Ліричні пісні та балади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тематика ліричних пісень та балад — це кохання щасливе і нерозділене, вірність зрадливість, розлука, ревнощі, складності родинного життя.

Чимало українських народних пісень мають гумористичний зміст — «Ти ж мене підманула…». До ліричних пісень також відносять колискові, соціально-побутові, козацькі, чумацькі.

«Розлилися круті бережечки…» — розповідає про те, як зажурились славні козаченьки в неволі, а пісня якраз і закликає їх здобувати волю. Остання строфа цієї пісні широко відома:

Гей у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми ж свою славну Україну розвеселимо.

Ця строфа стала 1 строфою нового патріотичного гімну «Червона калина». Степан Чарнецький доробив народну музику, трохи змінивши слова останнього куплету народної пісні. Згодом Григорій Трух дописав ще три строфи до нової пісні. Цей гімн виник в період зародження січового стрілецького руху і одразу набув популярності.

Художній формі української ліричної пісні притаманні[ред. | ред. код]

  • лаконізм, стислість, простота вислову;
  • засоби художньої виразності (постійні епітети, персоніфікації, метафори, порівняння, вигуки, пестлива лексика);
  • стабільність віршованого розміру;
  • відносно проста мелодія;
  • особлива мелодійність, задушевність, лірична тональність;
  • наявність різноманітних повторів (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора);
  • поширена форма монологу і діалогу.

«Ой горе тій чайці» — близька до певної епохи в житті України. Це гірка, сповнена туги пісня, яка розповідає про степову чайку, що вивела чаєнят при дорозі: «Проходили чумаки, весело співали, чаєнят забрали». У горі цієї чайки вгадується велике страждання матері України, нещаслива доля багатьох її дітей, загублених по далеких чужих краях.

У пісні «Ой не ходи Грицю…» — її автор Маруся Чурай переповіла історію свого трагічного кохання до козака Гриця, який зрадив її, одружився з іншою. А Маруся отруїла його відваром із зілля. На мотив цієї пісні було написано багато літературних творів. Це драма Старицького «Ой не ходи Грицю…» повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», та історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Посилання[ред. | ред. код]