Латиніна Лариса Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Латиніна Лариса Семенівна
рос. Лариса Семёновна Латынина
Latinina portret.jpeg
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Народження 27 грудня 1934(1934-12-27)[1] (86 років)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Зріст 161 см
Вага 52 кг
Спорт
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Вид спорту Спортивна гімнастика
Участь і здобутки
CMNS: Латиніна Лариса Семенівна у Вікісховищі
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Леніна орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «Ветеран праці» Орден княгині Ольги III ступеня
Заслужений тренер СРСР Заслужений працівник фізичної культури Російської Федерації Заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Спортивна гімнастика

УССР

Олімпійські ігри
Золото 1956 Мельбурн Командний залік
Золото 1956 Мельбурн Абсолютний залік
Золото 1956 Мельбурн Опорний стрибок
Золото 1956 Мельбурн Вільні вправи
Золото 1960 Рим Командний залік
Золото 1960 Рим Абсолютний залік
Золото 1960 Рим Вільні вправи
Золото 1964 Токіо Командний залік
Золото 1964 Токіо Вільні вправи
Срібло 1956 Мельбурн Різновисокі бруси
Срібло 1960 Рим Різновисокі бруси
Срібло 1960 Рим Вправи на колоді
Срібло 1964 Токіо Абсолюний залік
Срібло 1964 Токіо Опорний стрибок
Бронза 1956 Мельбурн Командні змагання з предметом
Бронза 1960 Рим Опорний стрибок
Бронза 1964 Токіо Різновисокі бруси
Бронза 1964 Токіо Вправи на колоді

Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій) (нар. 27 грудня 1934, Херсон[2], Українська РСР, СРСР) — радянська спортивна гімнастка, дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 1966-1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько — Семен Андрійович Дирій (1906–1943) — покинув сім'ю, коли їй не було року. Потім — загинув на фронті.[3] Мати — Пелагея Онисимівна Барабанюк (1902–1975) — працювала прибиральницею, нічним сторожем. Сама виховувала доньку у повоєнному Херсоні. Заробляла трохи більше 200 рублів. з яких 50 віддавала на заняття дочки балетними танцями.

Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсону. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила до Київського політехнічного інституту та продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова[4]. Разом з мамою переїхали до Києва.[3]

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року в Мельбурні Латиніна виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.

На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.

На Олімпіаді 1964 року в Токіо Латиніна не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.

Лариса Латиніна — восьмиразова чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964). . З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор (18 олімпійських медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 2012 році це досягнення було перевершено Майклом Фелпсом.

Завершила кар'єру в 1966 році.

У 1966-1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики, відповідала за організацію змагань з гімнастики на Олімпіаді 1980 року в Москві.

Нині Лариса Латиніна — громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області.

В 1998 році Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики[5].

Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».[6]

В останні роки Лариса Латиніна — часта гостя на батьківщині — в Україні, з якою її пов'язують крім патріотичних почуттів, ділові й дружні взаємини.

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Дирій Семен Андрійович (1906–1943), учасник Другої Світової війни, загинув у Сталінградській битві.
  • Мати — Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902–1975).
  • Чоловік : перший шлюб: Латинін Іван Ілліч; друний шлюб: Фельдман Юрій Ізраїльович (1938–2020), доктор технічних наук, професор, академік Російської та Міжнародної академії електротехнічних наук, в минулому — президент, генеральний директор ВАТ «Акціонерна електротехнічна компанія «Динамо». Шлюб уклали 27 грудня.[3]
  • Донька — Латиніна Тетяна Іванівна (нар. 1958) протягом 15 років танцювала в хореографічному ансамблі «Берізка».
  • Онуки: Костянтин (нар. 1981), Вадим (нар. 1994).

Книги[ред. | ред. код]

Лариса Латиніна є автором книг:

  • Латиніна Л. Сонячна молодість / Літ. запис Г. Поліщук. — К.: Молодь, 1958. — 114 с. з іл.
  • Латынина Л. С. Равновесие. — М.: Мол. гвардия, 1970. — 223 с. : 8 л. ил. — (Спорт и личность).
  • Латынина Л. С. Равновесие. Изд. 2-е. — М.: Мол. гвардия, 1975. — 240 с. с ил : 16 л. ил. — (Спорт и личность; Кн. 25).
  • Латынина Л. С. Как зовут эту девочку?. — М.: Правда, 1974. — 46 с. — (Б-чка «Огонек»; № 35).
  • Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — М.: Сов. Россия, 1977. — 157 с.
  • Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — Санкт-Петербург: Фонд Людвига Нобеля: Полиграфическое предприятие № 3, печ. 2014. — 378 с., [18] л. цв. ил., портр.: ил., портр.; 21 см.; ISBN 978-5-902078-86-9

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На першості СРСР 1958-го року Латиніна виступала будучи на п’ятому місяці вагітності[7], приховавши це за рекомендацією лікаря[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

  • Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх[9]

Російська Федерація[ред. | ред. код]

Міжнародні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. Згідно з Офіційним сайтом Херсонської міської ради та її виконавчих органів{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110719190646/http://www.city.kherson.ua/index.php?id_item=394 |date=19 липень 2011 }} Латиніна народилась в селі Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області
  3. а б в Яремко Іван. "Лариса Латиніна: «Почуваюся найщасливішою жінкою в світі»… С. 10
  4. Лариса Латынина: «У меня осталось много близких в Украине» (рос.)
  5. LARISSA LATYNINA. International Gymnastics Hall of Fame. Процитовано 2007-05-12. 
  6. Офіційний сайт Херсонської міської ради та її виконавчих органів. Архів оригіналу за 19 липень 2011. Процитовано 5 квітень 2010. 
  7. [https://younglibzp.com.ua/larisa-semenivna-latinina-do-85-richchya-vid-dnya-narodzhennya-zirki-svitovoї-sportivnoї-gimnastiki-devyatirazovoї-olimpijskoї-chempionki/ Запорізька обласна бібліотека для юнацтва: Лариса Семенівна Латиніна: до 85-річчя від дня народження ]
  8. А.Говоров. Непростая судьба чемпионки
  9. Указ Президента України № 1078/2002 від 29 листопада 2002 року «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху»
  10. Olympic Order // 96th Session in Tokyo

Джерела та література[ред. | ред. код]

Інтернет[ред. | ред. код]