Швайка Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Швайка у 2014

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Микола Присяжнюк
Наступник Олексій Павленко

Народився 25 лютого 1976(1976-02-25) (39 років)
с. Троїцьке, Цілинний район, Калмикія
Відомий як політик, громадський діяч
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Професія юрист
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 28 лютого 2014

Ігор Олександрович Швайка (* 25 лютого 1976, Троїцьке, Калмикія) — український політик правого спрямування, державний діяч. Міністр аграрної політики та продовольства України в уряді Арсенія Яценюка з 27 лютого 2014. Голова Харківської обласної організації ВО «Свобода» та народний депутат України (до 2014).

Біографія[ред.ред. код]

Ігор Швайка народився на еміграції 25 лютого у Калмикії. 1978 разом з батьками повернувся до України, до міста Лутугине на Луганщині, куди переселився перед Другою світовою війною його дід, тікаючи з-під Лубен від Голодомору. Ігор Швайка закінчив у Лутугіному школу із золотою медаллю. Грав у духовому оркестрі (тромбон).

По закінченні школи вступив до Української державної юридичної академії ім. Дзержинського у м. Харкові, яку закінчив 1998 р. за спеціальністю «Правознавство».

Ще навчаючись у виші почав юридичну практику як юрисконсульт ряду приватних підприємств. 1998 р. став заступником директора з правових питань приватної фірми «Терра», а наступного року очолив представництво ТОВ «Юридична фірма „Ілляшев та партнери“».

2000 очолив власну юридичну фірму «Зевс».

Політична діяльність[ред.ред. код]

2007 Швайка став членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода», і у лютому 2008 р. очолив її Харківську обласну організацію, змінивши на цій посаді Олега Однороженка. 29 березня 2014 р. на черговому з'їзді ВО «Свобода» представили наступника Швайки, Олексія Миргородського.[1]

У жовтні 2010 р. був кандидатом на пост міського голови Харкова, отримавши на свою підтримку 0,84% голосів.

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під восьмим номером. У парламенті став заступником голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Критика[ред.ред. код]

В декларації, яку він подав як кандидат у народні депутати, доходи фактично нульові[2]. Харківським журналістам на прохання прояснити ситуацію з його декларацією про доходи за 2011 рік відповів, що в 2009 і 2010 роках він задекларував відповідно 400 тис. грн. і 500 тис. грн., зароблених адвокатською діяльністю. «Я „проєдаю“ зароблені тоді гроші», — заявив Швайка.

У Харківській «Свободі» стався гучний внутрішньопартійний конфлікт, в результаті якого з партії зі скандалом були виключені активісти Олександр Гаврилов (колишній помічник нардепа А. Шевченка, керівник агітпроектів), Дмитро Пилипець, заступник начальника виборчого штабу журналіст В. Заєць, і секретар Швайки Діана Хоменко. У заявах про вихід з партії І. Швайка по суті був звинувачений у рейдерському захопленні парторганізації і використанні її в корисливих цілях.[3]

14 листопада 2012 року під час спроби провести звітно-виборчу конференцію Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Ігоря Швайку було обраного головою обласної організації[4][5]. Пізніше Комісія Центрального правління та Контрольно-ревізійної інспекції Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка визнала цю конференція такою, що відбулася з грубими порушеннями Статуту організації[6].

Родина[ред.ред. код]

Був одружений чотири рази. Має п'ятеро дітей[7]:

  • син від першої дружини Олени Севастянової;
  • донька Анна від другої дружини Ольги Зубкової;
  • син Тарас та донька Софія від Ольги Швайки;
  • донька Іванка від четвертої дружини Олени Швайки.

Третє розлучення Ігоря Швайки супроводжувалось скандалом.[8][9]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]