Макарони
Макарони сорту Bucatini |
Макаронні вироби |
Енергетична цінність (100 г): |
---|
337 ккал (1411 кДж) |
Харчова цінність (100 г): |
Глікемічний індекс: |
38 (низький) |
Рецепт у Кулінарній книзі: |
![]() |
Зображення на ВікіСховищі: |
![]() |
Макаро́ни (від італ. Maccheroni) — популярна страва з тіста, а точніше макаронні вироби з тіста. Макарони є традиційною стравою італійської кухні, особливо південної частини країни звідки й вони ведуть своє коріння.
Їх випускають різноманітних форм, у вигляді трубочок, мушлі, стрічок, кілечок, пластин, ниток, метеликів, спіралей. Найвідомішими виробниками макаронів є саме італійські, такі як:
- Барілла (Barilla),
- Буітоні (Buitoni),
- Де Чекко (De Cecco),
- Дел Верде (Del Verde),
- Дівелла (Divella) та інші.
Вироби італійських фірм відрізняються лише формою, але до кожної форми існує особлива приправа, що і створює особливу страву.
Історичні дані[ред. | ред. код]
Появу макаронів пов'язують з Далеким Сходом. Вони з'явились не пізніше 5 століття до н. е. та виготовлялися з рисового борошна.
В Італії макарони з'явились у 13-14 ст., тому не Італію вважають «батьківщиною макаронів», незважаючи на значне їх там розповсюдження. Та й виготовляють макарони в Італії з пшеничного борошна.
Досі невідоме і походження назви. За однією з версій, назва походить від грецького слова «макрос», тобто довгий. За другою — від італійського «макаре» — м'яти, місити.
В історії макаронів відомі дві точні дати. У 1367 р. зафіксований перший рецепт макаронної страви з сиром. А з 1819 роком пов'язують винахід спагеті.
З небагатою тоді Італією пов'язане і велике розмаїття макаронних страв. Італійські виробники створили 250 видів макаронних форм, а кількість страв з них сягнула позначки 5000.
Помічене зростання споживання макаронів у роки соціальних потрясінь та жорстоко, негуманно проведених урядом реформ, в роки економічної кризи. Бо це один з найдешевших різновидів харчування для бідноти у сучасності. Так, рентабельність макаронного виробництва в економічну кризу після 1998 р. сягнула рівня 70-80 %.
Джерела[ред. | ред. код]
- Iacopo Vittorelli, I maccheroni. Poemetto giocoso (con un inno cantabile sul medesimo argomento del sig. De' Rogatis), Venezia, Stamperia Graziosi a Sant'Apollinare, 1803.
- Camillo Cateni, Cicalata in lode dei maccheroni, Firenze, Stamperia di Borgo Ognissanti, 1808.
- Antonio Viviani, Li maccheroni di Napoli. Poemetto giocoso, Napoli, Società Filomatica, 1824.
- Renato Rovetta, Industria del pastificio o dei maccheroni, Milano, Hoepli, 1929.
- Giuseppe Prezzolini, Maccheroni & C., Milano, Longanesi, 1957 (edizione a tiratura limitata di 1000 copie numerate in onore del cavaliere del lavoro Marco Buitoni nel 130º anno di fondazione dell'azienda Buitoni).
- Mario Stefanile, Invito ai maccheroni, Portici, Montanino, 1960.
- Vincenzo Buonassisi, Piccolo codice della pasta. Ricette per preparare spaghetti, maccheroni, tagliatelle, gnocchi, tortellini, Milano, Rizzoli, 1977.
- Felice Cunsolo, Il libro dei maccheroni, Milano, Mondadori, 1979.
- Claudio Castellacci e Vincenzo Mollica, Ma il maccherone mio non muore. Indagine ricreativa di cultura e varia umanità, Poggibonsi, Lalli, 1980.
- Accademia italiana della cucina, Delegazione di Napoli, Premio Megaride 2. I maccheroni ed i suoi alleati previsti, imprevisti, immaginari, Napoli, De Rosa, 1990.
- Alberto Consiglio, Cento ricette di maccheroni. Gli antichi segreti per preparare le tante varietà del più tradizionale piatto napoletano, Roma, Newton, 1997. ISBN 88-8183-761-7.
- Rolando Damiani (a cura di), Leopardi e Napoli: 1833—1837. Sodalizio con una città — Tra nuovi credenti e maccheroni — Documenti e testimonianze, Napoli, Procaccini, 1998.
- Riccardo Pazzaglia, L'invenzione della pasta. Certificato di nascita dei maccheroni, Napoli, Guida, 2006. ISBN 88-6042-223-X.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макарони |
![]() |
Це незавершена стаття про їжу та напої. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |