Костел святої Варвари (Бердичів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Костел Святої Варвари
Костел св. Варвари, фасад.jpg

Костел Святої Варвари, вересень 2014 року
49°53′36″ пн. ш. 28°35′18″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 28.588528° сх. д. / 49.89333; 28.588528Координати: 49°53′36″ пн. ш. 28°35′18″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 28.588528° сх. д. / 49.89333; 28.588528
Розташування Україна Україна, Житомирська область, Бердичів
Засновник Радзивілли
Кінець будівництва 1826 рік
Архітектурний стиль бароко
Належність римо-католицька дієцезія
Адреса вул.Європейська, 25( колишня К. Лібкнехта)
Костел святої Варвари (Бердичів) is located in Україна
Костел святої Варвари (Бердичів)
Костел святої Варвари (Бердичів) (Україна)

CMNS: Костел святої Варвари на Вікісховищі

Костел Свято́ї Варва́ри у місті Бердичеві — парафіяльний католицький (Києво-Житомирська дієцезія) храм, заснований у середині XVIII століття; визначна архітектурна та історична пам'ятка міста, області і всієї держави.

Розташований за адресою: вул. Європейська[1], б. 25, м. Бердичів (Житомирська область, Україна).

Опис[ред.ред. код]

Бердичівський костел святої Варвари вільно розташований на садибній ділянці з відступом від лінії забудови. По осі будівлі з боку головного входу окремо стояла двох'ярусна дзвіниця (дотепер не збереглася).

Костьол — цегляний, оштукатурений, побілений, є тринавовою, склепінчастою, чотиристовпною базилікою у стилі бароко, з прямокутною апсидою, фланкованою приміщеннями сакристії і скарбця, з гвинтовими сходами в товщі західної стіни на музичні хори (не збереглися).

Головний західний фасад, відображаючи базилікальну структуру, складає тричастинну композицію. Фасадний торець вирішений у формі приставного пілястрового портика доричного ордера на п'єдесталі, увінчаного трикутним фронтоном.

Раніше по центральній осі розташовувались напівциркульна плоска ніша, в якій уміщалися прямокутний дверний отвір головного входу, над ним — балкон з арочними дверима з хорів, з'єднані арочним порталом, що включав колони корінфського ордера. З'єднання головного об'єму із зниженими бічними крилами, що закривають торці бічних нав, і підносяться над ними (що є особливістю архітектурної композиції фасаду) пом'якшено чверть-колонами, а по вертикалі — спливами. Кути крил акцентовані пучками пілястр, які розкрепують карниз, над якими, як і над фронтоном, знаходилась фігуративна скульптура. Бічні фасади розчленовані спареними лопатками. Вікна з лучковими перемичками у верхньому ярусі обрамлені лиштвами «з вухами», в нижньому — без лиштв.

В інтер'єрі храму збереглися хрестові склепіння на нервюрах.

Історія[ред.ред. код]

У 1756 році на місці теперішнього костелу була побудована дерев'яна восьмигранна каплиця на честь коронації ікони Матері Божої Бердичівської.

Пам'ятний знак до 240-річчя заснування парафії (1999)

Бердичівський парафіяльний костьол під титулом Святої Варвари було засновано у 1759 році Варварою Радзивілл. Саме цей чинник, тобто фінансова підтримка від самого заснування парафії постійними її парафіянами й опікунами князями Радзивілами зумовив той факт, що аж до 20-х років ХХ століття Бердичівська парафія св. Варвари лишалась однією з найбагатших у Луцько-Житомирській діоцезії.

В 18241825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, юний Фредерік Шопен грав у костелі та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного. Костел також відомий тим, що 14 березня 1850 року о 7 годині ранку в ньому взяли шлюб відомий французький письменник-класик Оноре де Бальзак і місцева шляхтянка Евеліна Ганська. Обряд здійснював прелат Олицької колегіати кс. Віктор Ожаровський. В 1858 році в храмі був охрещений відомий письменник-марініст Джозеф Конрад (Юзеф Коженьовський).

З приходом радянської влади у 1922 році усі цінності з храму були конфісковані й націоналізовані. Ще через 15 років (1937) у період релігійних гонінь костьол було замкнено.

Під час Другої світової війни і нетривалий час після неї — з 1941 по 1947 роки — костьол діяв. З 1950 року костьол знову був закритий.

У радянський повоєнний час костьол спершу пристосували під складське приміщення, а згодом приміщення культової споруди використовували пристосували під спортивну школу. використовувався як дитяча спортивна школа[2].

У 1966 році в пам'ять про вінчання в костьолі письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської на стіні костьолу було встановлено меморіальну дошку.

У 1969 році головний вхід до костелу був замурований, орган, хори, вівтар та окремі архітектурні прикраси — знищили. У вівтарі зробили вхідні двері, побудували залізобетонне перекриття центральної нави костьолу на два поверхи — для атлетичного і гімнастичного залів. Дзвіницю та сигнатуру над храмом тоді ж розібрали.

Нарешті 11 січня 1991 року понівечена християнська святиня знову була повернута віруючим, але вони туди не входили ще тривалий час, чекаючи також і на повернення кляштору Босих Кармелітів.

27 листопада 1994 року у костьолі Святої Варвари відбулася перша Служба греко-католиків. Її здійснив греко-католицький священик отець Петро Дутчак[3]. Відтоді в храмі постійно правлять служби, а дзвін через гучномовці розповсюджується по всьому місту.

До 200-річчя з дня народження Оноре де Бальзака 18 травня 1999 року відкрито нову меморіальну дошку (вид попередньої представлено унизу). Відкриття меморіальної дошки благословив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

У 2000 році в костьолі встановлено мармуровий хрест на честь 2000-ліття від Різдва Христового.

Грот Матері Божої

16 липня 2006 року на тому ж місці, де була каплиця, відбудовано та освячено грот на честь коронації Матері Божої Бердичівської (до 250-ї річниці коронації).

За сучасності костел належить римо-католицькій дієцезії. За домовленістю, у храмі св. Варвари постійно (з 1994 року) проводяться також богослужіння парафією св. Йосафата Української греко-католицької церкви.

Будівництво і архітектура[ред.ред. код]

Первісний храм було збудовано в 1782 році з соснового дерева. Будівля мала форму, подібну до сучасної: одну наву, притвор. Нава була побудована вівтарем на південь. Головний вівтар був різьблений, у осередді містив фігуру Христа Розп'ятого.

У 1799 році головний вівтар було покрито позолотою. Біля стовпів головного вівтаря, на колонах стояло 4 фігури — Святих Петра і Павла, Святих Варвари і Надії, нагорі — фігури ангелів.

Будівництво кам'яного костьолу, який зберігся дотепер, розпочалося зі східного боку поруч зі старим дерев'яним і було закінчено у 1826 році. Старий дерев'яний костьол розібрано в 1828 році.

Нова будівля, як і стара, була склепінчастою чотириствоповою базилікою. Внутрішній вигляд нового храму був подібний до старого, мав також три вівтарі. Різьблений образ Ісуса у головному вівтарі стояв у позолочених рамах на великій тумбі.

У 1878 році була зведена нова кам'яна дзвіниця заввишки 15 аршин на 4 дзвони.

У 1909 році фасад костьолу прикрасили 4-ма фігурами під хрестом Спасителя — матір Божа Скорботна та святий Йоан апостол, на фронтонах святі Петро і Павло. Цього ж року в костьолі встановлено новий орган відомої львівської органобудівної фірми І. Слівінського.

У результаті пристосування будівлі під дитячу спортивну школу в радянський час була серйозно порушена об'ємно-просторова структура храму — головний об'єм був розділений залізобетонним перекриттям на два поверхи, були розібрані хори, закладена арка входу на головному фасаді, до вівтарної частини зробили триповерхову цегляну прибудову зі сходовою кліткою.

Настоятелі[ред.ред. код]

Могила отця Бернарда Міцкевича, що 30 років служив у Бердичеві

Першим настоятелем мурованого костелу св. Варвари у Бердичеві (1826) був кс. Едмунт Бернатович, котрий збудував приміщення для священиків та благодійну їдальню для малозабезпечених.

У ХХ столітті в повоєнні роки, у період «войовничого атеїзму» в Бердичеві працював о. Юзеф Козінський — довголітній в'язень комуністичних таборів. В нелегкі довоєнні та післявоєнні роки він одним з перших правив служби Божі у костьолі св. Варвари. священикові не лише вдалося зберегти християнську громаду, а й придбавши разом з парафіянами хатину на Чуднівській вулиці, добитися дозволу на створення там каплиці. За служіння Богу і пастирську діяльність отця двічі ув'язнювали (згодом реабілітували). Помер священик Юзеф Козінський 20 січня 1967 року.

Наступний ксьондз Нікодем Яура прибув до Бердичева з Литви і працював протягом 196869 років, і за свою душпастирську діяльність був висланий владою з міста.

Від 1969 по 1998 рік у парафії беззмінно самовіддано працював о. Амброзій Міцкевич, народжений у Латвії у багатодітній родині, походженням із роду відомого поета Адама Міцкевича. Душпастирську працю у святині продовжив його брат о. Бернард Міцкевич, який за радянських часів 3 роки відсидів у в'язниці за навчання дітей релігії, і залишався у Бердичеві до своєї смерті (2006).

Ксьондзи Едмунт Бернатович та Юзеф Козінський поховані у Бердичеві на римо-католицькому («польському») цвинтарі, о. Бернард Міцкевич — біля самого костелу.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Варвари костел, 1826 р. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). - К. : Будивэльнык, 1983—1986 (електронна версія). - Том 2. - С. 147. (рос.)
  • Іващенко О. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5 // Житомир: «Полісся», 2005
  • «Земля Бердичівська», № 5 (15124) від 19 січня 2002 року
  • Петрівська О. Повернення храму віруючим. // «Земля Бердичівська», № 49 (15168) від 15 червня 2002 року
  • Путова Г. В. Стан бердичівської парафії св. Варвари згідно з візитаціями кінця XVIII — початку 40-х років XIX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Гол. ред. Костриця. — Житомир: Косенко, 2005. — 176 с.

Посилання[ред.ред. код]