Перейти до вмісту

Микола Кулицький

Додати посилання
Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Кулицький
Микола Кулицький, 1940 рік
Микола Кулицький, 1940 рік
Микола Кулицький, 1940 рік
Народився28 червня 1903(1903-06-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Глиняни, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер28 жовтня 1970(1970-10-28) Редагувати інформацію у Вікіданих (67 років)
Чикаго
ПохованняУкраїнський цвинтар святого Миколая Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівська академічна гімназія (1917) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львівський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Ягеллонський університет (1930) Редагувати інформацію у Вікіданих
Український вільний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузькартографія Редагувати інформацію у Вікіданих, географія Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіВолодимир Кубійович Редагувати інформацію у Вікіданих і Єржи Смоленськийd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіВолодимир Ґалан Редагувати інформацію у Вікіданих

Мико́ла Кули́цький (28 червня 1903(19030628), Глиняни — 28 жовтня 1970, Чикаго) — український картограф, географ, літерник. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор Українського вільного університету. Основний технічний картограф-рисувальник видання Атляс України й сумежних країв, та карт і картосхем до Енциклопедії українознавства, монографії Ґеоґрафія українських і сумежних земель та інших видань.

Разом з учителем та другом Володимиром Кубійовичем формували науковий дуумвірат[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько Михайло та мати Ганна — займалися хліборобством, рільництвом та бджільництвом [2]. Рід Кулицьких згадується в документах часів Хмельниччини серед повсталих проти міщанського старости та серед тих, які брали участь у захопленні Жванецького замку. Його предком був Кирило Кулицький, війт Глинян у 1780-х роках. Він був співучасником Йосифинських земельних реформ та упорядковував земельний кадастр для міста 1789 року. Прадід і дід також були війтами цього міста. Батько та дід Іван брали участь у будівництві кам'яної церкви святого Миколая 1894 року, організовували читальню «Просвіти» в Глинянах та були науковими меценатами. Зокрема, надавали фінансову підтримку геологові Тадеушові Вісньовському для археологічних розкопок на Східній Галичині. У громадському житті XIX століття родина Кулицьких була активними поборниками москвофільства[3].

Микола Кулицький завершив початкову школу в Глинянах. Надалі у 1916—1917 роках він продовжив навчання в Академічній гімназії Львова. Після складання іспитів атестату зрілості у 1924 році, Кулицький вступив до філософського факультету Львівського університету Яна-Казимира, та у 1925 році перевівся в Ягеллонський університет у Кракові, у якому навчався до 1930 року. В університеті він вивчав право, географію, геологію та демографію[3].

Під час навчання Кулицький одружився з донькою ботаніка та діяча НТШ Миколи Мельника[4]. Їх сини, Йосип та Теодор, стали адвокатами. Син Степан обрав професію рільника. Син Михайло помер у ранньому віці. Єдина донька Кулицького Марія померла у 1928 році[3].

Під час навчання в Кракові на Кулицького, як на доброго рисувальника, звернув увагу правник Павло Баб'як[4]. Тоді ж він почав товаришувати з Володимиром Кубійовичем у 1928 році під час спільної дослідної поїздки до Словаччини[4].

На початку 1930-х працював приватно як географ і картограф. Тоді ж зблизився з іншими українськими вченими, зокрема Іваном Крип'якевичем та Юрієм Полянським. Від 1930 року Кулицький член Географічної комісії НТШ. У 1933 році склав головні іспити, але неуспішно склав іспит з філософії та захисту докторської дисертації про зимарки на Гуцульщині (писав під керівництвом Єжи Смоленського[pl]). З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.[4].

У 1936—1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в Берліні. Проте навчатися в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»[5]. У 1938 році працював у Кооперативному ліцеї у Львові[6]. У 1930-х також малював карти до Української загальної енциклопедії. У 1934—39 роках разом Кубійовичем, Микола Кулицький видали підручні та стінні карти України й Галичини[7]. Надалі, у 1937—1939 роках видавець краєзнавчого журналу «Наша Батьківщина», видання туристичного-краєзнавчого товариства «Плай»[8]. Від 15 березня 1939 року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

На початку Другої світової війни Кулицький за посередництвом німецької переселенської комісії виїхав й поселився у Кракові. У місті він керував картографічно-статистичним бюро при Українському центральному комітеті[9]. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації[10]. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині[11]. 1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до Криниць, де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав до рідного міста, в Глиняни. Далі прийшла наступна евакуація до Баварії до села Кауфбойренщини[11]. У Баварії часто блукав по лісах, почав городникува́ти, за що дружина Кубійовича Дарія називала його «огірковою душею». Від того часу почав втрачати зацікавлення до науки[11].

Після війни у 1946—1948 роках навчався та викладав курси в Українському вільному університеті[12]. В університеті він успішно склав докторський іспит з філософії та здобув звання доктора у 1949 році за попередньою краківською дисертацією[13][4].

Надалі брав участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для Інституту національних дослідів при НТШ[11]. На початку 1950-х років Микола Кулицький з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго. У цьому йому допоміг дядько Володимир Ґалан. Кулицький влаштувався в приватній картографічній компанії NcNally Company, де пропрацював близько шістнадцяти років[14][11]. У Чикаго відійшов від наукової діяльності та українського життя. Остання його наукова доповідь датована 4 вереснем 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»[11][15]. Підготував декілька карт для українських освітян Канади та США.

Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому Українському цвинтарі святого Миколая[15].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Українське наукове середовище ще за життя високо визначали талант та внесок Миколи Кулицького до картографії[16][17]. Його перші дослідження присвячені вивченню проблематики теоретичної та прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Зокрема, Кулицький довів залежність розміщення і творення поселень від типу ландшафту, на прикладі карпатських зимарків. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»[18]. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фінансування на видання підручної адміністративної карти Галичини[19]. Також у міжвоєнний період він опублікував монографію про читання й використання топографічних карт. В 1934—1939 роках, Микола Кулицький, разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини[20]. Впродовж 1939 по 1943 рік він фахово досліджував статистику населення в Українському комітеті в Кракові[8]. У редакційній колегії Енциклопедії українознавства Кулицький відповідав за карти та діаграми[21]. На його особисте прохання не вживати його прізвища, про Кулицького не згадується у вступному слові до ЕУ в переліку осіб, що готували видання енциклопедії[22].

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]

Автор близько 200 наукових картографічних робіт. Писав також статті й популярну літературу. Згідно з Енциклопедією українознавства та уточненням бібліографії[23][24][25], найбільш важливими були:

Видання та публікації
  • Зимаркові оселі на Галицькій Гуцульщині // Науковий збірник Географічної секції при Українській громаді в Кракові. Краків, 1930
  • Читання топографічних карт. - Львів: Наша майбутність, 1935. - 22 с.
Основний картографічний внесок
  • Топографічні карти до пол. XIX ст.
  • Топографічні карти до 1918 р.
  • Картографія Української Держави
  • Топографічні карти після 1918 р.
  • Міста після першої війни (разом В. Кубійовичем)
  • Форми сільських осель. Форми міських осель
Карти та картосхеми
  • Зілинський І. Карта українських говорів з поясненнями / Іван Зілинський ; рис. М. Кулицький. — 1 : 4 000 000. — У Кракові: Друк. «Орбіс», 1933. — 1 к. : багатоколір. ; 38 × 61 см // Праці Українського Наукового Інституту. — Варшава: Український Науковий Інститут, 1933. — Т. XIV. — Серія філологічна. — Кн. 3.– 20 с.
  • Кубійович В. Етноґрафічна карта України і сумежних країв / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — Львів: Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. — 1 к. : багатоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Етнографічна карта Чорноморських країв / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — [Краків? : Українське видавництво?, 1941?]. — 1 к. : багатоколір. ; 23 × 46,5 см.
  • Кубійович В. Карта розміщення українського населення / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 5 000 000. — Львів: Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. — 1 к. : двоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Лемківщина й Надсяння / В. Кубійович, М. Кулицький. — 1 : 400 000. — Краків: Українське Видавництво, 1940. — 1 к. : багатоколір. ; 42 × 52,5 см.
  • [Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. — 1 : 5 000 000. — У Львові: Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. — 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 см // Атляс України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка ; Український видавничий інститут у Львові. — Львів: Український Видавничий Інститут, 1937. — № 10.
  • Кулицький М. Західно-Українські землі / М. Кулицький. — 1 : 800 000. — [Львів?]: б.в., 1932. — 1 к. : багатоколір. ; 109,5 × 88 см
  • Антропогеографічна карта Гуцульщини для галицької частини (В. Кубійович разом з М. Кулицьким) у мірилі 1 :75 000. Рукопис втрачено [26].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Купчинський, 2011, с. 482.
  2. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 81.
  3. ↑ а б в Купчинський, 2011, с. 483.
  4. ↑ а б в г д Кубійович (II), 1985, с. 82.
  5. ↑ Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, 1937, с. 43.
  6. ↑ Гелей, 2009, с. 18.
  7. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 61.
  8. ↑ а б Купчинський, 2011, с. 484.
  9. ↑ Ільницька, 2006, с. 228.
  10. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 83.
  11. ↑ а б в г д е Кубійович (II), 1985, с. 84.
  12. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 112.
  13. ↑ Купчинський, 2011, с. 483-484.
  14. ↑ Купчинський, 2011, с. 498.
  15. ↑ а б Купчинський, 2011, с. 500.
  16. ↑ Жуковський, 1986, с. 19.
  17. ↑ Купчинський, 2011, с. 480-481.
  18. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 105.
  19. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 115.
  20. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 32.
  21. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 83.
  22. ↑ Купчинський, 2011, с. 499.
  23. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 109.
  24. ↑ Бібліографія праць Є. Ю. Пеленського, 1949, с. 28.
  25. ↑ Падюка, Сосса, 2019, с. 124-128.
  26. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 101.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Першоджерела
  • Бібліографія праць Є. Ю. Пеленського. — Бльомберґ (Бистриця) : Друкарня Бистриці, 1949. — 38 с. — (Українська Книгознавча Бібліотека)
  • Кубійович В. Мені 70. — Париж-Мюнхен : Наукове товариство ім. Шевченка, 1970. — 135 с.
  • Кубійович В. Мені 85. — Париж-Мюнхен : Видавництво «Молоде життя», 1985. — 308 с.
  • Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. За час від 1. I. 1935 — 25.XII.1937. — Львів : Накладом товариства, 1937. — 126 с.
Енциклопедії
Статті
  • Гелей С. Д. Життєвий шлях на наукова творчість Іллі Витановича (1899–1939 рр.) // Вісник Львівської комерційної академії. — Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. — Вип. 8. — С. 4-29.
  • Жуковський А. Діяльність Володимира Кубійовича на відтинку Енциклопедії Українознавства (ЕУ) // Український історик. — Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1986. — № 3-4 (91-92). — С. 15-22.
  • Ільницька Л. Листування Івана Зілинського з Михайлом Возняка (1916 – 1930 рр.) як джерело до вивчення книгознавчних зацікавлень М. Возняка // Вісник Львівського університету. Сергія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 1. — С. 212-230.
  • Купчинський О. Микола Кулицький — визначний картограф 30—40-х років XX століття // Вибрані статті та матеріали. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури / Ред. кол.: О. Винниченко, Л. Войтович, І. Гирич, М. Крикун, Л. Рудницький, Л. Тимошенко, Я. Федорук, С. Хороб. — Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. — Т. 3. — С. 480-501. — (Українознавча наукова бібліотека НТШ) — 200 прим. — ISBN 966-9868-24-2.
  • Падюка Н., Сосса Р. Бібліографія етнографічних карт території України // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2019. — Вип. 14. — С. 119-143.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Кулицький&oldid=43796762