Ноотропні препарати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ноотро́пи (від грец. noos — мислення, розум і грец. tropos — напрямок) — препарати, що позитивно впливають на вищі інтегративні функції мозку. Вони покращують розумову діяльність, стимулюють пізнавальні функції, навчання і пам'ять, підвищують стійкість мозку до різних ушкоджувальних чинників, в т.ч. до екстремальних навантажень і гіпоксії. Крім цього, ноотропи мають здатність знижувати неврологічний дефіцит і покращувати кортіко-субкортікальні зв'язки[1].

У 1963 році бельгійськими фармакологами С. Giurgea і V. Skondia був синтезований перший препарат цієї групи - пірацетам, нині відомий в основному під комерційною назвою «ноотропіл». Подібно психостимуляторам, він підвищував (лат. in vivo) розумову працездатність, але не надавав властивих психостимуляторам побічних ефектів.

У 1972 році К. Giurgea був запропонований термін ноотропи для позначення групи препаратів, що поліпшують інтелектуальну пам'ять, увагу, навчання і мають характерний стимулюючий вплив на викликаний транскаллозальний потенціал, а ще додатково протигіпоксичну активність і не впливають (на відміну від психостимуляторів) негативно на організм[2].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]