Отто-Ернст Ремер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отто-Ернст Ремер
Bundesarchiv Bild 183-2004-0330-500, Otto Ernst Remer.jpg
Народився 18 серпня 1912(1912-08-18)
Німецька імперія Нойбранденбург, Німеччина
Помер 4 жовтня 1997(1997-10-04) (85 років)
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
ФРН ФРН
Приналежність Wehrmacht Вермахт
Рід військ Heer Сухопутні війська
Роки служби 19321945
Звання Rank insignia of Generalmajor of the Wehrmacht.svg Генерал-майор
Командування Бригада супровождення фюрера
Війни/битви Друга світова війна
Польська кампанія (1939)
Арденнська операція
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Отто-Ернст Ремер (нім. Otto-Ernst Remer, 18 серпня 1912, Нойбранденбург, Мекленбург — 4 жовтня 1997, близько Марбелья, Малага) — один з наймолодших генералів вермахту. Входив до числа керівників придушення липневої змови. Після війни був одним із засновників і другим головою Соціалістичної Імперської партії Німеччини.

Особисте життя[ред.ред. код]

Ремер виріс у протестантській сім'ї. Його батько був інспектором юстиції. У 13 років вступив до молодіжного руху.

Ремер був одружений два рази. Від свого першого шлюбу він мав двох синів і одну дочку.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

1 квітня 1933 вступив в фаненюнкером до Вермахту. 1 квітня 1935 отримав звання лейтенанта 4-го піхотного полку. З 3 січня 1939 командував 15-й ротою 89-го піхотного полку. Польську кампанію почав командиром 13-ї роти 479-го піхотного полку. З 1 березня 1940 командував 701-ї мотопіхотної бойової ротою, з якою взяв участь в Західній і Балканській кампаніях. 1 квітня 1941 проведений в чин капітана. З 1941 року воював на Східному фронті. З 1 лютого 1942 командир I батальйону 10-го стрілецького полку, з 1 квітня по 30 листопада 1942 року — IV батальйону піхотного полку «Großdeutschland». 29 серпня 1942 за свою багаторазово доведену хоробрість був нагороджений Німецьким хрестом у золоті[1]. 1 січня 1943 був проведений в майори і призначений на посаду командира I-го батальйону, з яким особливо відзначився в березні 1943 року під Харковом. За це 18 травня 1943 Ремер був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста[1]. 12 листопада 1943 року за бої на заході від Харкова і на північ від Полтави влітку 1943 року був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста[1].

1 травня 1944 був призначений командиром охоронного полку «Großdeutschland» в Берліні. Під час липневої змови керував боротьбою з бунтівниками. Змовники припускали, що після вбивства Гітлера Ремер підкориться наказам нового командування. Однак у Ремера виникли сумніви, що його неправильно інформують, тому він відправив д-ра Хагена зв'язковим у Рейхсміністерство народної освіти, так як рейхсміністр д-р Геббельс як гауляйтер Берліна був одночасно імперським комісаром оборони Берліна і протектором дивізії«Großdeutschland». Тим часом Ремер, який знаходився разом з змовником комендантом Берліна генералом Хазе, почув з його розмови, що Геббельс повинен бути арештований і виконати це завдання належить йому. Ремер відмовився це зробити, і Хазе не став наполягати. Незабаром зв'язковий офіцер повернувся від Геббельса і повідомив Ремера про військовий путч. Тоді Ремер відправився до Геббельса, який у присутності Ремера зв'язався по телефону з Гітлером, і Гітлер підтвердив Ремеру, що він живий, і наказав йому придушити заколот. Охоронний батальйон «Großdeutschland»взяв під контроль комендатуру на Унтер-ден-Лінден і заарештував змовників. За цей Ремер минаючи чин підполковника отримав чин полковника[1].

З 1 серпня командував Бригадою супроводу фюрера (нім. Führer-Begleit-Brigade), з якої взяв участь в Арденнській операції. 26 січня 1945 р. Бригада супроводу фюрера була розгорнута в дивізію. 31 січня Ремер був проведений в генерал-майори Вермахта. На початку березня Дивізія супроводу фюрера брала участь звільнення Лаубану від Червоної армії. Згодом дивізія була оточена під Шпрембергом, і 22 квітня Ремер дав наказ прориватися на південний захід до Дрездену. Небагатьом вдалося прораватися на захід, де потрапили в полон до американської армії. Згодом Ремер був переданий британській армії.

Повоєнна діяльність[ред.ред. код]

Ремер дає інтерв'ю Паулю Кнуве
щодо с подій Липневої змови
Лідери Соціалістичної Імперської партії
в 1952 році, зліва направо:
Дорльс, Ремер и граф фон Вестарп

Після того, як Ремер у 1947 році був відпущений з британського полону, він вивчився професії каменяра і оселився в Фарелі[2]. Ремер був видним учасником різних партій націоналістичної спрямованості, зокрема він був одним із засновників і другим головою Соціалістичної Імперської партії (нім. Sozialistische Reichs-Partei, скор. SRP), заснованої у жовтні 1949 року і забороненої як «неонацистського» у жовтні 1952 року .

У 1951 році вийшла невелика книга Ремера «20. Juli 1944» (Гамбург, Verlag Deutsche Opposition). Книга складається з передмови і двох частин. У першій частині Ремер коротко виклав свою роль в подіях 20 липня 1944 року в Берліні. У другій частині, текст якої озаглавлений як «Німецька політика і проблема ремілітаризації», Ремер виклав погляди SRP на політику Німеччини. Він висловив свої побоювання щодо ремілітаризації Німеччини в інтересах і на умовах Сполучених Штатів, що почалася в 1950 році, так як вона, на його думку, могла послужити причиною превентивного нападу Радянського Союзу на сили Західного блоку, в який все більше втягувалася Німеччина.

Після того, як в березні 1952 року на процесі Ремер охарактеризував змовника Штауффенберга як державного зрадника і запроданця Батьківщини (нім. Hoch-und Landesverräter), він був засуджений до тримісячного арешту[2]. Керований Фріцем Бауером судовий процес подбав про те, щоб Липнева змова укорінилася в історичній пам'яті Федеративної Республіки[2].

У 1953 році Ремер виїхав з Німеччини і довгий час працював військовим радником преззидента Насера в Єгипті, паралельно займаючись організацією постачань озброєнь до Сирії.

У 1983 році Ремер заснував організацію Die Deutsche Freiheitsbewegung (укр. Німецький визвольний рух), головою якої він був до 1989 року, після чого став її почесним головою. Земельні суди різних земель Німеччини в 1986, 1992, 1993 і 1994 роках засуджували його до різних видів покарання за заперечення голокосту. Тому в 1994 році він емігрував до Іспанії, уникнувши таким чином 22-х-місячного арешту. У 1996 році уряд Іспанії відмовив Німеччини у видачі Ремера[2].

Нагороди[ред.ред. код]

У фільмах[ред.ред. код]

Командир охоронного батальйону Ремер — один з героїв фільмів «Валькірія» і 3-ї серії кіноепопеї «Звільнення». У «Валькірії» Ремер виконує накази генерала Ольбріхта, заарештовуючи функціонерів СС. Отримавши одночасно два накази — один від Ольбріхта з наказом заарештувати рейхсміністра пропаганди доктора Геббельса та інший зі ставки Гітлера в Растенбурзі з наказом заарештувати Штауффенберга, Ремер здогадується, що відбувається путч, але він не знає на чий стороні виступає. Доктор Геббельс, побачивши що до будівлі рейхсміністерства пропаганди під'їжджають солдати, просить зв'язати його з Гітлером і передає трубку Ремеру, який увійшов в кабінет. Отримавши особистий наказ від Гітлера «Взяти живими змовників» атакує штаб-квартиру змовників і бере їх у полон. Роль Ремера виконує німецький актор Томас Кречманн. У «Звільненні» роль Ремера — лише епізодична. Почувши як Ремер каже секретарці, що він прийшов заарештувати доктора Геббельса, останній виходить в приймальню і дає Ремеру поговорити по телефону з Гітлером. Гітлер безпосередньо по телефону призводить Ремера у полковники і передає наказ придушити заколот. Роль Ремера виконує актор з НДР Генріх Кен

Епізоди з фільмів[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Публикації Ремера[ред.ред. код]

Література про Ремера[ред.ред. код]

  • Claudia Fröhlich. Wider die Tabuisierung des Ungehorsams: Fritz Bauers Widerstandsbegriff und die Aufarbeitung von NS-Verbrechen. — Frankfurt am Main: Campus Verlag, 2006. ISBN 978-3-593-37874-9
  • Ralph Tegethoff. Generalmajor Otto Ernst Remer: Kommandeur der Führer-Begleit-Division. — DS-Verlag, 2006. ISBN 978-3-935102-03-2

Посилання[ред.ред. код]

Мультімедіа[ред.ред. код]

Видео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]