Ольтен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольтен
нім. Olten

Герб
герб
Вигляд на старе місто Ольтена з берегу Ааре
Вигляд на старе місто Ольтена з берегу Ааре
Розташування міста Ольтен
Основні дані
47°21′ пн. ш. 7°54′ сх. д. / 47.350° пн. ш. 7.900° сх. д. / 47.350; 7.900Координати: 47°21′ пн. ш. 7°54′ сх. д. / 47.350° пн. ш. 7.900° сх. д. / 47.350; 7.900
Країна Швейцарія Швейцарія
Регіон Золотурн
Столиця для Olten Districtd (district of the canton of Solothurn)
Площа 11,50 км²
Населення 18 389 (2017)
· густота 1599,0 осіб/км²
Висота НРМ 396  м
Офіційна мова німецька
Назва мешканців о́льтенець, о́льтенка, о́льтенці
Міста-побратими Альтенбург, Stiervad
Телефонний код (+41) 2581
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів SO
GeoNames 7286738
OSM r1683566  ·R
Поштові індекси 4600
Міська влада
Мер міста Мартін Вай (ХДП)
Веб-сторінка www.olten.ch
Мапа


Ольтен у Вікісховищі?

О́льтен (нім. Olten) — найбільше місто у швейцарському кантоні Золотурн, окружний центр. Місто є одним з найважливіших залізничних вузлів Швейцарії.

Назва[ред. | ред. код]

Назва Ольтен походить від середньовічної назви Oltun, яка, ймовірно, наслідує латинську назву Olodunum, що, в свою чергу, складається з галльського слова dunum (фортеця) та префікса olo-, що, можливо, походить від гідроніму.

Географія[ред. | ред. код]

Ольтен лежить у цирку по обидва боки річки Ааре біля південного підніжжя Юрських гір, між південним пасмом Складчастої Юри та скелями Борн, Енгельберг і Зелі, причому остання вважається міською горою Ольтена. На півдні до Аарської ущелини між Борном і Зелі належить половина Ааре, Руттігерталь, а також район Руппольдінген південніше від Борна. Між Борном і пасмом Юри лежить південо-східна частина рівнини Гой. У районі міста протікає річка Дюннерн.

Площа громади складає 1149 га, серед яких 457 га (40 %) лісисті.

Історія[ред. | ред. код]

Рання доба[ред. | ред. код]

Існування ранніх печерних поселень часів кам'яної доби підтверджується знахідками в Залігелені, також з цими поселеннями пов'язується знахідка мамута. У районі міста добувалися багаті поклади кремню, що використовувався як сировина для інструментів. Біля Ольтену виявлені значні археологічні знахідки мадленської культури (14—12 тис. р. до нашої ери). Знайдені артефакти мезоліту та неоліту, але немає слідів поселень і немає керамічних знахідок, пам'яток бронзової та залізної доби також дуже мало.

Римська доба[ред. | ред. код]

Численні археологічні знахідки підтверджують існування важливого римського поселення на плато в центрі сучасного Ольтена, назва якого, однак, не була передана жодним записом. Між річкою Ааре та вулицею Baslerstrasse, на перетині доріг з міста Авентикум до військового табору Віндонісса, знаходилося невелике римське поселення. У міських районах Im Grund та Römerpark знаходяться масивні руїни римських заміських будинків I сторіччя нашої ери. У давнину римляни, як і в Золотурні, побудували укріплену фортецю (ймовірно для охорони переходу через річку). Навколишня стіна служила в добу Високого Середньовіччя фундаментом міської стіни. Внаслідок численних римських знахідок у місті, нова вулиця Quartierstrasse на північ від монастиря капуцинів наприкінці XIX сторіччя отримала назву Römerstrasse (римська вулиця).

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Хоча підтверджено існування більш раннього поселення, заснування Ольтена приписується графам Фробурґам. Середньовічне поселення було побудовано на фундаменті римської фортеці. Вперше Ольтен згадується 1201 року під назвою Олтун. У XIII сторіччі місто належало графам Фробургам, в 1377 році перейшло до Кібургів.

У 1383 році місто було під облогою Берну та Золотурну, проте через негоду осаду було знято. З'явилися чутки, що негода була накликана відьмою. Незабаром після цього в Нідербіппі була заарештована жінка, яку прозвали «Ольтенською відьмою». Їй вдалося врятуватися від спалення на вогнищі лише завдяки тому, що жінки місцевих радників заступилися за неї.

У 1384 році Ольтен перейшов до володінь Габсбургів. У 1407 році Ольтен перейшов під управління Базелю, який інвестував в інфраструктуру міста, яка згодом була знищена під час пожеж 1411 і 1422 років. В останній пожежі згорів весь міський архів, тому документи того часу недоступні. Базель втратив інтерес до відновлення міста після пожежі 1422 року і в 1426 році продав поселення Золотурну. У 1532 році єпископ Базеля придбав Ольтен у Золотурна за 1 800 гульденів.

Новий час[ред. | ред. код]

У 1611 році в місті спалахнула чума, що унесла життя до чотирнадцятьох ольтенців.

У 1653 році Ольтен втратив свій міський статус як покарання за підтримку повстанців у швейцарській селянській війні. Це вилилося в довготривалу традицію опору жителів місцевій владі. У 1798 році містяни вітали французькі війська як визволителів. Лише 12 листопада 1800 року влада Гельветійської Республіки повернула Ольтену міські права. У 1814 році Золотурн придушив чергове повстання ольтенських патріотів проти реставрації в Швейцарії.

У 1850-х роках Ольтен став важливим залізничним вузлом Швейцарії. Сьогодні в міському вокзалі зберігся камінь нульового кілометру, від якого розраховувалася вся мережа швейцарської залізниці.

Світові війни[ред. | ред. код]

У роки Першої світової війни в районі фортеці Хауенштайн (Візенберг-Хауенштайн-Іфентхаль-Бельхен) була створена система фортифікацій довжиною 50 км із понад 150 гарматними позиціями. У Ольтені були розміщені служби тилового забезпечення (72 000 військовослужбовців і 10 000 коней).

У 1918 році в місті лідером швейцарського робітничого руху Робертом Гріммом був створений Ольтенський комітет. Страйк відбувся мирно.

Під час Другої світової війни в Ольтені знов було розміщено більш ніж 60 000 військовослужбовців. Окрім того, в Ольтені перебувало більше 18 000 біженців та інтернованих. Аеродром Гайд був зайнятий ескадрою з п'яти літаків Messerschmitt.

Населення[ред. | ред. код]

Релігія в Ольтені (перепис 2000 року)

Наслення Ольтена зменшувалося протягом багатьох десятиліть, від 21 209 (1970) до 18 863 (2016). Це пов'язано з деіндустріалізацією міста, а також із типовими для Швейцарії процесами субурбанізації. За останні роки населеня міста знову трохи збільшилося. За реалізації проєкта розвитку міста Olten SüdWest до міста мають переїхати 2-3 тисячі нових мешканців. У межах Ольтенської агломерації проживає щонайменш 100 000 людей у 26 громадах.

За переписом населення у грудні 2000 року частина іноземців становила 26 %, більшість з них складали італійці та представники балканських національностей.

Раніше населення Ольтена сповідувало переважно католицтво. Через імігрантів з інших частин Швейцарії кількість католиків зменшилася та у грудні 2004 року склала 41 %. 26 % ольтенців сповідувало протестантизм. 12 % не належать до жодної конфесії.

Попри те, що старокатолики складають усього 2 % населення Ольтена, місто має велике значення для старокатолицької церкви: тут, у міській церкві, завдяки Вальтеру Мунцігеру, виникла перша швейцарська старокатолицька громада; 1875 року в Ольтені відбувся перший національний синод старокатоликів, 1876 року ольтенського священника Едуарда Герцога було обрано першим старокатолицьким єпископом[1]. Також сьогодні в Ольтені знаходиться одна з найбільших старокатолицьких громад Швейцарії.

На межі з Трімбахом розташована громада Спілки апостольських християн, а також швейцарський філіал церкви.

Економіка[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

Індустріалізація ольтенського регіону, що почалася в середині XIX сторіччя, призвела до відкриття багатьох підприємств і філіалів:

  • 1855 — Центральні майстерні Швейцарських центральних залізниць в Ольтені, пізніше Головні майстерні Швейцарських федеральних залізниць в Ольтені, сьогодні Ольтенський завод Швейцарських федеральних залізниць
  • 1866 — Giesserei von Roll
  • 1866 — Schuhfabrik Strub und Glutz
  • 1868 — Maschinenfabrik Louis Giroud
  • 1888 — Steinbaukasten Dr. Richter AG
  • 1898 — Seifenfabrik Helvetia, 1909 року перейменована на Seifenfabrik Sunlight, перше континентальне європейське дочірнє підприємство Lever Brothers
  • 1901 — Lampenfabrik Pfändler
  • 1903 — R. Nussbaum AG
  • 1904 — Berna
  • 1906 — Glashütte Maetz und Söhne
  • 1911 — Nago
  • 1917 — OLMA

Сьогодні існують лише декілька фірм з цього списку: Giroud-Olma AG як злиття двох згаданих вище підприємств, а також R. Nussbaum AG.

Медіа[ред. | ред. код]

  • Dietschi AG, видавець місцевої газети Oltner Tagblatt
  • Walter Verlag, 1992 року під контролем Patmos-Verlag
  • Видавництво Schweizerisches Jugendschriftenwerk було засновано в Ольтені 1931 року.

Інші підприємства[ред. | ред. код]

  • Atel Holding, 2009 року увійшло в енергетичний концерн Alpiq Holding із штаб-квартирою в Лозанні й Ольтені
  • Swiss Prime Site, товариство з інвестицій у нерухомість
  • CWA Constructions AG
  • Stirnimann AG
  • arnold systems ag
  • Euböolithwerke AG
  • M. von Arx GmbH
  • EAO Schweiz AG

Проституція[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років Ольтен володів так званою «найдовшою вулицею червоних ліхтарів Швейцарії». Рішенням міської ради Ольтена 1992 року двохкілометрова вулиця Industriestrasse стала офіційно дозволеною зоною для зайняття проституцією. У жовтні 2004 року міська рада вирішила припинити проституцію в цьому районі, аби забезпечити більш комфортне оточення для існуючих підприємств та нових інвесторів. Від початку 2005 року проїзд по вулиці між 20 та 5 годинами заборонений. Поліцейські патрулі проганяють проституток та їхніх клієнтів. Така стратегія принесла поки що лише частковий успіх. Проституція перебралася до сусідньої вулиці Haslistrasse, де вона сприймається менш тривожно.

Транспорт[ред. | ред. код]

Ольтен, будучи важливим залізничним вузлом, є типовим залізничним містом. Велика залізнична мережа та вокзал Ольтена розташовані на схід від річки Ааре. У місті сполучаються напрямок БазельМілан з півночі на південь (Гауенштайн, Готтардська залізниця), напрямок ЖеневаСанкт-Галлен із заходу на схід (залізниця Ольтен–Берн, залізниця підніжжя Юри), а також регіональні напрямки. Великий помітний вокзал 1903 року з критими платформами є вузловою станцією в системі Швейцарських федеральних залізниць, тому кожну годину чи півгодини курсують потяги всіх сполучень. Це дозволяє мандрівникам пересідати швидко та зручно. Контроль ведеться поїзними диспетчерами з будівлі СЦБ, яка знаходиться біля перонів. Від 1 березня 2015 року місцева система СЦБ оперує північними напрямками з Готтарду та Сімплону, а також напрямком із заходу на схід.

Крім того, Швейцарські залізниці утримують також сортувальну станцію на північ від вокзалу, що порівняно мала та від 1927 року більше не містить сортувальної гірки; від 2008 року розвантажування потягів на станції припинено, окрім деяких підприємств технічного обслуговування, серед яких Industriewerk SBB, що раніше називалося Центральні майстерні. Навесні 2011 року SBB Cargo International перенесло свою штаб-квартиру до Ольтена, біля станції.

На південь від міста проходить автобан A1 із Цюриха в Берн, на захід — автобан A2 до Базеля повз Бельхенський тунель. Ольтен страждає від транзитного проїзду. У годину-пік часто утворюються затори на головних вулицях у центрі міста. 2013 року була відкрита велика об'їзна дорога («Entlastung Region Olten»), що повинна зменшити трафік всередині міста.

Автобусна компанія Busbetrieb Olten Gösgen Gäu має густу мережу автобусного сполучення в місті та в околицях. Швейцарська пошта виконує маршрут у Вольфвіль й Ензінген.

Наука та кульутра[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Martin Eduard Fischer: Der Kulturkampf in Olten : Wegbereiter und Akteure. In: Jahrbuch für solothurnische Geschichte. Bd. 86, 2013, S. 109–154 (DOI:10.5169/seals-392520).

Посилання[ред. | ред. код]