Єфрем Сирин
.jpg)
Єфрем Сирин, Єфрем Сирін (306, Нусайбін — 9 червня 373, Едеса) — християнський святий.
Життєпис[ред. | ред. код]
Преподобний Єфрем Сирин народився на початку IV ст. в місті Низибії в Месопотамії. Його батьки були доброчесними християнами і дали синові правильний напрямок життя. Спершу він навчався в низибійського єпископа Іоанна, котрий постарався дати Єфрему духовну освіту. Після смерті Іоанна Єфрем перебрався в сирійське місто Едесу, де знайшов добрих наставників в науках благочестя.
Одержавши священний сан, Єфрем успішно проповідував, а також писав церковні повчання, котрі читались при богослуженнях. Щоб повніше пізнавати високі духовні істини, він вдавався до далеких мандрівок, щоб сприймати науки великих пустинників. Так Єфрем побував у Єгипетських і Сирійських старців, відвідав св. Василія Великого і повернувся в Едесу. Невдовзі, бажаючи самітного життя, Єфрем поселився недалеко у печері, молився і писав твори. До нього стали сходитись ученики, щоб слухати чернечі настанови і переймати молитви. Одна з таких молитов дійшла і до нас і читається у Великий Піст:
Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослав'я не дай мені.
Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені рабу Твоєму.
Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віків. Амінь.
Молитва так часто повторюється при богослужінні, тому що в ній перелічуються особливим властивим саме цій молитві способом, спершу негативні сторони гріховного стану душі як лінивство, безнадійність, владолюбство і марнослав'я.
Література[ред. | ред. код]
- З Поученій Єфрема Сирина / Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). – Прага, "Сіяч", 1932. – С. 145–147.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ефрем Сирин — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
