Красна Поляна (Великоновосілківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красна Поляна
Герб Красной поляны.png
Герб Красної Поляни
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Великоновосілківський
Рада/громада Краснополянська сільська рада
Код КОАТУУ 1421283001
Облікова картка Красна Поляна 
Основні дані
Засноване 1787
Колишня назва Нова-Каракума, Нова-Каракуба
Населення 3828 (01.01.2014)
Площа 8.231 км²
Густота населення 465.1 осіб/км²
Поштовий індекс 85571
Телефонний код +380 6243
Географічні дані
Географічні координати 47°33′49″ пн. ш. 37°03′26″ сх. д. / 47.56361° пн. ш. 37.05722° сх. д. / 47.56361; 37.05722Координати: 47°33′49″ пн. ш. 37°03′26″ сх. д. / 47.56361° пн. ш. 37.05722° сх. д. / 47.56361; 37.05722
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Водойми річки: Мокрі Яли, Суха Яла
Відстань до
обласного центру
93,2 км
Відстань до
районного центру
40,9 км
Найближча залізнична станція Зачатівська
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 85571, с. Красна Поляна, вул. Григорія Балжи, 60; тел. 9-51-82
Сільський голова Тишлек Любов Дмитрівна
Карта
Красна Поляна. Карта розташування: Україна
Красна Поляна
Красна Поляна
Красна Поляна. Карта розташування: Донецька область
Красна Поляна
Красна Поляна

Красна Поляна у Вікісховищі?

Кра́сна Поля́на (в минулому — Нова-Каракума, Нова-Каракуба, Гончариха) — село в Україні, у Великоновосілківському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Краснополянська сільська рада.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване на берегах річки Мокрі Яли, у яку впадає річка Суха Яла. Відстань до райцентру становить понад 40 км і проходить автошляхом Т 0518. Землі села межують із територією с. Антонівка Розівського району Запорізької області та с. Передове Волноваського району Донецької області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

У сучасному селі Красна Поляна поєднано два села: на південному сході грецька колонія Нова Каракуба й на північному заході німецька колонія Єлизаветдорф.

Нова Каракуба[ред. | ред. код]

Нова Каракуба заснована у 1787 році греками-переселенцями з Криму. За даними на 1859 рік у казенному селі Нова Каракуба (Гончариха) Маріупольського грецького округу Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 1156 осіб (593 чоловічої статі та 563 — жіночої), налічувалось 281 дворове господарство, існував православний молитовний будинок[1].

Станом на 1886 рік у грецькій колонії Старо-Керменчицької волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії мешкало 1518 осіб, налічувалось 260 дворових господарств, існували православна церква, молитовний будинок, школа, 5 лавок й 2 винних погріби[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2438 осіб (1248 чоловічої статі та 1190 — жіночої), з яких 2402 — православної віри[3].

У 1908 році у грецькому поселенні, центрі окремої Ново-Каракубської волості, мешкало 3531 особа (1779 чоловічої статі та 1752 — жіночої), налічувалось 465 дворових господарства[4].

Єлизаветдорф[ред. | ред. код]

Північно-західна частина Красної Поляни у 19 сторіччі було окремим поселенням — німецькою колонією № 19 Елизабетдорф, Єлизаветівка; Єлизабетталь, Єлизаветполь, Блюменталь, № 19. Заснована у 1825 році. Засновники — 35 сімей із Бадена, Гессен-Дармштадта, Ельзаса. Лютеранські приходи Грунау і Людвігсталь. Молільний дім. Землі 2100 десятин (1857; 35 подвір'їв і 6 безземельних сімей). Школа. Жит.: 407 (1859), 674 (1885), 522/453 нім. (1897), 398 (1905), 382 (1908), 529 (1911), 588 (1919).

За даними 1859 року у Елизабетдорфі над Мокрими Ялами було 35 подвір'їв, 407 мешканців, 2 заводи.[5]

Дослідження[ред. | ред. код]

Говори (діалекти) саме 3-ї групи румейської мови за мовознавцями І. Соколовим і А. Білецьким стали основою для румейсько-російсько-новогрецького словника (укладачка - Рімма Харабадот) 2006 року (близько 6360 слів).

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 4606 осіб, із них 12,44 % зазначили рідною мову українську, 80,26 % — російську, 7,1 % — грецьку, 0,11 % — німецьку та 0,04 % — білоруську мову[6].

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2413) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-62)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 16-1)
  5. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область