Історичні пісні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Історична пісня — це ліро-епічний твір, у якому відтворено історичні події чи конкретні історичні постаті та висловлено ставлення народу до них.

Опис[ред.ред. код]

В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов'язана з конкретним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з'явились у XV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум.

Назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь у середині XIX століття.

Історичні пісні відтворюють найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради громадянського добра.

Тематичні групи українських історичних пісень[ред.ред. код]

  • про боротьбу з турецько-татарськими нападниками. Це хронологічно найдавніший цикл історичних пісень, вони належать до XV-XVII століть, коли Україна зазнавала грабіжницьких нападів з боку турків і татар. Наприклад, «Пісня про Байду», «Зажурилась Україна, що нічим прожити...», «Із-за гори, з темненького лісу» тощо;
  • про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького. Це пісні XVII століття, які стали одним із найяскравіших народних свідчень про величні роки тріумфу Національної революці 1648-1654 рр. Наприклад, «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль...», «Гей, не дивуйтесь, добрії люди», «Ой з города Немирова» і інше;
  • про стихійні селянські повстання та їх героїв.

Художні особливості історичних пісень[ред.ред. код]

  • рівноскладність вірша;
  • строфічність римування (рими часто розташовані за схемами «абаб» або «аабб»), у найдавніших піснях римування не було взагалі;
  • яскраво виражена епічність.

Пісня «Про Байду»[ред.ред. код]

У пісні «Про Байду» зображена героїко-романтична постать козацького ватажка Байди. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — хоробрий чоловік, який тримав у постійному страху султанів Туреччини. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород. У пісні оспівана його несподівана, люта і героїчна смерть в Царгороді.

Пісня «Ой Морозе Морозенку...»[ред.ред. код]

Пісня «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче» — змальовано героїчну смерть в бою молодого козака, улюбленця народу із славного козацького роду Морозів.

Пісня «За Сибіром сонце сходить»[ред.ред. код]

Пісня «За Сибіром сонце сходить» — на думку вчених найвірогідніше складена про Устима Кармелюка. Це легендарний ватажок повсталого селянства, кріпак, який підняв боротьбу на початку 19 століття. Він 4 рази тікав із сибірської каторги. Він підняв на повстання близько 20 000 селян. Пісня має романсовий характер. В ній створено глибоко ліричний образ народного ватажка. Це людина із складним внутрішнім світом, яка глибоко усвідомлює свій громадський обов'язок. Журливий характер пісні навіяний особистою трагічною долею Кармелюка. У пісні його наділено зовнішньою і внутрішньою красою, добрим серцем.

Пісня «Чи не той то хміль...»[ред.ред. код]

За основу пісні «Чи не той то хміль...» взято одну з найвизначніших подій Національно-Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького — перша збройна перемога козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 року. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка — Богдана Хмельницького.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]