Маріо Мартоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо Мартоне
Mario Martone.jpg
Маріо Мартоне у 2010 році (Венеційський МКФ)
Дата народження 20 листопада 1959(1959-11-20)[1] (59 років)
Місце народження Неаполь, Італія
Громадянство Італія Італія
Професія театральний режисер, кінорежисер, сценарист
Роки активності 1985наш час
IMDb ID 0554280
«Срібна стрічка» (1993)
«Давид ді Донателло» (1992, 1995)
Commons-logo.svg Маріо Мартоне у Вікісховищі

Ма́ріо Марто́не (італ. Mario Martone; нар. 20 листопада 1959, Неаполь, Італія) — італійський театральний та кінорежисер, сценарист. Лауреат та номінант численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород .

Біографія[ред. | ред. код]

Маріо Мартоне народився 20 листопада 1959 у Неаполі, Італія. Свою творчу кар'єру розпочинав у театрі, де в 1976 році поставив свою першу виставу «Фауст або квадратура кола» (італ. Faust o la quadratura del cerchio). Два роки потому, в грудні 1977 року, він за підтримки і спонсорстві університету, спільно з Андреа Ренці, а згодом і з Франческою Ла Рокка, Аугусто Мелізурґо та Федерикою делла Ратта Ринальді заснував групу Nobili di Rosa (за назвою древньої алхімічної монети). У лютому 1979 року Nobili di Rosa була реорганізована в False Movimento[2]. До нового складу увійшли кінорежисери Анджело Курті і Паскуале Марі. Серед її вистав «Отелло» (1982), «Ножі в серці» Бертольта Брехта (1986), «Повернення в Альфавіль» Жан-Люк Годара (1986). Також у 1986 році група Falso Movimento зливається з Il Teatro dei Mutamenti Антоніо Нейвіллера і «Театральною студією» Казерти Тоні Сервілло, що дала початок Teatri Uniti. У новому складі група ставить «Філоктета» Софокла в 1987 році і «Річарда II» Вільяма Шекспіра в 1993 році.

Режисерський дебют Мартоне в кіно відбувся в 1980 році з короткометражним фільмом, проспонсорованим Банком Неаполя. Лише через 12 років, у 1992-му, він представив широкій публіці свій перший повнометражний фільм, заснований на історії математика Ренато Каччиопполі, «Смерть неаполітанського математика», який став лауреатом спеціального призу журі на Венеційському міжнародному кінофестивалі. У 1993 році Мартоне зняв фільм-адаптацію «Бритва», натхненний виставою, раніше поставленою в театрі Меркаданте (італ. Teatro Mercadante) (1990).

у 1995 році Маріо Мартоне зрежисував за власним сценарієм другий повнометражний фільм «Кохання стомлює», який брав участь в конкурсі на Каннському міжнародному кінофестивалі і який отримав італійську національну кінопремію Давид ді Донателло за найкращу режисерську роботу. У 1997 році Мартоне поставив епізод «La salita» у фільмі «Жителі Везувію», який приніс йому не лише славу, але й створив навколо нього багато суперечок (у тому числі і запитання від парламенту): прототипом для досконалого мера, керівника таким непростим місто як Неаполь, був Антоніо Бассоліно[it]. У 1998 році режисер зняв художній фільм «Театр війни».

З 1999 по 2001 рік Мартоне обіймав посаду художнього керівника театру Арджентина в Римі. Від 2003 року він є співдиректором театру Стабіле в Неаполі (італ. Associazione Teatro Stabile di Napoli).

У 2001 році Маріо Мартоне отримав режисерський досвід колективного створення фільму «Інший світ можливий», який був знятий в дні протесту під час зустрічі Великої вісімки в Генуї. У 2004 році він зняв фільм, заснований на романі Гоффредо Паризе «Смак крові» з Мікеле Плачідо і Фанні Ардан у головних ролях.

З 2007 по 2017 рік був художнім керівником театру Стабіле в Туріні (італ. Teatro Stabile di Torino), передавши цю посаду Валеріо Бінаско.

Восени 2010 року в італійський кінопрокат був випущений фільм «Ми вірили» зай однойменним романом Анни Банті, який в 2011 році виграв премію «Золота алебарда» за найкращий фільм і найкращий сценарій. У тому році режисер отримав премію за кар'єру на фестивалі італійського кіно в Мадриді[3]. У січні 2011 року Мартоне здійснив постановки «Сільської честі» і «Паяців» у театрі Ла Скала в Мілані. З успіхом пройшли також такі постановки опери, як «Так чинять усі» (з Клаудіо Аббадо), «Весілля Фігаро» і «Дон Жуан» Моцарта, «Матильда ді Шабран», «Торвальдо і Дорліска» та «Авреліан в Пальмірі» Джоаккіно Россіні (оперний фестиваль Россіні в Пезаро), «Фіделіо» Бетховена[4] і «Шарлотта Корде» Лоренцо Ферреро.

Того ж 2011 року Маріо Мартоне поставив «Моральні нариси» Джакомо Леопарді та отримав премію La Ginestra імені Джакомо Леопарді за здатність відновити зв'язки поета з Реканаті з нашим часом. Наступного року він отримав ступінь доктора наук з мов кіно- і медіа-вистав в університеті Калабрії (італ. Università della Calabria)[5].

28 квітня 2012 року в Реканаті був анонсований фільм, присвячений життю Джакомо Леопарді: стрічка «Неймовірна молода людина» була представлена на Венеційському кінофестивалі 1 вересня 2014 року і мала великий успіх у публіки та критиків.

У 2018 році Маріо Мартоне представив на 75-му Венеційському кінофестивалі фільм «Капрі-революція» про життя емігрантської комуни на Капрі напередодні Першої світової війни. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі фестивалю[6][7] та отримала Премію Пазінетті та Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (SIAE)[8][9][10]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер иа сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1992 Смерть неаполітанського математика Morte di un matematico napoletano Так Так
1993 Бритва Rasoi Так Так
1994 к/м Єдина країна у світі L'unico paese al mondo Так
1994 к/м Дивовижні історії Miracoli, storie per corti Так
1995 Кохання стомлює L'amore molesto Так Так
1997 Жителі Везувію I vesuviani Так Так
2001 Театр війни Teatro di guerra Так Так
2001 Лулу Lulu Так
2004 Смак крові L'odore del sangue Так Так
2010 Ми вірили Noi credevamo Так Так
2014 Неймовірна молода людина Il giovane favoloso Так Так
2015 к/м Pastorale cilentana Так
2018 Капрі-революція Capri-Revolution Так Так

Визнання[ред. | ред. код]

Film-award-stub.svg Нагороди та номінації Маріо Мартоне[11] 

(Список не є вичерпним)

Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Золотий Захер»
1991 Найкращий фільм Смерть неаполітанського математика Нагорода
1995 Кохання стомлює Нагорода
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1992 Leone d'Oro logo gold.pngЗолотий лев Смерть неаполітанського математика Номінація
Гран-прі журі Нагорода
Нагорода Kodak-Cinecritica Нагорода
1994 Нагорода Італійської федерації кіноклубів (FEDIC) — Спеціальна згадка Дивовижні історії Нагорода
1997 Leone d'Oro logo gold.pngЗолотий лев Жителі Везувію Номінація
2010 Ми вірили Номінація
2014 Неймовірна молода людина Номінація
2018 Капрі-революція Номінація
Премія Пазінетті Нагорода
Нагорода Arca CinemaGiovani за найкращий італійський фільм у Венеції Нагорода
Європейський фестиваль перших фільмів у Анже
1993 Приз європейського журі за художній фільм Смерть неаполітанського математика Нагорода
Гран-прі Консорціуму письменників і композиторів (SACD) Нагорода
Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.) Нагорода
Премія Давид ді Донателло
1993 Найкращий новий режисер Смерть неаполітанського математика Нагорода
1995 Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Кохання стомлює Нагорода
1998 Театр війни Номінація
2011 Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільм Ми вірили Нагорода
Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Номінація
Найкращий сценарій Нагорода
Давид року Номінація
2015 Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільм Неймовірна молода людина Номінація
Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Давид року Номінація
2019 Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільм Капрі-революція Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1993 Премія «Срібна стрічка» найкращому новому режисерові Смерть неаполітанського математика Нагорода
1900 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
1996 «Срібна стрічка» найкращому режисерові Кохання стомлює Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
1999 «Срібна стрічка» найкращому режисерові Театр війни Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Найкращий оригінальний сюжет Номінація
2011 «Срібна стрічка» року Ми вірили Нагорода
2015 Неймовірна молода людина Нагорода
Премія «Золота хлопавка»
1993 Найкращий перший художній фільм Смерть неаполітанського математика Нагорода
Найкращий сценарій Номінація
1996 Кохання стомлює Нагорода
2011 Найкращий режисер Ми вірили Нагорода
2015 Найкращий фільм Неймовірна молода людина Нагорода
Найкращий сценарій Нагорода
Туринський міжнародний фестиваль молодого кіно
1994 Найкращий італійський короткометражний фільм року Antonio Mastronunzio pittore sannita Номінація
Найкращий італійський короткометражний фільм року — Спеціальна згадка Нагорода
Каннський міжнародний кінофестиваль
1995 Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Кохання стомлює Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1995 Спеціальний приз журі Кохання стомлює Нагорода
Премія «Золотий глобус»
1995 Найкращий фільм Кохання стомлює Нагорода
2011 Найкращий фільм Ми вірили Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Спеціальна нагорода «Іноземна преса» Нагорода
Премія «Золотий кубок»
1995 Найкращий новий режисер Кохання стомлює Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Fernanda Moneta, Esigenze Simbiotiche: un diario degli anni '80, SEUPisa editore, 2005
  3. Premio alla Carriera | Festival de Cine Italiano de Madrid (it). www.festivaldecineitalianodemadrid.com. Процитовано 2018-05-12. 
  4. Martone neoverista debutta alla Scala - Milano (it). milano.corriere.it. Процитовано 2018-05-12. 
  5. 2012/10/12/unical-laurea-honoris-causa-al-regista- martone/?print=print Unical, laurea honoris causa al regista Martone - ilCirotano. www.ilcirotano.it. Процитовано 2018-05-12. 
  6. Biennale Cinema 2018 / Selezione ufficiale. La Biennale di Venezia (італ.). Процитовано 4.09.2018. 
  7. Camillo De Marco. Venice 2018: A well-rounded panorama of film. Cineuropa (англ.). 25 липня 2018. Процитовано 23.09.2018. 
  8. Official Awards of the 75th Venice Film Festival. Biennale Cinema 2018 (англ.). 8.09.2018. Процитовано 9.09.2018. 
  9. Roma triumphs in Venice, with Guillermo del Toro passing the baton to Alfonso Cuarón. Cineuropa (англ.). 8.09.2018. Процитовано 9.09.2018. 
  10. «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю отримав фільм Альфонсо Куарона/. Детектор медіа. 9 вересня 2018. Архів оригіналу за 9.09.2018. Процитовано 9.09.2018. 
  11. Нагороди та номінації Маріо Мартоне на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]