Марія Кочеткова
| Марія Кочеткова | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
7 травня 1984 (40 років) Москва, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія США |
| Діяльність | балерина |
| Alma mater | Московська державна академія хореографії |
| Знання мов | російська і англійська |
| Заклад |
Англійський національний балет (2003—2007), Балет Сан-Франциско[en] (с 2007), Американський театр балета |
| Роки активності | 2003 — тепер. час |
| Сайт | mariakochetkova.com |
Марія Кочеткова — російська та американська солістка балету.
Походження та навчання[ред. | ред. код]
У дитинстві Марія Кочеткова захоплювалася фігурним катанням і художньою гімнастикою, хотіла стати спортсменкою. Ідею навчатися в балетній школі запропонували її батьки, інженери за фахом. Відповідаючи на запитання телеведучої Юліана Макарова, Марія розповідала про безперервну працю протягом восьми років, оскільки в школі доводилося займатися з дев'ятої ранку до шостої вечора, а репетиції були іноді навіть пізніше. На її думку, цінність навчання в радянських балетних школах полягає серед іншого в тому, що серйозна увага приділяється історії культури, мистецтва, літератури[1][2]. Марія поступила в Московську академію хореографії в 1994 році. Навчалася в класі Софії Миколаївни Головкіної, закінчила навчаннч в 2002 році по класу Олени Олександрівни Бобрової[3][4], отримавши червоний диплом з відзнакою[5].
Будучи студенткою випускного курсу, брала участь у міжнародному конкурсі учнів балетних шкіл «Приз Лозанни (Швейцарія) і потім у міжнародному конкурсі артистів балету в Москві. Вигравши в Лозанні стипендію на річне стажування, вибрала можливість навчання в англійській школі королівського балету в Лондоні. Після завершення стажування в 2003 році 19-річну Марію вступила в трупу Англійського національного балету, де через чотири роки отримала статус солістки.
У процесі навчання Марії давали зрозуміти, що її маленький зріст (1 метр 52 см) для керівництва провідних російських театрів є великим недоліком, що її репертуар буде дуже вузьким[6][7].
Марія зізнається, що багато нового для себе відкривала, беручи участь у постановках відомих англійських балетних артистів та хореографів — Фредеріка Аштона і Джона Кренка (неокласичного напрямку), Крістофера Вілдона та Вейна МакГрегора (сучасного танцю)[8][9].
У 2007 році Марія отримала запрошення від Гелга Томассона, балетмейстера і художнього керівника Балета Сан-Франциско у США, на постійний контракт в статусі прима-балерини[9][10][11].
Виступи у США[ред. | ред. код]
З 2007 року Марія Кочеткова — прима-балерина театру балету в Сан-Франциско і запрошена солістка Американського театру балету (ABT) в Нью-Йорку. Її чоловік — підприємець Едвард Кінг (англ. Edward King) теж переїхав з Англії до США[12].
Марія розуміє, що темп роботи в США помітно інтенсивніше. Але це їй теж подобається, а інакше «не встигнеш озирнутися, як балетна життя закінчиться»[8]. Вона згадує, як вибравшись на короткі канікули до Венеції, несподівано отримала дзвінок від художнього керівника «ABT» Кевіна Маккензі з проханням прилетіти до Нью-Йорка, щоб замінити в «Лебединому озері» травмовану виконавицю ролі Одетти і Оділії[13].
Для відпочинку від напруженої роботи Марія з чоловіком відправляються на вік-енди в походи по агломерації затоки Сан-Франциско — Mount Tam, Point Reyes. Такі вилазки на природу, за словами Маші, її очищають і покращують самопочуття (англ. «It clears my head, and I feel good»)[14][15].
Коли для рекламної кампанії у виконанні Кочеткової знімався фрагмент з «Лускунчика» в театрі «Орфей» Лос-Анджелеса, їй довелося танцювати з прикріпленої до тіла відеокамерою і смартфоном в руці[14].
Крім Марії Кочеткової у США працює багато митців, що виїхали з Росії, з якими вона товаришує: балетмейстер-репетитор ABT в Нью-Йорку Ірина Колпакова[11], в Лос-Анджелесі, колишній пермський педагог Марат Даукаєв, колишня представниця петербурзької балетної школи Агріппині Ваганова[16].
Найбільше Марія Кочеткова цінує в танці органіку, якщо виникають власні ідеї, ризикує їх перевіряти. Найважче, за її словами, відповідати традиції конкретного балету і в той же час знайти в ролі себе. Буває, що роль відразу ж виглядає органічно, а іноді доводиться домагатися кілька років[8].
У Сан-Франциско вона виконує провідні ролі в хореографічних постановках Олексія Ратманського і спеціально для неї написаних партіях хореографа Юрія Посохова: «Захват бузком» на музику Бориса Чайковського; «Класична симфонія» на музику Сергія Прокоф'єва та інших[8][10][17].
Гастролі театрами світу[ред. | ред. код]
Крім того, балерина приїжджає для гастрольних виступів в різні театри — Большой, Маріїнський, Михайлівський, Александринський, Московський музичний театр, Єкатеринбурзький театр опери та балету, Пермський театр опери та балету, Великий театр опери і балету Республіки Білорусь.
У 2011 році на сцені Большого театру Марія виконала номер «Одна увертюра», поставлене хореографом Йорма Ело на музику Моцарта[18]. Це був її внесок у «Відображення» — спільний міжнародний проект ГАБТа, артистичного агентства «Ардані», заснованого в 1990 році Сергієм Даніляном[19] та Центру виконавських мистецтв округу Ориндж у Каліфорнії[20]. Італійський хореограф Мауро Бігонцетті[21] визначив характер танцю Маші Кочеткової як легкість[22].
В 2013 році в Маріїнському театрі Санкт-Петербурга прима-балерина з Сан-Франциско станцювала головні партії балетів Жизель і Лускунчик[2][6][23].
У 2017 році на гала-концерті XVI-го Міжнародного фестивалю балету Dance Open (англ. International Ballet festival Dance Open) в Александрійському театрі Марія Кочеткова і Себастіан Клоборг (англ. Sebastian Kloborg)[24] виконали фрагмент «Лоліта» з балету Swimmer (хореографія Юрія Посохова з використанням музики Тома Вейтса)[25][26][27].
В 2018 році на Міжнародному балетному фестивалі «Бенуа де ля Данс» у Большому театрі було оголошено заздалегідь, що Марія Кочеткова візьме участь у гала-концерті зірок балету і отримає присвячений пам'яті Олександра Бенуа і Леоніда М'ясіна спеціальний російсько-італійський приз «Бенуа-Москва — Мясін-Позітано»[28][29][30], автором статуетки якого є представник прославленого сімейства Бенуа — паризький скульптор Ігор Устинов[31].
На цьому фестивалі, який називають «Оскаром» для танцюристів[32], в постановці британського хореографа Девіда Доусона «І коли пройшов день» Марія Кочеткова з данцем Себастіяном Клоборгом[24] танцювали в костюмах, створених спеціально для них дизайнерами французької компанії Chloé та її креативним директором Наташею Рамсей-Леві (фр. Natacha Ramsay-Levi). Це створювало враження невагомої димки на тілі, гармонуючи з її характерною легкістю, яку відзначав італієць Мауро Бігонцетті[22][33]. Про незвичайну легкість і романтичність Марії Кочеткової на балетній сцені говорить також американський критик Підлогу Париш (англ. Paul Parish)[14][34].
Хобі[ред. | ред. код]
При постійній зайнятості у виставах Марію надихають також різні форми візуального мистецтва, яскраві візерунки, контрасти кольору і силуетів. Вона бере участь у творчому проекті Bombay Beach Biennale[35].
Дизайнер моди Жюльєн Девід (англ. Julien David, називає Кочеткову своєю музою, каже, що у неї ексцентричний стиль, вона не боїться незвичайної моди і хоче, щоб одяг відображав її особистість. Марія часто з'являється у великих круглих окулярах, як у Айріс Апфель[13][36].
Репертуар[ред. | ред. код]
Репертуар Марії Кочеткової на противагу тому, що пророкували за її маленького росту, виявився на рідкість багатим і різноманітним. Він включає провідні партії в балетах таких відомих хореографів, як Джордж Баланчин, Фредерік Аштон, Джон Кренко, Кеннет Макміллан, Джером Роббінс, Вільям Форсайт, Хелги Томассон, Олексій Ратманський, Уейн Макгрегор, Марк Морріс, Юрій Посохов, Йорма Ело, Крістофер Вілдон.
Маря Кочеткова виконує дуже багато ролей: Жізель («Жізель»), Одетта-Оділлія («Лебедине озеро»), Джульєтта («Ромео і Джульєтта»), Кітрі («Дон Кіхот»), Тетяна («Онєгін»), Ірина («Зимові мрії»), Франческа («Франческа да Ріміні»), Сванільда («Коппелія»), Клара, Фея Драже, Снігова королева, /Гран па де де/ («Лускунчик»), Аліса («Аліса у дивокраї»), Солістка («Три гносьєнни»), Солістка («Мільйон поцілунків на моїй шкірі»), Солістка («Душа»), Солістка («Весела симфонієтта»), Солістка («Тріо»). Також у цьому списку провідні партії в балетах: «Дивертисмент № 15», «Смарагди» / «Коштовності», «Рубіни» / «Коштовності, «Серенада», «Тема з варіаціями», «Шотландська симфонія», «Симфонія до мажор» (II частина), «Опус 19 / Мрійник», «Ф'южн», «Подвійне зло», «Мене очима тільки пий», «Балет наждачного паперу», «Привиди», «Посередині, трохи на піднесенні», «Артифакт-сюїта», «Симфонічні варіації», «Голоси весни», «Російські сезони» тощо[10][37].
Нагороди (вибірково)[ред. | ред. код]
Марія Кочеткова — призерка багатьох балетних конкурсів, що проходили в різних містах світу[8][9][11][38][39].
- 2001 — III премія Міжнародного конкурсу артистів балету та хореографів, Москва / Росія.
- 2002 — II премія Міжнародного конкурсу артистів балету і приз прес-журі, Варна / Болгарія.
- 2002 — золота медаль міжнародного балетного конкурсу «Приз Лозанни», Лозанна / Швейцарія.
- 2003 — I премія міжнародного балетного конкурсу «Приз Люксембургу», Люксембург (місто) / Люксембург.
- 2005 — I премія міжнародних балетних конкурсів: Сеул / Корея; Рим і Рієті / Італія.
- 2009 — золота медаль конкурсу «Суперзірки танцю» у жанрі Реаліті-ТБ телекомпанії Ен-бі-сі / США.
- Сезони 2007/2008 та 2010/2011 — премія театральної критики імені Айседори Дункан за головну роль балету «Жізель», Сан-Франциско / США.
- 2014 — національна премія британського співтовариства критиків National Dance Awards в номінації «Найкраща танцівниця».
- 2018 — російсько-італійський приз «Бенуа-Москва — Мясін-Позітано».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Юлиан Макаров (27.05.2013). Главная роль. Мария Кочеткова (ТВ-программа «Главная роль»). youtube.com. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б interview and photography by Annabel Mehran (2013). Maria Kochetkova (англ.). purple.fr. Архів оригіналу (F/W 2013 issue 20) за 10 вересня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Софья Николаевна Головкина, хореограф. Большой театр. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Боброва Елена Александровна (рос.). МГАХ. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Выдающиеся выпускники (рос.). МГАХ. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б Ольга Федорченко (11.01.2013). "Жизель" в миниатюре (рос.). Коммерсантъ. Архів оригіналу («Коммерсантъ» №3 от 11.01.2013, стр. 11) за 2 липня 2013. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Прима балета Сан-Франциско выступит на столетии уральского балета (рос.). Вести.ру. 29 мая 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б в г д Анна Галайда (25.09.2014). Робот встал на пуанты (рос.). rg.ru. Архів оригіналу (Российская газета № 6490 (218)) за 23 січня 2021. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б в Екатерина Беляева (16.10.2012). Звёзды балета: Мария Кочеткова (рос.). belcanto.ru. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б в Мария Кочеткова прима-балерина. balletstars.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б в Алиса Асланова (06.09.2017). Мария Кочеткова (рос.). lapersonne.com. Архів оригіналу (Рубрика «Непокорные») за 21 жовтня 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Claudia Bauer (Mar. 01, 2014). Being Masha (англ.). dancemagazine.com. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б Misty White Sidell (4 травня 2016). Ballerina Maria Kochetkova Finds Inspiration In the Arts (англ.). wwd.com. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б в Lorraine Sanders (18 грудня 2014). Maria Kochetkova puts her personal stamp on dance and dress (англ.). sfgate.com. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Фотографии на страничке Марии Кочетковой в сети «Одноклассники» (англ.). ok.ru. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Marat Daukayev (англ.). maratdaukayev.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Юрий Посохов, хореограф (рос.). Большой театр. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Йорма Эло, хореограф. Большой театр. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Сергей Данилян (рос.). Мариинский театр. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Елена Мурзина. Центр исполнительских искусств округа Ориндж (Orange County Performing Arts Center) (рос.). worlds.ru. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Мауро Бигонцетти (рос.). balletstars.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б 5 лет назад в Большом театре состоялась премьера вечера одноактных балетов "Отражения" (рос.). Культура. 27.01.2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Мария Кочеткова (рос.). mariinsky.ru. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ а б Себастиан Клоборг (рос.). danceopen.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Александра Бойкова (6 апреля 2017). Звёзды мирового уровня завершили фестиваль балета Dance open в Петербурге (рос.). saint-petersburg.ru. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Татьяна Кузнецова (26.04.2017). Глаза не боятся, ноги делают (рос.). Коммерсантъ. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Ann Murphy (11 квітня 2015). Review: SF Ballet’s multimedia ‘Swimmer’ employs music by Tom Waits (англ.). mercurynews.com. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Международный балетный приз Benois de la danse в 26-й раз вручат в Большом театре (рос.). ТАСС. 5 июня 2018. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Программа «Бенуа де ла данс» на 5 июня (рос.). balet24.ru. Май 28, 2018. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ 26-й фестиваль «Бенуа де ла Данс» (рос.). benois.theatre.ru. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Ольга Свистунова (17 мая 2016). Приз "Бенуа де ла данс" в 24-й раз вручат в Большом театре (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Chloé создали сценический наряд для российской примы-балерины (рос.). archive.is. 5 июня 2018. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ В Большом театре прошла премьера балета с костюмами от Chloé (рос.). bazaar.ru. 6 июня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Paul Parish (31 січня 2018). Woke Beauty (англ.). ebar.com. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Carmiel Banasky (18 квітня 2017). A Post-Apocalyptic Town on the Salton Sea Has Become Home to SoCal's Most Radical Art Fest (англ.). laweekly.com. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Julien David RTW Spring 2015 (англ.). wwd.com. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Репертуар (рос.). Большой театр. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Репортаж Елены Ворошиловой (06.06.2018). На сцене Большого театра состоялось вручение приза "Бенуа де ла Данс" (рос.). Культура. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 2019-8-7.
- ↑ Winner's circle: The 2014 National Dance awards shortlist is announced (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 2019-8-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Портфоліо [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Марія Кочеткова [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Большого театру
- Марія Кочеткова в програмі Юліана Макарова «Головна роль» (27.05.2013)
- Фрагмент «Лоліта» у виконанні М. Кочеткової та С. Клоборга на фестивалі «Dance Open», 2017
- Дует з балету «Захоплення бузком» у виконанні М. Кочеткової та Х. Боада, 2017 [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
