Кантер Леонід Віленович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Леонід Кантер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Віленович Кантер
Леонід Кантер.jpeg
Дата народження 27 липня 1981(1981-07-27)
Місце народження Київ, УРСР
Дата смерті 4 червня 2018(2018-06-04) (36 років)
Місце смерті хутір Обирок, Чернігівська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський природничо-науковий ліцей № 145 і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія кінорежисер, продюсер, тележурналіст, письменник
IMDb ID 8274204
CMNS: Леонід Віленович Кантер у Вікісховищі

Леонід Віленович Кантер (27 липня 1981, Київ — 4 червня 2018, хутір Обирок, Чернігівська область, Україна) — український продюсер, кінорежисер, тележурналіст, мандрівник та письменник. Автор культових документальних стрічок про війну на сході України — «Війна за свій рахунок», «Добровольці Божої чоти» та «Міф». Засновник арт-поселення «Хутір Обирок» на Чернігівщині.

Життєпис[ред. | ред. код]

Виріс у Києві. Закінчив Київський природничо-науковий ліцей № 145. 1998 на першому курсі університету працював журналістом та ведучим у Національній телекомпанії України.

1999 року — ведучий програми «Прийдешні знаменитості».[1]

2002 — отримав першу вищу освіту в Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (спеціальність «актор театру та кіно, ведучий телепрограм»). 2005 — друга вища освіта в КНУТКіТ (спеціальність «Режисер телебачення»).

2003 — заснував кіностудію «Лізард філмс», що зняла близько 50 короткометражних, кілька повнометражних та документальних стрічок. У ролях Леонід Куравльов, Лідія Федосєєва-Шукшина, Володимир Жириновський, Вітас, Дмитро Дюжев, Олександр Смирницький та інші.

2004—2007 — викладач КНУТКіТ.

2005 ― в колективі студентів допомагав розчищати гірську стежку в напрямку першого українського туристичного притулку «Плісце».

2007 — оселився на хуторі Обирок у Чернігівській області, в якому створив мистецький центр — творче поселення, де збирав друзів з усього світу, організовував фестивалі, мистецькі заходи, творчі школи та народні свята. Серед найвідоміших — фестиваль «ХЛІБ своїми руками»[2], гостями якого були, зокрема, кінорежисер Михайло Іллєнко, міністри Ігор Швайка, Володимир Омелян та перший афро-етнічний фестиваль «Мама Африка».[3]

З початком 2010-х років просував ідею створення заповідника в околицях села Обірки, але не завершив цей проект.

У березні 2014 самостійно здійснив рейд по містах Криму, які готували під російську окупацію. Відвідав Сімферополь, Бахчисарай, Феодосію, Керч і Севастополь. Про ситуацію в останньому розповів на Громадському телебаченні на живо 19 березня 2014:[4]

...Ну, наприклад, у Севастополі - там дійсно значна кількість людей налаштована не просто проросійськи, вона налаштована радикально по-нацистськи. Це те, що їм казали - на західній Україні їм там за російську мову голови будуть бити, то от зараз це реально вже існує в Севастополі. За українську мову там затримують, там привозять в РОВД, там запрошують СБУ - тобто СБ Крима, те, що зараз там перефрабоване СБУ. І людину реально до ранку тримають, промивають конкретно. Залежно від того, чи чинить він якийсь опір, то його ще будуть бити. Те, що там відбувається - це дійсно російський нацизм...

4 червня 2018 року знайдений мертвим на хуторі Обирок.[5]. Мирослав Гай, друг Леоніда, свідчить, що той вчинив самогубство[6][7]. Прес-служба поліції повідомляє, що поряд з тілом правоохоронці виявили зброю та записку, яка також свідчить про суїцид.[8]

Творчі проекти[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Продюсер десятків короткометражних фільмів, музичних кліпів, соціальних та рекламних роликів.

Телебачення / короткометражні фільми[ред. | ред. код]

  1. «Царственний Кінь», режисер Сергій Лисенко
  2. «Тибет Нелегал», режисер Ярослав Попов[12]
  3. «The stool», режисер Ярослав Андрущенко

Повнометражні документальні фільми[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з Діаною Карпенко, виховував трьох дітей: Магдалену, Патагонію, Дар'яна. З кінця 2008 проживав разом із родиною на арт-хуторі Обирок у Бахмацькому районі. Розлучений.

Мати Леоніда Кантера проживає в Ізраїлі.[16]

Батько Леоніда Кантера, Вілен Львович Кантер, був вчителем фізики в київській 145 школі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Катерина Шалкіна, балерина (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2018. 
  2. «ХЛІБ своїми руками». Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 3 липня 2017. 
  3. «Мама Африка». Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017. 
  4. Режисер Леонід Кантер заявляє про прояви російського нацизму у Криму — Громадське телебачення, 13 березня 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 3 липня 2017. 
  5. Режисер Леонід Кантер скоїв самогубство — поліція. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018. 
  6. Мирослав Гай facebook, 6 червня 2018 17:44.
  7. «Бачив тіло»: друг відомого українського режисера розповів подробиці його самогубства. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018. 
  8. Режисер фільму "Міф" Леонід Кантер вчинив самогубство - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018. 
  9. Донести до океану… табурет [Архівовано 30 січня 2022 у Wayback Machine.], Галицький кореспондент, 25.06.2009
  10. Leonid Kanter (16 вересня 2013). Political street theatre. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 5 червня 2018. 
  11. Пригодницька книжка "З Табуретом до Океану". www.facebook.com (укр.). Процитовано 5 червня 2018. 
  12. Leonid Kanter (14 жовтня 2014). Прийдешні знаменитості/ гість Ярослав Попов. Процитовано 5 червня 2018. 
  13. Кіно про «Кіборгів» донецького аеропорту — презентація у Києві [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // «5 канал», 1 лютого 2015
  14. Прем'єра місяця: фільм про захисників аеропорта [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Громадське Телебачення, 2 лютого 2015
  15. «Ми продовжуємо справу УПА. І ми переможемо» — показали фільм про бійців «Правого сектору» [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 2 лютого 2015
  16. Помер Леонід Кантер: біографія українського режисера - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Збірка інтерв’ю з Леонідом Кантером [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]

youtube
спогади