекту Микола Малишко, Назар Білик
Скульптор Микола Малишко, Назар Білик
Матеріал світло-сірий граніт
Будівництво 2004 — 2004
Встановлено 9 жовтня 2004
Козацький хрест «Убієнним синам України» is located in Росія
Козацький хрест «Убієнним синам України»
Козацький хрест «Убієнним синам України» (Росія)

Коза́цький хре́ст «Убіє́нним сина́м Украї́ни» — пам'ятник на меморіалі «Сандармох» у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії (Російська Федерація).

Козацький хрест «Убієнним синам України» (Сандармох, 2007).
Фрагмент пам'ятника: рельєфне сонячне коло світлих людей, страчених в урочищі Сандармох. Фото Сергія Шевченка
Напис на Козацькому хресті
Меморіальна плита біля Козацького хреста (Сандармох, 2009)
Перший дерев'яний хрест
Делегація української громадськості на панахиді біля Козацького хреста (Сандармох, 2007)
Українська делегація під час поминальної прощі (2013)

Загальна інформація[ред.ред. код]

Пам'ятник установлений на колишньому розстрільному полігоні, на місці виконання смертних вироків жертвам більшовицького терору. У 1930-х роках в урочищі Сандармох проводилися масові розстріли людей, у тому числі страчено впродовж 5 діб (27 жовтня і 1—4 листопада 1937 року) великий тюремний етап Соловків — 1111 в'язнів. Серед них були представники української культури, науки, освіти: режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поети, професори Київського університету Микола Зеров і Павло Филипович, письменники Василь Атаманюк, Марко Вороний, Ґро Вакар, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Михайло Козоріс, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Андрій Панів, Олекса Слісаренко, Гео Шкурупій, Володимир Штангей, Михайло Яловий, Антін Крушельницький із двома синами, академіки Степан Рудницький і Матвій Яворський, науковці Василь Гоца, Сергій Грушевський, Петро Демчук, Петро Дятлів, Василь Волков, Микола Трохименко та багато інших, хто потрапив до «Списку Сандармоху». На території ділянки лісу, де віднайдено розстрільні ями, 1997 року створено меморіал, збудовано каплицю та встановлено пам'ятні знаки.

Співавтори проекту Козацького хреста «Убієнним синам України» — Малишко Микола Олексійович і Білик Назар Миколайович (Київ, Україна).

Опис[ред.ред. код]

Триметровий камінний хрест зі світло-сірого граніту (вага 8 т) встановлений на земляній могилі-кургані висотою 1 м, що символізує козацьке поховання. Від вершини до підніжжя могили викладено на чотири боки (в хрестоподібній формі) камені-валуни, характерні для природи Соловків — художній образ великої кількості людей, замордованих у таборах ГУЛАГу.

На лицьовій стороні монумента — рельєфне зображення сонячного, світлого кола, в якому вгадуються вирізьблені риси облич відомих діячів українського «розстріляного відродження». Бічні площі хреста мають нерівні посічені поверхні й порізи, що, перехрещуючись, нагадують сліди від мотузок, якими зв'язували смертників у ніч страти. Напис на хресті «Убієнним синам України» виконано українською мовою.

Пам'ятник виготовлено з двох камінних брил, доставлених з Мансуровського родовища на Уралі (Республіка Башкортостан, РФ).

« Основне, що ми намагалися передати, — твердь, непохитність і вічність. Саме тому світлий і міцний матеріал для пам'ятника, як нам здається, найбільше відповідає задуму.  »

— Микола Малишко. Інтерв'ю Сергію Шевченку[1], 2005 р.

Історія[ред.ред. код]

Ініціативні групи творчої інтелігенції в Україні й Карелії від кінця 1990-х років плекали ідею спорудити пам'ятник розстріляним політв'язням на меморіалі «Сандармох»[2][3]. У Києві 30 жовтня 2002-го підбито підсумки відкритого конкурсу (розглянуто 10 проектів), на якому перемогла спільна робота київських митців — монументаліста Миколи Малишка і скульптора Назара Білика. Пожертви на Козацький хрест надала світова громадськість — жителі України, Карелії, США, Канади, а також м. Воркута (РФ). Пам'ятник виготовлено на заводі в м. Кондопога (Карелія) за безпосередньої участі авторів проекту.

Монумент, встановлений і освячений 9 жовтня 2004 року[4], урочисто відкритий 5 серпня 2005 року. Провідна роль в організації та проведенні цих заходів належить Товариству української культури «Калина», яке в 2001—2012 роках очолювала жителька м. Петрозаводськ Лариса Скрипникова.

Згодом ще один меморіальний знак на Півночі Росії, який тематично пов'язаний з Козацьким хрестом, українці встановили на території Архангельській області — на Великому Соловецькому острові. Пам'ятний знак українцям — жертвам репресій тоталітарного режиму створено 2012 року завдяки зусиллям активістів «Меморіалу» імені Василя Стуса і неформального на той час громадського об'єднання «Соловецьке братство» (нині Міжнародне об'єднання «Соловецьке братство» — громадська організація, зареєстрована в Україні 17.03.2015)[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]