Оральна регідратаційна терапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оральна регідратаційна терапія
Cholera rehydration nurses.jpg
Хворий на холеру отримує пероральну регідратацію
Класифікація та зовнішні ресурси
CMNS: Oral rehydration therapy у Вікісховищі

Оральна регідратаційна терапія (англ. oral rehydration therapy; ОРТ) — спосіб заміщення рідини, що використовується для запобігання та лікування зневоднення організму, особливо яке виникає через діарею. Включає вживання виготовлених амбулаторно розчинів, що містять воду, певні солі, харчову соду та сахарозу, або виготовлені у фабричних умовах сухі суміші, які перед проведенням терапії розчиняють водою. За оцінками, застосування пероральної регідратаційної терапії знижує ризик смерті від діареї аж до 93 %[1].

Рекомендований склад включає хлорид натрію, цитрат натрію, хлорид калію та глюкозу. Її можна замінити сахарозою, а цитрат натрію — бікарбонатом натрію, якщо він відсутній. Глюкоза допомагає транспортувати натрій з кишківника через його стінку до кровотоку і, отже, втягти туди й воду. Доступний також ряд інших складів розчинів, включаючи такі, які можна зробити вдома, хоча використання домашніх розчинів ще недостатньо вивчено.

Оральний регідратаційний розчин за формулою ВООЗ

Історичні факти[ред. | ред. код]

ОрТ була розроблена в 1940-х роках, але стала загальновживаною у 1970-і роки.

Актуальність[ред. | ред. код]

Цей спосіб лікування входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я[2].

Використання[ред. | ред. код]

ОРТ є менш травматичним, ніж інші методики відновлення заміщення рідини, зокрема внутрішньовенне її заміщення. Легке та помірне зневоднення у дітей, які перебувають у відділеннях невідкладної допомоги, найкраще лікувати ОРТ. Особи, які приймають ОРТ, повинні повертатися до повноцінного раціону харчування впродовж 24–48 годин[3].

Ефективність[ред. | ред. код]

ОРТ може знизити рівень летальності від діареї на 93 %. Дослідження ОРТ у 4 країнах, що розвиваються, також продемонстрували зв'язок між збільшенням використання препаратів ОРТ та зниженням летальності[4]. При цьому ОРТ не впливає на тривалість діареї чи обсяг втрат рідини.

Принципи застосування[ред. | ред. код]

Перед початком ОРТ слід оцінити ступінь зневоднення. ОРТ підходить для пацієнтів, які ще не мають зневоднення, та тих, хто має ознаки легкої чи помірної дегідратації. Хворі, в яких є тяжке зневоднення, повинні якомога швидше отримати внутрішньовенну регідратацію, щоб стрімко відновити об'єм рідини в організмі.

Слід припинити ОРТ (а також внутрішньовенне введення розчинів), якщо:

  • блювання затягується,
  • незважаючи на належне введення, ознаки зневоднення погіршуються,
  • незважаючи на введення ОРТ, хворий не може пити через зниження рівня свідомості або є ознаки кишкової непрохідності.

ОРТ також може бути протипоказане пацієнтам, які перебувають у шоці через порушення захисних рефлексів дихальних шляхів. Короткочасне блювання не є протипоказанням для проведення ОРТ. Хворі, у яких блювання подовжується, мають вживати розчин для пероральної регідратації повільно і безперервно, що допомагає усунути блювання.

Розчини для ОРТ[ред. | ред. код]

ВООЗ та ЮНІСЕФ спільно розробили офіційні настанови щодо виготовлення розчину для пероральної регідратації та солей для неї (оральні регідратаційні суміші або ОРС). Комерційні препарати доступні як заздалегідь підготовлені рідини або пакети оральних регідратаційних солей у суміші, готові до змішування з водою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munos, MK; Walker, CL; Black, RE (April 2010). «The effect of oral rehydration solution and recommended home fluids on diarrhoea mortality». International Journal of Epidemiology. 39 Suppl 1: i75–87. doi:10.1093/ije/dyq025. PMC 2845864. PMID 20348131. (англ.)
  2. World Health Organization (2019). World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. hdl:10665/325771. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06.
  3. Nutrition Committee; Canadian Paediatric Society (1994). «Oral Rehydration Therapy and Early Refeeding in the Management of Childhood Gastroenteritis». The Canadian Journal of Paediatrics. 1 (5): 160—164. Archived from the original on 14 October 2014. (англ.)
  4. Victora, CG; Bryce, J; Fontaine, O; Monasch, R (2000). «Reducing deaths from diarrhoea through oral rehydration therapy». Bull World Health Organ. 78 (10): 1246–55. doi:10.1590/S0042-96862000001000010 (inactive 9 October 2020). PMC 2560623. PMID 11100619. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Крамарів С. О. Сучасні підходи до регідратаційної терапії гострих кишкових інфекцій у дітей. Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. № 3. 2007. [1]
  • Binder, HJ; Brown, I; Ramakrishna, BS; Young, GP (March 2014). «Oral rehydration therapy in the second decade of the twenty-first century». Current Gastroenterology Reports. 16 (3): 376. doi:10.1007/s11894-014-0376-2. PMC 3950600. PMID 24562469. (англ.)
  • Munos, MK; Walker, CL; Black, RE (April 2010). «The effect of oral rehydration solution and recommended home fluids on diarrhoea mortality». International Journal of Epidemiology. 39 Suppl 1: i75–87. doi:10.1093/ije/dyq025. PMC 2845864. PMID 20348131. (англ.)
  • World Health Organization (2009). Stuart MC, Kouimtzi M, Hill SR (eds.). WHO Model Formulary 2008. World Health Organization (WHO). pp. 349—351. hdl:10665/44053. ISBN 9789241547659.