Ра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ра/Ре
r
a
N5
Z1
C2
Re-Horakhty.svg
В одному зі своїх численних втілень Ра, бог Сонця, з головою сокола і сонячним диском, що спочиває на його голові.
Міфологія Єгипетська
Божество в Релігія Стародавнього Єгипту
Заняття Бог Сонця та Світла
Батько Хнум або Нун
Мати Нейт
Брати/сестри Апеп, Тот, Себек, Серкет, Хатхор
Дружина Хатхор, Ісіда
Діти Шу, Тефнут, Баст, Маат
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ра в давньоєгипетській міфології — бог Сонця. За п'ятої династії фараонів шанувався як верховний бог, творець світу. Справжнє звучання імені цього бога достеменно невідоме, але загальноприйнятим є Ра, рідше Ре. Давні греки ототожнювали Ра з Геліосом. Зазвичай зображався з людським тілом і соколиною головою, на якій тримає Сонце у вигляді диска.

Згодом бога Ра ототожнено з іншими важливими божествами стародавнього Єгипту, зокрема Амоном та Гором. Виконуючи різні функції, Ра поставав ними та іншими богами й богинями. Часом вважається, що всі давньоєгипетські боги були аспектами Ра, таким чином Ра виступав єдиним Богом єгиптян[1].

Форми Ра[ред. | ред. код]

  • Хепрі (Хепера) — ранковий Ра, уособлення відродження. Зображався як жук скарабей, котрий котить Сонце, або людина з жуком замість голови. У певні періоди історії ранковим Ра вважався бог Гор (Ра-Горакті) і Хнум.
  • Ра — власне Ра в звичному образі як бог Сонця. Зображався з людським тілом і соколиною головою, або цілком як сокіл. Таким він постає опівдні. Вночі ж, борючись зі змієм Апепом (Апопом), уявлявся в подобі кота.
  • Амон-Ра — буквально «прихований (невидимий) Ра» — правитель усіх богів і світу, як його уявляли за Середнього царства, і покровитель фараона. Такі ж функції приписували пізніше Атуму-Ра. Зображався як людина в подвійній короні.
  • Атум (Атем, Тему) — вечірній Ра. Зображався у людській подобі зі символами влади. У цій формі Ра готувався до нічної битви з Апепом.
  • Рат-тауі — жіноча іпостась Ра[1].

Ра в міфах[ред. | ред. код]

Ра в небесному човні освітлює Землю

Походження Ра і світу[ред. | ред. код]

На початку існував безкрайній хаотичний океан Нун серед темряви. Нун створив сяйливе Яйце, з якого вийшов Ра. Новонароджений бог володів мовою і варто було йому сказати яке-небудь слово як виникало те, що воно означає. Ра проголосив, що буде Хепрі зранку та Ра опівдні й піднявся над океаном, вперше освітивши світ.

Ра по черзі назвав богів, які виникли і почали керувати відповідними речами та явищами: з появою Шу виник вітер, Тефнут — дощ, коли з'явилася Геб — виникла земля, з Нут утворилося небо, а Хапі дав початок ріці Ніл, що зробила навколишні землі родючими. Після цього Ра назвав усіх інших богів і речі, так створивши світ. Останніми він створив чоловіка і жінку, котрі з'явилися на землях Єгипту і дали початок людству. Завершивши творіння, Ра спустився на землю, набувши подоби людини, і став першим фараоном. Він правив тисячі років, за яких Єгипет процвітав, тому лишилася приказка про щасливе життя «як було в часи Ра». У столиці, Геліополі, на честь Ра було поставлено величезний обеліск із золота, що вказував на сонце.

Бунт проти Ра[ред. | ред. код]

Бувши в подобі людини, Ра повільно старів і слабшав. Люди перестали шанувати його і слухатися законів фараона. Вони замислили убити Ра, адже його кістки були срібні, плоть золота, а волосся благородного лазурового кольору. Розгніваний Ра скликав богів Шу, Тефнут, Геба, Нут і Нуна до свого таємного палацу. Порадившись із ними, Ра послав на землю кровожерну богиню Сехмет, наказавши знищити весь людський рід. Спустившись в Нижній Єгипет, Сехмет стала жорстоко вбивати кожного, кого бачила, впродовж багатьох днів, просуваючись далі населеними землями.

Побачивши, як страждають люди, Ра вирішив помилувати їх, але не міг зупинити Сехмет, поки вона не виконає ранішого наказу. Аби врятувати людей, він вигадав набрати червоної охри і змішати її з пивом. У Геліополі було заготовлено 7000 глеків з таким червоним пивом. Діставшись туди, Сехмет подумала, що в глеках кров і стала жадібно його пити, поки не сп'яніла і не заснула. Ра перетворив Сехмет на Хатхор — богиню кохання, щоб людський рід відновився.

Хитрість Ісіди[ред. | ред. код]

Геб і Нут мали дітей Осіріса, Ісіду, Нефтиду і Сета. Ісіда була наймудрішою після Ра і знала все на світі та в небі, крім таємного імені Ра. Тим часом Ра все старішав, коли одного разу його слина впала на землю, Ісіда зробила з утвореного бруду кобру. Вона послала змію слідом за Ра, щоб та вкусила бога. Боги злетілися на крик Ра і віднесли його до Ісіди, щоб вона вилікувала його. Ісіда на це сказала, що зцілить бога, якщо знатиме його таємне ім'я. Бог зрозумів, що кобру створив хтось, крім нього, і довго не хотів видавати таємниці. Врешті Ра взяв з Ісіди обіцянку, що вона не викаже це ім'я нікому, крім свого сина, який зватиметься Гор. Богиня вивела отруту з тіла Ра, але той, засмучений невдячністю людей і богів, покинув землю, відтоді з'являючись людям тільки як сонце[2].

Подорож Ра[ред. | ред. код]

За Нового царства єгиптяни вірили, що навіть вирушивши на небо, Ра не залишив землю без своєї ласки. Єгипетська міфологія пояснювала небесний рух Сонця так: Ра в супроводі інших божеств щодня виїжджає зі сходу в денній барці (кораблі), щоб освітлювати землю, і через 12 годин пересідає в нічну барку, щоб протягом 12 нічних годин осявати підземний світ Дуат.

У потойбічному світі Ра щоночі зустрічається віч-на-віч з Апопом — жахливим велетенським змієм, злим демоном темряви, що намагається проковтнути сонце і назавжди позбавити світ його світла. Апоп був протилежністю Маат, божественної справедливості Ра, і символізував зло, хаос, руйнування та іноземний гніт. Тому щоночі Ра в образі рудого кота за допомогою кількох інших богів, зокрема Баста, Серкета та Шу, перемагає Апепа, щоб знов битися з ним наступної ночі[3].

Після перемоги над чудовиськами мороку Ра відвідує богів і небіжчиків Дуату, які отримували від нього земні наділи і вважалися його підлеглими. Кожен з них міг споглядати його лише одну годину на добу, а особливі обранці мали щастя проводити з променистим богом весь час, пливучи з ним в сонячній барці.

Ця доля вважалася бажаною для всякого благочестивого єгиптянина; звідси численні гімни на честь Ра і його зображення на надгробках часів нового царства. Гімни, присвячені Ра, що подорожує царством Осіріса, потрапили до «Книги Мертвих»[4].

Культ Ра[ред. | ред. код]

Жрець вшановує Ра. Малюнок на дереві 900 року до н. е.

Головною святинею древніх єгиптян були два кораблі, поміщені до храму Хат Бенбен у Геліополі. Вони символізували кораблі, якими бог подорожує по небу: «Мад» і «Секті». Єгиптяни вірили, що в спеціальній каюті на кораблі незримо перебуває сам Ра і супровідні боги, відображаючи небесне плавання. Також у храмі зберігався священний диск Бенбен, вірогідно виготовлений з каменю, який вважали втіленням Ра. Той факт, що в Геліополі поклонялися двом локаціям бога Сонця, вказує, що це божество не розглядалося як неподільне, а розкладалося на дві сутності, кожній з яких могло приписуватися незалежне існування. Спочатку кожна форма цього божества мала власну сферу діяльності, але поступово їхні властивості і функції стали майже ідентичними.

Про культ Ра, особливо у формі Амона-Ра у Фівах, у Берлінському музеї зберігаються ритуальні папіруси, вивчення яких розпочав Оскар фон Лемм[ru] («Das Ritualbuch», 1886).

Зображення Ра[ред. | ред. код]

Ра в храмі Дейр-ель-Бахрі.

Ра зображався у вигляді людини з головою сокола (або кібчика), який в одній руці тримає символ життя, в інший — символ незалежності, царський жезл уас. На його голові поміщався сонячний диск, обвитий змією під назвою урей, яка символізувала владу над життям і смертю. Зображення сокола символізувало сонце і поняття «бог». Вважається, що зв'язок з цим птахом виник через спосіб полювання сокола — він ширяє високо в небі, після чого падає на жертву, як сонячне проміння. Сокіл вважався священною твариною, місця їх гніздування шанувалися, а тіла птахів після смерті муміфікувалися[5].

Спочатку при Ра не було жіночих божеств: він творив сам, але згодом поруч з ним з'являються богині Рат-тауі, Іусааст, Аментет тощо. Штучність їх зрозуміла вже з їхніх зображень, які робили з них двійників Ісіди і Хатхор, а не дружин ієракокефального бога світла.

У сучасній культурі[ред. | ред. код]

  • У псевдонауках часто стверджується начебто слово ра є прадавнім і існує майже у всіх мовах світу, означаючи «сонце», «добро». До прикладу, його «знаходять» в таких словах як райдуга, радість, правда, при цьому ігноруються рана, раб та подібні, що мають цю частину. Особливо це притаманно російській псевдонауці[6][7].
  • Норвезький дослідник Тур Геєрдал, дав назву «Ра» та «Ра II» двом своїм очеретяним човнам. За допомогою цих човнів Хейєрдал практично обґрунтував можливість контактів між Давнім Єгиптом і ранніми американськими цивілізаціями, що пояснює подібність ритуалів і культів поклоніння Сонцю, а також будування пірамід з обох боків Атлантичного океану. Хейєрдал та його команда, що складалася з радянського лікаря і мандрівника Юрія Сенкевича, 17 травня 1970 вирушили на «Ра II» в морську мандрівку з Марокко в Центральну Америку.
  • В творах, заснованих на давньоєгипетській міфології, Ра часто зображається верховним богом, якому притаманна мудрість і справедливість, але віддаленість від людей. Наприклад, у коміксі та мультсеріалі «Пригоди Папіруса», фільмі «Боги Єгипту».

Художня література[ред. | ред. код]

Кінематограф[ред. | ред. код]

  • У знятому в 1994 науково-фантастичному фільмі «Зоряна брама» давній бог Ра ототожнений з інопланетянином, який у давнину поневолив людство. Після повстання на Землі Ра подався на пустельну планету Абідос, куди в наші дні за допомогою Зоряної брами і вирушив військово-дослідний загін з Землі. В кінці фільму Ра гине на своєму космічному кораблі внаслідок ядерного вибуху, однак згодом він з'являється в серіалі «Зоряна брама: SG-1» в серії «Мебіус», у якій група SG-1 вирушає в минуле.
  • 2016 року роль Ра у фільмі «Боги Єгипту» виконав Джеффрі Раш

Відеоігри[ред. | ред. код]

  • У відеогрі «Age of Mythology» можна вибрати заступництво бога Ра.
  • У вигаданому фентезійному світі Forgotten Realms Ре (тобто Ра) очолює пантеон Мулхоранда, населення якого походить від стародавніх єгиптян. Ціною свого життя (Ре гине в сутичці з Верховним богом орків Грумшем) він відбиває навалу орків на Мулхоранд і сусідній Унтер, після чого Хорус (тобто Хор) воскрешає Ре і зливається з ним у єдиному божестві Хорус-Ре (тобто Ра-Горахті).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Armour, Robert A. (2001). Gods and myths of ancient Egypt (англ.). American Univ in Cairo Press. с. 9–16. ISBN 9789774246692. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017. 
  2. Ancient Egypt: the Mythology - The Story of Re. www.egyptianmyths.net. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017. 
  3. Ancient Egypt: the Mythology - Apep. www.egyptianmyths.net. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017. 
  4. Книга Мертвих: 127—137. За Taylor, John H. (creator), Ancient Egyptian Book of the Dead: Journey through the afterlife. British Museum Press, London, 2010. ISBN 978-0-7141-1993-9
  5. Wiedemann, A. (2012). Religion of the Ancient Egyptians. Courier Corporation. 
  6. Тищенко О. Лженаука, ватний синдром і викладання мови у ВНЗ / Оксана Тищенко // Дивослово. — 2016. — № 5. — С. 27–33.
  7. Зализняк, Андрей Анатольевич. О профессиональной и любительской лингвистике. elementy.ru (рос.). Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 23 січня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Morenz S. Egyptian Religion / Siegfried Morenz. — Cornell University Press, 1973. — 379 p. (англ.)
  • Wiedemann A. Religion of the Ancient Egyptians / Alfred Wiedemann. — Courier Corporation, 2012 р. — 352 p. (англ.)
  • Armour, Robert A. Gods and myths of ancient Egypt / Robert A. Armour. American Univ in Cairo Press, 2001. — 207 p.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]