Мухін Юрій Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухін Юрій Гнатович
Yury Mukhin 2.jpg
Народився 22 березня 1949(1949-03-22) (70 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Kazakhstan.svg Казахстан
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, письменник, ревізіоніст Голокосту
Alma mater Національна металургійна академія України (1973)
Володіє мовами російська
Посада головний редактор
Сторінка в Інтернеті ymuhin.ru

Мухін Юрій Гнатович (нар. 22 березня 1949, м. Дніпропетровськ) — радянський винахідник і організатор виробництва; російський громадський діяч, політик і публіцист, письменник. Депутат Національної Асамблеї Російської Федерації. Лідер російського громадського руху «Армія Волі Народу». Відомий як автор різноманітних «теорій змов» та анти-науковою критикою генетики та апологет «народних академіків» Т. Д. Лисенка та Мічуріна.

Відомий також завдяки чисельним публікаціями з питань теорії управління, історії СРСР. Автор публіцистичних фільмів з історії СРСР і суспільно-політичних питань, художніх творів.

Генеральний директор Некомерційного партнерства «Центр незалежної журналістики», головний редактор газети «Дуель», що виходила з 1995 по травень 2009 року.

Публіцистика[ред. | ред. код]

У своїх роботах Юрій Мухін критикує багато загальноприйняті історичні положення і висуває власні громадські, історичні та філософські теорії.

Серед основних ідей, які підтримує і розвиває Юрій Мухін:

  • Делократія: будь-яка праця у виробничій або невиробничій сфері повинна оцінюватися не начальником виконавця цієї праці, а виключноспоживачем;
  • Перший президент Росії Б. М. Єльцин помер у 1996 р. і до 2007 року його заміщав двійник або двійники;
  • Польські офіцери в Катині були вбиті німецькими окупантами в 1941 році;
  • Однією з головних причин значних втрат РСЧА в літній кампанії 1941 року була відсутність сучасного зв'язку в радянських військах, на відміну від вермахту;
  • І. В. Сталін був убитий, як мінімум, ненаданням допомоги при інсульті, а Л. П. Берія застрелений без суду і слідства в результаті змови М. С. Хрущова і ряду близьких до нього осіб;
  • Культ особи Сталіна був створений партійною номенклатурою у власних же інтересах. Культ особистості ґрунтувався на особистому авторитеті Сталіна, заробленим його розумом і працьовитістю.
  • Репресії, які відбувалися за безпосередньої участі Сталіна та Берії, були обґрунтовані (питання, головним чином, розглянуто в книзі «Вбивство Сталіна і Берія»);
  • Сталін прагнув до усунення комуністичної партії від влади і перетворення її в громадську організацію духовно-виховного типу, на зразок церкви (духовного ордена);
  • Наказ про приведення військ у повну бойову готовність перед німецьким нападом був відданий Сталіним вчасно — 18 червня 1941 р., проте саботований генералітетом;
  • Т. Д. Лисенко був правий у всіх основних положеннях своєї теорії, а його противники були псевдонауковими шарлатанами;[1]
  • Основною причиною голодомору в Україні і Кубані було знищення тяглової худоби (волів) самими селянами в процесі колективізації;
  • Спецслужби різних країн у процесі багаторічної корупції та відсутності належного контролю схильні до перетворення в антидержавні кримінальні утворення, зокрема, теракт 11 вересня 2001 року в США, проведений, як стверджує Мухін, ЦРУ США;
  • Американці ніколи не висаджувалися на Місяць в рамках програми «Аполлон»[2]; СРСР не став розвінчувати цю аферу імовірно тому, що у відповідь ЦРУ розкрило б інформацію про непристойну роль КДБ СРСР у справі усунення Сталіна та Берії;
  • Якість підготовки кадрових військових до німецько-радянської війни була низькою, і це, значною мірою, зумовило поразки і зайві втрати протягом усієї війни;
  • Бог не існує, проте у всіх живих істот є «Дух» — основа тваринного мислення, а у людини, крім того, Душа — основа людської сутності, обидва явища матеріальні, імовірно польової структури; «Дух» згасає разом з припиненням окисного обміну речовин, «душа» залишається існувати окремо від трупа на невизначено довгий час; посмертне буття душі визначається тим, чи змогла дана людина за життя піднестися над тваринними інстинктами чи ні;
  • Одним з головних винуватців Другої світової війни (якщо не самим головним) є Польща — традиційно загарбницька і антиросійська політика польських правлячих кіл, підбурювана Великою Британією, послужила головним каталізатором початку війни; нинішня політика Польщі також проводиться в рамках цієї концепції;
  • Перемоги німецьких льотчиків-асів під час Другої світової війни здебільшого сфальсифіковані пропагандою Геббельса і самими льотчиками;
  • Ставляться під сумнів масштаби Голокосту, розвивається ідея про штучні провокації антисемітизму в різних країнах сіоністами, щоб прискорити від'їзд євреїв в Ізраїль, а також співробітництво з цією метою з Гітлером;
  • Літак Боїнг-747 рейсу «KAL-007» був збитий 1 вересня 1983 року не радянськими ППО, а американським винищувачем, не над затокою Аніва, а в районі Ніїгати. СРСР, маючи на руках докази цього, не виступив із звинуваченнями на адресу США імовірно тому, що у відповідь ЦРУ розкрило б інформацію про непристойної ролі КДБ СРСР у справі усунення Сталіна та Берії;

Бібліография[ред. | ред. код]

  • Ю. И. Мухин. Антибюрократическая азбука. — М.: «Русское слово», 1992. — 64 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Путешествие из демократии в дерьмократию и дорога обратно.— М.: «Гарт», 1993. — 287 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Наука управлять людьми: изложение для каждого. — М.: «Фолиум», 1995. — 360 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Катынский детектив. — М.: «Светотон», 1995. — 176 с. ISBN 5-7419-001-9 (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Душа бессмертна! Евангелие атеиста. — Б. м.: Б. и., 1999. — 68 с. (рос.)
  • Война и мы. Военная мысль в СССР и Германии. Под общ. ред. Ю. И. Мухина. Кн. 2. — М.: «Профиздат», 2001. — 320 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Убийство Сталина и Берия. — М.: «Крымский мост-9Д», «Форум», 2002. — 731 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Антироссийская подлость. Расследование фальсификации катынского дела Польшей и Генеральной прокуратурой России с целью разжечь ненависть поляков к русским. — М.: «Крымский мост-9Д», «Форум», 2003. — 762 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Россия. Ещё не вечер. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2003. — 319 с. (рос.)
  • Война и мы. Человеческий фактор. Под общ. ред. Ю. И. Мухина. Кн. 1. — М.: «Профиздат», 2003. — 268 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Не надейся — не умрешь! — М.: «Эксмо», «Яуза», 2004. — 383 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. За державу обидно! — М.: «Яуза», 2004. — 637 с (Переиздание: 2006) (рос.)
  • Ю. И. Мухин. За что убит Сталин? — М.: «Эксмо», «Яуза», 2004. — 157 с (Переиздание: 2005) (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Кто убивал американцев 11 сентября 2001 года? — М.: «Яуза», «Эксмо», 2004. — 159 с (Переиздание: 2005) (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Крестовый поход на Восток. «Жертвы» второй мировой. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2004. — 351 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Тайны еврейских расистов. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2004. — 158 с (Переиздание: 2005) (рос.)
  • А. З. Лебединцев, Ю. И. Мухин. Отцы-командиры. Звезды на погонах — звезды на могилах. — М.: «Яуза», 2004. — 605 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Асы и пропаганда. Дутые победы Люфтваффе. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2004. — 477 с (Переиздание: 2007)
  • Ю. И. Мухин. Избавься от долларов! — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 157 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Польша в НАТО? Туда ей и дорога! — М.: «Яуза», 2005. — 159 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Тайны Израиля. — М.: «Яуза», «Пресском», 2005. — 158 с. (рос.)
  • Ю. И. Мухин. Как уродуют историю твоей Родины? — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 220 с.
  • Ю. И. Мухин. Код Ельцина. — М.: «Яуза», «Пресском», 2005. — 159 с.
  • Ю. И. Мухин. Антиаполлон. Лунная афера США. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 427 с.
  • Ю. И. Мухин. Убийцы Сталина. Главная тайна XX века. — М.: «Яуза», 2005. — 671 с (Переиздание: М.: «Яуза-пресс», 2007.)
  • Ю. И. Мухин. По повестке и по призыву. Некадровые солдаты Великой Отечественной. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 351 с.
  • Ю. И. Мухин. Если бы не генералы! Проблемы военного сословия. — М.: «Яуза», 2006. — 735 с (Переиздание: 2007)
  • Ю. И. Мухин. Продажная девка Генетика. — М.: «Издатель Быстров», 2006. — 415 с.
  • Ю. И. Мухин. Евреям о расизме. — М.: «Алгоритм», 2006. — 399 с.
  • Ю. И. Мухин. Власть над властью. — М.: «Алгоритм», 2007. — 368 с.
  • Ю. И. Мухин. Средства массовой брехни. — М.: «Алгоритм», 2008. — 336 с.
  • Ю. И. Мухин. Три еврея или Как хорошо быть инженером. — М.: «Крымский мост — 9Д», 2008. — 654 с. ISBN 978-5-89747-036-5
  • Ю. И. Мухин. Власть на костях, или Самые наглые аферы XX века. — М.: «Алгоритм», 2008. — 240 с.
  • Ю. И. Мухин. Кнут народа. — М.: «Алгоритм», 2008. — 336 с.
  • Ю. И. Мухин. СССР имени Берия. — М.: «Алгоритм», 2008. — 336 с.
  • Ю. И. Мухин. Кто на самом деле развязал Вторую Мировую войну? — М.: «Яуза-пресс», 2010. — 288 с.
  • Ю. И. Мухин. Главная антироссийская подлость — М.: «Яуза-пресс», 2010. — 243 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мухін Ю. Г. Вбивство Сталіна і Берія. — С. 422
  2. «АнтіАполлон. Місячна афера США»

Див. також[ред. | ред. код]