Мельник Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Мельник
Зображення

Михайло Мельник. 2017 рік

Народився 18 травня 1957(1957-05-18) (60 років)
Беєве-Комуна, Липоводолинський район Сумська область
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна
Рід діяльності: режисер, актор, сценарист, музредактор
Роки діяльності: з 1982
Нагороди:
Народний артист України — 2005
Заслужений артист України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2007
Провідні ролі Театр одного актора «Крик»
theater-krik.com
Commons-logo.svg Михайло Мельник у Вікісховищі

Михайло Васильович Мельник (18 травня 1957(19570518), село Беєве-Комуна Липоводолинського району Сумської області) — український театральний режисер, актор театру, сценарист, музичний редактор, музикант. Заслужений артист України (1994), Народний артист України (2005), Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007). Засновник, художній керівник, режисер і єдиний актор унікального в своєму роді Театру одного актора «Крик».

Творча біографія[ред.ред. код]

Михайло Мельник народився 18 травня 1957 року в селі Беєве-Комуна, нині Мельникове Липоводолинського району Сумської області. Після строкової служби в Радянській армії, яку проходив в Окремій роті почесної варти[ru] в Москві, Мельник приїхав до Києва, де працював на авіазаводі токарем[1]. У 1982 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, клас Заслуженого діяча мистецтв України, професора Нінель Антонівни Биченко[2]. За розподілом молодого артиста було направлено до Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії, де він пропрацював три місяці[1]. Згодом, за порадою колег, переїхав до Дніпропетровська. Головний режисер Українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Анатолій Якович Литко прийняв Мельника в театр без прослуховування. На малій сцені Дніпропетровського театру імені Т. Г. Шевченка, в якому Михайло Мельник працював до 1989 року, він поставив «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка, «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні. Хотів запустити «Ескоріал»[fr] Мішеля де Гельдерода, але п'єса не пройшла худраду[1].

У виставі «Гріх», травень 2011

Акторську і режисерську роботу в драмтеатрі суміщав з художнім керівництвом театральною студією при Дніпропетровському монтажному технікумі, вистави якої з часом стали дуже популярними серед містян. У 1987 році на основі театральної студії монтажного технікуму Мельник створив театр-студію «Крик». З спектаклями «Гайдамаки» і «Пропащі» трупа «Крику» виступала не тільки в Україні, а й в Москві та Прибалтиці. У 1989 році Михайло Мельник організував в колишньому музеї комсомольської слави імені Олександра Матросова однойменну театр-студію «Крик», яка стала предтечею унікального Театру одного актора «Крик». Через відсутність коштів йому довелося самотужки облаштовувати приміщення під театр, власноруч робити лави для глядачів, лаштунки, освітлювальне та звукове обладнання[1]. Академічний український театр одного актора «Крик» — це єдиний випадок, коли в театрі режисер є і актором, і сценаристом, і музичним редактором, і художником та костюмером одночасно. Причому, актор працює не на голій площадці, а з використанням всіх елементів сучасного театрального дійства — сценографічних, музичних, світлових. Вистави театру набули широкого розголосу, хоча театр не можна назвати рухомим — попри свою компактність, на гастролі «Крик» виїжджає рідко[3].

У 1989 році Михайло Мельник отримав «Золотого Лева», а його моновистава «Гайдамаки» за поемою Т. Г. Шевченка перемогла на фестивалі «Театральне Придніпров'я–89». Наступного року акторська робота Мельника у виставі «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні відзначена на «Театральному Придніпров'ї-90». У 1991 році, за постановку вистави «Кара» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба», Михайло Мельник отримав Другу премію «Театрального Придніпров'я-91». 1994-го року Михайло Васильович — Лауреат І премії театрального фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна-1996» за оригінальну інтерпретацію роману Володимира Набокова «Лоліта»[4]. В тому ж році він удостоєний звання Заслуженого артиста України[5].

У виставі «Дикий», листопад 2017

У 1996 засновник і художній керівником першого українського театру одного актора «Крик» Мельник Михайло Васильович став першим лауреатом Міжнародної премії імені Леся Курбаса, а також лауреатом і володарем Гран-прі театрального конкурсу «Січеславна-1996»[4].

В 2004 році за виставу «Гріх» за мотивами творів класика української літератури Михайла Коцюбинського «Intermezzo» і «Що записано в книгу життя» Михайло Васильович отримав премію Вищої регіональної театральної нагороди «Січеславна» за найкращу режисуру[4], а у 2007-му за постановку «Гріха» Мельник удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої в Україні творчої відзнаки за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва[6][7].

У 2005 році Михайло Мельник отримав нагороду «Срібний Витязь» на 3-му Міжнародному театральному фестивалі «Золотий Витязь»[ru]. В тому ж році Указом Президента України він удостоєний звання Народного артиста України[5].

Не зважаючи на власні заслуги, популярність і театральний універсалізм, Михайло Мельник продовжує навчатися й зараз. У п'ятдесят один рік актор і режисер взявся опановувати мистецтво гри на саксофоні. Почути як грає Мельник можна на ліричному спектаклі-контакті «Сонце в очах твоїх…»[8].

Яскравою сторінкою творчої діяльності Михайла Васильовича Мельника став аудіодиск «Пророк» за творами Тараса Шевченка. Актор пропонує власну інтерпретацію найвідоміших поезій Кобзаря.

Репертуарний лист[ред.ред. код]

Вистава «Дикий» за мотивами повісті С. Цвейга «Амок»

Сім'я[ред.ред. код]

Духовним натхненником майстра є його батько Мельник Василь Андрійович (1910—1981) — самобутній художник, типовий представник напрямку «українського наївного живопису». Талановитий від природи, він самоучкою став чудовим музикою-скрипалем, навчився робити скрипки. У 1943 повернувшись з фронту інвалідом, обидві руки були обрізані під лікоть, у віці тридцяти трьох років взявся за пензель. Працював і малював ліктями. З-під пензля митця-самоучки вийшло більше двох тисяч картин: пейзажі, натюрморти в стилі українського примітивізму[9].

Михайло Васильович Мельник одружений. Виростив двох дітей — сина Ростислава і доньку Марту[10].

Визнання та нагороди[ред.ред. код]

Михайло Мельник — Народний артист України

Вищі мистецькі відзнаки України[ред.ред. код]

Основні театральні нагороди[ред.ред. код]

1989
1990
  • На фестивалі «Театральне Придніпров'я-90» відзначена акторська робота Мельника у виставі «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні
1991
1994
  • Лауреат І премії театрального фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна-1994» за художній внесок у розвиток сучасного національного мистецтва та оригінальну інтерпретацію роману Володимира Набокова «Лоліта»
1996
  • Лауреат Міжнародної премії імені Леся Курбаса Міністерства культури України за значний внесок у розвиток національного мистецтва, пошук нових театральних форм
  • Лауреат і володар Гран-прі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-1996» за самовіддане служіння мистецтву в ім'я вищих моральних ідеалів, відображених у виставі «Парфумер» за романом Патріка Зюскінда
2000
2002
  • Лауреат театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-2002» в номінації «Краща чоловіча роль» за моновиставу «Mollis» за повістю Федора Достоєвського «Покірлива»
2004
  • Лауреат театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-2004» у номінації «Краща режисерська робота» за виставу «Гріх» за мотивами творів Михайла Коцюбинського
2005
2006
  • Лауреат та володар Золотого Диплому IV Міжнародного Театрального Форуму «Золотий Витязь» (Москва, Росія) за виставу «Моllіs»
2010
2012

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Ірина Солодченко. «Крик» визнання одного актора // Киевский ТелеграфЪ. — 2007. — № 6-12 квітня. (рос.)
  2. Олена Непокора. Актор М. Мельник: «Все, що будується на епатажі — це одноденка, і не може довго жити» // From-UA. Новости Украины. — 30.12.2009. (рос.)
  3. Мельник Михайло Васильович. Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. 
  4. а б в Михайло Мельник. Art-festival.com.ua — Сайт сучасної літератури і творчості Дніпропетровська. 24.10.2010. 
  5. а б Мельник Михайло Васильович. krik-theatre.narod. 
  6. Указ Президента України від 5 березня 2007 № 181 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. 
  7. Ассоль Овсянникова. «Грішний» Мельник // День. — 2007, 14 березня. — № 43, (2007).
  8. Ольга Боглевська. «Я не можу грати голодну людину, будучи ситим. Треба все робити чесно» // 2000. — 2013, 1 лютого. — № 5 (640). (рос.)
  9. Михайло Мельник. Моє джерело. Театр одного актора «Крик». 
  10. Анна Заікіна. «Крик» одного актора // Киевский ТелеграфЪ. — 21.05.2017. (рос.)
  11. Указ Президента України від 6 липня 1994 № 369/94 Про присвоєння почесних звань України працівникам підприємств, закладів і установ Дніпропетровської області. База даних «Законодавство України» ВР України. 
  12. Указ Президента України від 23 серпня 2005 № 1193/2005 Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України. База даних «Законодавство України» ВР України. 
  13. Указ Президента України від 5 березня 2007 № 181/2007 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. База даних «Законодавство України» ВР України. 

Посилання[ред.ред. код]