Народження нації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Народження Нації
The Birth of a Nation
Birth-of-a-nation-poster-color.jpg
Жанр драма, мелодрама, військовий фільм, історичний фільм
Режисер Девід Гріффіт
Продюсер Девід Гріффіт
Х. Е. Айткен
Сценарист Томас Діксон-молодший
Френк Вудс
Девід Гріффіт
У головних
ролях
Ліліан Гіш
Генрі Волтхолл
Мей Марш
Оператор Г. В. Бітцер
Композитор Джозеф Карл Брейл
Девід Ворк Гріффіт
Монтаж Девід Ворк Гріффіт
Джозеф Енабері
Джеймс Сміт
Художник Роберт Голдштейн
Клер Вест
Кінокомпанія David W. Griffith Corp.
Дистриб'ютор  Epoch Producing Corporation
Тривалість  190 хв. (16 кадрів/сек)
Мова  англійська
Країна  США США
Рік  1915
IMDb ID 0004972
Кошторис  $ 110 000[1]
Касові збори  $ 11 000 000[2]
Фільм «Народження нації»

Наро́дження На́ції[3] (англ. The Birth of a Nation) — американський німий історичний фільм режисера Девіда Ворк Гріффіта 1915 року, один із найуспішніших фільмів в історії німого кіно (дохід перевищив витрати майже в десять разів)[4]. Події у фільмі розгортаються протягом та після громадянської війни в США, фільм був поставлений режисером Девідом Гріффітом та випущений 3 лютого 1915 року. Це одна з найвидатніших робіт в історії кінематографу і найуспішніший фільм тих часів. Картину відрізняють використання багатьох інноваційних технічних досягнень, а також дуже «неполіткоректне» виправдання расової нерівності та прославляння Ку-Клукс-Клану.

Сюжет[ред.ред. код]

« Могутнє видовище[5]  »


Частина 1: США до Громадянської війни[ред.ред. код]

Щаслива сім'я Кемерон живе в Підмонті, Південна Кароліна. У доктора і місіс Кемерон три сини: Бенджамін, Вейд та Дюк і дві дочки: старша Маргарет і молодша Флора. До них в гості приїжджають друзі з Пенсільванії: депутат Остін Стоунмен у супроводі своєї юної дочки Елсі і двох синів — Тода і Філа. Філ закохується в старшу дочку Кемерона, а Бен Кемерон — в Елсі Стоунмен, побачивши її фотографію[6].

Починається війна. Стоунмен примикають до прихильників Півночі, Кемерони — до прихильників Півдня.

Йде облога Петерсберзі. Прихильникам Півдня не вистачає продовольства. Бен Кемерон, ставши полковником армії конфедератів, запекло бореться, але зрештою перестає пручатися, і його бере в полон старий друг Філ Стоунмен, в той час як батьки і сестри Бена з трепетом прислухаються до гуркоту битви.

Прихильники Південних Штатів переможені. Генерал Лі приходить до генерала Гранта. За полоненим полковником, який лікується в госпіталі, доглядає Елсі Стоунмен, що відповіла взаємністю на його любов. Разом з матір'ю Кемерона вона вирушає до президента Лінкольна, і благає його про поблажливість до Бена.

Тим часом Остін Стоунмен стає одним з прихильників крайніх заходів в конгресі. Депутат взяв сторону негрів і переконав мулата Сайласа Лінча стати їх політичним ватажком. Після вбивства президента Лінкольна, відтвореного у всіх деталях, Остін Стоунмен практично управляє Сполученими Штатами.

Частина 2. Реконструкція[ред.ред. код]

Ліга Союзу отримує більшість голосів на парламентських виборах. Сайлас Лінч призначається заступником губернатора. Білих проганяють з вулиць, викреслюють з виборчих бюлетенів і найчастіше позбавляють майна.

Бен Кемерон стає на чолі руху опору. Депутат Стоунмен, дізнавшись про це, розриває його заручини з Елсі. Огастус Сезар (Гас), відданий слуга Кемеронів, вступає до лав збройної негритянської гвардії, яку набрав Сайлас Лінч. Гас домагається руки Флори. Сім'я, розорена війною, живе у цілковитій нужді. Одного разу, коли Флора, йдучи до криниці, наважується зайти в ліс неподалік, за нею женеться Гас, їй загрожує насильство. Рятуючи свою честь, дівчина кидається з вершини скелі і гине. Бен Кемерон знаходить труп Флори і клянеться помститися.

Сайлас Лінч загрожує арештом доктору Кемерону, яка знайшла притулок разом зі старою дружиною, юної дочкою і кількома вірними слугами — неграми серед полів в хатині, яку збирається розгромити чорна гвардія. Елсі захищає перед Лінчем справу Кемеронів і свого брата Філа, нареченого Маргарет Кемерон, що розділяє доля сім'ї південців. Мулат намагається згвалтувати дівчину. Стоунмен нарешті розуміє свою помилку, і Сайлас Лінч наказує його заарештувати.

Чорна гвардія на чолі з Сайласом Лінчем кидається на приступ відокремленій хатини, Кемерони обороняються, стріляючи з рушниці. Вони вже на волоску від смерті, але з гір з'являються білі вершники ку-клукс-клану на чолі з Великим Драконом. Клан, який вже вбив Гаса, винуватця смерті Флори, звільняє Стоунмена. Депутат обіцяє відтепер захищати білих.

На закінчення показується нова ідилія в Південних Штатах, які знову знайшли щастя при пануванні ку-клукс-клану. Два шлюбу між Кемероном і Стоунменамі символізували новий союз між Північчю і Півднем[7].

Персонажі[ред.ред. код]

Головні ролі[ред.ред. код]

Ліліан ГішЕлсі Стоунмен 
Мей МаршФлора Кемерон 
Генрі Волтголлполковник Бен Кемерон 
Міріам КуперМаргарет Кемерон 
Мері ЕлденЛідія Браун 
Ральф ЛьюїсОстін Стоунмен 
Джордж ЗігманСайлас Лінч 
Волтер ЛонгГас (негр, якого лінчують) 
Роберт ГерронТод Стоунмен 
Елмер КліфтонФіл Стоунмен 
Джозефіна Кровеллмісіс Кемерон 
Споттісвуд Ейткендоктор Кемерон 
Джордж БеренджерВейд Кемерон 

Другорядні ролі[ред.ред. код]

  • Джозеф Енабері — Авраам Лінкольн
  • Максфілд Стенлі — Дюк Кемерон
  • Дженні Лі — Мама (вірна слуга)
  • Дональд Кріспгенерал Грант
  • Говард Гає — генерал Роберт Лі
  • Монте Блу — незначна роль
  • Гаррі Брехам — слуга Кемерона
  • Боб Барнс — лідер Клану
  • Едмунд Бернс — член Клану
  • Едвард Барнс — член Клану
  • Фред Барнс — член Клану
  • Девід Батлер — солдат
  • Пеггі Картрайт — маленька дівчинка
  • Вільям Е. Кессіді — незначна роль
  • Дарк Клауд — генерал
  • Ленор Купер — покоївка Елсі
  • Сем Де Грасс — сенатор Чарльз Самнер
  • Чарльз Егіл Ей — чоловік, який падає з даху
  • Джон Форд — член Клану
  • Альберта Франклін — незначна роль
  • Вільям Фріман — Джейк
  • Гібсон Гоуланд — незначна роль
  • Ольга Грей — Лаура Кін
  • Девід Гріффіткамео (версія 1931 року)
  • Фред Хамер — незначна роль
  • Расселл Гікс — незначна роль
  • Волтер Г'юстонкамео (версія 1931 року)
  • Чарльз Кінгнезначна роль
  • Альберта Лі — місіс Лінкольн
  • Ельмо Лінкольн — коваль
  • Бетті Марш — дитина з доктором Кемероном
  • Юджин Пеллет — солдат
  • Вестер Пегг — незначна роль
  • Аллан Сірс — член Клану
  • Чарльз Стівенс — волонтер
  • Мадам Сул-Те-Ванчорна жінка
  • Еріх фон Штрогеймнезначна роль
  • Джордж Волш — незначна роль
  • Рауль Волш — Джон Вілкс Бут
  • Жуль Вайт — солдат
  • Віолет Вілкі — Флора Кемерон (як дитина)
  • Том Вілсон — слуга Стоунмена
  • Мері Вінн — незначна роль[8]

Знімальна група[ред.ред. код]

Девід Ворк Гріффіт — режисер, сценарист, продюсер та композитор фільму

Створення фільму[ред.ред. код]

Кадр з фільму Народження нації: суд Лінча над негром — гвалтівником

До 1913 року Гріффіту набридло знімати короткометражні картини, які не давали йому повною мірою продемонструвати своє мистецтво кінозйомки. Більшість кінопродюсерів того часу вважали, що глядач не зможе висидіти на кіносеансі, що триває понад 15 хвилин, але Гріффіт дотримувався іншої точки зору[10].

Виробництво фільму фінансувала фірма «ІВОК-філм», заснована Гриффітом і Ейткеном. Ейткен вклав у підприємство лише четверту частину загального капіталу — 25 тисяч доларів. Решту суми вклали акціонери[11].

« Цілком можливо, що дехто з куклукскланівців (такі, як, наприклад, капіталіст з Пасадени) допоміг фінансувати фільм, який служив їх політиці…  »

— французький кінокритик Жорж Садуль

Френк Вудс і Гріффіт закінчили роботу над сценарієм за півтора місяці. Зйомки велися в липні, серпні і на початку вересня 1914 року. Декорації були зведені у вельми примітивних павільйонах студії «Рілайенс Меджестік» під художнім керівництвом її засновника Томаса Інса. Багато декорації будувалися під відкритим небом.

Монтаж картини, яким особисто керував Гріффіт, тривав три з половиною місяці. Музична партитура, написана Дж. Брейлі, представляла собою в основному попуррі з американських народних пісень і уривки з творів Бетховена, Ліста, Россіні, Верді, Джузеппе Верді, Чайковського, Грига, Вагнера.

«Народження нації» мало такий грандіозний успіх, що витрати на його створення окупилися всього за два місяці прокату картини. Аудиторія складалася з представників усіх верств населення, і це істотно підвищило культурний статус кінематографа. У той же час зображення чорних персонажів носив у фільмі відверто расистський характер, що викликало бурю протестів і призвело до заборони картини у багатьох американських містах[10].

Художні особливості[ред.ред. код]

У фільмі знімалися всі найбільші актори школи Гріффіта. У масових сценах брало участь до 1000 осіб.

«…Режисерська робота з акторами далеко не скрізь Образцова <…> Характери в цілому намічені досить схематично, надто великими штрихами… Значення фільму не в розкритті психології персонажів, не в режисерській роботі з акторами, а в тому майстерності, яке Гріффіт проявив в монтажі та постановці масових сцен…» (Жорж Садуль

У « Народженні нації» Гріффіт майже постійно застосовує паралельний монтаж.

Постер до фільму Народження нації

Назви фільму у різних країнах[ред.ред. код]

Постер до фільму Народження нації

Дати прем'єрного показу[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Вперше демонструвався в Лос-Анджелесі в кінозалі «Клюнз» 8 лютого 1915 року під своїм початковою назвою. Вже після перегляду Томас Діксон, будучи вражений, запропонував нову назву.
  • Президент Вільсон наказав влаштувати перегляд фільму в Білому домі під час одного із засідань, на яке було запрошено багато державних діячів та дипломатів з родинами.
  • Гріффіт випустив на захист фільму брошуру «Підйом і занепад свободи слова в Америці».
  • Два великих ліберальних журнали «Нью Рипаблик» і «Нейшн» в статтях кінокритика Френсіса Хекета та головного редактора Освальда Гаррісона Вілларда дали фільму нищівну оцінку.
  • Ректор Гарвардського університету Чарльз Еліот заявив, що фільм є «збоченням ідеалу білих».
  • «Національна асоціація розвитку кольорових народів» випустила брошуру, спрямовану проти фільму.
  • Кадри переможної скачки куклукскланівців супроводжувалися «Польотом валькірій» Ріхарда Вагнера.
  • У Франції фільм заборонила цензура. В Парижі його демонстрували тільки в 1921 році в зміненому варіанті.
  • Облога Петерсбурга — один з основних епізодів фільму — в романі Томаса Діксона займає всього лише дві сторінки (розповідь одного з персонажів).
  • Для численних доповнень до сценарію Френк Вудс і Гріффіт використовували «Пляма леопарда», другий роман Томаса Діксона.
  • Жоден афроамериканець не знімався у фільмах Гріффіта в головній ролі. Ролі темношкірих виконували білі артисти, яких гримували «під афроамериканців» Комаров. Історія зарубіжного кіно. Том 1. Німе кіно. — М.: «Мистецтво», 1965.
  • Від фільму Гріффіт отримав близько мільйона доларів чистого прибутку.
  • З приходом звукового кіно «Народження нації» було озвучено і знову випущено на екрани.
  • На хвилі успіху фільму було знято продовження, «Захід нації», яке провалилося в прокаті.
  • У 2008 році Dj Spooky на основі фільму зробив проект «Переродження нації»[13]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]