Мирослав Ірчан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мирослав Ірчан
Myroslav Irchan, Winnipeg.jpg
При народженні Андрій Дмитрович Баб'юк
Псевдоніми, криптоніми Мирослав Ірчан, Абба, Б'юк, І. Мірко, Юрко Ропша та інші
Народження 14 липня 1897(1897-07-14)
  П'ядики, Коломийський повіт, Австро-Угорщина
Смерть 3 листопада 1937(1937-11-03) (40 років)
  Сандормох, Карелія, РРФСР, СРСР
Громадянство Австро-УгорщинаУНРСРСР
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець
Роки активності: 1918–1933
Жанр оповідання, новела, драма
Magnum opus: «Родина щіткарів», «Фільми революції», «Радій»
Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
S: Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Мирослав Ірчан на Вікісховищі

Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к; 14 липня 1897, село П'ядики Коломийського повіту, нині Коломийського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, урочище Сандормох) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець.

Жертва більшовицького терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Андрій Баб'юк народився 14 липня 1897 року в селі П'ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району на Галичині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, потім 6 класів Коломийської гімназії, 1914 року — вчительську семінарію у Львові.

Під час Першої світової війни служив підхорунжим у Легіоні Січових Стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети «Стрілець». 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці».

У лютому 1920 року разом із Першою Галицькою бригадою УСС перейшов на бік Червоної армії. Член КП(б)У (1920). До кінця війни був на фронті як голова редакційної колегії і комісар агітпоїзда, редагував газету для галицького селянства «Більшовик».

Навесні 1921 року Ірчан переїхав до Києва і впродовж двох років (1921—1922) працював лектором у школі червоних старшин, одним з редакторів журналу «Галицький комуніст», активно друкувався в пресі.

Протягом 1922—1923 років жив у Празі, навчався в Карловому університеті. У жовтні 1923 року виїхав до Канади, друкувався в місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали «Робітниця» і «Світ молоді», був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт».

Мирослав Ірчан

Улітку 1932 року повернувся до Харкова, очолював літературну організацію «Західня Україна».

Загибель[ред.ред. код]

Мирослава Ірчана заарештували 28 грудня 1933 року в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Павлом Постишевим. Звинувачений у приналежності до націоналістичної української контрреволюційної організації. 28 березня 1934 року судова «трійка» і Колегія ГПУ засудили письменника на 10 років концтаборів.

Покарання відбував у виправно-трудових таборах на терені Карелії (Сегежа) та в Соловецькій тюрмі. Тут разом із Лесем Курбасом брав участь у роботі над виставами «Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна, «Аристократи» Миколи Погодіна, «Інтервенція» Льва Славіна, «Учень диявола» Бернарда Шоу та ін.

9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 «українських буржуазних націоналістів», які нібито створили на Соловках контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і підлягали розстрілу (справа № 103010-37 р.). Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3 квітня 1956 року.

Творчість[ред.ред. код]

Із 7 років став складати пісні. Дебютував оповіданням «Зустріч» у віденській газеті «Свобода» від 30 жовтня 1914 року. Перша збірка новел «Сміх Нірвани» вийшла у Львові 1918 року, підписана справжнім ім'ям автора.

Пам'ятник Ірчану в рідному селі
Пам'ятник Ірчану в Коломиї

Автор п'єс «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди» (1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» («Отрута», 1928), «Плацдарм» (1931). Автор фейлетону «Кам'янецька неділя (Вражіння)» — опубліковано 11 вересня 1921 року в газеті «Червона правда» (Кам'янець-Подільський).

Видання[ред.ред. код]

  • Сміх Нірвани. — Львів, 1918.
  • WS: Махно і махновці: Враження очевидця. — Кам'янець-Подільський, 1919. — 32 с. — (Бібліотека «Стрільця», № 8).
  • Бунтар. — Львів—Київ, 1922.
  • Безробітні. — Віннпег, 1923.
  • Дванадцять. — Вінніпег, 1923.
  • Їх біль. — Вінніпег, 1923.
  • Нежданий гість. — Вінніпег, 1923.
  • Родина щіткарів. — Вінніпег, 1923.
  • Трагедія Першого травня. — Нью-Йорк, 1923.
  • Фільми революції. — Нью-Йорк—Берлін, 1923.
  • Карпатська ніч. — Вінніпег, 1924.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Зленко Г. Ірчан Мирослав // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 277.
  • Довгалюк П. М., Ткачук М. П. Ірчан Мирослав // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 335.
  • Піонтек Люціянна. Мирослав Ірчан // Плужанин. — 1927. — № 1. — С. 33–34.
  • Майфет Григорій. Мирослав Ірчан — прозаїк // Червоний шлях. — 1929. — № 12. — С. 109–136.
  • Доленґо Михайло. Ірчанова проза // Критика. — 1930. — № 12. — С. 33–45.
  • Підгайний Леонід. Пролетарський письменник перед творчою методою (Нотатки про М.Ірчана-письменника) // Життя й революція. — 1930. — № 11/12. — С. 102–120.
  • Кравчук Петро. Літературна і громадська діяльність М.Ірчана в Канаді // Вітчизна. — 1957. — № 6. — С. 188–194.
  • Лазарович Микола. Легіон Український січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль, 2005. — С. 384.
  • Качкан В. А., Качкан О. В. Невичерпний атом: до пізнання Мирослава Ірчана // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі. — К., 2011. — С. 225–243.
  • Кравчук П. І., Власенко В. П. Мирослав Ірчан. Життя і творчість. — К.: Рад. письм., 1960. — 292 с.
  • Криволінська О. Жанрові особливості малої прози Мирослава Ірчана // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 1. — С. 65–72.
  • Крижанівський С. «А дні горять…»: Про творчість письменника М. Ірчана // Вітчизна. — 1987. — № 7. — С. 145–148.
  • Лобай Д. Мирослав Ірчан у Канаді // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників у екзилі, 1964. — С. 306–311.
  • Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан. Літературний портрет. — К.: Худ. літ., 1958. — 115 с.
  • Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан // Ірчан Мирослав. Твори: У 2 т. — К.: Держ. вид-во худ. літ., 1958. — Т. 1. — С. 5–48.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Шевченко С. В. Мирослав Ірчан: комуніст з «УВО» // Соловецький реквієм. — Київ: ВПК «Експрес-Поліграф», 2013. — С. 193–210.

Посилання[ред.ред. код]