Крилов Борис Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Юрійович Крилов
Народився 6 серпня 1976(1976-08-06) (43 роки)
Угорщина Будапешт
Громадянство Україна Україна
Жанр скульптура
Навчання Скульптурний факультет Академії образотворчого мистецтва і архітектури
Сайт tms.kiev.ua/?section=home

Борис Юрійович Крилов (6 серпня 1976, Будапешт) — український скульптор-монументаліст, дійсний член Національної спілки художників України і Royal Society of Sculptors[1].

Біографія[ред. | ред. код]

У 19931999 рр. навчався в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у майстерні Швецова Валерія Валентиновича. Викладачами, що сформували розуміння та навички роботи над монументальною скульптурою, були Іван Макогон, Василь Бородай та Микола Олексієнко.

У 1999 р., на останньому курсі навчання в академії розпочалась творча співпраця з Олесем Сидоруком, що згодом оформилась у «Творчу майстерню Сидорука та Крилова». Перші монументальні скульптури, пам'ятник Петрові Сагайдачному та Андрію Первозваному, вони виконали разом зі своїм вчителем Валерієм Швецовим. Самостійна робота розпочалась з монументу князю Святославу Хороброму, праця над яким поклала початок технічно складним експериментам з поєднання бронзи та граніту.

2016 року "ТМСК" долучилася до роботи Благодійного фонду «Корона князів Острозьких»[1], реалізовуючи ряд різномасштабних проектів, пов'язаних з історією та культурою України, Литви та Польщі. У їхньому числі меморіальна дошка князю Костянтину Острозькому для Штабу литовсько-польсько-української військової бригади у Любліні та пам'ятник, присвячений 100-річчю відновлення литовської державності «Витязь свободи»[2]. Остання робота прикметна складністю своєї конструкції, оскільки це один із небагатьох кінних пам'ятників із двома точками опори. Сьогодні члени «Творчаої майстерні Сидорука та Крилова» зайняті проектом з відновлення надгробного пам'ятника князю Костянтину Івановичу Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Нагороди[ред. | ред. код]

2001 р. — третя премія у другому Всеукраїнському конкурсі «Інтерyear 2001» за клубний комплекс «Ра».

2011 р. — за створення скульптурного комплексу страстотерпцям Борису і Глібу, був нагороджений званням «Почесний громадянин Вишгорода».

2018 р. — почесний знак Каунаської міської ради другого ступеня за пам'ятник, присвячений 100-річчю відновлення литовської державності «Витязь свободи»[2].

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Меморіальні дошки[ред. | ред. код]

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]