Осауленко Олександр Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Осауленко Олександр Григорович
Народився 2 січня 1951(1951-01-02) (68 років)
Матвіївка, Черкаська область
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність державний службовець
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Посада Міністр статистики України
Вчене звання доктор наук з державного управління
Науковий ступінь член-кореспондент Національної академії наук України
Член НАН України
Нагороди
Заслужений економіст України
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Почесна грамота КМУ

Олекса́ндр Григо́рович Осау́ленко (20 грудня 1951, Матвіївка, Черкаська область), 2000 — заслужений економіст України, 2002 — доктор наук з державного управління — 2002, член-кореспондент Національної академії наук України — 2009.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вищу освіту здобув у Київському інституті народного господарства ім. Д. С. Коротченка 1974 року — механізована обробка економічної інформації. Пройшов шлях від завідувача відділу Обчислювального центру статистичного управління Києва до міністра статистики України.

До 1980 року працював інженером, старшим інженером, завідуючим бюро, завідуючим відділом Інформаційно-обчислювального центру Науково-технічного об'єднання «Міськсистемотехніка» Київського міськвиконкому. Протягом 1978—1982 року одночасно проходив аспірантуру.

З 1980 по 1987 рік робив завідуючим відділом, по тому — заступником начальника Обчислювального центру Статистичного управління Києва.

1983 року захищає вчене звання кандидата економічних наук.

У 1987—1994 роках працював першим заступником начальника та начальником Київського міського управління статистики.

В 1994—1996 роках працював заступником міністра статистики України.

Протягом 1996—1997 років — міністр статистики України.

З 1997 року очолює Державний комітет статистики України. Ініціював реформування державної статистики для наближення до міжнародних стандартів і світової практики.

1983 року захистив кандидатську дисертацію, в 2002 році — доктор наук з державного управління, дисертація «Моделювання та управління сталим соціально-економічним розвитком».

У 2009 році обраний членом-кореспондентом НАН України. У доробку понад 150 праць. Його праці стали теоретичною основою для довгострокових програм розвитку вітчизняної статистики, досягнуті результати отримали практичне втілення в низці законодавчих актів.

Зробив значний внесок в розбудову статистичної інфраструктури, один з ініціаторів започаткування академічного Інституту демографії та соціальних досліджень. Під його керівництвом створено Науково-технічний комплекс статистичних досліджень, Національну академію статистики, обліку та аудиту.

Входить до складу редколегій видань «Економіка України», «Прикладна статистика: проблеми теорії та практики», «Статистика України», «Університетські наукові записки», спеціалізованих учених рад наукових установ і навчальних закладів.

Є офіційним представником України в Комісії ООН з народонаселення і розвитку, був представником України у Статистичній комісії ООН та головою Ради керівників статистичних служб держав-учасниць СНД, обрано членом Конференції європейських статистиків.

З грудня 2010 року очолив Державну службу статистики України.

Нагороджений медаллю «В пам'ять 1500-річчя Києва» — 1982, орденами «За заслуги» I-ІІІ ступенів, заслужений економіст України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Серед випущених книг:

  • 2000 — «Сталий соціально-економічний розвиток: моделювання та управління»,
  • 2001 — «Державна структурна політика та забезпечення стійкого економічного зростання».

Джерела[ред. | ред. код]